Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 березня 2025 року Справа№200/8962/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправними в порушенні прав та інтересів ОСОБА_1 щодо гідного пенсійного забезпечення та повернення до обрахунку пенсії значення максимального розміру пенсії визнаного не конституційним рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 та поновити право на отримання гідного пенсійного забезпечення;
- пенсійну виплату призначену в порушення вимог рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі № 200/3141/24 в розмірі 25016,45 грн. (двадцять п'ять тисяч шістнадцять гривень, 45 копійок) визнати такою що порушує права та інтереси ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на гідне пенсійне забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.11.2024 виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром, яку встановлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі № 200/3141/24 та на момент встановлення 01.04.2019 яка складає суму 32458,08 грн. (тридцять дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень 08 копійок) с подальшим врахуванням норм Законів та змін до законів країни які стосуватимуться збільшення (підвищення) пенсійного забезпечення пенсіонерів силових структур без порушення їхніх прав та інтересів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій невиплачені кошти пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 01.11.2024 по день коли рішення суду набере законної сили виплатити одним платежем;
- встановити судовий контроль для забезпечення виконання рішення суду, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером, якому пенсія призначена згідно вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі №200/3141/24, але розмір пенсії нарахованої пенсії у розмірі в розмірі 32458,08 грн. обмежено розміром до виплати - 25016,45 грн., що на думку позивача є необґрунтованою та суперечить Законам України.
Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що пенсія без обмеження максимальним розміром встановлюється станом на дату, з якої судом зобов'язано провести перерахунок, та її розмір не переглядається до того часу, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії відповідно до законодавства.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Валентина Ніканорівна Великодна проти України» суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінитися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти змін у майбутньому.
Таким чином, розмір пенсії позивача станом на 01.11.2024 визначено в розмірі 25016 гривень 45 копійок (без обмеження максимального розміру, визначеного станом на 01.04.2019).
Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262 встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 внесено зміни до статті 43 Закону №2262 та зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 передбачено, що вказані обмеження застосовуються до осіб не залежно від дати призначення пенсії.
Просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Правом надання до суду відповіді на відзив відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не скористався.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-IV.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі №200/3141/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати позивачу з 01.04.2019 та виплатити перераховану пенсію у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу з 01.04.2019 року виплату нарахованої пенсії без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 22.10.2024 № 28875-27780/Б-02/8-0500/24 відповідачем надано відповідь, у якій зазначено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/3141/24 від 01.08.2024 (далі - рішення), яке набрало законної сили 04.04.2024, виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та чинного законодавства. За Рішенням в жовтні 2024 року проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром. З листопада 2024 року розмір пенсії складатиме 32458,08 грн.
На виконання рішення суду, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок.
Отже, на виконання рішення пенсію встановлено без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням вимог Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» її розмір не переглядається до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії відповідно до законодавства. Пенсійна виплата з 01.11.2024 складатиме 25016,45 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивача, розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром з 32458,08 грн до 25016,45 грн. (протокол перерахунку з 01.11.2024).
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262.
Механізм обчислення пенсій особам відповідно до Закону №2262 здійснюється відповідно до статті 43 вказаного Закону, якою визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
В до даної статті неодноразово вносились зміни.
Зокрема, відповідно до Закону України від 08.07.2011 №3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" викладено частину 5 статті 43 Закону №2262 в наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
В той же час, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Законом України від 24.12.2015 №911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"(далі - Закон №911) частину 5 статті 43 Закону №2262 доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії, а саме щодо обмеження максимального розміру пенсій в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 розміром 10740 гривень, застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України від 12.04.2016 №1080 "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" статтю 43 Закону №2262 після частини 3 доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим частина 5 цієї статті стала частиною 7 без змін у змісті.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону №2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, положення частини 7 статті 43 Закону №2262 зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто, з 20.12.2016.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43Закону №2262слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, частина 7 статті 43 Закону №2262, в редакції Закону України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774), який набрав чинності з 01.01.2017, передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
При цьому, Законом №1774, який набрав чинності з 01.01.2017, норми частини 7статті 43 Закону №2262 не відновлені, хоча й були фактично внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.
Крім того, суд зауважує, що передбачені статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668, який набрав чинності в даній частині з 01.10.2011.
Відповідно до Закону №3668, в редакції Закону №911, було визначено, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262 не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Надаючи тлумачення наведеним нормам Закону №3668, статті 43 Закону №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 справа №400/2085/19 вказав, що положення статті 2 Закону №3668 (у частині поширення її дії на Закон №2262), які дублюють зміст частини 7, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668 - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони суперечать одна одній.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, постанові від 22.01.2022 у справі №240/7087/20, постанові від 25.07.2022 у справі №580/3451/21.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром при її перерахунку є протиправними.
Також, є безпідставними й посилання відповідача на те, що оскільки Головним управлінням на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі №200/3141/24 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату, та складає 32458,08 грн.
На момент ухвалення судом рішення у даній судовій справі змін у чинному законодавстві України, які створюють підстави для обмеження розміру пенсії, не відбулося. Положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та статті 2 Закону № 3668-VI, не змінились, про що зазначено судом вище.
Відтак, оскільки судовим рішенням, на яке посилається відповідач, право позивача на обрахунок його пенсії без застосування обмеження максимальним розміром було захищене в судовому порядку, та нормативне регулювання обмеження максимальним розміром пенсії, після ухвалення вказаного рішення та на момент розгляду даної справи, не змінилося, на думку суду, відповідачем безпідставно наводяться такі мотиви, та вони не свідчать про правомірність поведінки відповідача у спірних правовідносинах в частині обмеження перерахованої пенсії позивача максимальним розміром.
Окрім того, суд звертає увагу, що розмір пенсійної виплати встановлюється виходячи із розміру складових грошового забезпечення конкретної особи. Чинне законодавство не передбачає випадків, за яких перерахунок пенсії призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ обмежується максимальним розміром перерахованої раніше на підставі судового рішення пенсії, чи визначається/перераховується у межах раніше перерахованої на виконання судового рішення пенсії, тощо.
Відтак, дії відповідача, які виразились у обмеженні максимальним розміром перерахованої пенсії позивача під час здійснення його перерахунку у листопаді 2024 року, є протиправними, не відповідають критеріям визначеним у ч.2 ст.2 КАС України. Тому вимоги позивача підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром із зобов'язанням здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2024 без обмеження її максимальним розміром.
За таких обставин, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію позивачу з 01.11.2024 без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.11.2024 пенсії без обмеження її максимального розміру с подальшим врахуванням норм Законів та змін до законів країни які стосуватимуться збільшення (підвищення) пенсійного забезпечення пенсіонерів силових структур без порушення їхніх прав та інтересів, суд зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.
Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром з мотивів відсутності відповідного права.
Відтак спору щодо конкретного розміру пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Відповідачем, індивідуального акту чи будь яких дій, бездіяльності щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду не приймалося (не вчинялось), а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині під час здійснення такого перерахунку будуть порушені.
Таким чином заявлені вимоги спрямовані на майбутнє, натомість судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права, відповідне порушення повинно мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. До завдань адміністративного судочинства належить не просто констатування існування певного права у особи, яка звернулася в суд, а саме захист такого права, порушення якого вже настало. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а зазначена частина вимог спрямована на майбутнє, шляхом зобов'язання відповідача вчиняти дії у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Щодо способу захисту порушеного права, визначеного позивачем, серед іншого, у прохальній частині позову щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області невиплачені кошти пенсійного забезпечення ОСОБА_1 з 01.11.2024 по день коли рішення суду набере законної сили виплатити одним платежем, суд виходить із наступного.
В силу вимог частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому частиною 1 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
У даному випадку спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, є виплата належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначений.
Суд зауважує, що ні приписами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ні постановою КМУ № 649 від 22.08.2018, за наявності вини пенсійного органу, не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо, та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.
При ухваленні судом рішення, суд зобов'язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії, та у разі набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відтак, вимога щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини пенсії єдиним платежем не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Крім того, кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
З приводу вимог позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 5 статті 382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання (частина 6 статті 382 КАС України).
З аналізу наведених положень КАС України вбачається, що суд наділений правом під час ухвалення рішення у справі встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення.
При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можлива, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність. Разом із цим, позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що прийняте рішення суду не буде виконуватись відповідачем тривалий час.
Отже, в даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання рішення суду.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
У частині 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, суд, на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при її перерахунку на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі № 200/3141/24 з 01.11.2024, а саме зменшення розміру нарахованої суми пенсії з 32458,08 грн до 25016,45 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.11.2024 без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Повне рішення суду складене 06.03.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд».
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Суддя А.С. Зеленов