07 березня 2025 рокуСправа №160/33296/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
17.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до Порядку №178 від 16.03.2016;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у відповідності до Порядку №178 від 16.03.2016.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки №ФЕС/640 від 04.08.2020. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
08.01.2025 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2015 №195 з 28.08.2015 та від 20.07.2016 №164 позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця - помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 з 28.08.2015 по 20.07.2016. Пунктом 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Разом з цим, пунктом 17 цього розділу Інструкції №232 передбачено, що мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Зважаючи на вказані положення Інструкції №232, під час звільнення військовослужбовець, призваний за мобілізацією, не має заборгованості за недоотримане речове майно. Відповідно грошова компенсація не може бути нарахована позивачу, який проходив військову службу за призовом по мобілізації. Умовою для виникнення обов'язку виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини, є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Таким чином, обставина щодо подання рапорту (заяви) позивачем відповідачу про відповідну компенсацію має істотне значення для вирішення даного спору. Відповідач зазначає, що опис вкладення від 02.09.2024 не містить номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення досудової вимоги з описом вкладення відповідачу. До того ж поштова накладна та поштова квитанція містять різні номери поштового відправлення. За наданими позивачем доказами відповідачу неможливо визначити, до якого саме поштового відправлення відноситься опис вкладення. Крім того, за номером поштового відправлення, вказаним у поштовій накладній (№4902300808423) згідно інформації сервісу відстеження поштових відправлень (трекінг) Укрпошти, таке поштове відправлення адресату вручене не було. Відповідач вказує про пропуск строку звернення до суду.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 05.04.2019.
Згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2015 №195 з 28.08.2015 та від 20.07.2016 №164 позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця - помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 з 28.08.2015 по 20.07.2016, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 та копіями наказів, долучених до відзиву на позовну заяву.
Відповідно до наказу від 20.07.2016 №164 компенсація за речове майно позивачу при звільненні не нараховувалася та не виплачувалася.
02.09.2024 позивачем сформовано досудову вимогу, в якій просив провести розрахунок невиплаченої компенсації за неотримане речове майно під час звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 28.08.2015 по 20.07.2016.
Досудова вимога направлена на адресу військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку 03.09.2024, що підтверджується накладної АТ «Укрпошта» 4902300808423, та описом вкладення до накладної, вміст якої перевірено працівником АТ «Укрпошта», про що проставлено підпис та штамп відділення поштового зв'язку.
Відповідь на вказану вимогу позивачем не отримана.
Оскільки грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачена не була, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Пунктом 3 названого Порядку встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця;
переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Водночас, наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, затверджено Інструкцію про організація речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.
Ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).
Згідно з пп. 1 п. 3 розділу І Інструкції №232, речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами.
Розділ ІІІ Інструкції визначає порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період.
За приписами цього розділу, речове майно особистого користування видається офіцерам, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям військової служби за контрактом у готовому вигляді, здійснюється пошив за ордерами або видається тканиною.
Військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Розділом V Інструкції №232 встановлено особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період.
Згідно з п. 8 цього Розділу, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.
Строки експлуатації (носіння) речового майна БСК для військових частин, які безпосередньо беруть участь у бойових діях, не встановлюються, а речове майно перебуває в експлуатації (носінні) до повного зношення. Для таких військових частин заміна предметів речового майна проводиться після встановлення їх непридатності щодо подальшої експлуатації (носіння).
За нормами п. 28, військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.
У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються (п. 29).
Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що військовослужбовець має право на отримання грошової компенсації вартості за речове майно, що належить до видачі. Військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
Натомість, ці норми є загальними та не застосовуються до речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період, тоді як пунктом 29 Інструкції про організація речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Відповідно, якщо військовослужбовець під час проходження служби в особливий період, не має права при звільненні на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, він також не має права й на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Судом встановлено, що згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2015 №195 з 28.08.2015 та від 20.07.2016 №164 позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця - помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 з 28.08.2015 по 20.07.2016.
Суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , адже останній проходив службу за мобілізацією в особливий період, у відповідача після звільнення позивача зі служби був відсутній обов'язок щодо видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, як наслідок, й щодо виплати грошової компенсації за неотримане грошове майно, адже отримання такої компенсації є альтернативним правом військовослужбовця праву на отримання речового майна при звільненні, яке в даній справі відсутнє у позивача в силу приписів п. 29 Інструкції №232.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №280/6711/23.
Стосовно строку звернення до суду, суд вказує, що предметом спору, заявленого позивачем, є бездіяльність відповідача, яка має триваючий характер, а підставою для звернення до суду став факт ненадання відповіді на вимогу про виплату компенсації за неотримане речове майно під час звільнення з військової служби, направлену позивачем засобами поштового зв'язку 03.09.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак на підставі викладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають, у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору та відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський