м. Вінниця
27 лютого 2025 р. Справа № 120/12942/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Дмитришеної Р.М.,
за участю секретаря судового засідання: Короленко О.В.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Якименка О.О.
представника відповідача: Стадник О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що позивач перебував на посаді начальника Хмільницького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
Наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області № 6-ДС від 16.09.2024 року до позивача за перевищення службових повноважень (якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення), застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби.
Наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №637-К від 16.09.2024 року позивач звільнений з посади начальника Хмільницького районного управління, у перший робочий день, що настає за днем закінчення тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Оскаржувані накази за змістом тотожні поданню дисциплінарної комісії Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 06.09.2024 року, в яких вказані обставини, які відповідач вважає як перевищення службових повноважень. Зокрема, позивач як начальник Хмільницького районного управління, що є структурним підрозділом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, у період з січня по травень 2024 року направляв підприємствам, установам, організаціям, органам місцевого самоврядування, підрозділу поліції листи без реєстрації та розгляду Головним управлінням.
Проте, представник позивача вказав, що дії начальника Хмільницького районного управління ОСОБА_1 щодо листування, зокрема, в період з січня по травень 2024 року, здійснювалися у відповідності до Положення про Хмільницьке районне управління та Посадової інструкції, якими передбачено право підпису позивачем документів, які адресуються підприємствам, установам, організаціям, що здійснюють свою діяльність на території відповідних територіальних громад. З приводу Посадової інструкції начальника Хмільницького районного управління, яка затверджена 20.03.2024 в.о. начальника Головного управління, то у спірний період січня-травня 2024 вона не діяла, оскільки свою дію починає 03.06.2024. До того ж, зі змістом Посадової інструкції позивач ознайомлений 10.06.2024, що підтверджується його підписом.
Відтак, позивач звернувся до суду з вимогами скасувати як протиправні накази начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 16.09.2024 № 6-ДС "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " та від 16.09.2024 № 637-К "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення його на посаді.
Ухвалою від 04.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у даній справі.
21.10.2024 представник відповідача подала відзив на позовну заяву із запереченнями щодо позовних вимог (Том 1 а.с. 142-195). Вважає спірні накази Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області правомірними, а позов необґрунтованим.
По суті спору представник відповідача вказала, що відповідно до пункту 1 Положення про Хмільницьке районне управління, затвердженого наказом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 19.03.2024 №42-О Хмільницьке районне управління є самостійним структурним підрозділом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області та йому підпорядковане.
Згідно з пунктом 4 Положення повноваження Хмільницького районного управління охоплюють дві сфери: 1) безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини; 2) державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства.
Відтак, лише в межах окреслених сфер (повноважень) Управління, тому і начальник, який його очолює, вправі реалізувати норми пунктів 5-7 (функції, права, взаємодія управління) та 9 (функції начальника управління) Положення.
Аналогічні за змістом розділи та пункти містились і в Положенні про Хмільницьке районне управління, затвердженому наказом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 22.11.2022 №139-О, який був чинний до 19.03.2024.
Натомість ОСОБА_1 вийшов за межі наданих повноважень, перевищивши їх, в зв'язку з чим і прийнято рішення про звільнення його з посади.
Так, в ході дисциплінарного провадження, відкритого на підставі наказу ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області №140-О, встановлено, що ряд листів адресованих підприємствам, установам, організаціям, органам місцевого самоврядування, підрозділу поліції та датованих у період з січня по травень 2024 року, підписані начальником Хмільницького районного управління Грушком В.В., що підтверджується інформацією із системи електронного документообігу «Мегаполіс»; понад 40 листів від підприємств, установ, організацій не надіслані Головному управлінню для розгляду та реєстрації.
Також начальником Хмільницького районного управління ОСОБА_1 направлений лист від 26.02.2024 за Вих. № 21.2/1040-24 до відділення поліції № 2 (м. Козятин) Хмільницького районного відділу поліції про вжиття заходів до порушника, який здійснив наїзд та пошкодив майно, яке належить Хмільницькому районному управлінню Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області. Водночас, оскільки Хмільницьке районне управління не є юридичною особою, балансоутримувачем майна є Головне Управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області і саме керівництво Головного управління мало б підписувати листи подібного змісту.
Отже, дії начальника Хмільницького районного управління ОСОБА_1 щодо підписання листів, які були предметом розгляду дисциплінарної комісії, та самостійне прийняття рішень щодо вхідної кореспонденції, отриманої районним управлінням, про не надіслання у встановленому порядку для реєстрації їх та розгляду до Головного управління, виходять за межі його повноважень як начальника, наданих Положенням про Хмільницьке районне управління, посадовою інструкцією начальника Хмільницького районного управління, Положенням про Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, Інструкцією з діловодства в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
Дисциплінарна комісія дійшла єдиного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку - перевищення службових повноважень, що не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.
За вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», на підставі подання дисциплінарної комісії від 06.09.2024 прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення його з посади державної служби.
З приводу витрат на професійну правничу допомогу, то на думку відповідача, ця справа не є складною та не вимагає значного обсягу роботи адвоката, оскільки не потребує вивчення та аналізу великої кількості документів, нормативно-правових актів та судової практики, а також не потребує складних обчислень тощо. З огляду на вищевикладене, просить врахувати фінансування відповідача з державного бюджету та при вирішенні питання про розподіл судових витрат застосувати норми частини 5 ст. 134 КАС України.
31.10.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (Том 1 а.с. 196-208).
04.11.2024 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив (Том 1 а.с. 209-217).
27.11.2024 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи (Том 1 а.с. 220-246).
13.12.2024 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи (Том 1 а.с. 248-250).
20.01.2025 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (Том 2 а.с. 4-8).
21.01.2025 в підготовчому судовому засіданні суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовжив за відсутності сторони відповідача.
Ухвалою від 21.01.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
В ході судового розгляду учасники справи підтримали свої вимоги та заперечення, що наведені в заявах по суті.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 працює в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Вінницькій області з 11.07.2017 на посаді начальника Хмільницького районного управління (а.с. 174 т.).
На підставі доручення від 10.07.2024 №11/01, виданого начальником ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області, завідувачем сектору внутрішнього аудиту, заступником начальника управління-начальником відділу державного контролю управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, заступником начальника відділу санітарно-епідеміологічного нагляду та організації розслідування спалахів управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства, завідувачем сектору документального забезпечення та комунікацій, проведено заходи, спрямовані на запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності Хмільницького районного управління та надання методичної допомоги за період з 01.01.2023 по 31.06.2024.
Відповідно до Довідки за результатами проведеного заходу від 01.08.2024 станом на її складення встановлено більше 40 листів, отриманих від підприємств, установ та організацій не надіслані для реєстрації в Головне управління, чим зменшується обсяг документообігу останнього. За період з 01.04.2024 по 25.07.2024 зареєстровано 112 вихідних документів за підписом начальника Хмільницького районного управління ОСОБА_1 . При створенні вихідних документів виконавцями не додається зв'язок між вхідними та вихідними документами, внаслідок чого не здійснюється формування електронних справ у системі електронного документообігу "Мегаполіс", що унеможливлює формування електронного архіву (а.с. 17-27 т.1).
На підставі цієї Довідки, наказом ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 06.08.2024 №140-О, з метою визначення ступеня вини, характеру та тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, стосовно ОСОБА_1 начальника Хмільницького районного управління відкрите дисциплінарне провадження (а.с. 28 т.1).
Висновком дисциплінарної комісії від 06.09.2024, в діях ОСОБА_1 начальника Хмільницького районного управління міститься склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу", а саме перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, за що відповідно до частини 4 статті 66 Закону України "Про державну службу", передбачено звільнення з посади державної служби (а.с. 109-115 т.1).
Наказом ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 16.09.2024 №6-ДС до ОСОБА_1 начальника Хмільницького районного управління, за перевищення службових повноважень (якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення) застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державного службовця (а.с. 172-173 т.1).
Наказом ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 16.09.2024 №637-к, ОСОБА_1 обумовлено звільнити з посади начальника Хмільницького районного управління у перший робочий день, що настає за днем закінчення тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с. 175 т.1).
Позивач звільнений з посади після закінчення тимчасової непрацездатності 28.10.2024, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (а.с. 19 т.2).
Позивач не погоджується з наказами про дисциплінарне стягнення та звільнення його з посади, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Основні обов'язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону № 889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов'язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
В силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною другою статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п'ята статті 66 Закону № 889-VIII).
Частиною першою статті 67 Закону № 889-VIII обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Згідно з частинами першою-другою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
В силу частин першої-третьої статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Пунктом 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII обумовлено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
З аналізу наведених правових норм висновується, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам частини другої статті 73 Закону № 889-VIII і бути належним чином обґрунтованим.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із прийнятими Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області наказами №6-ДС від 16.09.2024 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " та №637-к від 16.09.2024 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Підставою для їх прийняття є перевищення позивачем як начальником Хмільницького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області своїх службових повноважень (якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення).
Відповідач обґрунтовує перевищення позивачем своїх службових повноважень направленням за особистим підписом у період з січня по травень 2024 року ряду листів підприємствам, установам, організаціям, органам місцевого самоврядування без розгляду їх Головним управлінням та реєстрації, що підтверджується інформацією із системи електронного документообігу «Мегаполіс».
За змістом наказу Головного управління від 16.09.2024, листування, що здійснювалось Хмільницьким районним управлінням без участі Головного управління, призвело до відсутності в Головному управлінні об'єктивної інформації щодо стану справ у Хмільницькому районному управлінні у сфері безпечності харчових продуктів, зокрема в частині вимог щодо шкільного харчування дітей, а також призвело до зниження показників документообігу (а.с. 172 т.1).
Отже, відповідач вважає, що дії начальника Хмільницького районного управління Грушком В.В. щодо підписання листів, які були предметом розгляду дисциплінарної комісії, та самостійне прийняття рішень щодо вхідної кореспонденції, отриманої районним управлінням, про не надіслання у встановленому порядку для реєстрації їх та розгляду до Головного управління, виходять за межі його повноважень як начальника, наданих Положенням про Хмільницьке районне управління, посадовою інструкцією начальника Хмільницького районного управління, Положенням про Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, Інструкцією з діловодства в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
Також начальником Хмільницького районного управління ОСОБА_1 направлений лист від 26.02.2024 за Вих. № 21.2/1040-24 до відділення поліції № 2 (м. Козятин) Хмільницького районного відділу поліції про вжиття заходів до порушника, який здійснив наїзд та пошкодив майно, яке належить Хмільницькому районному управлінню Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області. Водночас, оскільки Хмільницьке районне управління не є юридичною особою, балансоутримувачем майна є Головне Управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області і саме керівництво Головного управління мало б підписувати листи подібного змісту.
Отже, спірним у цій справі є питання наявності у встановлених відповідачем фактів вчинення позивачем дисциплінарного проступку в контексті перевищення службових повноважень.
З приводу обсягу повноважень позивача як начальника Хмільницького районного управління, то суд зазначає, що згідно з пунктом 4 Положення про Хмільницьке районне управління, затвердженого наказом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 19.03.2024 №42-О, повноваження Хмільницького районного управління охоплюють дві сфери: 1) безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини; 2) державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства (а.с. 43 т.1).
Аналогічні за змістом розділи та пункти містились в Положенні про Хмільницьке районне управління, затвердженому наказом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 22.11.2022 №139-О, чинного до 19.03.2024 (а.с. 37-42 т.1).
Відповідно до Посадової інструкції державного службовця начальника Хмільницького районного управління від 20.03.2024, метою посади є забезпечення підготовки розпорядчих документів за результатами заходів контролю у галузі ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів, у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства на території Хмільницького району.
Відтак цією інструкцією передбачено, що метою посади начальника Хмільницького районного управління є забезпечення підготовки розпорядчих документів з відповідних питань, віднесених до завдань та повноважень останнього.
Проте суд зазначає, що ця Посадова інструкція починає діяти з 03.06.2024, що зазначено в цій Інструкції, а позивач ознайомлений з нею під особистий підпис 10.06.2024 (а.с. 52, 54 т.1).
Отже, до спірного періоду січня - травня 2024 Посадова інструкція позивача від 20.03.2024 не застосовується, оскільки вона не була чинною, на чому наполягав представник позивача, з чим погоджується суд.
Натомість у перевіряємий період січня - травня 2024 діяла Посадова Інструкція начальника Хмільницького районного управління від 17.01.2023, якою обумовлено, право керівника здійснювати ділове листування у процесі виконання покладених на Управління завдань, у межах наданих повноважень з підприємствами, установами та організаціями, громадянами, управліннями Головного управління, державними установами, що підпорядковуються Головному управлінню (п.4 розділу 4) (а.с. 51 т.1).
Тож, право начальника Хмільницького районного управління здійснювати ділове листування передбачене його Посадовою Інструкцією, чинною до 03.06.2024.
З оглянутих листів суд установив, що вони стосувалися безпечності харчування на території Хмільницького району, що відповідає завданню районного управління відповідно до Положення (а.с. 57-105 т.1).
Так, листом від 17.05.2024 Вих № 21.2/3028-24 за підписом начальника Хмільницького районного управління ОСОБА_1 , адресованого ФОП ОСОБА_2 вказано на відсутність належних супровідних документів на молочні продукти, які не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 305, та висловлено нагадування щодо виду та міри відповідальності за подібні порушення вимог законодавства.
Подібні за змістом листи адресовано відділу освіти, культури та спорту Махнівської сільської ради від 22.02.2024 Вих. № 21.2/953-24, ФОП ОСОБА_3 від 26.02.2024 Вих. № 21.2/1031-24, Глухівецькій селищній раді та відділу освіти, культури, молоді та спорту Глуховецької селищної ради від 06.03.2024 Вих. 21.2/1237-24, відділу освіти та соціально-гуманітарної допомоги Війтівецької сільської ради від 15.03.2024 вих.№21.3/1356-24.
Листування в період з січня по травень 2024 року здійснювалися з суб'єктами, що проводили діяльність в межах відповідних територіальних громад Хмільницького району, тобто на території діяльності Хмільницького районного управління та відповідно до покладених на нього завдань.
Усі листи, попередньо пройшли реєстрацію в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Вінницькій області, на кожному відповідний вихідний реєстраційний номер, дата та відповідні штрих - код або QR-код. Тобто кожен лист в реальному часі є доступним для контролю Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області (а.с. 57-105 т.1).
Також матеріалами справи підтверджується, що позивач, як начальник Хмільницького управління, в період з січня по травень 2024 року щотижня складав та направляв ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області Звіти у формі Критеріїв оцінки роботи Хмільницького районного управління ГУ ДППС у Вінницькій області за відповідний період, де в окремій графі «Кількість направлених листів» - вказував їх кількість (а.с. 116-127 т.1).
Питання направлення кореспонденції за підписом начальника Головного управління, а не начальників районних та міських управлінь, вперше на обговорення поставлено як проблемне в червні 2024. Відповідно до протоколу №14 від 14.06.2024 оперативної наради до порядку денного включено питання дотримання вимог Інструкції з діловодства в ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області та неухильно її дотримуватися (а.с. 106-108 т.1).
Представник відповідача не заперечувала цієї обставини та не спростовувала, що питання дотримання вимог Інструкції з діловодства в ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області як актуальне було предметом розгляду на оперативних нарадах у період з січня по травень 2024.
З приводу того, що позивач не інформував про такі листи Головне управління або не здійснив належний контроль про таке інформування, то суд погоджується з доводами представника позивача, що такі дії не створюють складу дисциплінарного проступку, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» щодо перевищення службових повноважень.
Водночас, до дисциплінарного проступку позивача віднесено дії інших працівників Хмільницького районного управління, а саме, обставини неналежного виконання посадових обов'язків керівниками відділів Хмільницького районного управління А.Чорною, ОСОБА_4 , О.Бондарчук. щодо не надіслання Головному управлінню для розгляду та реєстрації 40 листів, отриманих від підприємств, установ, організацій. Вказані листи отримані посадовими особами, які на виконання своїх посадових обов'язків мали безпосередньо провести з листами належну реєстрацію та інші дії.
Проте, суд зазначає, що неналежний контроль не створює складу дисциплінарного проступку в контексті перевищення службових повноважень, оскільки відсутнє вчинення діяння.
Суд зазначає, що у розумінні пункту 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" перевищення службових повноважень означає вчинення державним службовцем таких дій або прийняття рішень, які виходять за межі його службових повноважень. Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб'єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону України "Про державну службу", інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця.
Такий підхід до застосування положень пункту 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" виснував Верховний Суд у постанові від 09.01.2024 у справі №440/8147/22.
Стосовно направленого позивачем листа від 26.02.2024 за Вих. № 21.2/1040-24 до відділення поліції № 2 (м. Козятин) Хмільницького районного відділу поліції про вжиття заходів до порушника, який здійснив наїзд та пошкодив майно, яке належить Хмільницькому районному управлінню Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
Суд не заперечує, що контроль за державним майном покладається на балансоутримувача, проте за установлених обставин, пошкоджене майно відновлене порушником в дводенний термін, а відтак майнових втрат Головне Управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області не зазнало і сторонами це не заперечується.
Суд зазначає, що під перевищенням службових повноважень необхідно розуміти вчинення державним службовцем таких вчинків (у тому числі прийняття рішення, видання наказу, розпорядження чи доручення), які виходять за межі наданих йому повноважень.
Разом з тим, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця.
Водночас звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п'ята статті 66 Закону № 889-VIII).
Тож, саме за вчинення державним службовцем дій, які виходять за межі його повноважень, законодавець у згаданій нормі Закону № 889-VIII передбачив можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення.
Як зазначалося вище, фактичною підставою для звільнення позивача з посади начальника Хмільницького районного управління стало листування, яке здійснювалось, як обумовлено у спірному наказі про застосування дисциплінарного стягнення від 16.09.2024 №6-ДС, без участі Головного управління Держпродслужби у Вінницькій області, що призвело до відсутності в Головному управлінні об'єктивної інформації щодо стану справ у Хмільницькому районному управлінні у сфері безпечності харчових продуктів, зокрема, в частині вимог щодо шкільного харчування дітей, а також призвело до заниження показників документообігу.
Такі підстави суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що позивач в період з січня по травень 2024 року щотижня складав та направляв до ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області Звіти у формі Критеріїв оцінки роботи Хмільницького районного управління та в окремій графі повідомляв про кількість направлених листів (а.с. 116-127 т.1). Вся кореспонденція містить відповідний вихідний реєстраційний номер, дата та відповідні штрих - код або QR-код та кваліфікований електронний підпис позивача.
Враховуючи, що посадова інструкція позивача у перевіряємий період передбачала ділове листування із підприємствами, установами та організаціями, громадянами, управліннями Головного управління, державними установами, що підпорядковуються Головному управлінню, то відсутні підстави стверджувати, що позивач діяв всупереч своїм повноваженням.
За таких обставин та правового врегулювання, суд доходить висновку про відсутність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пункту 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII.
Водночас, суд акцентує, що згідно з Довідкою відділу роботи з персоналом у позивача відсутні дисциплінарні стягнення, в особовій справі ОСОБА_1 №179 матеріали дисциплінарних справ відсутні. Позивач має понад тринадцять років державної служби. За результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б", "В" за 2022, 2023 отримав позитивну оцінку (а.с. 33 т.1, 31-35 т.2).
Відповідно до характеристики за підписом першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, ОСОБА_1 за період роботи в Головному управлінні зарекомендував себе як виважений, принциповий, компетентний керівник, відповідальний за виконання поставлених перед ним завдань (а.с. 33 т.1).
У межах дисциплінарної справи дисциплінарною комісією не взято до уваги попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків, характеристику позивача, а запропоновано найсуворіший вид стягнення.
Суд вважає, що накази відповідача, які є предметом спірних правовідносин, що склались у цій справі, не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тобто є необґрунтованими та такими, що прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на викладене, спірні накази Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №6-ДС від 16.09.2024 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 " та №637-к від 16.09.2024 "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправними, а відтак такими, що підлягають скасуванню.
Ураховуючи протиправне звільнення працівника є підставою для його поновлення на попередній роботі, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Оскільки позивач протиправно звільнений з посади начальника Управління, тому його слід поновити на ці й же посаді, а саме на посаді начальника Хмільницького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області з 29.10.2024.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до п. 8 цього Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою про доходи Позивача, яка надана відповідачем на вимогу суду, від 25.09.2024 за період липня-серпня 2024 середньоденна заробітна плата складає 1027 грн. 11 коп. (а.с. 160 т. 1).
Щодо періоду за який необхідно стягнути середній заробіток, то оскільки позивач відповідно до наказу звільнений 28.10.2024, то відлік робочих днів періоду вимушеного прогулу обраховується з 29.10.2024 (день наступний після звільнення).
За загальним правилом датою закінчення вимушеного прогулу є день, який передує дню поновленню, а отже 26.02.2025.
Відтак, за період з 29.10.2024 по 26.02.2025 кількість робочих днів становить 87, тому сума до стягнення з відповідача становить 89 358,57 грн (87 роб. дні х 1027, 11 грн.)
Суд звертає на те, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори зі суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику.
Водночас, в пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За позицією Верховного Суду у постанові від 05.08.2020 у справі №817/893/17, відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій/рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити.
Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць та в частині поновлення на посаді, підлягає негайному виконанню.
Вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає, що судовий збір у цій справі не присуджується на користь позивача, оскільки в силу положень Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, між адвокатом та позивачем укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги відповідно до якого перший приймає на себе доручення надавати клієнту оплатну професійну правничу допомогу на умовах, визначених цим Договором. Зокрема, ведення справи за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказів від 16.09.2024 про застосування дисциплінарного стягнення, звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку (а.с. 39 т.2). Датою укладення договору є 18.09.2024, про що адвокатом надані додаткові пояснення в частині помилковості зазначеної дати (а.с. 42 т.2). Також на підтвердження цих обставин відповідно долучений ордер із вказівкою на дату договору від 18.09.2024 (а.с. 43 т.2).
Відповідно до Довідки про надані адвокатом послуг окреслені види робіт та кількість годин витрачених адвокатом. Згідно із пунктом 2 Довідки, оплата здійснюється у відповідності до п. 2.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги у розмірі 40 000грн, які ОСОБА_1 сплатив повністю.
Представник відповідача у відзиві та усних поясненнях, вказувала на неспівмірності заявленої суми із складністю цієї справи, просила, у разі наявності підстав для постановлення рішення на користь позивача, зменшити їх розмір.
Суд, оцінивши надані докази, доходить висновку, що заявлена сума до відшкодування є завищеною, а відтак підлягає зменшенню.
Водночас, відповідно до п. 2.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги, на який покликався представник позивача у Довідці, обумовлено що гонорар становить 40 000 грн. Варто зазначити, що згідно з п. 1.2 Договору, з метою його виконання Адвокату надано право здійснювати представництво Клієнта в усіх без винятку судових органах України, в тому числі у Вінницькому окружному адміністративному суді, Сьомому апеляційному адміністративному суді та Верховному Суді.
З наведеного висновується, що гонорар у Договорі визначений за представництво інтересів позивача у всіх судових інстанціях. Тож, попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги та встановлювати її фактичність (постанова КЦС ВС від 31.08.2023 справа №824/20/23).
Відтак, враховуючи думку учасників процесу, заяву щодо зменшення суми витрат на правову допомогу, суд вважає що розмір витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області у розмірі 10 000грн (десять тисяч гривень), що відповідає критеріям розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №6-ДС від 16.09.2024 "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ".
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №637-к від 16.09.2024 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Хмільницького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області з 29.10.2024.
Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.10.2024 по 26.02.2025 у розмірі 89 358,57 грн (вісімдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят вісім гривень 57 копійок).
Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати за професійну правничу допомогу 10 000грн (десять тисяч гривень).
Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Держспоживслужби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 40310643, вул. Праведників світу, 19, м. Вінниця, 21036)
Повне судове рішення складено 07.03.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна