07 березня 2025 року м.Київ справа №320/17928/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із встановленням посадового окладу судді, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, п. 1 ч. 3, п. 3 ст. 4 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз.4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн.
2. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві (код ЄДРПОУ 26268059) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із встановленням посадового окладу судді, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, п. 1 ч. 3, п. 3 ст. 4 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз.4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання. У грудні 2024 року позивач звернувся до Донецького апеляційного суду із заявою щодо надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу суддіа пеляційного суду, з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Позивач звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві, в якій просила видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Відповідачем було відмовлено у видачі зазначеної довідки з огляду на відсутність підстав.
Вважаючи протиправною відмову у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, із врахуванням прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого,визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здоровіумови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеноїзаконом.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судоустрій істатус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIIIсуддівська винагорода регулюється цим Законом та не можевизначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частини 2 статті 135 Закону №1402-VIIIсуддівська винагорода складається з посадового окладу тадоплат за: вислугу років; перебування на адміністративнійпосаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступдо державної таємниці.
Частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено,що суддівська винагорода виплачується судді з днязарахування його до штату відповідного суду, якщо інше невстановлено цим Законом. Суддівська винагорода складаєтьсяз посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2)перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковийступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державноїтаємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону України «Провнесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, базовий розмір посадового окладусудді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожитковихмінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів дляпрацездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січнякалендарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII добазового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема: 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя усуді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Відповідно до частини 9 статті 135 Закону №1402-VIII,обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Таким чином, Законом №1402-VIII визначений базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, якийстановить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Зміни до Закону №1402-VIII можуть вноситися виключнозаконами про внесення змін до Закону України «Просудоустрій і статус суддів» (частина 2 статті 4 Закону №1402-VIII).
Разом з тим, відповідно до статті 7 Закону України «ПроДержавний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить з 01 січня - 3028,00 грн., для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102,00 грн.
Суд враховує, що Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім ісправедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Вказану правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їхматеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані назабезпечення стабільності досягнутого рівня гарантійнезалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідностілюдини, її прав та основоположних свобод.
У пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної радиєвропейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодостандартів незалежності судової влади та незмінюваностісуддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо длянових демократичних країн) передбачити спеціальні правовіположення, що захищають грошову винагороду суддів відскорочення, а також забезпечити положення, що гарантуютьзбільшення оплати праці суддів відповідно до зростаннявартості життя.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Прицьому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися неможуть.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені доКонституції України згідно із Законом України від 02.06.2016№1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII).
Цим Законом, серед іншого, стаття 130 КонституціїУкраїни викладена в новій редакції. Конституція України уредакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, якізакріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюєтьсязаконом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться нормичастини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чіткерозуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є -Закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є -законом про судоустрій в значенні частини 2 статті 130 Конституції України.
Пунктом 2 частини 2 та частиною 4 статті 135 Закону№1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді,що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 -якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований унаселеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмірвинагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який єскладовим елементом суддівської винагороди, на прямузалежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначенняпрожиткового мінімуму, закладення правової основи для йоговстановлення, затвердження тощо наведено у Законі Українивід 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі -Закон № 966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковиймінімум - вартісна величина достатнього для забезпеченнянормального функціонування організму людини, збереженняйого здоров'я набору продуктів харчування (далі - набірпродуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів)та мінімального набору послуг (далі - набір послуг),необхідних для задоволення основних соціальних ікультурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативнимметодом у розрахунку на місяць на одну особу, а такожокремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітейвіком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратилипрацездатність.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплений вичерпний перелік основних соціальних і демографічних групнаселення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних групнаселення, щороку затверджується Верховною Радою Українив законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум дляпрацездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Водночас, судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи, населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
При цьому, стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 01.01.2021 прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімумдля працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якогостановить 2 102,00 грн.
Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, - тож законних підставдля зменшення розміру прожиткового мінімуму, якийвстановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті135 Закону №1402-VIII. Водночас Закон України «ПроДержавний бюджет України на 2021 рік» фактично змінивскладову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України ічастиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.
У постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державнийбюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чидодаткового правового регулювання правовідносин, щоохоплюються предметом регулювання інших законів України,особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діютьспеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogategenerali). Такий підхід використовується у випадкуконкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносинпретендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхіднозастосовувати правило пріоритетності норм спеціальногозакону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lexgeneralis).
Таким чином суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024(3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, якийзастосовується для визначення базового розміру посадовогоокладу судді - 2102,00 грн.) у січні 2024 на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», буланеправомірною.
Отже, позивач відповідно до статей 135, 142 Закону№1402-VIII має право на отримання довідки про суддівськувинагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028,00 грн.
Вказані висновки суду узгоджуються з позицією,викладеною Верховним Судом у постанові від 13.09.2023 усправі №240/44080/21, предметом розгляду якої були подібні правовідносини.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктіввладних повноважень адміністративні суди перевіряють, чиприйняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; звикористанням повноваження з метою, з якою цеповноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннямусіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом,запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно,зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якиминесприятливими наслідками для прав, свобод та інтересівособи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесіприйняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимогита заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди з урахуванням обмежень виплати суддівської винагороди, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено 1 211,20 грн судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією від 08.04.2024.
Відтак у зв'язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 1 211,20 грн. Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із встановленням посадового окладу судді, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, п. 1 ч. 3, п. 3 ст. 4 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз.4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн.
3. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві (код ЄДРПОУ 26268059) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із встановленням посадового окладу судді, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, п. 1 ч. 3, п. 3 ст. 4 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз.4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 гривень.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві (код ЄДРПОУ 26268059) судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.