07 березня 2025 року
м. Київ
справа № 348/1239/15-ц
провадження № 61-2359ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лотоцького Михайла Васильовича, на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, приватної фірми «Імпорт-експорт-Люкс» в особі власника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна самочинним, визнання недійсними рішення міської ради, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та визнання права користування земельною ділянкою,
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 18 березня 2024 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лотоцького М. В., залишено без задоволення. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2024 року залишено без змін.
25 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лотоцький М. В.,
із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Надвірнянського районного суду
Івано-Франківської області від 18 березня 2024 року та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено
у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У змісті клопотання, доданого до касаційної скарги представником
ОСОБА_1 - адвокатом Лотоцьким М. В., порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Лотоцький М. В., зазначає, що 01 січня 2025 року у його електронний кабінет користувача системи «Електронний суд» надійшла копія ухвали Верховного Суду від 30 грудня 2024 року про повернення первісної касаційної скарги.
Вказує, що 01 січня 2025 року, шляхом формування документа у системі «Електронний суд», ним було направлено клопотання про надання додаткового строку на усунення недоліків касаційної скарги, проте клопотання потрапило до Касаційного кримінального суду. У подальшому, 05 та 14 лютого 2025 року, шляхом формування документа у системі «Електронний суд» він звертався до Верховного Суду із клопотанням про надання додаткового строку для усунення недоліків касаційної скарги, посилаючись на «помилку прийома» у системі «Електронний суд».
Заявник зазначає, що 12 лютого 2025 року йому на електронну адресу надійшов лист за підписом керівника Служби розгляду звернень та надання інформації Верховного Суду, де йому було роз'яснено, що він не позбавлений права повторно звернутися до Верховного Суду подавши належно оформлену касаційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Водночас зазначені доводи самі по собі не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з огляду на наступне.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження з урахуванням подачі касаційної скарги на ті самі судові рішення вдруге, зокрема на підтвердження того, що заважало виконати вимоги процесуального закону в частині щодо сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі при зверненні із касаційною скаргою вперше.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини
та основоположних свобод.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження з урахуванням повторної подачі касаційної скарги.
Таким чином заявникові необхідно подати до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для його поновлення та надати відповідні докази на їх підтвердження, зокрема на підтвердження обставин того, що заважало виконати вимоги процесуального закону при зверненні до Верховного Суду.
2. Також, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лотоцького М. В.,
не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,
в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада
2020 року у справі № 904/3807/19.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі
№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,
від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі
№ 522/2732/16-ц).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет.
У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
За таких обставин, представнику ОСОБА_1 - адвокату Лотоцькому М. В., необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням обов'язкових підстав для такого оскарження з урахуванням вищенаведеного та надати докази надсилання уточненої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Визнати наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Лотоцьким Михайлом Васильовичем, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 24 вересня 2024 року неповажними.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лотоцького Михайла Васильовича, на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник