06 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13023/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997; зобов'язання здійснити з 29.03.2024 перерахунок призначеної пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997, згідно записів трудової книжки з урахуванням офіційно встановленого курсу гривні до російського рубля станом на день призначення пенсії за заявою від 17.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 60 років, 17.05.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі поданої заяви, починаючи з 29.03.2024 ГУ ПФУ у Волинській області, позивачці було призначено пенсію за віком, однак при обрахунку розміру пенсії не було зараховано до її страхового стажу періоди роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997 через припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, про що було її було повідомлено листом ГУ ПФУ у Волинській області від 18.06.2024.
Позивач не погоджується із вказаними діями відповідача та зазначає, що періоди її роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997 лікарем акушером-гінекологом у Центральній районні лікарні міста Калінінград та Пологовому будинку міста Калініград (РФ) підтверджуються записами у трудовій книжці за №3-7 та повинні бути зараховані до страхового стажу, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В поданому до суду 12.12.2024 відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ у Волинській області позов не визнало та просить відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування своєї позиції вказало, що 17.05.2024 позивач звернулася до Пенсійного фонду України, за місцем свого проживання, із заявою для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви позивача територіальним органом пенсійного фонду визначеним за принципом екстеритріальності прийнято рішення від 24.05.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте до страхового стажу не було зараховано період роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997 через припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення.
Відповідач зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення“. Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
З врахуванням наведеного у відповідача не було законних підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 .
З наведених підстав просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 17.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 60 років, звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до якої додала в тому числі: трудову книжку НОМЕР_1 від 05.08.1987; трудову книжку НОМЕР_2 від 05.03.1996; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; копію паспорта; свідоцтво про народження; інші документи (а.с.11-27).
Відповідно до рішення відповідача від 24.05.2024 №032350027531, ОСОБА_1 з 29.03.2024 було призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу 41 рік 02 місяці 07 днів (а.с.10).
Листом ГУ ПФУ у Волинській області №0300-0303-8/36722 від 18.06.2024 позивачу повідомлено, що згідно із заявою про призначення пенсії по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.05.2024 до страхового стажу ОСОБА_1 не буде зараховано період роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997 через припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення. Згідно п. 1.8 Порядку подання та підтвердження документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається па підставі таких документів (а.с.9).
Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи у російській федерації, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності оскаржуваних у даній адміністративній справі рішення та дій з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначено Законом №1058-ІV
За нормами статті 26 Закону №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення особою відповідного віку.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься у статті 1 вказаного Закону, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.
З вищезазначеного слідує, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Наведене кореспондується з положеннями частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
За приписами частин другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З матеріалів справи вбачається, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обрахунку страхового стажу позивача не взято до уваги періоди роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997 через припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення.
Судом, згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 05.08.1987, встановлено наступне: на підставі запису №3 з 01.08.1988 прийнята на посаду лікаря акушера-гінеколога Правдинської поліклініки Правдинської центральної районної лікарні (РФ) (наказ від 01.08.1988); на підставі запису №4 з 03.01.1989 переведена на посаду лікаря акушера-гінеколога родильного відділення Правдинської центральної районної лікарні (РФ) (наказ №1-к від 02.01.1989); на підставі запису №5 з 26.05.1993 звільнена у зв'язку з переведенням на роботу в пологовий будинок №3 м. Калінінград (РСФСР) (наказ №45-к від 15.05.1993); на підставі запису №6 з 27.05.1993 прийнята на посаду лікаря акушера-гінеколога в пологовий будинок №3 м. Калінінград (РСФСР) (наказ №65-к від 26.05.1993); на підставі запису №7 з 21.08.1997 звільнена за власним бажанням з пологового будинку №3 м. Калінінград (РФ) (наказ №125-к від 02.09.1997) (а.с.18-21).
Записи про періоди роботи позивача у російській федерації, виконані в трудовій книжці, засвідчені відтиском печатки закладу та підписом посадової особи, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності, що не ставиться під сумнів відповідачем
Однак, підставою неврахування відповідачем періодів роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997 до страхового стажу позивача слугувало припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення.
З приводу цього суд зазначає, що при вирішенні питання зарахування до стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації до 01.01.2023, слід керуватися Угодою між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (які були чинними па момент набуття спірного стажу роботи).
Так, згідно зі ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13,03.1992 (далі - "Угода"), пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статті 5 Угоди визначено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави- учасниць угод.
Ч. 2-3 ст. 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян дсржав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Однак, судом враховано, що згідно з ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян дсржав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Крім того, статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 та ратифіковану Законом України "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
01.12.2022 було прийнято Закон України №2783-ІХ “Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». 22.12.2022 Закон опубліковано у газеті “Голос України» та 23.12.2022 Закон набрав чинності.
Натомість, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04.02.2023 №107 “Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Зважаючи на той факт, що станом на 24.02.2022 Конвенція і Протокол до неї у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь діяли, і виготовлені або засвідчені там документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям цієї постанови документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Враховуючи, що документи на момент їх подання до відповідача (17.05.2024) приймються на території України без спеціального посвідчення, тому трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 05.08.1987 є належним документом (доказом), який підтверджує трудовий стаж позивача в період роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997, а тому у відповідача були відсутні правові підстави не брати до уваги трудову книжку позивача НОМЕР_1 від 05.08.1987 та, як наслідок, не зараховувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи у російській федерації.
Припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для органів Пенсійного фонду в обмеженні особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відтак, період роботи позивача у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997 (згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 05.08.1987) підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997 є протиправними.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі “Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі “Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України»).
Згідно з п. п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» №137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі “Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути “існуючим майном» або “виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи “законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (“Stretch - United Kingdom» №44277/98).
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи вищевикладене, з метою належного способу захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997; зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи у Російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997 та здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням даного страхового стажу з 29.03.2024 (з дня призначення пенсії) з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Волинській області необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 08.11.2024 №0.0.3990662445.1 (а.с.8).
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи у російській федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996, з 05.03.1996 по 05.06.1996 та з 06.06.1996 по 21.08.1997 та здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням даного страхового стажу з 29.03.2024 (з дня призначення пенсії) з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, буд. 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Т.М. Димарчук