Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 лютого 2025 року Справа№200/6254/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - 1-й відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невключення до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, періоду служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії та зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, період служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року - з дня призначенні пенсії (з 10.06.2024 року).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/6254/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 07.10.2024 року у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витребувано докази на підтвердження того, що рішення № 057150012941 від 15.08.2024 року про призначення пенсії за віком позивачу було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Ухвалою суду від 22.11.2024 року, на підставі клопотання позивача, до участі у даній справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - 2-й відповідач).
Ухвалою суду від 21.02.2025 року відмовлено у задоволенні поданого 2-м відповідачем клопотання про заміну неналежного відповідача.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час призначення пенсії за віком на пільгових умовах до його стажу роботи за Списком № 1 не було зараховано періоди роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, а також період проходження служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року.
Позивач вважає зазначені дії 1-го відповідача у справі протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачі позов не визнали, подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просять суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Так, 1-й відповідач у відзиві на позов зазначає про те, що за результатом розгляду заяви позивача від 01.08.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до наданих документів та даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача складав 42 роки 3 місяці 11 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років.
При розгляді заяви позивача та прийнятті цього рішення до пільгового стажу позивача за Списком № 1 не зараховано наступні періоди роботи в ПрАТ "ММК імені Ілліча":
- з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року (електромонтер з ремонту електроустаткування), з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року (електромонтер з ремонту електроустаткування на гарячих ділянках робіт), з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року (вогнетривник, зайнятий на гарячих роботах), оскільки довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, та виписки з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці для розгляду не надано; у записах в трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.04.1993 року відсутні відомості про зайнятість повний робочий день на роботах, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, відсутні записи про проведену атестацію робочого місця;
- з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року (вогнетривник, зайнятий на гарячих роботах), оскільки у відомостях по спеціальному стажу за цей період відсутні дата та номер наказу про проведену атестацію робочих місць;
- з 01.08.2011 року по 30.06.2014 року (майстер з ремонту устаткування), оскільки у відомостях по спеціальному стажу цей період вказано як роботу за Списком № 2, дані про атестацію робочого місця відсутні;
- з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року (період військової служби), оскільки пільговий характер роботи до та після періоду проходження військової служби не підтверджено.
Водночас, 1-й відповідач у відзиві акцентує увагу суду на тому, що ним не вчинялося жодних дій щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення за наслідками її розгляду, оскільки вказане рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах було прийняте саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Заперечення 2-го відповідача, які викладені у відзиві, за своїм змістом, є аналогічними запереченням, наведеним у відзиві на позов 1-м відповідачем. При цьому 2-й відповідач у відзиві підтверджує, що розгляд заяви позивача від 01.08.2024 року та прийняття рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах здійснювались Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач у цій справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 (дата видачі - 21.09.2019 року, є дійсним до 21.06.2029 року), РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, та Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, є органами державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.08.2024 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою (з доданими документами) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).
Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
15.08.2024 року за наслідками розгляду даної заяви 2-м відповідачем було прийнято рішення № 057150012941, яким позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV з 10.06.2024 року.
Відповідно до зазначеного рішення страховий стаж позивача на момент його звернення за призначенням пенсії становить 42 роки 3 місяці 11 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років. Вік позивача на момент звернення - 50 років 1 місяць 22 дні.
Як стверджується позивачем та не заперечується відповідачами, при розгляді заяви від 01.08.2024 року та прийнятті рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до пільгового стажу позивача не було зараховано періоди його роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, а також період служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року.
Дані обставини підтверджуються розрахунком стажу позивача (форма РС-право).
Суд зауважує, що згідно з розрахунком стажу позивача (форма РС-право) до пільгового стажу позивача не було зараховано повністю період з 01.01.2011 року по 30.06.2014 року, однак позивачем заявлені вимоги лише щодо періоду по 12.05.2014 року.
У якості підстав незарахування цих періодів до пільгового стажу позивача за Списком № 1 відповідачі у відзивах на позов вказують наступні:
- з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року (електромонтер з ремонту електроустаткування), з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року (електромонтер з ремонту електроустаткування на гарячих ділянках робіт), з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року (вогнетривник, зайнятий на гарячих роботах), оскільки довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, та виписки з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці для розгляду не надано; у записах в трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.04.1993 року відсутні відомості про зайнятість повний робочий день на роботах, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, відсутні записи про проведену атестацію робочого місця;
- з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року (вогнетривник, зайнятий на гарячих роботах), оскільки у відомостях по спеціальному стажу за цей період відсутні дата та номер наказу про проведену атестацію робочих місць;
- з 01.08.2011 року по 30.06.2014 року (майстер з ремонту устаткування), оскільки у відомостях по спеціальному стажу цей період вказано як роботу за Списком № 2, дані про атестацію робочого місця відсутні;
- з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року (період військової служби), оскільки пільговий характер роботи до та після періоду проходження військової служби не підтверджено.
Будь-якого рішення із зазначенням у ньому відповідних підстав незарахування даних періодів до пільгового стажу позивача за Списком № 1 відповідачами суду не надано.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач 07.09.2024 року, засобами вебпорталу Пенсійного фонду України, звертався з приводу перерахунку пенсії, із зарахуванням спірних періодів до його пільгового стажу роботи за Списком № 1.
Відповіді на дане звернення сторонами до матеріалів справи не надано.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії або посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентується статтею 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ (яка кореспондуються зі статтею 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 26.04.1993 року щодо спірних періодів наявні такі записи:
- № 2: 27.04.1993 року - прийнятий електромонтером з ремонту електрообладнання 4 р. на аглофабрику;
- № 3: 03.06.1993 року - звільнений у зв'язку із призивом на військову службу, згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП України;
- № 4: 07.06.1993 року - 19.12.1994 року - служба в армії;
- № 5: 14.03.1995 року - прийнятий електромонтером з ремонту електроустаткування на гарячій ділянці роботи 4 р. до цеху ремонту металургійних печей;
- № 6: 19.06.1995 року - звільнений за власним бажанням, стаття 38 КЗпП України;
- № 10: 19.02.1997 року - прийнятий вогнетривником на гарячих роботах 3 р. до цеху ремонту металургійних печей;
- № 11: 18.03.1998 року - був переведений вогнетривником на гарячих роботах 4 р.;
- № 12: 01.09.2002 року - був переведений вогнетривником на гарячих роботах 5 р.;
- № 13: 01.08.2005 року - був переведений вогнетривником на гарячих роботах 6 р.;
- № 14: 01.08.2005 року - запис щодо реорганізації підприємства;
- № 15: 01.08.2011 року - був переведений майстром з ремонту металургійних печей, змінним (ділянка по ремонту мартенівських печей);
- № 16: 12.05.2014 року - був переведений змінним майстром з ремонту обладнання металургійної ділянки з ремонту металургійних печей у цехах сталеплавильного та аглодоменного виробництва;
- № 17: 08.06.2015 року - звільнений у зв'язку з переведенням, згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП України.
Суд зауважує, що вказані вище записи у трудовій книжці позивача здійснені належним чином та не мають дефектів їх вчинення, що не заперечується відповідачами.
Щодо періодів роботи позивача з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року суд зазначає, що посади, на яких позивач працював у вказані періоди, віднесені до Списків № 1, які були чинними у відповідні періоди роботи позивача.
Так, посада (професія) електромонтера з ремонту електрообладнання (на аглофабриці), на якій позивач працював у період з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 була віднесена до Списку № 1 відповідно до пункту 1030100а-1753а підрозділу 1 розділу 3.
Посада (професія) електромонтера з ремонту електроустаткування на гарячій ділянці, на якій позивач працював у період з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 віднесена до Списку № 1 відповідно до пункту 1030100а-1753а підрозділу 1 розділу 3.
Посада (професія) вогнетривника на гарячих роботах, на якій позивач працював у період з 19.02.1997 року по 30.07.2011 року, була віднесена до Списків № 1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 (пункт 1030300а-15416 підрозділу 1 розділу 3) та постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 (пункт 3.1а підрозділу 1 розділу 3).
Посади (професії) майстра з ремонту металургійних печей, а також майстра з ремонту обладнання металургійної ділянки з ремонту металургійних печей (на ділянці по ремонту мартенівських печей та у цехах сталеплавильного і аглодоменного виробництва), на яких позивач працював у період з 01.08.2011 року по 08.06.2015 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 віднесена до Списку № 1 відповідно до пункту 3.2б підрозділу 2 розділу 3).
Отже, враховуючи викладене, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, надання уточнюючих довідок підприємств позивачем у даному випадку не вимагається.
Надані до матеріалів справи відомості про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування свідчать, про те що у спірні періоди ПрАТ "ММК імені Ілліча" було єдиним місцем працевлаштування позивача.
Будь-яких доказів стосовно роботи позивача у спірні періоди протягом неповного або скороченого робочого дня, роботи за сумісництвом, тощо відповідачами, в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України, до суду не надано.
У разі необхідності, пенсійний орган не був позбавлений права, відповідно до вимог Порядку № 22-1, при прийманні документів щодо призначення пенсії направити відповідні запити з метою отримання необхідних відомостей з державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Разом із тим, у даному випадку пенсійний орган прийняв рішення від 15.08.2024 року № 057150012941, обмежившись лише обсягом первісно поданих позивачем документів.
Згідно з пунктом 4.2. Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. При цьому відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства або організації.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, а також на пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення, тощо.
Водночас, атестація має проводитися у строки, передбачені пунктом 4 Порядку № 442, проте відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається виключно на керівників підприємств, установ чи організацій.
Отже, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не може бути покладати відповідальність за непроведення чи несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці або за неналежне оформлення її результатів.
Відтак, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць, неналежне оформлення результатів атестації власником підприємства або уповноваженим ним органом не може бути підставою для позбавлення громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо пенсійного забезпечення на пільгових умовах.
Контроль за додержанням правил проведення атестації робочих місць за умовами праці з боку підприємств, установ та організацій покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема, на органи Державної служби України з питань праці.
Правовий висновок аналогічного змісту наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а відносно осіб, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.
Аналогічні висновки у даному разі є цілком застосовними і щодо Списку № 1.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що періоди роботи позивача з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року підлягали зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 1 під час розгляду його заяви від 01.08.2024 року та прийняття рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 про призначення пенсії.
Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду служби в армії 07.06.1993 року по 19.12.1994 року суд зазначає про таке.
Судом установлено, що у період з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року позивач проходив строкову військову службу в армії.
Дані обставини підтверджені копією військового квитка позивача серії НОМЕР_4 , виданого 07.06.1993 року, та записами у трудовій книжці позивача.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. При цьому час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За частиною 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як видно зі змісту зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Судом установлено, що на момент призову на військову службу позивач працював на посаді електромонтера з ремонту електрообладнання (на аглофабриці), з якої був звільнений 03.06.1993 року в зв'язку із призовом до лав Радянської Армії (записи №№ 3-4 трудової книжки) і у подальшому в період з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року проходив строкову військову службу в армії.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, що була чинною у період роботи позивача з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, посада, на якій працював позивач у цей період (як і на момент призову на строкову військову службу), віднесена до Списку № 1, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, позивач на момент призову на строкову військову службу працював за професією (посадою), що передбачала право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, з якої був звільнений саме у зв'язку із призовом до Радянської Армії.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що період служби позивача у лавах Радянської Армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року також мав бути зарахований до його пільгового стажу за Списком № 1 при розгляді його заяви від 01.08.2024 року та прийнятті рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 про призначення пенсії.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, позивач, як громадянин України, у розрізі даної справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Зважаючи на це, а також приймаючи до уваги викладені у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 05.08.2020 року у справі № 127/9289/17, від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19 правові позиції, суд приходить до висновку про те, що під час розгляду заяви позивача від 01.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах і прийняття рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 до пільгового стажу позивача безпідставно не було зараховано за Списком № 1 періоди його роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, а також період проходження служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вказується у позові та не заперечується відповідачами, заяву від 01.08.2024 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах було подано позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Згідно з абзацом 13 пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, про що свідчать надані відповідачами суду письмові пояснення та що підтверджується 2-м відповідачем у відзиві на позов.
Тобто розгляд заяви позивача від 01.08.2024 року та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Отже, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (як до такого органу, дії якого визнаються судом протиправними), а пред'явлення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у цьому випадку позбавлено фактичних і юридичних підстав, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладені у цьому рішенні висновки суду та встановлені судом обставини, з метою забезпечення повного, належного і ефективного захисту прав позивача і реального їх поновлення, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України і частково задовольнити позовні вимоги шляхом:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невключення до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, періоду служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії та зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, період служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року - з дня призначенні пенсії (з 10.06.2024 року).
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суд вважає за необхідне відмовити.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, із застосуванням частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн (квитанція № 9742-0681-4648-7718 від 07.09.2024 року).
Судовий збір сплачено позивачем із застосуванням коефіцієнта для пониження розміру ставки судового збору за подання цього позову згідно з частиною 3 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою (постанова Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 826/11984/16).
Суд, застосувавши частину 2 статті 9 і статтю 245 КАС України, задовольнив пов'язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо 2-го відповідача, у зв'язку з чим на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 2-го відповідача підлягають присудженню понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн.
Керуючись нормами Конституції України, Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положеннями постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невключення до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, періоду служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) здійснити перерахунок пенсії і зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, період служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року - з дня призначенні пенсії (з 10.06.2024 року).
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Повне судове рішення складене 21 лютого 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.І. Бабіч