про відмову у відкритті провадження у справі
07 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2171/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Волдінер Ф.А., вивчивши позовну заяву подану адвокатом Пащуком Володимиром Сергійовичем в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Адвокатом Пащуком Володимиром Сергійовичем в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано до суду адміністративний позов до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до якого просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту (обтяження) з нерухомого майна ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження: 42867200 від 07.07.2021, зареєстрованого державним реєстратором Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосадом Олегом Юрійовичем на підставі постанови про арешт майна боржника серії та номер 66002566 від 07.07.2021;
2) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт (обтяження) з нерухомого майна ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження: 42867200 від 07.07.2021, зареєстрованого державним реєстратором Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосадом Олегом Юрійовичем на підставі постанови про арешт майна боржника серії та номер 66002566 від 07.07.2021.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Підстави відмови у відкритті провадження в адміністративній справі передбачені частиною першою статті 170 КАС України, зокрема, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву в частині позовних вимог не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.06.2018 у справі № 819/362/16, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2018 у справі № 826/27224/15, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Таким чином, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, як суб'єктний склад, так і характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Так, представник позивачів в обґрунтування позовних вимог вказує на таке.
Позивачам з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого щодо суб'єкта, а також від державного нотаріуса Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Севрюкової Олени Валеріївни стало відомо про обтяження відносно належного ОСОБА_3 нерухомого майна, накладеного постановою про арешт майна боржника від 07.07.2021 № 66002566 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області ЗМУМЮ Новосада Олега Юрійовича. Вид обтяження арешт нерухомого майна. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: запису про обтяження 42867200 (спеціальний розділ).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_2 перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 є сином покійного ОСОБА_4 .
Представник позивачів вказує, що позивачі є спадкоємцями за законом, які через наявність зазначеного обтяження не можуть оформити свої спадкові права, оскільки наявність арешту на майно спадкодавця ОСОБА_3 перешкоджає позивачам, як спадкоємцям першої черги за законом, оформити спадщину на майно, яке останні успадкували в порядку статті 1268 Цивільного кодексу України.
Таким чином, змістом спірних правовідносин є реалізація позивачами свого права на успадкування майна належного ОСОБА_3 до його смерті.
Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що даний спір за змістом спірних правовідносин не є публічно-правовим, а, відтак, спірні правовідносини носять приватно-правовий характер та регулюються цивільним законодавством, що виключає розгляд вказаних позовних вимог за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на наведене даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства та, беручи до уваги суб'єктний склад учасників справи та правила визначення територіальної юрисдикції, справа підсудна Луцькому міськрайонному суду Волинської області.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачам, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.
Суддя Ф.А. Волдінер