07 березня 2025 року Справа № 160/875/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
14 січня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Федини Олександра Васильовича, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- скасувати як протиправний наказ Відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності Позивача за результатами службового розслідування, результати якого оформлені Актом службового розслідування від 11.12.24.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками службового розслідування, вважає спірний наказ про накладення дисциплінарного стягнення необґрунтованим та незаконним, оскільки діяв у відповідності до чинного законодавства, про висновки ВЛК повідомив відповідача та на дав копію висновку ВЛК. Вказане рішення вважає таким що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 16.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 03.02.2025 надав відзив на позов у якому просив відмовити у задоволенні позову в обгрунтування якого зазначив, що своїми діями майор ОСОБА_1 порушив вимоги статті 4, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Свідоме ігнорування вимог нормативно-правових актів, які визначають обов'язки військовослужбовця, особиста недисциплінованість, ненадання безпосередньому командиру висновку ВЖ щодо обмеження для проходження служби під час подання рапорту за яким приступив до виконання службових обов'язків начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 , тому даний наказ прийнятий у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 на посаді начальника медичної служби.
У період з 07 листопада 2024 року по 08 листопада 2024 року начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 проходив військово-лікарську комісію.
09 листопада 2024 року, прибувши для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_2 написав рапорт вх.6049 від 09.11.2024 року, в якому зазначив, що після проходження ВЛК прибув та приступив до виконання службових обов'язків.
10 листопада 2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов службовий лист від начальника відділу персоналу - заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_2 від 10.11.2024 №177/172/2/1060/пс, з вимогою забезпечення відрядження особового складу до військової частини НОМЕР_3 з 12 листопада 2024 року до окремого розпорядження, а саме: майора медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 .
10 листопада 2024 року було поінформовано начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 про відрядження до військової частини НОМЕР_3 11 листопада 2024 року, для чого зібрати речі і підготувати всі необхідні документи для відрядження.
11 листопада 2024 року майор ОСОБА_2 відбув до постійного місця дислокації військової частини НОМЕР_3 та прибув на місце 12 листопада 2024 року згідно службового листа, про що було повідомлено військову частину НОМЕР_1 .
Прибувши до військової частини НОМЕР_3 , майор ОСОБА_2 з'ясував на місці про функціональні обов'язки, які має виконувати та надав висновок ВЖ щодо можливості проходження служби в підрозділах забезпечення та відмовився від виконання наказів про проходження військової служби у зведеній стрілецькій бригаді Повітряних Сил Збройних Сил України за станом здоров'я.
У зв'язку з відмовою від виконання обов'язків служби у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 через наявність обмежень по стану здоров'я, від майора ОСОБА_3 було відібрано письмову відмову у вигляді рапорту на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 від 12.11.2024 року та доведено вимоги статей Кримінального кодексу України щодо відповідальності, а також складено Акт відмови від виконання обов'язків служби у складі зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил Збройних Сил України від 12.11.2024 року.
Після оформлення обхідного листа у зведеній стрілецькій бригаді ПС ЗСУ майор ОСОБА_2 12.11.2024 року вибув у розпорядження до військової частини НОМЕР_1 та 13.11.2024 року приступив до виконання службових обов'язків у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.11.2024 № 231ад «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування стосовно військовослужбовця військової служби за контрактом: начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 . Результати якого викладені в Акті службового розслідування від 11.12.2024 та ознайомлено Позивача 11.12.2024 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 252ад від 12.12.2024 «Про результати службового розслідування» - за порушення вимог статей 4, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Також на підставі третього абзацу п.4 розділу ХVI Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами), майора ОСОБА_1 позбавили щомісячної премії в 20 відсотків за грудень 2024 року в січні 2025 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним наказом позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 14 ст. 2 вказаного Закону передбачено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що зміст позову та підстави звернення ОСОБА_1 до суду фактично зводяться до непогодження позивача із наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 252ад від 12.12.2024, за яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статей 4, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі регулюється визначний Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення).
Відповідно до п. 1 Положення, дане Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно з п. 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п. 82 Положення, призначення військовослужбовців на посади здійснюється:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби); для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами - на особисте прохання; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах; у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій; у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв'язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;
3) на нижчі посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання; у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад; за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад;
4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;
5) у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді;
6) у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;
7) у зв'язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу;
8) у зв'язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України;
9) у разі запровадження нового військового звання.
Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).
Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.
Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань, Служби безпеки України та розвідувальних органів України на організацію і штати воєнного часу укомплектовуються військовослужбовцями, резервістами або військовозобов'язаними.
Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Вищевказаним визначено, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У подальшому, дія військового стану неодноразово продовжувалась.
Таким чином, починаючи з 24.02.2022 та по дату винесення спірного наказу та розгляду даної справи в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом.
Відповідно до пункту 112 Положення, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
З огляду на викладені положення, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 257 Положення №1153/2008, для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Разом з цим, з огляду на положення пункту 112 Положення, доказів наявності у позивача випадків при яких для переміщення на нове місце військової служби необхідна згода військовослужбовця, а саме - неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії, матеріали справи не містять та позивачем не доведено.
Крім того, як уже було встановлено підставою для винесення оскаржуваного наказу слугував наказ командира військової части НОМЕР_1 від 14 11.2024 №231ад «Про призначення службового розслідування» за яким тимчасово виконуючим обов'язки заступника командира військової частині психологічної підтримки персоналу - начальника відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_5 було проведене службове розслідування з метою уточнення причин і умов, і сприяли відмові від виконання обов'язків служби у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також встановлення ступеня вини начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення проступку.
Як уже зазначалось у період з 07 листопада 2024 року по 08 листопада 2024 року начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 проходив військово-лікарську комісію.
09 листопада 2024 року, прибувши для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_2 написав рапорт вх.6049 від 09.11.2024 року, в якому зазначив, що після проходження ВЛК прибув та приступив до виконання службових обов'язків.
10 листопада 2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов службовий лист від начальника відділу персоналу - заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_2 від 10.11.2024 №177/172/2/1060/пс, з вимогою забезпечення відрядження особового складу до військової частини НОМЕР_3 з 12 листопада 2024 року до окремого розпорядження, а саме: майора медичної служби ОСОБА_1 , начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 .
10 листопада 2024 року було поінформовано начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 про відрядження до військової частини НОМЕР_3 11 листопада 2024 року, для чого зібрати речі і підготувати всі необхідні документи для відрядження.
11 листопада 2024 року майор ОСОБА_2 відбув до постійного місця дислокації військової частини НОМЕР_3 та прибув на місце 12 листопада 2024 року згідно службового листа, про що було повідомлено військову частину НОМЕР_1 .
Прибувши до військової частини НОМЕР_3 , майор ОСОБА_2 з'ясував на місці про функціональні обов'язки, які має виконувати та надав висновок ВЖ щодо можливості проходження служби в підрозділах забезпечення та відмовився від виконання наказів про проходження військової служби у зведеній стрілецькій бригаді Повітряних Сил Збройних Сил України за станом здоров'я.
У зв'язку з відмовою від виконання обов'язків служби у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 через наявність обмежень по стану здоров'я, від майора ОСОБА_3 було відібрано письмову відмову у вигляді рапорту на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 від 12.11.2024 року та доведено вимоги статей Кримінального кодексу України щодо відповідальності, а також складено Акт відмови від виконання обов'язків служби у складі зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил Збройних Сил України від 12.11.2024 року.
Стаття 4 Закону України «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» визначає, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст. 4, 12 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що приступаючи до виконання службових обов'язків після проходження ВЛК, позивач рапортом не повідомив відповідача про наявність обмеження в проходженні військової служби чим порушив вимоги статті 4, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Закону України «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України».
Суд наголошує, що до повноважень суду не належить надання оцінки доцільності переміщення військовослужбовців та призначення на певні посади, тим більше під час воєнного стану в Україні.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 252ад від 12.12.2024 «Про результати службового розслідування», яким за порушення вимог статей 4, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 винесений під час дії воєнного стану з дотриманням вимог пунктів 82, 112, 257 Положення.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Враховуючи встановлені судом обставини, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставин у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 березня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков