07 березня 2025 рокуСправа №160/34436/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
27 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047250023440 від 08.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, як матері дитини особи з інвалідністю відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з часу звернення з заявою, з 04.11.2024.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 , досягнувши 50-річного віку, маючи достатній страховий стаж, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила призначити дострокову пенсію за віком, як матері дитини з інвалідністю з дитинства відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047250023440 від 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в призначення пенсії, позивачеві повідомлено, що за наданими документами право на призначення дострокової пенсії за віком відсутнє, оскільки відсутній документ про підтвердження факту встановлення дитині інвалідності до 6-річного віку, що засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047250023440 від 08.11.2024 року, оскільки нею дотримано вимог встановлених для призначення пенсії за віком, як матері дитини особи з інвалідністю відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 грудня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/34436/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та залучено до участі в справі №160/34436/24 у якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).
31 грудня 2024 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
01 січня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
21 січня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№3066/25, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
04 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 08.11.2024 № 047250023440 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу.
Згідно підпунктів 2.17, 2.18 Розділу II постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини.
Визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Заявницею не долучено документів, що дитина визнана особою інвалідом з дитинства до досягнення шестирічного віку, які передбачені підпунктом 6 пунктом 2.1 та пункту 2.18 Порядком подання документів, а отже, відсутні підстави для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач-1 відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04 лютого 1998 року, ОСОБА_1 має підтверджений страховий стаж роботи.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 27 березня 2001 року, судом вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною ОСОБА_3 (батько) та ОСОБА_1 (матір).
Відповідно до посвідчення УП СЗН м.Покров серії НОМЕР_4 від 17 квітня 2019 року (Особова справа №603840) встановлена державна соціального допомога ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причина: інвалідність з дитинства ІІІ групи, інвалідність ІІ групи з 01 квітня 2021 року.
Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення №3118/16 від 22 серпня 2024 року, яка видана ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області як одержувач державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 07.08.2015 року по 10.03.2019 року, без надбавки на догляд за нею.
Відповідно до довідки акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №565191 від 02 липня 2024 року, ОСОБА_2 після проходження повторного огляду інваліда, останній встановлено ІІ групу інвалідності з 01.04.2024 року, причина інвалідності: Інвалідність з дитинства. Дата чергового переогляду 10 березня 2026 року.
04 листопада 2024 року ОСОБА_1 , досягнувши 50-річного віку, маючи достатній страховий стаж, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила призначити дострокову пенсію за віком, як матері дитини з інвалідністю з дитинства, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", долучивши необхідний пакет документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047250023440 від 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в призначення пенсії та додатково повідомлено наступне.
"Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 04.11.2024 року.
Пенсійний вік, визначений статтею 115 Закону України №1058-IV- 50 років.
Вік заявника на дату звернення - 50 років 2 дні.
Необхідний страховий стаж, визначений статтею 115 Закону України №1058-1V- 15 років.
Відповідно пункту 2.18 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги.
У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Відповідно до наданих документів страховий стаж особи - 26 років 6 місяців 2 дні. Відповідно до наданих документів до страхового стажу зараховані всі періоди.
За наданими документами право на призначення дострокової пенсії за віком відсутнє, оскільки відсутній документ про підтвердження факту встановлення в дитини інвалідності до 6-річного віку, що засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я".
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047250023440 від 08.11.2024 року, оскільки нею дотримано вимог встановлених для призначення пенсії за віком, як матері дитини з інвалідністю, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року встановлено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56).
При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти - інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу.
При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали дітей з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).
За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства.
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття "особа з інвалідністю" на момент виникнення спірних відносин встановлювався в статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а також у статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".
Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 року №2961-IV дитина з інвалідністю - це особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Визначення терміну "інвалідність з дитинства" не міститься ані в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", ані в Законі України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".
При цьому за змістом абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності.
Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з висновком комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Орджонікідзе" № 742 від 05.08.2015, дочка - ОСОБА_2 хворіє на Ювенільну системну склеродермію, акросклеротичний варіант, захворювання відповідає розділу ХІІ пункту 1 підпункту 1.26 "Переліку медичний показань" М34.8.
Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 було призначено державну допомогу на період з 07.08.2015 по 04.08.2017 відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам".
ОСОБА_2 Управлінням праці та соціального захисту населення видано посвідчення серії НОМЕР_4 .
У подальшому, згідно з висновком закладу охорони здоров'я - комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Орджонікідзе" №742 від 20.07.2017 року було підтверджено, що дочка позивачки хворіє на Ювенільну системну склеродермію, акросклеротичний варіант, хронічний перебіг, захворювання відповідає розділу ХІІ пункту 1 підпункту 1.25 "Переліку медичний показань" М34.8.
Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення №3118/16 від 22.08.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як одержувач державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 07.08.2015 по 10.03.2019, без надбавки за догляд за нею.
У подальшому, з 01.04.2024 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - інвалідність з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №565191.
Доводи представника відповідача-1 щодо посилання на пункт 2.18 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про відсутність довідки ЛКК про визнання дитини особою з інвалідністю до 6-ти років є не правомірними та не можуть бути підставою для відмови, оскільки норми закону не містять таких застережень.
Аналогічні правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в справі №501/2838/16-а від 31.07.2018 року та в справі №216/2437/16-а від 14.02.2019 року.
За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд вбачає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047250023440 від 08.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком, як матері дитини з інвалідністю з дитинства відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і, як наслідок, для недопущення повторного порушення прав позивача, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 04 листопада 2024 року призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дострокову пенсію за віком, як матері дитини з інвалідністю з дитинства відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" №0.0.4092376567.1 від 25 грудня 2024 року.
А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047250023440 від 08.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком, як матері дитини з інвалідністю з дитинства, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 04 листопада 2024 року призначення, нарахування та виплату дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як матері дитини з інвалідністю з дитинства, відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник