про залишення позовної заяви без руху
06 березня 2025 року м. Київ № 320/8096/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом без вказівки на найменування та інші ідентифікуючі ознаки відповідача, в якому просить суд щоб майно кредитора було повернуте його власникові, а саме: автомобіль марки КІА піканто жовтого кольору з номерними знаками НОМЕР_1 : цілим і неушкодженим та проведеною технічною діагностикою, заміною акумуляторної батареї на нову, заміною автомобільних шин на нові зимові, доставити в с. Софїївська Борщагівка, Київської обл., вул. Лісова, 155. А також за моральну шкоду компенсацію двісті неоподаткованих мінімумів на користь громадянина з інвалідністю отриманою при виконанні державних завдань, якого залишили без засобу вільного пересування по рідній землі яку захищав но не докінця. Без шкоди. Без збитку. Без обороту. Тільки на прибуток.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В порушення цих вимог, в позовній заяві позивачем не зазначено: повного найменування суб'єкта владних повноважень, коду ЄДРПОУ та засобів зв'язку, офіційної електронної адреса або адреси електронної пошти (відповідача).
Крім цього, відповідно до ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення цих вимог позивачем не виконані наведені приписи процесуального законодавства.
В силу положень пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
В той же час, у відповідності до вимог частини 1 та 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У той же час суд, дослідивши наявні матеріали позовної заяви, встановив, що адміністративний позов не містить вказівки на найменування та інші ідентифікуючі ознаки відповідача, що унеможливлює на даному етапі вирішити питання щодо дотримання позивачем правил територіальної підсудності.
Також, визначаючи предметну юрисдикцію справ, суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Так, рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного Кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права (наприклад, права власності на об'єкт нерухомості), що виникло у певного суб'єкта в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду у порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Зі змісту позовної заяви та предмету позову вбачається, що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлене необхідністю повернення автомобіля, який на переконання позивача був незаконно вилучений працівниками ймовірно поліції.
Таким чином, з урахуванням підстав та предмету позову є всі підстави вважати, що даний спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Суд наголошує, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі “Меньшакова проти України»).
У позовній заяві позивач зазначив вимогу зобов'язати забезпечити щоб майно кредитора було повернуте його власникові, а саме: автомобіль марки КІА піканто жовтого кольору з номерними знаками НОМЕР_1 : цілим і неушкодженим та проведеною технічною діагностикою, заміною акумуляторної батареї на нову, заміною автомобільних шин на нові зимові, доставити в с. Софїївська Борщагівка, Київської обл., вул. Лісова, 155. А також за моральну шкоду компенсацію двісті неоподаткованих мінімумів на користь громадянина з інвалідністю отриманою при виконанні державних завдань, якого залишили без засобу вільного пересування по рідній землі яку захищав но не докінця. Без шкоди. Без збитку. Без обороту. Тільки на прибуток.
Водночас позивач не зазначає, як передумову, які саме рішення дії чи бездіяльність та якого суб'єкта публічного права необхідно визнати протиправними.
З огляду на зазначене, суд вважає, що сформульована позивачем позовна вимога не відповідає положенням частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою недопущення порушення прав та інтересів позивача, забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд вважає за необхідне залишити позов без руху та надати позивачеві час для визначення суб'єктного складу учасників процесу, приведення позовних вимог відповідно до положень приписів статті 5 та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України задля вирішення судом питання щодо дотримання позивачем правил предметної, юрисдикційної та територіальної підсудності.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із зазначенням повного найменування відповідача - суб'єкта владних повноважень, із зазначенням його коду ЄДРПОУ та засобів зв'язку, офіційної електронної адреса або адреси електронної пошти (відповідача), відомості про наявність або відсутність у відповідача електронного кабінету; із викладенням змісту позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів з урахуванням приписів статтей 5 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України; із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- у випадку пропуску строку на звернення до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою .
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.