18 лютого 2025 рокуСправа №160/33001/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/33001/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, просп. Повітряних Сил України, буд. 6, код ЄДРПОУ: 00034022) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовну заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Відповідача - рішення про відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у виплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги за встановлені 25% втрати професійної працездатності на підставі поданих документів;
- зобов'язати відповідача Міністерство оборони України (Код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ-168, проспект Повітряних сил України, 6) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку із частковою втратою працездатності на підставі поданої заяви та доданих документів відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975;
- зобов'язати відповідача Міністерство оборони України (Код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ-168, проспект Повітряних сил України, 6) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача, яке є предметом оскарження. Стверджує, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, що відповідачем безпідставно не взято до уваги.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/33001/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33001/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
02 січня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно довідки ВЛК від 13.07.2023 року №1659 (вихідний №1677), складеної Військовою частиною НОМЕР_2 , позивач має травму та захворювання, які: «Так, пов'язана з проходженням військової служби».
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 02.05.2024 року серії 12ААА №031039 ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 25%, у відповідності довідки ВЛК №1677.
02 травня 2025 року позивач через ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою професійної працездатності у розмірі 25%, пов'язаної із проходженням військової служби.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.11.2024 року №7/29538/14 позивачу повідомлено про прийняття відповідачем рішення про відмову у задоволенні заяви позивача.
Так, у відповідності до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.10.2024 року №33/в, а саме: п. 30 - позивачу відмовлено у виплаті, зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов'язків військової служби).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Частиною 2 ст. 16-2 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
За ч. 2 ст. 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975).
За п. 2 Порядку №975 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби за умов, визначених Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пп. 7 п. 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Підпункт «д» п. 21.5. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення), в редакції, чинній на дату ВЛК позивача, передбачав наступне правило:
Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Підпункт «б» в свою чергу передбачав, що "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідач своє зауваження адресував саме формулюванню: «пов'язана з проходженням військової служби» замість належного на думку відповідача «пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби».
Виконання обов'язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби.
Тобто, визначення «під час проходження військової служби» є більш широким та включає в себе і час виконання обов'язків військової служби.
Водночас, якщо йдеться про те, що певне право має більш вужча категорія осіб, то особа, яка належить до більш широкої категорії осіб, не може лише послатись на таке співвідношення категорій, адже воля законодавця звелась до наділення права саме вужчої категорії осіб, що однозначно вказує на мету правового врегулювання цих правовідносин. Навпаки, якби певне право було надано ширшій категорії осіб, то очевидно, що усі категорії, які входять у таку ширшу групу, автоматично мали б відповідне право. Однак в цій справі йдеться про наділення правом вужчої категорії осіб: саме тих військовослужбовців, які не просто «проходили військову службу», а ще й «виконували обов'язки військової служби» на момент відповідного ушкодження.
При цьому вірним є саме вважати, що ці категорії не є тотожними, адже тоді не існувало б сенсу в їх відокремленні.
Система ушкоджень здоров'я в Положенні №402 як на дату ВЛК позивача, так і дотепер фактично передбачає декілька видів, які класифіковано в залежності від того як саме було отримано поранення. Так, використовуються наступні формулювання:
1) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - узагальнено йдеться про безпосередню участь у бойових діях (наприклад, штурмові дії). Прикладом є пп. «а» п. 21.5 Положення.
2) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - узагальнено йдеться про фактичне виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії (наприклад, не штурмові дії, однак перебування на місці проходження служби в час проходження служби, переміщення і тд). Прикладом є пп. «б» п. 21.5 Положення.
3) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - узагальнено йдеться про погіршення здоров'я, яке виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії.
Тобто, наявна градація залежить від ступеня безпосередньої залученості та зв'язку певного погіршення здоров'я з проходженням служби: або безпосередні бойові дії, або фактичне виконання обов'язків служби (однак не бойові дії), або ж лише в період проходження військової служби.
Саме таке тлумачення є вірним, що підтверджується в т.ч. тим, що «захворювання» як різновид погіршення здоров'я передбачено саме для випадків «проходження військової служби» і відсутнє для попередніх категорій - захворювання не виникає одномоментно, а тому в меншому ступені є негативним наслідком військової служби відносно, наприклад, поранення.
Слід звернути увагу і на правові висновки Верховного Суду.
Так, пунктом 21.5 Положення розмежовано формулювання, в тому числі «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби», які є самостійними підставами встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, зокрема у військовослужбовців, визначається ВЛК і ЛЛК та викладається у формулюваннях, які закріплені на нормативному рівні.
Висновки судів попередніх інстанцій, що словосполучення «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби», які по-різному викладені, але є однаковими за своєю суттю, є безпідставними та необґрунтованими.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №160/8219/21.
При цьому прикметно, що Верховний Суд в цій справі надав оцінку тим позиціям Верховного Суду, на які посилався і позивач в даній справі, зазначивши: покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на постанови Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 та від 17.04.2019 у справі №803/1093/16 є безпідставними, оскільки у цих справах позивачам було встановлено групи інвалідності, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, відтак правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Подібне правозастосування здійснено і Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 31.03.2022 року у справі № 160/8219/21, від 05.04.2022 року у справі №160/12885/21.
Таким чином, законодавець, передбачивши певне право саме для осіб, які отримали ушкодження здоров'я, які «пов'язані з виконанням обов'язків військової служби» явно не мав на меті поширити цю пільгу на більш ширшу категорію, адже тоді б було використано таку більш ширшу категорію («пов'язана з проходженням військової служби»). Такий підхід є реалізацією законодавцем принципу пропорційності, за якого лише ушкодження здоров'я, які тісно пов'язані з проходженням служби (особа фактично виконувала такі обов'язки на момент отримання ушкодження), мають відповідний рівень компенсації зі сторони держави. В свою чергу отримання ушкоджень здоров'я «в період проходження служби» (а не безпосередньо через таку службу чи під час виконання її обов'язків) відповідної компенсації не отримало, що є способом нормативного врегулювання спірних правовідносин, здійсненим законодавцем, в той час як суд застосовує створені положення законодавства, не змінюючи їх змісту.
Зворотній підхід фактично прирівняв би дві різні категорії осіб з різними обставинами отримання ушкоджень здоров'я, що навпаки порушувало б принцип пропорційності та справедливості.
Твердження позивача про очевидність виконання ним обов'язків військової служби під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 є нерелевантним, оскільки зв'язок ушкодження здоров'я повинен існувати безпосередньо між таким ушкодженням та обставиною проходження військової служби: або саме під час фактичного виконання таких обов'язків, або лише в період проходження служби. Позивачу зв'язок ушкоджень здоров'я з військовою службовою встановлено саме в другому варіанті, що має відповідні правові наслідки для отримання державних гарантій.
Посилання позивача на зміни в Положенні є нерелевантними, адже стосуються іншого пункту, а не зміни вищеописаної системи правового регулювання. В свою чергу внесені зміни стосувались пункту, що первинно був пов'язаний з нещасним випадком, а самі зміни зумовлені системним уточненням наявної системи правового регулювання, без зміни вищевказаної градації.
Як наслідок, оскільки позивач отримав наявні ушкодження здоров'я лише під час проходження військової служби, однак не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби (це втілено у змісті довідки ВЛК позивача), позивач не має право на державні гарантії, які встановлені для іншої категорії осіб.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні, також позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко