06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 348/1300/23
провадження № 51-375ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд):
головуюча ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року,
встановив:
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2024 рокуОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь: потерпілої ОСОБА_6 - 100000 грн на відшкодування моральної шкоди; законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 - 20000 грн за надання правничої допомоги; держави - 2642, 92 грн процесуальних витрат.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 рокуапеляційні скарги ОСОБА_5 та його захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду від 10 червня 2024 року - без змін.
Суди попередніх інстанцій визнали встановленим, що 05 листопада 2022 року близько 22:15 на вул. Л. Українки в с. Гвізд Надвірнянського району Івано-Франківської області ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, застосовуючи фізичне насильство, зґвалтував неповнолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 висуває вимогу про скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законута закриття кримінального провадження.
Суть доводів касаційної скарги зводиться до того, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, не доведена поза розумним сумнівом. Також, сторона захисту звертає увагу на те, що під час допиту потерпілої в порядку ст. 225 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) було порушено право ОСОБА_5 на захист. У зв'язку із цим вказує, що, хоча останній і брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте погана якість звуку завадила засудженому нормально сприймати показання потерпілої та брати участь у її допиті. Окрім того, на переконання захисника, апеляційний суд порушив вимоги ст. 404 КПК України, оскільки за клопотанням сторони захисту не дослідив докази. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.
Мотиви Суду
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження належить відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з огляду на таке.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, перевіряючи доводи касаційної скарги захисника, Суд виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Так, як убачається з копії вироку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину на підставі показань неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 , допитаної у порядку ст. 225 КПК України, законного представника ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , даних протоколів огляду предметів, місця події, пред'явлення особи для впізнання, висновків експертів, а також інших письмових доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
Дослідивши зазначені докази та надавши їм оцінку відповідно до приписів ст. 94 КПК України, як кожному окремо, так і в їх сукупності та взаємозв'язку, місцевий суд (з яким погодився і суд апеляційної інстанції) дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_5 зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_6 .
Доводи захисника в касаційній скарзі стосовно порушення права ОСОБА_5 на захист, аналогічні доводам апеляційних скарг сторони захисту, які були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і як такі, що не знайшли свого підтвердження, визнані безпідставними.
Як видно з копії ухвали, допит неповнолітньої потерпілої проводився з дотриманням приписів ст. 225 КПК України, за участю законного представника, адвоката, представника служби у справах дітей та психолога, а також за участю ОСОБА_5 та його захисника. Жодних зауважень з приводу якості звуку від ОСОБА_5 не надходило, на запитання слідчого судді, відповів, що добре все чує. Під час допиту ОСОБА_5 була надана можливість ставити додаткові запитання потерпілій, проте останній зазначив, що запитань немає.
За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано виснував, що порушень права засудженого на захист допущено не було.
З урахуванням установлених у справі фактичних обставин справи, дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 152 КК України кваліфіковані правильно, а обраний захід примусу відповідає приписам статей 65, 50 КК України.
Апеляційний суд, як убачається з ухвали від 07 листопада 2024 року, ретельно перевірив доводи ОСОБА_5 та його захисника, наведені в апеляційних скаргах, у тому числі і з приводу невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, надав на них вичерпні відповіді та обґрунтовано залишив скарги без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок.
Також, колегія суддів не вбачає порушень приписів ч. 3 ст. 404 КПК України з боку апеляційного суду. Як видно з копії ухвали, цей суд розглянув клопотання сторони захисту про дослідження доказів та відмовив у його задоволенні за відсутності для того підстав, із наведенням у рішенні відповідних обґрунтувань.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
За таких обставин, Суд не ставить під сумнів відповідність постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості (ст. 370 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3