20 лютого 2025 рокуСправа №160/32210/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
05 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.11.2024 № 12/10486, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 18.11.2024 щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 18.11.2024 про оформлення довідки у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме на підставі того, що він має матір з інвалідністю ІІ групи та вирішити заяву із урахуванням правової оцінки, наданої судом;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідку у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, здійснюючи догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю 2 групи, звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідач не врахував всі документи, подані позивачем та безпідставно відмовив у наданні відстрочки у зв'язку із наявністю інших осіб. З таких підстав,позивач вважає, що відповідач діяв протиправно, всупереч діючому законодавству, а тому, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі №160/32210/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач у строк, наданий судом, відзив на адміністративний позов або заяву про визнання позову не надав.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 28.12.2023.
Мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю II групи з 01.06.2015 безстроково. Наведене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 12.05.2023, та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААГ № 030581 від 02.09.2015.
Позивач із матір'ю проживають разом та зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 12.11.2024 №3936, виданою ЦНАП виконавчого комітету Петропавлівської селищної ради та актом обстеження фактичного місця проживання складеного 22.11.2024 депутатом виборчого округу №1 Петропавлівської селищної ради в присутності двох свідків.
Чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 01.02.2024.
18.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII, та надав відповідні докумети.
28.11.2024 відповідач повідомленням №12/10486 повідомив позивача про те, що комісією розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки та за результатами розгляду протоколом № 1876 від 27.11.2024 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період і повідомлено також, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: "немає права на відстрочку, так як є рідний брат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ".
Вважаючи протиправною відмову у наданні відстрочки від призову за мобілізацією, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ст. 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 цього Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено випадки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку № 560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів Комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте Комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у Додатку 6 Порядку № 560
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у Додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, Порядком № 560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов'язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.
Додатком 5 Порядку № 560 передбачено перелік документів, що підтверджують право на відстрочку.
Зазначеним Додатком Уряд установив, що документами, які підтверджують право на відстрочку за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ (які умовно можна поділити на 2 групи) є:
для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю І чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю І чи II групи:
1) один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи:
1) документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження); для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); 2) для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю І чи 11 групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю 1 чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Вказані приписи Постанови № 560 узгоджуються із пунктом 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ та уточнюють які саме документи має подати військовозобов'язаний, який хоче набути права на відстрочку.
Із наведеного слідує, і суд звертає увагу, що для оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ військовозобов'язаному, який має одного із своїх батьків І чи II групи, у разі відсутності інших невійськовозобов'язаних осіб, які відповідно до закону зобов'язані утримувати особу з інвалідністю І чи II групи, достатньо подати наступні документи:
1) один із таких документів, що підтверджує інвалідність: (приміром довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, 2) документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження); 3) у разі наявності кількох військовозобов'язаних осіб, які за законом мають утримувати особу з інвалідністю: заяву від особи з інвалідністю за формою згідно з додатком 15 Порядку № 560 із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання.
Водночас у разі наявності у військовозобов'язаного одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи Урядом наголошено на необхідності надати документ, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за закономутримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи, проте дотримання вказаної умови можливе лише у разі наявності таких осіб (що не є військовозобов'язаними).
Варто зауважити, що п. 58-1 Порядку № 560 (Порядок доповнено пунктом 58-1 згідно з Постановою КМУ № 930 від 16.08.2024) деталізує порядок надання документів для отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі, зокрема і п. 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХП.
Так, згідно з абзацом другим п. 58-1 Порядку військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю І або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
В свою чергу, згідно з нормами абзацу 4 п. 58-1 Порядку № 560 районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 202 Сімейного кодексу України дає підстави для висновку, що для набуття права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за підставою, визначеною у п.13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є: наявність одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи; відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
Під «іншими особами, які відповідно до закону зобов'язані утримувати» у п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» слід розуміти доньку, сина, дружину, чоловіка.
Виключеннями для доньки, сина, дружини, чоловіка, за визначених у п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» умов, за яких вони не зобов'язані утримувати батьків з інвалідністю, є чотири випадки, коли кожен з них: є сам особою з інвалідністю; потребує постійного догляду; перебуває під арештом (крім домашнього); відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
За умови, якщо у одного з батьків з інвалідністю є лише військовозобов'язані донька, син або їх дружина, чоловік, особа з інвалідністю має право сама обирати, хто з них буде здійснювати за нею догляд.
З цього приводу, суд зауважує, що положеннями п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII чітко передбачено, що у разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Так, суд наголошує, що, як вбачається з матеріалів справи, до заяви про надання відстрочки позивачем було подано заяву матері від 15.11.2024 року, у якій остання вказала на вибір позивача ОСОБА_1 .
Отже, посилання відповідача як підставу для відмови у наданні позивачу відстрочки з причин наявності рідного брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є неприйнятними, оскільки саме особа, яка потребує догляду, має право на вибір того, хто буде її доглядати.
За наведених обставин, у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, надав усі належні докази наявності правових підстав застосування до нього абзацу 13 частини першої статті 23 Закону № 3543. Позивачем також повністю дотримано процедури подання такої заяви і документів до комісії.
Отже, судом встановлено, що позивач має право на відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період відповідно до абз.13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене повідомленням від 28.11.2024 № 12/10486 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а його рішення про відсутність права на відстрочку, прийняте без урахування всіх обставин справи, таке, що не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправним.
Поряд з цим, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII, задоволенню не підлягають як такі, що належать до дискреційних повноважень відповідача.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17, відповідно.
З огляду на наведене, належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення, викладене повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.11.2024 № 12/10486, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.11.2024 щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2024 про оформлення довідки у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 807,47 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник