Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 березня 2025 року Справа№200/31/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський Майдан, буд. 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії №057150012288 від 09.10.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди її роботи з 29.09.1978 по 01.08.1979, з 07.02.1980 по 02.04.1980, з 16.09.1980 по 01.12.1980, з 06.04.1981 по 16.01.1983, з 17.01.1983 по 07.05.1984, з 28.05.1984 по 01.02.1989, з 13.07.1989 по 12.03.1989, з 13.03.1989 по 17.08.1990, з 01.09.1990 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 20.10.2002 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2023 про призначення їй пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 03.10.2023 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, у призначенні пенсії було відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що відповідач неправомірно не зарахував спірні періоди до страхового стажу.
Окрім того, обґрунтовуючи позові зазначає, що під час введення воєнного стану оригінал трудової книжки позивача перебував у м. Маріуполі Донецької області за місцем проживання позивача та був знищений у пожежі під час бойових дій. Отже позивач, на цей час має можливість надати до Пенсійного фонду лише копію своєї трудової книжки.
Позивач вважає, що втрата трудової книжки не може слугувати підставою для позбавлення права на пенсію за наявності необхідного страхового стажу. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду, відкрито провадження у справі № 200/31/25, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що при зверненні за призначенням пенсії до заяви позивач надала паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру та диплом. Крім того, позивач просила розглянути її заяву по наявних документах. Згідно наданих до заяви документів страховий стаж складає 06 років 03 місяці 22 дні.
До страхового стажу зараховано всі періоди роботи по наявних документах, а саме період навчання з 01.09.1978 по 02.03.1981 та період з 01.01.1999 по 20.10.2002 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вважає, що для призначення пенсії позивач має належним чином підтвердити свій страховий стаж, проте до заяви про призначення пенсії позивачем не надано належних доказів на підтвердження спірних періодів роботи, зокрема первині документи про прийом та звільнення з роботи у спірні періоди.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди з 29.09.1978 по 01.08.1979, з 07.02.1980 по 02.04.1980, з 16.09.1980 по 01.12.1980, з 06.04.1981 по 16.08.1983, з 17.01.1983 по 07.05.1984, з 28.05.1984 по 01.02.1989, з 13.07.1989 по 12.03.1989, з 13.03.1989 по 17.08.1990, з 01.09.1990 по 31.12.1999 зазначає, що позивач із заявою щодо зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу не звертався, рішень з приводу порушеного питання відповідач не приймав. Оскільки позивач при зверненні за призначенням пенсії надала лише паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом та просила розглянути її заяву по наявних документах, відтак позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки вони є передчасними.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що для підтвердження свого страхового стажу, ОСОБА_1 надала до органів Пенсійного фонду України, зокрема, наступні документи: паспорт громадянина України, РНОКПП, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 , свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , свідоцтво про народження сина серії НОМЕР_5 , копію трудової книжки серії НОМЕР_6 від 29.09.1978, диплом серії НОМЕР_7 з додатком, свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки до диплом серії НОМЕР_7 , Посвідчення №31 від 13.09.1999 про проходження атестації середнього медичного робітника, Архівну довідку від 02.03.2007 №652, Довідку від 06.03.2007 №158.
Працівником Пенсійного фонду України були взяті від позивачки всі зазначені вище документи для огляду. З невідомих мотивів працівником Пенсійного фонду України не було долучено (відскановано) до матеріалів пенсійної справи копію трудової книжки серії НОМЕР_6 від 29.09.1978. Працівник Пенсійного фонду України повинен був взяти зазначену копію трудової книжки серії, і вразі якщо б Пенсійний фонд вважав цю копію «неналежною» - надати вмотивовану відповідь про таку неналежність. Але такі дії відповідним працівником не було зроблено.
Під час введення воєнного стану оригінал трудової книжки позивача перебував у м. Маріуполі Донецької області за місцем проживання позивача. Також, позивачем попередньо було встановлено, що трудова книжка була знищена у пожежі під час бойових дій. Факт зруйнування та будинку за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується Повідомленням Про пошкоджене або втрачене нерухоме майно подане до Реєстру пошкодженого та знищеного майна за №ІП-05.11.2023-186936 від 05.11.2023. Місто Маріуполь Донецької області на цей час є тимчасово окупованим, та відповідно позивач не має можливості вжиття заходів на отримання оригіналу своєї трудової книжки. Отже позивач, мав можливість надати до Пенсійного фонду лише копію своєї трудової книжки.
Крім того позивачем були відшукані додаткові документи, які свідчать про стаж роботи: військовий квиток № НОМЕР_8 від 16.09.1981, який свідчить, що позивачка працювала медичним працівником та була відповідно військовозобов'язаною, зокрема в періоди з 21.12.1981 по 23.04.1987; Профспілковий квиток №68171182 від 15.09.1978 виданий Професійною спілкою медичних працівників; Профспілковий квиток №01197812 від 01.10.1985 виданий Професійною спілкою медичних працівників Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Маріуполь Донецької області.
Також, відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради "МАРІУПОЛЬСЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ" №158 від 06.03.2007 зазначено, що ОСОБА_1 (Запара) дійсно працювала в Міській лікарні швидкої медичної допомоги: з 28.05.1984 (наказ № 63 від 24.05.1984) по 01.02.1989 (наказ № 143 к від 21.12.1988) працювала медичною сестрою травматологічного пункту. Звільнена за ст.38 по догляду за дитиною до 8 років; з 01.09.1990 (наказ № 127 від 01.09.1990) до 20.10.2002 (наказ №219 к від 20.10.2002) працювала медсестрою операційної травмпункту травматологічного відділення Звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до Посвідчення №31 від 13.09.1999 про проходження атестації середнього медичного робітника медична сестра Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Маріуполь ОСОБА_1 10.09.1999 пройшла атестацію в Управлінні охорони здоров'я м. Маріуполя та відповідно до наказу Управлінні охорони здоров'я м. Маріуполя від 13.09.1999 №326-к ОСОБА_1 присвоєно кваліфікаційна категорія «перша операційна медична сестра».
Вважає, що у позивачки достатньо беззаперечних доказів на підтвердження свого страхового стажу в період її роботи з 29.09.1978 по 01.08.1979, з 07.02.1980 по 02.04.1980, з 16.09.1980 по 01.12.1980, з 06.04.1981 по 16.01.1983, з 17.01.1983 по 07.05.1984, з 28.05.1984 по 01.02.1989, з 13.07.1989 по 12.03.1989, з 13.03.1989 по 17.08.1990, з 01.09.1990 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 20.10.2002.
За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 03.10.2023 звернулась до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, свідоцтво про шлюб.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та 19.10.2023 прийнято рішення №057150012288 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні вказано, що заявниця не працює.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) наявність страхового стажу, передбаченого частиною першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, необхідний стаж 27 років.
Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка), страховий стаж складає 06 років 03 місяці 22 дні.
До страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
У зв'язку з чим прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
З розрахунку форми РС-право вбачається, що страховий стаж позивача становить 06 років 03 місяці 22 дні, до страхового стажу зараховані періоди з 01.09.1978 по 02.03.1981, з 01.01.1999 по 20.10.2002.
До матеріалів справи надано копію трудової книжки позивача від 29.09.1978 серії НОМЕР_6 , відповідно до якої позивач у спірні періоди:
з 29.09.1978 по 01.08.1979 та з 07.02.1980 по 02.04.1980 працювала санітаркою;
з 16.09.1980 по 01.12.1980 працювала молодшою медичною сестрою;
з 06.04.1981 по 16.01.1983 працювала акушеркою;
з 17.01.1983 по 07.05.1984 та з 28.05.1984 по 01.02.1989 працювала медичною сестрою;
з 13.07.1989 по 12.03.1989 працювала комірником;
з 13.03.1989 по 17.08.1990, з 01.09.1990 по 31.12.1999 та з 01.01.2000 по 20.10.2002 працювала медичною сестрою.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Частиною 1 статті 24 вказаного Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 05.11.1991 року №1058-IV).
Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Приписами абзаців першого, третього пункту 4.1 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 закріплено: орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1).
За змістом абзацу першого пункту 4.7 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (абзац четвертий пункту 3.3 ІІІ Підготовка і подання документів для призначення пенсій Порядку № 21-1).
З системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що орган, що призначає пенсію, після надходження відповідної заяви разом з поданими документами зобов'язаний повідомити особу, яка звернулась з такою заявою, про недостатність поданих документів та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви відсутніх документів для призначення пенсії. При цьому, перелік документів, яких не вистачає для призначення пенсії, а також строк для їх подання мають бути зазначені органом, що призначає пенсію, у розписці, яка видається особі, що звернулась з заявою про призначення пенсії. Прийняти рішення про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідних документів орган, що призначає пенсію, має право виключно після надання особі тримісячного строку на подачу відсутніх документів з дня прийняття заяви та за умови, якщо протягом такого строку особа не надасть необхідні відсутні документи.
Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою ч.1 ст.3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Водночас, як зазначалося вище, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
Суд вказує, що за п.1.7 розділу I «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
У ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено: «1.Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: 1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; 2) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; …».
У п. 6 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого 22.12.2014 постановою Правління Пенсійного фонду України №28-2 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 за №28-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485 (надалі - «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі»), зазначено, що Головне управління Фонду має право: (…) 2) отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань; (…) 5) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами; 6) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; (…).
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.
Відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого 22.12.2022 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, вся територія Маріупольського району з 05.03.2022 відноситься до території України тимчасово окупованої Російською Федерацією.
Судом вивчено й інші норми права, які стосуються виниклого публічно-правового спору.
Як вже встановлено судом, позивач 03.10.2023 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
У відповіді на відзив зазначено, що для підтвердження страхового стажу, позивачем надавалась до органів Пенсійного фонду України, зокрема, копія трудової книжки серії НОМЕР_6 від 29.09.1978. Працівником Пенсійного фонду України були взяті від позивачки документи для огляду. З невідомих мотивів працівником Пенсійного фонду України не було долучено (відскановано) до матеріалів пенсійної справи копію трудової книжки серії НОМЕР_6 від 29.09.1978. Працівник Пенсійного фонду України повинен був взяти зазначену копію трудової книжки серії, і вразі якщо б Пенсійний фонд вважав цю копію «неналежною» - надати вмотивовану відповідь про таку неналежність. Але такі дії відповідним працівником не було зроблено.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що для призначення пенсії позивач має належним чином підтвердити свій страховий стаж, проте до заяви про призначення пенсії позивачем не надано належних доказів на підтвердження спірних періодів роботи, зокрема первині документи про прийом та звільнення з роботи у спірні періоди. Щодо позовної вимоги про зобов'язання зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи зазначив, що позивач із заявою щодо зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу не звертався, рішень з приводу порушеного питання відповідач не приймав. Також вказав, що позивачем при зверненні за призначенням пенсії надано лише паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом.
Як зазначено позивачем, оригінал трудової книжки було знищено під час бойових дій у місті Маріуполі.
Адреса реєстрації позивача: АДРЕСА_2 .
Так, судом прийнято до уваги, що позивач проживала у місті Маріуполі, який з 05.03.2022 знаходяться на території України тимчасово окупованій Російською Федерацією та враховано, що позивач за об'єктивних обставин, не залежних від нього, не може надати оригінал трудової книжки.
Відомості, що відповідач пропонував позивачу надати додаткові документи, суду не надані.
Згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов'язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.
Разом з тим, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено відсутність доказів, що відповідачем учинялись дій, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з'ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
У відповідності до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскаржуване рішення прийняте відповідачем без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу роботи періоди роботи з 29.09.1978 по 01.08.1979, з 07.02.1980 по 02.04.1980, з 16.09.1980 по 01.12.1980, з 06.04.1981 по 16.01.1983, з 17.01.1983 по 07.05.1984, з 28.05.1984 по 01.02.1989, з 13.07.1989 по 12.03.1989, з 13.03.1989 по 17.08.1990, з 01.09.1990 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 20.10.2002 та повторно розглянути заяву від 03.10.2023 про призначення пенсії за віком.
Однак, суд зауважує, що відповідачем не надавалась оцінка записам у копії трудової книжки серії НОМЕР_6 від 29.09.1978, не здійснювався обрахунок вказаного у ній страхового стажу позивача, а тому суд у даному випадку не втручається у дискреційні повноваження відповідача.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, що підтверджуються належними доказами, в межах спірних правовідносин суд вважає за можливе захистити порушені права позивача шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням записів, які містяться у копії трудової книжки серії НОМЕР_6 від 29.09.1978.
Суд не надає оцінку документам, наданим представником позивача (військовий квиток № НОМЕР_8 від 16.09.1981, профспілковий квиток №68171182 від 15.09.1978, профспілковий квиток №01197812 від 01.10.1985 та інші), оскільки позивачем такі документи не надавались разом з заявою про призначення пенсії та не досліджувались відповідачем.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.10.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням записів, які містяться у копії трудової книжки серії НОМЕР_6 від 29.09.1978.
Суд, на підставі ч. 8 ст. 139 КАС України, стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Про інші судові витрати суду не заявлено.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський Майдан, буд. 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №057150012288 від 09.10.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням записів, які містяться у копії трудової книжки серії НОМЕР_6 від 29.09.1978.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь ОСОБА_1 .
Повне судове рішення складено 07.03.2025.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька