ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" березня 2025 р. справа № 300/221/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Чернівецькій області), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-франківській області (надалі, також - третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №092350008880 від 26.11.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до загального страхового стажу період проходження строкової військової служби в Радянській армії з 03.05.1968 30.11.1970 та періоди роботи на території росії з 13.03.1981 по 10.02.1988, з 11.02.1988 по 26.12.2007 згідно записів трудової книжки від 08.12.1970 та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 20.11.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2008 року проживає на території України на підставі тимчасової посвідки на постійне проживання. У листопаді 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, долучивши відповідні документи. Втім, відповідач протиправно, на переконання позивача, за результатами розгляду його заяви рішенням від 26.11.2024 за №092350008880 відмовив у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 15 років). При цьому, не зарахувавши до страхового стажу останнього: період проходження військової служби з 03.05.1968 по 30.11.1970 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , оскільки він не придатний для читання; період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 26.12.1997, так як припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 в м. Москві. Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що в заяві про призначення пенсії від 20.11.2024 наявна інформація про призначення пенсії на території російської федерації, однак не зазначено по який час заявник її отримував і чи не отримує її на даний час.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Третя особа - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом подання заперечень, які оформлено як відзив на позовну заяву від 30.01.2025, який надійшов на адресу суду 03.02.2025. Так, представник третьої особи проти заявлених позовних вимог заперечила, вказавши таке. Відповідно частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058). Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Вік позивача 76 років. Відповідно частини другої статті 26 Закону 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу від 24 до 34 років, або після досягнення 65 віку за наявності стажу 15 років. Отже, в даному випадку, необхідними умовами для призначення пенсії за віком є: досягнення особою необхідного віку, наявність страхового стажу та стажу роботи Страховий стаж позивача становить 24 роки 7 місяців 8 дні. До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 03.05.1968 по 30.11.1970 згідно військового квитка НОМЕР_1 від квітня 1968 року, оскільки надано нечитабельний документ; періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 26.12.1997. В заяві про призначення пенсії від 20.11.2024 наявна інформація про призначення пенсії на території російської федерації. Однак не зазначено по який час заявник її отримував і чи отримує її на даний час. З огляду на викладене, третя особа просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідач також скористався правом на подання відзиву на позов, який надійшов через підсистему "Електронний суд" 04.02.2025, відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заперечило щодо заявлених позовних вимог. Так, за результатами розгляду документів позивача спеціалістами пенсійного органу розраховано стаж Семенишина І.П., який склав 24 роки 7 місяців 8 днів. За доданими документами до його страхового стажу не зараховано: період проходження військової строкової служби з 03.05.1968 по 30.11.1970 згідно військового квитка НОМЕР_1 від квітня 1968, оскільки наданий вищезазначений документ не придатний для читання; період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 26.12.1997, оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року в м. Москві. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних держав та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з російською федерацію відсутня. В заяві про призначення пенсії від 20.11.2024 наявна інформація про призначення пенсії на території російської федерації, однак не зазначено по який час заявник її отримував і чи не отримує її на даний час. Враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства представник відповідача переконана, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу проведено згідно вимог чинного законодавства. Тому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Відповідно до посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої 26.05.2008 (безстроково), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Фитьків Надвірнянського району Івано-Франківської області є громадянином російської федерації (а.с.9).
20.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.11.2024 № 092350008880 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.19). Страховий стаж позивача згідно означеного рішення становить 24 роки 7 місяців 8 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період проходження військової строкової служби з 03.05.1968 по 30.11.1970 згідно військового квитка НОМЕР_1 від квітня 1968 року, скільки наданий вищезазначений документ не придатний для читання;
період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 26.12.1997, оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 в м. Москві. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних держав та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з рахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з російською федерацією відсутня.
В заяві про призначення пенсії від 20.11.2024 наявна інформація про призначення пенсії на території російської федерації, однак не зазначено по який час заявник її отримував і чи не отримує її на даний час.
При цьому, згідно розрахунку страхового стажу форми PC-право номера ПС: 0923500008880 страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 10 місяців 17 днів (а.с.20).
Позивач, вважаючи протиправним таке рішення відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058).
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом (частина 1).
Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами (частина 2).
Згідно зі частиною 1 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення" іноземним громадянам, а також їх сім'ям у тих випадках, коли для призначення пенсії потрібний певний стаж роботи, пенсії призначаються за умови, що половина необхідного стажу роботи припадає на роботу в Україні, якщо договорами (згодами) не передбачено інше, або незалежно від цього співвідношення, якщо сплачено повністю необхідні страхові внески до Пенсійного фонду України.
Частиною 2 цієї статті визначено, що громадянам інших республік, які проживають на території України, пенсія виплачується на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною третьою статті 26 цього Закону встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-ІV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі- Закон №1788-ХІІ).
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Так, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (частина 1).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі Порядок №637).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Окрім цього, відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" чинної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція №58, яка діяла і у спірні періоди роботи позивача), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 від 08.12.1970 підтверджується, що позивач, зокрема серед іншого:
13.03.1981 прийнятий електрогазозварником 5-го розряду у Центральну трубну базу Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області (запис №9);
01.07.1987 затверджений 5-ий розряд електрогазозварника (запис №10):
10.02.1988 звільнений за п.1 ст. 33 КЗОТ РФ у зв'язку із скороченням штату працівників (запис №11);
11.02.1988 прийнятий на роботу газоелектрозварником 5-го розряду Пурнейської бази виробничо-технічного обслуговування і комплектації обладнання (Виробниче об'єднання "Пурнефтегаз" Крайня Північ (запис № 12);
05.04.1988 переведений на вахтовий метод роботи (запис № 13);
01.08.1989 присвоєний 6-ий розряд газоелектрозварника (запис №15);
01.08.1989 переведений монтажником 6-го розряду вантажно-розвантажувальних машин безперервної дії (запис №16);
01.10.1994 переведений електрогазозварником 6-го розряду в ремонтно-механічний цех (запис №17);
на підставі наказу №112 від 24.08.1993 Виробниче об'єднання "Пурнефтегаз" перетворено в АТ ВТ "Пурнефтегаз" (запис №18);
на підставі розпорядження від 10.05.1995 АТ ВТ "Пурнефтегаз" зареєстровано в Адміністрації Пуровського району як ВАТ "Пурнефтегаз" (запис №19);
29.09.1995 ВАТ "Пурнефтегаз" перетворено у ВАТ "Роснефть-Пурнефтегаз" (запис № 20);
згідно з наказом ВАТ "Роснефть-Пурнефтегаз" від 16.03.1998 №198 введено цехову систему переводу персоналу при його переміщенні в середині ВАТ "Роснефть-Пурнефтегаз" (запис №21);
18.02.1999 переведений в НГДУ "Тарасовскнефть" слюсарем-ремонтником 5-го розряду в цех виробничого обслуговування вахтово-експедиційним методом (запис №22);
01.09.1999 УПНП при ТКРС створено на базі нафтогазодобувного виробництва "Тарасовскнефть" (запис №23);
30.06.2006 звільнений в порядку переведення у ТзОВ "РН-Пурнефтегаз" п.5 ст.77 КЗОТ РФ (запис №24);
01.07.2006 прийнятий в управління по капітальному ремонту свердловин в цех виробничого обслуговування №2 слюсарем-ремонтником 5-го розряду в порядку переведення із ТзОВ "РН-Пурнефтегаз" (запис №25);
26.12.2007 звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, п.3 ч.1 ст.77 Трудового кодексу РФ (запис №26).
Судом встановлено, що згадані записи трудової книжки позивача виконані належним чином, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця, а тому є такими, що внесені у відповідності до норм чинного законодавства.
Вказані спірні періоди роботи ГУ ПФУ в Чернівецькій області не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 в м. Москві.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав- учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Так, постановою від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.
Проте, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 580/3576/22.
Беручи до уваги викладене, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди його роботи на території росії згідно записів трудової книжки від 08.12.1970, а саме періоди з 13.03.1981 по 10.02.1988, з 11.02.1988 по 26.12.2007.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з в Радянській армії з 03.05.1968 по 30.11.1970 згідно військового квитка НОМЕР_1 з підстав непридатності такого для читання, судом встановлено таке.
Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом "к" частини 1 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590, передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
Так, записами військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 22.04.1968 (а.с.11-14) підтверджується, що призивною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач визнаний придатним до військової служби і направлений у військову частину 03 травня 1968 року для проходження строкової військової служби.
Наведене також узгоджується із записом №2 трудової книжки від 08.12.1970, зі змісту якого слідує, що 26.04.1968 позивач звільнений з роботи у Надвірнянському будівельному управління у зв'язку з призовом в Радянську армію (а.с.15).
Виправлення на першій сторінці військового квитка у даті народження належним чином засвідчені повноважною особою та скріплені печаткою ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці 23 "Особливі відмітки".
Наказом МО СРСР №81 від 30 листопада 1970 року ОСОБА_1 звільнений у зв'язку із закінченням строків служби в запас та направлений у ІНФОРМАЦІЯ_4 (сторінки 2,3, 15 військового квитка).
На військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач став 16.12.1970, що підтверджується відповідним штампом на сторінці 26 військового квитка.
З урахуванням вищезазначеного, суд виснував, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Такі правові позиції Верховного Суду відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Крім того, суд зазначає, що на позивача не може бути покладено відповідальність за нечіткість внесених записів чи їх нечитабельність.
Суд погоджується з позивачем, що зношеність військового квитка не є безумовною підставою для незарахування періоду проходження військової служби до страхового стажу, а не взяття відповідачем до уваги цього документа з даних лише формальних підстав не забезпечуватиме дотримання балансу правової стабільності та справедливості.
Також суд наголошує, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, військового квитка чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, періоду проходження військової служби, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
Отже, суд вважає, що такі дії пенсійного органу мають прояв протиправного перекладенням своїх повноважень на фізичну особу. Тобто, відповідач фактично перекладає на позивача тягар доказування власного неперевіреного сумніву у достовірності і достатності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
При цьому, якщо Держава, в особі відповідного пенсійного органу, не має доказів зловживання з боку особи при поданні заяви про призначення пенсії в частині документів щодо трудового стажу, за наявності встановлених законом умов для призначення пенсії, то повинна зараховувати відповідний стаж при призначенні такій особі пенсії.
Однак, в даному випадку відповідачем не вжито жодних заходів з метою отримання певної інформації щодо достовірності записів військового квитка позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що період проходження військової служби позивача в радянській армії з 03.05.1968 по 30.11.1970 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо тверджень відповідача та третьої особи, що для визначення права на призначення пенсії необхідно надати підтверджуючі документи про припинення виплати пенсії, то суд їх відхиляє, оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої умови для виплати пенсії як надання особою документів, що підтверджують припинення виплати пенсії на території, де особа раніше отримувала пенсію.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. У цьому переліку не передбачено документа про припинення пенсіонеру виплати пенсії.
У розрізі спірних правовідносин, суд вкотре вважає за доцільне застосування висновків, Верховного Суду, викладених у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22 (за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/121674937):
"…33. Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023. Отже, на час звернення позивача до відповідача (20.05.2022) Угода була чинною. Окрім того, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).
34. Отже, положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання пов'язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу тощо.
35. У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
36. Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин міжнародним договором - Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 - встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання особи, при цьому, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, для встановлення права особи на пенсію органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, зобов'язані співпрацювати між собою.
37. При цьому, ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ні в Угоді від 13.03.1992 не передбачено такої умови для виплати пенсії як надання особою документів, що підтверджують припинення виплати пенсії на території, де особа раніше отримувала пенсію.
38. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1), який застосовується Судом у редакції, що була чинною на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії (22.05.2022).
39. Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
40. Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. У цьому переліку не передбачено документа про припинення пенсіонеру виплати пенсії в іншій державі.
41. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
42. За таких обставин вимога відповідачів надати документ про припинення виплати пенсії в російської федерації не відповідає вимогам закону і не може слугувати підставою для відмови у призначенні/поновленні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.
43. Суд бере до уваги, що в Україні введено воєнний стан. Акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до російської федерації, тому позивач не може з об'єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження виплати чи припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації.
44. З огляду на вище викладене, відсутність інформації про припинення виплати пенсії на території держав-учасниць Угоди не може бути підставою для відмови у призначенні, поновленні виплати пенсії за новим місцем проживання пенсіонера…".
Отже, Верховний Суд у цій постанові вказав, що Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не передбачено такої умови для виплати пенсії, як надання особою документів, що підтверджують припинення виплати пенсії на території, де особа раніше отримувала пенсію.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що спірне рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про відмову позивачу у призначенні пенсії № 092350008880 від 26.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у випадку, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи до страхового стажу спірні періоди робіт та військової служби позивач має достатній вік та стаж для призначення з 20.11.2024 пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії № 092350008880 від 26.11.2024, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо розгляду заяви позивача від 20.11.2024) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи та призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 20.11.2024.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №092350008880 від 26.11.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження строкової військової служби в Радянській армії з 03.05.1968 30.11.1970 та періоди роботи на території росії з 13.03.1981 по 10.02.1988, з 11.02.1988 по 26.12.2007 згідно записів трудової книжки від 08.12.1970 та призначити пенсію за віком відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 20.11.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідачу та третій особі рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002);
третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Главач І.А.