про повернення заяви про перегляд судового рішення
за нововиявленими обставинами
07 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3065/24
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., одержавши заяву представника військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, яке набрало законної сили 01 серпня 2024 року, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а саме з 06 травня 2023 року по 01 червня 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а саме з 06 травня 2023 року по 01 червня 2023 року.
21 лютого 2025 року до суду надійшла заява відповідача, військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення в адміністративній справі №140/3065/24, відповідно до якої просить суд задовольнити заяву, переглянути рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 по справі №140/30645/23 у звязку з нововиявленими обставинами. Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №140/30645/23 у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Ухвалою судді від 27.02.2025 в зв'язку з тим, що представник відповідача, звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №140/3065/24 не дотримався вимог статті 364 КАС України, зокрема пунктів 4-6 частини другої та п.2-4 частини третьої, заяву залишено без руху та надано 10-денний строк з дня вручення/отримання ухвали для усунення зазначених недоліків поданої заяви.
06.03.2025 на адресу суду засобами системи «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача про усунення недоліків заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, до якої долучено лист Департаменту соціального забезпечення МОУ від 04.11.2024 220/13/9088 щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», лист -відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.09.2024 220/13/7600 на №760/27788 від 11.09.2024 щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень оскільки виділені асигнування на 2024 рік вичерпано, клопотання військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2025 №1471/807 командиру військової частини НОМЕР_2 , лист військової частини НОМЕР_2 від 20.02.2025 №67/ВЛК про видачу довідки військово-лікарської комісії №626 від 04.05.2023 , з внесеними змінами засобами СЕДО.
Разом з заявою подано клопотання про надання додаткового часу на усунення недоліків зяви про перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №140/3065/24 за нововиявленими обставинами у звязку із невчасним надходженням коштів на рахунок військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 до вирішення справи по суті, а у разі відмови у задоволенні дійсного клопотання - вирішити питання щодо розподілу судових витрат після вирішення справи по суті.
Щодо заяви про усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду про залишення без руху поданої заяви про перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №140/3065/24 за нововиявленими обставинами суддя уважає за необхідне зазначити наступне.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ).
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема звільнити від сплати судового збору або відстрочити/розстрочити сплату судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких заявника можливо було б звільнити від сплати судового збору, відстрочити або зменшити розмір сплати судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для звільнити від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору., оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту заяви, щодо сплати судового збору за подання заяви за нововиявленими обставинами та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Доводи заявника не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про зменшення розміру належних до сплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Питання ж необхідності звільнення від сплати судового збору або відстрочення/розстрочення сплати судового збору до закінчення режиму воєнного стану, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
З огляду на наведене суд вважає, що клопотання заявника про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення або розстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на звернення до суду кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Разом із тим, інші вимоги суду щодо зазначення нововиявлених обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення заявником були повністю проігнорованими.
Так в ухвалі про залишення заяви без руху від 27.02.2025 суд вказував на те, що пунктом 5 частини 2 статті 364 КАС України передбачено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення.
Частиною 2 статті 361 КАС України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Зазначав, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 361 КАС України).
Суд наголосив на тому, що під істотними обставинами слід розуміти ті з них, що можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили і такі не були відомі і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.
Також суд вказує, що нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Крім того суд звернув увагу заявника на те, що не вважаються нововиявленими обставинами нові докази або ж нові обставини, які виявлені після постановлення рішення суду та зауважив, що в даному ж випадку заявник як на нововиявлені обставини посилається на докази, зокрема довідку №626 від 04.05.2023, яка була створена після винесення оскаржуваного судового рішення та яка не оцінювалася судом, стосовно обставин, що були встановлені судом оскілька дана довідка містить інший зміст (з внесеними змінами засобами СЕДО) про що вказано в листі від 20.02.2025 №67/ВЛК однак датована 04.05.2023 за 626 як і документ, який подавався позивачем разом з позовною заявою і досліджувався судом.
Однак, нові докази які не оцінювалися судом згідно імперативних приписів п. 2 ч. 4 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
З огляду на викладене, суд запропонував заявнику на виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 364 КАС України зазначити та чітко сформулювати нововиявлені обставини згідно ч. 2 ст. 361 КАС України, вказати дату їх відкриття або встановлення.
Втім, як вже було зазначено судом, на усунення вказаного недоліку заявник ніяким чином не прореагував, тобто залишив його без належного виконання.
Разом із тим, обставини, які заявник на своє переконання вважає нововиявленими, як і підстави, що спонукали його звернутися до суду в контексті дотримання визначеного законом строку звернення, останній не доводить строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Отже, надаючи оцінку таким доводам суд зазначає наступне.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду та поважність пропуску цього строку з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, в ухвалі від 27.02.2025 суд вказав, що існування обставин про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідач пов'язує із зазначенням у довідці наступної інформації «Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 травма кваліфікується як легка». . При цьому суд врахував те, що про існування вказаної довідки №626 від 04.05.2023 останньому було відомо на момент винесення рішення Волинським окружним адміністративним судом від 29.05.2024 у цій справі.
Тобто, ті докази, які заявник вважає такими, що пов'язуються із нововиявленими обставинами були створені в 2023 році, про що заявник був в повній мірі обізнаний.
Також заявник був обізнаний щодо змісту довідки яка мається в матеріалах справи та досліджувалася судом , оскільки при поданні апеляційної скарги зазначав, що у вказаній довідці військово-лікарська комісія не зазначила ступінь тяжкості отриманого поранення.
Отже, навіть якщо і припустити, що нова довідка, яка отримана в/ч НОМЕР_1 зумовила настання для заявника обставин, які він вважає такими, що в сукупності із вищенаведеними доказами є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, то визначений п. 1 ч. 1 ст. 363 КАС України 30-ти денний строк для подання відповідної заяви слід обраховувати з дати її видачі, тобто 04.05.2023.
Натомість заявник із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами звернувся до суду 21.02.2025, тобто з істотним пропуском місячного строку звернення, встановленого статтею 363 КАС України.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" N 11681/85).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви N 17160/06 та N 35548/06; п. 33).
Відповідно до іншої практики ЄСПЛ (справи "Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що військова частина НОМЕР_1 звернувшись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише 21.02.2025, пропустила визначений ст. 363 КАС України тридцяти денний строк звернення до суду, а вказані ним підстави для поновлення такого строку є неповажними, у зв'язку з чим судом відхиляються.
Відповідно до частини 3 статті 366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно із частиною п'ятою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на наведене, суд констатує, що недоліки заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявником не усунуті у встановлений судом строк, а відтак, вказана заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - повернути заявнику без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В. І. Смокович
07 березня 2025 року