ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" березня 2025 р. справа № 300/7365/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Годованець Віти Йосипівни Управління Центру надання адміністративних послуг Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
Адвокат Моцюк Володимир Васильович, діючи в інтересах Акціонерного товариство "Українська залізниця", в особі її регіональної філії "Львіська залізниця", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Годованець Віти Йосипівни Управління Центру надання адміністративних послуг Коломийської міської ради, відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Коломийської міської ради Годованець Віти Йосипівни № 68765806 від 07.08.2023 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень;
- зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Коломийської міської ради Годованець Віту Йосипівну зареєструвати об'єкт нерухомості - електростанція, з реєстраційним номером 510671526232, що розташований по вул. Богуна І., будинок № 5-А, м. Коломия, Івано-Франківська область за суб'єктом Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем 02.08.2023 подано заяву до Управління Центру надання адміністративних послуг Коломийської міської ради Івано-Франківська область про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомості з реєстраційним номером 510671526232, що розташований по вул. Богуна І., будинок № 5-А, м. Коломия, Івано-Франківська область за суб'єктом Акціонерне товариство «Українська залізниця». Однак, за результатами розгляду заяви прийнято рішення № 68765806 від 07.08.2023 про відмову у проведенні реєстраційних дій, у зв'язку з тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовим правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме на об'єкт нерухомого майна, щодо якого заявлено речове право, вже зареєстровано право державної власності в особі Міністерства інфраструктури України. Позивач стверджує, що вказане рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийняте за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв'язку із тим, що під час розгляду поданих разом із заявою документів не враховано нижчезазначені норми чинного законодавства, зокрема про особливості утворення АТ «Укрзалізниця».
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 відмовлено акціонерному товариству "Українська залізниця" у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Годованець Віти Йосипівни Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення (а.с.8-9).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №300/7365/23 - скасовано та направлено справу для продовження розгляду в суд першої інстанції (а.с.139-140).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 прийнято до провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 300/7365/23 та залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.148-149).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.198).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін - відмовлено (а.с.214).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.04.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що при розгляді заяви про державну реєстрацію встановлено, що у Державному реєстрі речових прав уже є раніше зареєстровані права, зокрема, 20.11.2014 право власності Мінінфраструктури України (номер відомостей про речове право: 7821910) та 13.12.2018 право господарського відання АТ «Українська залізниця» (номер запису про інше речове право: 29454294), зазначене унеможливлює прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності останнього на електростанцію. Звернуто увагу суду, що позивачем не надано ані державному реєстратору, ані суду жодних документів, які б підтверджували перехід права власності на нерухоме майно від Міністерства, а не від Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, до АТ «Українська залізниця». Зазначено, що вимога позивача про зобов'язання зареєструвати об'єкт на нерухомості не може бути задоволеною, оскільки це не входить до повноважень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно. Представник відповідача стверджує, що безпідставна реєстрація переходу права власності на електростанцію порушуватиме інтереси держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, як власника вказаного об'єкта нерухомого майна (а.с.201-204).
26.04.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якого вказує на те, що статутний капітал АТ «Укрзалізниця» формувався згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», зокрема, шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1 до цієї постанови. Звернуто увагу, що у АТ «Українська залізниця» немає спірних правовідносин з іншими особами щодо об'єкта нерухомості з реєстраційним номером 510671526232, що розташований по вул. Богуна І., будинок № 5-А, м. Коломия, Івано-Франківська область. Даний об'єкт нерухомості увійшов до статутного капіталу АТ «Українська залізниця» на підставі Передавального акта та Зведеного переліку майна, що затверджений Міністром інфраструктури України, що підтверджується матеріалами справи, та відповідно має бути зареєстрований за АТ «Українська залізниця» (а.с.216-217).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.
02.08.203 уповноваженою особою АТ «Українська залізниця» подано заяву до Управління Центру надання адміністративних послуг Коломийської міської ради Івано-Франківська область, якій присвоєно реєстраційний номер 56459135 щодо державної реєстрації прав власності (а.с.177-178).
За наслідками розгляду заяви та поданих документів державний реєстратор прав на нерухоме майно Годованець Віта Йосипівна прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.08.2023 за № 68765806, у зв'язку з тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовим правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: на об'єкт нерухомого майна, щодо якого заявлено речове право, вже зареєстровано право державної власності в особі Міністерства інфраструктури України (а.с.187).
Позивач, вважаючи необґрунтованим оскаржуване рішення та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту позовних вимог встановлено, що предметом перевірки у цій справі є правомірність прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації припинення права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Відповідно до приписів статті 2 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
За змістом частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 21) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Відповідно до пункту 1-2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості;1-1) спеціальне майнове право на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; інші речові права відповідно до закону.
Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор, з-поміж іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав та ін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Пунктами 6 та 7 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.
Пунктом 12 Порядку № 1127 передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що право власності на об'єкти нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється за заявою власника майна та доданими до неї правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття права власності на відповідні об'єкти. При цьому, державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, зобов'язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, перевірити відсутність суперечностей між наявною в Державному реєстрі інформацією та поданими документами, встановити відсутність заборон та обмежень щодо об'єктів нерухомого майна.
Згідно з пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Згідно з частиною 7 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права речові та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Пунктом 18 Порядку № 1127 вказано, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Згідно із приписами пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації визначений у частині 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для відмови в державній реєстрації є:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом;
6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху;
9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці);
14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості;
15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об'єкт незавершеного будівництва (крім об'єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об'єкт нерухомості;
16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об'єкти нерухомості у складі подільного об'єкта незавершеного будівництва;
17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об'єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості, які є частинами подільного об'єкта незавершеного будівництва;
18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об'єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об'єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";
19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі:
державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об'єкт незавершеного будівництва;
первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об'єкти нерухомості;
державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об'єкт нерухомості у зв'язку з його першим відчуженням;
20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону;
21) відсутність дозволу кредитора за аграрною нотою на проведення державної реєстрації прав у результаті відчуження боржником за відповідною аграрною нотою належної земельної ділянки (крім звернення стягнення на предмет іпотеки), права оренди, права емфітевзису або права суперфіцію, укладення договору суборенди, розірвання договору оренди, емфітевзису або суперфіцію, внесення змін до такого договору або відмову від нього - у разі якщо земельна ділянка зазначена в Реєстрі аграрних нот як місце вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.
Частиною 2 статті 24 цього ж Закону передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Практика Верховного Суду стосовно застосування зазначеної норми Закону сформована, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі № 826/7499/15, від 21.06.2018 у справах № 809/1487/17 та № 814/2545/17, від 26.06.2018 у справі № 826/8707/17, від 14.08.2018 у справах № 826/991/17, № 826/14728/15 та № 826/11388/16, від 06.05.2020 у справі № 370/2050/16-а та від 12.05.2020 у справі № 815/5474/16.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновків про те, що право власності на об'єкти нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється за заявою власника майна та доданими до неї правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття права власності на відповідні об'єкти. При цьому державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, зобов'язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, перевірити відсутність суперечностей між наявною в Державному реєстрі інформацією та поданими документами, встановити відсутність заборон та обмежень щодо об'єктів нерухомого майна тощо. Законом визначений і вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.
Згідно відповіді за № 1157453 від 28.02.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 56459135 з 13.12.2018 зареєстрований за АТ «Українська залізниця» на праві господарського відання на підставі передавального акту від 03.08.2015, власник названого майна - Держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України).
В подальшому, 02.08.2023 уповноваженою особою АТ «Українська залізниця» подано заяву до Управління Центру надання адміністративних послуг Коломийської міської ради Івано-Франківська область, якій присвоєно реєстраційний номер 56459135 щодо державної реєстрації прав власності на об'єкта нерухомості, а саме будівлі електростанції, з реєстраційним номером 510671526232, що розташований по вул. Богуна І., 5А, м. Коломия, Івано-Франківська області (а.с.177-178).
За наслідками розгляду заяви та поданих документів державний реєстратор прав на нерухоме майно Годованець Віта Йосипівна прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.08.2023 за № 68765806, у зв'язку з тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовим правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: на об'єкт нерухомого майна, щодо якого заявлено речове право, вже зареєстровано право державної власності в особі Міністерства інфраструктури України, тобто, згідно пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.187).
В даному аспекті суд вказує на таке.
Згідно частини першої та другої статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Частиною ж першою статті 133 Господарського кодексу України передбачено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Відповідно до наведених вище приписів частини першої статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають і право власності на нерухоме майно, і речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право господарського відання.
Отже, право господарського відання є іншим, похідним від права власності, речовим правом, яке, згідно обставин справи, щодо нерухомого майна за адресою: вул. Богуна І., 5А, м. Коломия, Івано-Франківська область - належить та зареєстровано за АТ «Українська залізниця», а власником названого майна є Держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України).
Окрім того, згідно приписів статті 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 року № 4442-VI (далі -Закон № 4442-VI) Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).
Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Одночасно з прийняттям рішення про утворення Товариства Кабінет Міністрів України формує комісію з утворення Товариства, до складу якої входять представники Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Фонду державного майна України, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, профспілок, що діють у галузі. Комісія у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту Товариства для подання Кабінетові Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 4442-VI до статутного капіталу Товариства вносяться: майно залізничного транспорту загального користування; 100 відсотків акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту; право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту; право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.
Частиною першою статті 10 Закону № 4442-VI передбачено, що магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання.
Крім цього, постановою Кабінет Міністрів України від 25.06.2014 № 200 утворено Комісію з утворення ПАТ Українська залізниця, яку зобов'язано, зокрема, подати до Міністерства інфраструктури зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, за встановленою формою, зведені передавальні акти майна, земельних ділянок; зобов'язано Міністерство інфраструктури затвердити зведений акт оцінки, зведені перелік і передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, та майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання.
Суд зауважує, що відповідно до Закону № 4442-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 майно, призначене для формування статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», передається на різних правових титулах, у тому числі на праві власності, на праві господарського відання та на праві користування. Передання майна для формування статутних капіталів господарських товариств на різних правових титулах спричинене різними правовими режимами майнових об'єктів, що підлягають передачі, та не суперечить загальним засадам цивільного і господарського законодавства.
В даному випадку суд вказує, що позивач претендує на право власності на електростанцію, що відповідно до чинного законодавства України може перебувати в останнього виключно на праві господарського відання та є державною власністю.
Як зазначено в поданому позивачем державному реєстратору передавальному акті ДТГО «Львівська залізниця» від 03.08.2015, затвердженому Міністром інфраструктури України 18.08.2015 (а.с.182-186), правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» після його реорганізації шляхом злиття переходить до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно ж Зведеного переліку майна ДТГО «Львівська залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015 (а.с.172-176), одним із об'єктів нерухомості є «будівля електростанції ст. Коломия», що розташована за адресою: вул. Богуна І., 5А, м. Коломия, Івано-Франківська область.
Наведене в сукупності дає суду підстави для висновку, що Передавальний акт ДТГО «Львівська залізниця» від 03.08.2015, затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015, разом із Зведеним переліком майна ДТГО «Львівська залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», затвердженим Міністром інфраструктури України 18.08.2015, дійсно є правовстановлюючим документом, водночас, в даній ситуації такий підтверджує лише набуття ПАТ «Укрзалізниця» права господарського відання на об'єкт нерухомості за адресою: вул. Богуна І., 5А, м. Коломия, Івано-Франківська область, який знаходився в повному господарському віданні реорганізованого ДТГО «Львівська залізниця».
Натомість, як встановлено зі обставин справи, право власності на цей об'єкт належить та зареєстровано за Державною в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України) і позивачем не було надано державному реєстратору документів, які підтверджували б припинення права власності на указане нерухоме майно за Міністерством транспорту та зв'язку України (Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України) та набуття саме права власності на це майно ДТГО «Львівська залізниця» або його правонаступником АТ «Українська залізниця».
Фактично названі документи (передавальний акт та зведений перелік майна) підтверджують, що один правокористувач (ДТГО «Львівська залізниця») нерухомого майна, що на праві власності належить Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, був замінений на іншого правокористувача (АТ «Українська залізниця») його правонаступником внаслідок процедури реорганізації юридичної особи.
При цьому, жоден документ, поданий позивачем разом із заявою від 02.08.2023 про державну реєстрацію права власності не порушує питання права власності (зокрема, зміни власника чи припинення права власності).
Окрім того, аналізуючи підстави на основі яких було надано право господарського відання АТ «Українська залізниця» та документи подані останнім для підтвердження права власності на об'єкта нерухомості, а саме будівлю електростанції, з реєстраційним номером 510671526232, що розташований по вул. Богуна І., 5А, м. Коломия, Івано-Франківська області, то суд констатує, що вони є аналогічними тим на підставі яких 13.12.2018 о 11:25 за АТ «Українська залізниця» вже зареєстровано право господарського відання.
Щодо посилань позивача на лист Міністерства юстиції України від 18.10.2022 №95809/94789-33-22/8.4.1. (а.с.179-181) та висновок Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В. М. Корецького НАН України № 126/60-е від 02.04.2019 (а.с.168-170), то такі суд оцінює критично та вважає безпідставними, оскільки названі не є правовстановлюючими документами, а носять лише рекомендаційний, роз'яснювальний характер, водночас, жодним чином висновків суду не спростовують.
За таких обставин, подані позивачем документи свідчили б про можливість здійснення державної реєстрації за АТ «Укрзалізниця» виключно права господарського відання на об'єкт нерухомості за адресою: вул. Богуна І., 5А, м. Коломия, Івано-Франківська область, а не державної реєстрації права власності на цей об'єкт, як того безпідставно просив позивач.
Внаслідок чого, суд вважає частково обґрунтованим рішення відповідача про відмову у державній реєстрації права власності за Акціонерним товариством "Українська залізниця" об'єкта нерухомості з реєстраційним номером 510671526232, що розташований по вул. Богуна І., 5А, м. Коломия, Івано-Франківська область, з огляду на те, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Годованець Вітою Йосипівною помилкового обрано підставу для такої відмови.
Так, як вже зазначалося судом вище, за наслідками розгляду заяви та поданих документів державний реєстратор прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.08.2023 за № 68765806, у зв'язку з тим, що вже є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Однак, аналізуючи обставини справи, то суд звертає увагу, що в даному випадку склалася ситуація коли позивач подав ті самі документи, на підставі яких вже є заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав, тобто подані документи для надання статусу права власності вже були підставою та підтверджують право господарського відання за АТ «Укрзалізниця» на об'єкт нерухомості з реєстраційним номером 510671526232.
Таким чином, суд під час розгляду справи встановив, що відповідач повинен був відмовити позивачу в державній реєстрації прав та їх обтяжень, але на зовсім інших підставах, передбачених частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, пункт 11 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що однією із підстав для відмови в державній реєстрації є подання заявником тих самих документів, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Оскільки оскаржуване рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.08.2023 № 68765806 прийнято у невідповідності до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то останнє є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно абзацу першого частини четвертої статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.
Отже, норми Закону № 1952-IV свідчать про те, що орган державної реєстрації прав - державний реєстратор - має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати такі рішення. Тобто, державний реєстратор, як суб'єкт державної реєстрації прав, наділений дискреційними повноваженнями у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Водночас законом чітко передбачені наслідки скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення - у разі скасування судом рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав державний реєстратор зобов'язаний внести відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновити розгляд відповідної заяви.
Разом з тим, суд зауважує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, внаслідок чого, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи наведене, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд доходить висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права буде зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Коломийської міської ради Годованець Віту Йосипівну повторно розглянути заяву АТ «Українська залізниця» про державну реєстрацію прав від 02.08.2023, з урахуванням висновків суду.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів у повному об'ємі правомірність своїх дій.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 09.10.2023 підтвердив сплату судового збору на суму 5368 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн.
Суд вказує, що оскільки державний реєстратор - це посадова особа, яка діє від імені держави, представляє її інтереси і наділяється владними повноваженнями щодо внесення відповідних записів до реєстрів, та відповідно за рахунок бюджетних асигнувань якого не є можливим стягнення судового збору, однак, державний реєстратор прав на нерухоме майно Годованець Віта Йосипівна є посадовою особою Коломийської міської ради, яка в свою чергу має статус юридичної особи та самостійний баланс, внаслідок чого, саме за рахунок бюджетних асигнувань Коломийської міської ради необхідно стягнути частину сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Коломийської міської ради Годованець Віти Йосипівни № 68765806 від 07.08.2023 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Коломийської міської ради Годованець Віту Йосипівну (код ЄДРПОУ 04054334, проспект М. Грушевського, 1, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203) повторно розглянути заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680) про державну реєстрацію прав від 02.08.2023, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коломийської міської ради (код ЄДРПОУ 04054334, проспект М. Грушевського, 1, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680) частину сплаченого судового збору у розмірі 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680).
Відповідач:
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Годованець Віта Йосипівна Управління Центру надання адміністративних послуг Коломийської міської ради (код ЄДРПОУ 04054334, проспект М. Грушевського, 1, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.