05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 757/13711/22-ц
провадження № 61-13731св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України, російська федерація в особі уряду російської федерації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Козьменко Анни Григорівни, на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області
від 19 грудня 2023 року у складі судді Третяк Я. М. та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів:
Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення російської федерації.
2. Позов мотивував тим, що є власником будинку площею 104,10 кв. м., що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , а також майна, що знаходилося у вказаному будинку.
3. 24 лютого 2022 року приблизно о 05:30 год. ранку президент російської федерації володимир путін оголосив про рішення провести спеціальну військову операцію з демілітаризації України.
4. 24 лютого 2022 року близько 5 ранку по всій території України розпочалися масовані авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових об'єктів. На прикордонних з російською федерацією та Республікою Білорусь районах відбувалися обстріли через державний кордон країни прикордонних підрозділів та блокпостів із застосуванням артилерії, важкої техніки та стрілецької зброї.
5. 24 лютого 2022 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
6. З 24 лютого 2022 російська федерація продовжує повномасштабне вторгнення на територію України. Частина території України, зокрема
смт. Гостомель та інші міста Бучанського району, перебували під частковою окупацією російських військових до 02 квітня 2022 року.
7. Селище Гостомель опинилося в зоні військових дій, на його території було зруйновано багато житлових будинківта об'єктів інфраструктури.
8. Зазначає, що внаслідок артилерійських обстрілів 27 лютого 2022 року його будинок був повністю зруйнований та не є придатним для подальшого використання для проживання.
9. Через руйнування будинку, руйнування інфраструктури смт. Гостомель,
в тому числі газо-, водо- та електропостачання, він не в змозі користуватися будинком та майном, яке в ньому знаходилось.
10. Таким чином, вважав, що в результаті артилерійських обстрілів під час військового вторгнення російської федерації йому було спричинено майнову та моральну шкоду, обов'язок із відшкодування якої в повному обсязі лежить на Державі Україна та російській федерації.
11. Враховуючи зазначене, просив суд:
- стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання Україною позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності в розмірі 100 000,00 грн;
- стягнути з російської федерації в особі уряду російської федерації на його користь відшкодування майнової шкоди в розмірі 2 420 830,92 грн.;
- стягнути з російської федерації в особі уряду російської федерації на його користь відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з російської федерації в особі уряду російської федерації на користь ОСОБА_1 2 420 830,92 грн на відшкодування майнової шкоди та
100 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що доводи позивача про нерозроблення Державою Україна в особі Кабінету Міністрів Україна механізму отримання компенсації за зруйноване майно внаслідок збройної агресії російської федерації на території України є необґрунтованими.
При цьому судом було враховано, що доводи позивача щодо порушення з боку України її позитивних обов'язків, які проявилися в бездіяльності по забезпеченню безпеки життя та майна позивача внаслідок збройної агресії російської федерації не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання Україною позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності позивача.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової та моральної шкоди з російської федерації, суд дійшов висновку, що ці вимоги підлягають задоволенню з огляду на те, що в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення рф зруйновано будинок позивача, внаслідок чого він
є непридатним для подальшого проживання та користування.
Взявши до уваги наявність усіх складових деліктної відповідальності, а також перебування позивача у стані постійного стресу та нервозності внаслідок збройної агресії російської федерації, що призвело до втрати позивачем житла та речей, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
14. Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Козьменко А. Г., задоволено частково.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди змінено шляхом виключення із мотивувальної частини оскаржуваного заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 02 вересня 2020 року № 767).
В іншій оскаржуваній частині заочне рішення залишено без змін.
15. Задовольняючи апеляційну скаргу позивача частково, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову
у задоволені позову в оскаржуваній позивачем частині, проте помилково застосував постанову Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 02 вересня 2020 року № 767), оскільки остання не може бути застосована до спірних правовідносин.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Козьменко А. Г., на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області
від 19 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
18. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Козьменко А. Г., просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
20. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 646/5066/17 (провадження
№ 61-29327св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга мотивована тим, що зі сторони судів попередніх інстанцій мало місце ігнорування доводів позивача щодо порушення Державою Україна превентивних та процедурних обов'язків, та, як наслідок, позитивних зобов'язань, яке отримало прояв у: непроведенні ефективного розслідування; невжиття превентивних заходів захисту, в результаті чого життя, здоров'я і майно позивача та його родини опинилося в реальній небезпеці; відсутності ефективного механізму отримання компенсації за зруйноване та пошкоджене майно, внаслідок чого позивачу було завдано моральної шкоди.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
22. У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Державної казначейської служби України на касаційну скаргу, в якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки судами попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи.
23. При цьому зазначає, що крім власних тверджень щодо моральної шкоди позивачем не надано до суду будь-яких доказів заподіяння моральної шкоди саме Державою Україна.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу на праві власності належить будинок за адресою:
АДРЕСА_1 .
25. Відповідно до технічного звіту №10.06.2022/ТО, складеного технічним експертом Єфремовим В. А. , пошкодження житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , відноситься до другої категорії, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкції (категорій відповідальності конструкцій «В» та «Б»).
26. Згідно з довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості
від 06 червня 2022 року, оціночна вартість будинку, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , складає 2 440 531,24 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
27. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
28. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
29. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
30. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
31. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
32. Судові рішення переглядаються Верховним Судом виключно в частині вимог позову що стосуються стягнення з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання Україною позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності.
33. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
34. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
35. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
36. Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
37. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої
статті 16 ЦК України).
38. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).
39. За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша
статті 1166 ЦК України).
40. Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені
в розділі I цієї Конвенції.
41. За змістом зазначеної статті водночас із негативним обов'язком, про порушення якого позивач не зазначав, держава має також позитивні обов'язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов'язків є самостійною підставою відповідальності держави.
42. Позитивні обов'язки держави згідно з практикою Європейського суду з прав людини можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: у матеріальному аспекті держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов'язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов'язки); вживати всіх відповідних заходів для захисту власності в межах своєї юрисдикції.
43. Оскільки Конвенція покликана захищати права, які є практичними
й ефективними, порушення державою будь-якого з конвенційних обов'язків може зумовлювати необхідність присудження за це компенсації. Така компенсація може мати різні форми та встановлюватися, зокрема, залежно від виду порушення.
44. Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20 березня 2022 року затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом), якою передбачено, що визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за такими напрямами:
1) людські втрати та пов'язані з ними соціальні витрати - напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли в результаті збройної агресії російської федерації, а також витрати, пов'язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг;
2) економічні втрати, пов'язані з людськими втратами - напрям, що включає непрямі економічні втрати, пов'язані із зменшенням чисельності населення та відповідного зменшення економічних показників країни;
3) військові втрати - напрям, що включає людські та матеріальні військові втрати
і витрати, пов'язані з бойовими діями;
4) втрати, пов'язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, забезпеченням безпеки дорожнього руху, - напрям, що включає людські та матеріальні втрати і витрати правоохоронних органів, пов'язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, забезпеченням безпеки дорожнього руху;
5) втрати житлового фонду і об'єктів житлово-комунального господарства - напрям, що включає втрати житлового фонду і об'єктів житлово-комунального господарства, об'єкти незавершеного будівництва житлової нерухомості, дачних
і садових будинків, фактичні витрати, здійснені для їх відновлення;
6) втрати земельного фонду - напрям, що включає втрати земельного фонду,
а також пов'язану з ними упущену вигоду;
7) втрати лісового фонду - напрям, що включає втрати лісонасаджень та пов'язані із ними витрати;
8) втрати надр - напрям, що включає втрати надр, завдані самовільним їх користуванням, а також шкоду, завдану навколишньому природному середовищу під час самовільного користування надрами;
9) втрати акваторії - напрям, що включає втрачену частину територіального моря, виключної морської (економічної) зони та внутрішніх морських вод України
в Азовському та Чорному морях;
10) збитки, завдані природно-заповідному фонду, - напрям, що включає збитки, завдані територіям та об'єктам природно-заповідного фонду, та пов'язані із ними витрати;
11) втрати інфраструктури транспорту, телекомунікаційної мережі та зв'язку -напрям, що включає зруйновані або пошкоджені автомобільні, залізничні шляхи, транспортні розв'язки, телекомунікаційні мережі та інші об'єкти транспортної інфраструктури;
12) втрати енергетичної інфраструктури - напрям, що включає зруйновані газо-, нафтопроводи, лінії електропередачі, інші об'єкти енергетичної інфраструктури;
13) втрати культурної спадщини - напрям, що включає втрати об'єктів культурної спадщини;
14) економічні втрати підприємств - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності;
15) втрати установ та організацій - напрям, що включає втрати установ та організацій усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна;
16) шкода, завдана земельним ресурсам, - напрям, що включає шкоду, зумовлену забрудненням і засміченням земельних ресурсів;
17) шкода, завдана атмосферному повітрю, - напрям, що включає шкоду, завдану викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
18) збитки, завдані водним ресурсам та об'єктам водогосподарської інфраструктури, - напрям, що включає забруднення, засмічення, вичерпання та інші дії, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості ґрунтів та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного
і гідрогеологічного режиму вод.
45. Визначення шкоди та обсягу соціальних виплат, які забезпечуються відповідно до законодавства, у грошовій формі здійснюється згідно з методикою, затвердженою наказом Мінсоцполітики, за погодженням з Мінреінтеграції. Відповідальним за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом
є Мінсоцполітики (абзаци 8 і 9 підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 326 від 20 березня 2022 року у редакції чинній на момент звернення до суду з позовом).
46. 22 травня 2023 року набув чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України».
47. Вказаний закон визначає перелік отримувачів компенсації за знищене та пошкоджене житло, види, механізм оцінки втрат і порядок ухвалення рішення про надання коштів.
48. Таким чином, з урахуванням вказаного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правомірно вважав, що Держава Україна
в особі Кабінету Міністрів України реалізувала свій позитивний матеріальний обов'язок щодо визначення правил, спрямованих на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, загибелі цивільних осіб, пошкодження майна через збройну агресію рф.
49. Також суди у змісті оскаржуваних рішень обґрунтовано зауважили, що в ході судового розгляду ОСОБА_1 підтвердив, що скористався механізмом отримання компенсації за зруйноване житло, внаслідок чого отримав право на компенсацію у загальному розмірі 19 700,00 грн.
50. При цьому, правильними є висновок апеляційного суду, щодо неприйнятності посилань позивача на недостатність розміру відшкодування, визначеного Державою, адже ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити визначену суму відшкодування з урахуванням того, що пунктом 10 Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року №381 визначено граничний розмір компенсації за один пошкоджений об'єкт в сумі 500 000,00 грн.
51. У той же час, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року №767), оскільки зазначений порядок встановлював механізм надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій і розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації виключно у разі знаходження майна постраждалого на території Донецької та Луганської областей.
52. Отже, держава Україна взяла на себе позитивний обов'язок визначити правила, спрямовані на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, пошкодження чи знищення майна через збройну агресію російської федерації.
53. У цій справі позивач не навів фактів, за яких можна було б стверджувати про порушення державою Україна позитивного обов'язку щодо забезпечення захисту його права власності, а тому є правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
54. З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій
у вказаній частині, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів.
55. Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного Суду
від 15 січня 2020 року у справі № 646/5066/17 (провадження № 61-29327св18), на який, зокрема, посилається заявник у касаційній скарзі, не застосовний у справі, що переглядається, оскільки сформульований за інших фактичних обставин справи.
56. Щодо доводів касаційної скарги в частині порушення Державою Україною її позитивних обов'язків, які проявилися в непроведенні ефективного розслідування Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
57. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зокрема, вказав, що з огляду на обраний позивачем спосіб судового захисту, а саме звернення до суду із вимогою про стягнення моральної шкоди внаслідок невиконання Україною позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності, незалучення до участі у справі органів досудового розслідування та прокуратури, вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди завданої неефективним розслідуванням, виходить за межі предмету спору.
58. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
59. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,
а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
60. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
61. За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
62. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
63. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
64. Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) у цивільному судочинстві держава бере участь
у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями
у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі
№ 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), пункт 6.22; від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), пункт 4.20; від 27 лютого
2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19), пункт 33;
від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), пункт 26; від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження
№ 14-447цс19), пункт 22; від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (провадження № 14-643цс19), пункт 35).
65. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями (діями/бездіяльністю) якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до держави України, не є обов'язковою (постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження
№ 14-515цс19), пункт 30).
66. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
67. При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає
у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та,
у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
68. Отже, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
69. ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв'язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту
у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції (див. § 59 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня
2004 року, заява № 66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).
70. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема з урахуванням складності справи, поведінкою заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. § 67 рішення ЄСПЛ
від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції»; § 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції», заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
71. У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано майнової чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
72. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій зазначили, що з огляду на обраний позивачем спосіб судового захисту, а саме звернення до суду із вимогою про стягнення моральної шкоди внаслідок невиконання Україною позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності, незалучення до участі у справі органів досудового розслідування та прокуратури, вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди завданої неефективним розслідуванням, виходить за межі предмету спору.
73. При цьому, позивач вказав лише на відсутність ефективного розслідування кримінального провадження, однак не мотивував, чому вважає тривалість досудового розслідування надмірною, не зазначив, які процесуальні дії не вживаються чи які заходи не проведено органом досудового розслідування, що впливає на тривалість та можливість завершення досудового розслідування, відтак не довів, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли, таким чином не обґрунтував позовні вимоги у вказаній частині.
74. З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій,
а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
75. Таким чином доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
76. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
77. Не може бути скасоване правильне по суті і законне судове рішення лише з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).
78. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Козьменко Анни Григорівни,залишити без задоволення.
2. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович