Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
07 березня 2025 року Справа №200/990/25
Cуддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов Донецького державного університету внутрішніх справ
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення вартості утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 22667,42 грн,-
Позивач, Донецький державний університету внутрішніх справ, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення вартості утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 22667,42 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 14 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням підстав поважності пропущення такого строку.
24 лютого 2025 року позивачем до суду надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року продовжено термін для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення вартості утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 22667,42 грн.
Встановлено позивачу додатковий десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням підстав поважності пропущення такого строку.
04 березня 2025 року позивачем надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивовану наступним.
Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) додатково засвідчила форсмажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Вказує, що з вищевикладеного вбачається, що вказаний лист ТПП України має розцінюватися та є доказом абсолютної підстави для поновлення строку.
Оскільки в заяві про поновлення процесуального строку від 24 лютого 2025 року позивач вказує на введення воєнного стану в Україні, вимушену передислокацію університету через ворожі атаки, блокаду та окупацію міста Маріуполя, часті сигнали повітряних тривог тощо, що в свою чергу є обставинами непереборної сили, позивач вважає, що вказані підстави пропуску процесуального строку є поважними та обумовлені невідворотними обставинам й підтверджуються належним та допустимим доказом - листом ТПП №2024/02.0-701 від 28.02.2022.
Вважає, що обставини, що перелічені в заяві про поновлення процесуального строку від 24 лютого 2025 року були зумовлені об'єктивними перешкодами й труднощами, що значно ускладнили своєчасне подання позовної заяви.
Вважає, що суттєва затримка із зверненням з даним позовом до суду не була безпідставною, та була пов'язана із обставинами незалежними від волі та поведінки Позивача (обставинами непереборної сили), тому вказані підстави поновлення процесуального строку є виправданими та обґрунтованими, допустимими, об'єктивними, що не залежать від волі позивача, підтверджуються належними та допустимими доказами.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Верховний Суд у справах №560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), №420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Як зазначалось судом раніше в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 14.02.2025, відлік місячного строку звернення до суду з даним позовом розпочався з моменту повернення позивачу листів від 08 лютого 2023 №699-5/07-2023, від 13 лютого 2023 №758-5/07-2023.
У постанові 19 вересня 2023 року у справі № 520/6294/23 колегія суддів Верховного Суду зазначили, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення.
Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Питання прийнятності листа ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 як єдиного доказу, що підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), вже було предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постановах від 07 червня 2023 року (справи №912/750/22, №906/540/22), від 15 червня 2023 року (справа №910/8580/22), від 29 червня 2023 року (справа №922/999/22), від 28 серпня 2023 року (справа №910/6234/22) Верховний Суд сформулював позицію, яка, якщо її узагальнити, полягає в наступному. Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є ні сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", ні документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, а також не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Підстави вважати на підставі вказаного листа, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів, відсутні, тому кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
В постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків щодо звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 27.03.2023 у справі № 160/14362/21, від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21, від 18.01.2023 у справі № 160/21195/21.
В пункті 59 ухвали від 13.09.2022 у справі № 990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022, Верховний Суд зазначив, що обставина повномасштабного вторгнення РФ на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.
В постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20 наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (поновлення).
В постанові від 16.02.2023 у справі № 640/4426/22 Верховний Суд також вказав, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі № 200/7919/24 встановлено наступне:
«Відповідно до листа Донецького державного університету внутрішніх справ від 13 лютого 2023 №758-5/07-2023, на адресу відповідача надіслано повідомлення від 08 лютого 2023 №699-5/07-2023 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, договір №114/02-23 від 08.02.2023 року про розстрочення платежу витрат на утримання, з проханням у 20-тиденний термін один примірник повідомлення з відміткою про отримання надіслати на адресу університету, а також додати до повідомлення один примірник підписаного договору на адресу Дон ДУВС.
Вказані листи від 08 лютого 2023 №699-5/07-2023, від 13 лютого 2023 №758-5/07-2023, Донецьким державним університетом внутрішніх справ направлені на адресу відповідача 13 лютого 2023 року, як зазначено позивачем в позові, та повернуті адресату у лютому 2023 року за відсутністю поштового обміну.
За таких обставин позивачу стало відомо про наявність спірних правовідносин ще в лютому 2023 року, разом з тим, позивач звернувся до суду з даним позовом лише у листопаді 2024 року.
В свою чергу, позовну заяву у цій справі позивачем подано 12 лютого 2025 року, тобто, майже через два роки після виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, навіть з врахуванням обставин, які були викликані окупацією міста Маріуполь, пропущений строк звернення у справі є значним та зумовлений власною недбалістю позивача до його прав.
Таким чином, визначені позивачем у його заявах про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не є поважними у розумінні КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Повернути позовну заяву Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення вартості утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 22667,42 грн.
2. Повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Суддя В.В. Олішевська