Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
07 березня 2025 року Справа №200/1239/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: - Голошивця І.О., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання рішення суду Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та заперечення представника позивача щодо прийняття даного звіту, а також клопотання про зміну способу виконання рішення суду, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року у справі №200/1239/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про припинення нарахування страхових виплат ОСОБА_1 з 01.02.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 лютого 2023 року.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/1239/23 від 21.09.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року в справі №200/1239/23 - повернуто заявникові.
Таким чином, рішення суду по справі №200/1239/23 набрало законної сили 21.09.2023 року.
П'ятого лютого 2024 року по справі був виданий виконавчий лист.
У вересні 2024 року, від представника позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №200/1239/23, яка обґрунтована тим, що 20.02.2024 державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного рішення суду (ВП №74212890). Після ухвалення судом рішення по справі, представник позивача у липні 2024 року звертався із запитом до Головного управління, в якому просив надати письмову інформацію, з приводу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1239/23, враховуючи, що вказані виплати є єдиним доходом позивача та затримка у поновленні вказаних виплат, так само, як і сплата заборгованості порушує вимоги Конституції України.
Також, представник позивача просив повідомити який розмір невиплачених страхових виплат, за інформацією Головного управління, нарахований, але фактично не виплачений позивачу за вищевказаним судовим рішенням.
Представник позивача зауважив, що згідно до листа Управління від 26.07.2024 року № 2000-0202-8/134423, в якому зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 була нарахована заборгованість за період з 01.02.2023 по 31.10.2023 року в розмірі 235 290, 00 грн. та виплата буде проведена за наявності фінансування.
Представник позивача закцентував свою увагу на тому, що в той же час заборгованість за період з 01.10.2023 по даний час не нарахована та не виплачена.
В даному випадку сторона позивача констатує, що рішення суду не виконано, а права позивача продовжують порушуватись, оскільки в добровільному порядку вказана вище заборгованість не виплачена, а тільки нарахована до 31.10.2023, а з 01.11.2023 року не нараховувалась, то позивач вимушений звернутись до суду із даною заявою.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1239/23 від 18 вересня 2024 року клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №200/1239/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання судового рішення від 27.06.2023 по справі №200/1239/23.
У жовтні 2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на адресу суду надійшов звіт про виконання рішення суду за №1100-0802-7/179569.
В даному звіті було зазначено наступне: - «[…]. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного від 27.06.2023 по справі №200/1239/23 ОСОБА_1 з 01.11.2023 відновлено нарахування щомісячної страхової виплати та нарахована заборгованість, що утворилась за період з 01.02.2023 по 31.10.2023 року, яка буде виплачена при надходженні відповідного фінансування. Станом на час винесення ухвали від 18.09.2024, згідно електронної особової справи в підсистемі ІКІС ПФУ «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» ОСОБА_1 відновлено нарахування та виплата щомісячної страхової виплати потерпілого, яка зараховується на поточний рахунок, відкритий в банківській установі. […]. Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а дійшов висновку, шо невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.».
З урахуванням наведеного відповідач просив прийняти та затвердити звіт про виконання судового рішення від 27.06.2023 року по справі №200/1239/23.
Представником позивача - адвокатом Гуревичем Родіоном Геннадійовичем на адресу суду у грудні 2024 року було надано клопотання, в якому він просив:
- визнати поважними причини пропуску строку для подання даних заперечень та поновити такий строк;
- змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2023р. справа №200/1239/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованості зі щомісячної страхової виплати за період з 01.02.2023 по 31.09.2023 у розмірі 235 290,00 грн.
Дане клопотання представника позивача було аргументовано наступним: - «[…]. . Згідно до листа Управління від 26.07.2024 року № 2000-0202-8/134423, зокрема, зазначено, що стосовно виконання вищезазначеного рішення суду повідомлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2023р. була нарахована заборгованість за період 01.02.2023 по 31.10.2023 р. в розмірі 235 290,00 грн. […]. Згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення. Водночас відсутність відповідного фінансування Управління з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі, а тільки підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об'єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб відповідача. […]. При розгляді даної заяви прошу врахувати порушені на теперішній час права Стягувача на своєчасне виконання судових рішень, а також взяти до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 10.05.2019 по справі № 464/8577/16-а) в аналогічній по суті справі. 10.05.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 464/8577/16-а у відповідній постанові зазначив, як вбачається, що лише одне листування Боржника та відсутність коштів від Державного бюджету України не може свідчити про вжиття належних і достатніх заходів з метою виконання судового рішення. Крім того, за наявності обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі (ускладнюють його виконання) або роблять його виконання неможливим боржник не був позбавлений права на звернення до суду з заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність у боржника поважних причин невиконання судового рішення. Як вказує Управління доплата за період з 01.02.2023 по 31.09.2023 складає 235 290,00 грн. Вказаний розрахунок позивачем не оспорюється. […]. Зважаючи на тривале (більше 1 року) невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №200/1239/23 в частині виплати заборгованості щодо щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2023 по 31.09.2023, а також наявність обставин, що істотно ускладнюють його виконання з метою ефективного захисту конституційного права позивача на соціальний захист та належного виконання рішення суду на підставі ч. 3 ст. 383-3 КАС України прошу суд змінити спосіб виконання цього рішення в частині зобов'язання відповідача виплатити заборгованість з щомісячної страхової виплати із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 лютого 2023 року на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 заборгованості зі щомісячної страхової виплати за період з 01.02.2023 по 31.09.2023 у розмірі 235 290 (двісті тридцять п'ять тисяч двісті дев'яносто) грн. 00 коп.».
Про надходження на адресу суду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду по справі №200/1239/23 та клопотання представника позивача - адвоката Гуревича Р.Г., сторони по справі були повідомлені належним чином, про що свідчить наявність у них реєстрації кабінету «Електронний суд» де в графі «доставлено» зазначена відповідна дата про отримання даних заяв щодо виконання рішення суду по справі.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
На підставі зазначеного, з огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи, сторони в судове засідання не викликались.
Розгляд зазначених звіту про виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та заяви представника позивача в частині заперечень щодо звіту, та заяви про зміну способу виконання рішення суду по справі №200/1239/23, проводився у порядку письмового провадження.
Розглянувши вищезазначені звіт та заперечення надані учасниками справи щодо виконання судового рішення по справі №200/1239/23, суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом та зазначено в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, представником позивача адвокатом Гуревич Родіоном Геннадійовичем на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було скеровано адвокатський запит від 20.07.2024 року щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1239/23 від 27.06.2023.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме листом відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2024 року №2800-0202-8/134423 на адвокатський запит представника позивача, в якому зазначено наступне.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року по справі №200/1239/23 ОСОБА_1 з 01.11.2023 відновлено нарахування щомісячної страхової виплати та нарахована заборгованість за період з 01.02.2023 по 31.10.2023 у розмірі 235 290,00 грн. Виплата заборгованості буде проводитися за наявності відповідного фінансування.
Суд зауважує, що відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1239/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було зобов'язано - відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 лютого 2023 року.
Відповідач надаючи звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1239/23 від 27.06.2023 року зазначив, що на виконання рішення ОСОБА_1 з 01.11.2023 відновлено нарахування щомісячної страхової виплати та нарахована заборгованість, що утворилась за період з 01.02.2023 по 31.10.2023, яка буде виплачена при надходженні відповідного фінансування. Станом на час винесення ухвали від 18.09.2024, згідно електронної особової справи в підсистемі ІКІС ПФУ «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» ОСОБА_1 відновлено нарахування та виплата щомісячної страхової виплати потерпілого, яка зараховується на поточний рахунок, відкритий в банківській установі.
Відновлення нарахування щомісячної страхової виплати підтверджується наданою в якості доказів копією з ІКІС ПФУ по позивачу.
В свою чергу представником позивача також не заперечується той факт, що позивачу відповідачем було відновлено нарахування та виплату щомісячної страхової виплати з 01.11.2023 року, оскільки у своїй заяві він з цього приводу зауважень не зазначає та відповідно не заперечує.
В той же час відповідно до резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1239/23 від 27 червня 2023 року було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 лютого 2023 року.
З урахуванням наведеного станом на час розгляду даного звіту відповідача судом вбачається часткове виконання вимог рішення суду, а саме в частині відновлення нарахування та виплати страхових виплат, в той же час як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі рішення суду в частині виплати позивачу заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.02.2023 року залишається невиконаним.
Як зазначає відповідач, підстави які заважають виконати повністю рішення суду є відсутність у нього відповідного фінансування.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Суд зазначає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Окрім цього, слід наголосити, що статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Суд звертає увагу відповідача, що він зобов'язаний виконати рішення суду шляхом виплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01 лютого 2023 року по 31.10.2023 року.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не реалізовано завершення судового процесу у даній справі, оскільки не досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення.
Суд відмовляє відповідачу у прийнятті та затвердженні звіту про виконання судового рішення по справі №200/1239/23 від 27.06.2023 року.
Відповідно до приписів ст.381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до ч.2 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.3 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Слід зауважити, що приписами ч.10 ст.382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до приписів ч.3 ст.382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
В даному випадку, суд вважає відповідно до ч.3 ст.382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк для подання звіту щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1239/23 в частині виплати заборгованості позивачу з щомісячних страхових виплат за період з 01.02.2023 по 31.10.2023 року протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали, у разі неможливості виконати рішення суду надати обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються для виконання судового рішення.
Щодо клопотання представника позивача в частині змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2023р. по справі №200/1239/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії: «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 заборгованості зі щомісячної страхової виплати за період з 01.02.2023 по 31.09.2023 у розмірі 235 290 (двісті тридцять п'ять тисяч двісті дев'яносто) грн. 00 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Приписами ч.3 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
За приписами ст.124, ч.3 ст.129-1 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником, в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
З аналізу положень ч.3 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17. З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, саме поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі 200/1239/23, представник позивача зазначає про: - «Водночас відсутність відповідного фінансування Управління з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі, а тільки підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об'єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб відповідача. […]. Зважаючи на тривале (більше 1 року) невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі № 200/1239/23 в частині виплати заборгованості щодо щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2023 по 31.09.2023, а також наявність обставин, що істотно ускладнюють його виконання з метою ефективного захисту конституційного права позивача на соціальний захист та належного виконання рішення суду…».
Суд вже зазначав, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
При цьому під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.
Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а, від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Резолютивна частина рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №200/1239/23 має зобов'язальний характер щодо вчинення певних дій, але судом при розгляді справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів.
Отже, зміна способу виконання рішення суду запропонованим заявником чином щодо стягнення конкретної суми коштів, потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання. Змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання нарахувати та виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам на стягнення конкретної суми страхових виплат, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, тоді як зміна на підставі ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення, способу відновлення порушеного права.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.07.2019 по справі № 281/1618/14-а, у якій також зазначено, що зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Судові рішення про стягнення коштів і про зобов'язання боржника вчинити дії (перерахувати та/чи виплатити пенсію) є різними видами рішень, які виконуються в різному порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №440/85/19.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по страховим виплатам і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Належних доказів щодо ускладнення або неможливість виконання судового рішення представником позивача не надано, а зазначені заявником обставини, які обумовили подання вказаної заяви не є винятковими, які б вказували про ускладнення або неможливість виконання судового рішення.
Резолютивна частина рішення суду у даній справі має зобов'язальний характер, тому зміна способу виконання рішення із зобов'язання здійснити виплату заборгованості по страховим виплатам на стягнення суми цієї заборгованості фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенню питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 200/1239/23, тому у задоволенні цієї заяви слід відмовити.
Таким чином, заперечення представника позивача підлягає частковому задоволенню, а саме в частині відмови у прийняті звіту відповідача щодо виконання зазначеного рішення суду.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 297, 370, 378, 382, 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У прийнятті та затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду по справі №200/1239/23 від 27.06.2023, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ: 14099344) протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання судового рішення від 27.06.2023 по справі №200/1239/23.
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Гуревича Р.Г. про зміну способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року по справі №200/1239/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії на - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованості зі щомісячної страхової виплати за період з 01.02.2023 по 31.09.2023 року у розмірі 235 290,00 грн. - відмовити.
Копію ухвали направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області для виконання рішення.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя І.О. Голошивець