18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 лютого 2025 року Черкаси справа №925/804/24
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (вул.Хрещатик, 235, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 44131663)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логіст» (вул.В'ячеслава Чорновола, 235/1, оф.39, м.Черкаси, 18028, ідентифікаційний код 40186991)
та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп» (вул.Парково-Сирецька, 12-А, Шевченківський район, м.Київ, 04112, ідентифікаційний код 38441276)
про визнання договору недійсним,
за участю представників:
від позивача Щербина Н.І., Кондаков Є.В., Поліщук О.В., самопредставництво (приймає участь у режимі відеоконференції)
від Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логіст» Литвиненко Д.О., адвокат,
24.06.2024 Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логіст» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп», у якому просить суд визнати недійсним договір на перевезення автомобільним транспортом №47 від 22.11.2021, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логіст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірві Спецтехніка Груп». Разом із позовом, позивач надіслав суду клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логіст» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп» копію або оригінал договору на перевезення автомобільним транспортом №47 від 22.11.2021, який укладений між відповідачами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» укладено декілька договорів поставки, відповідно до умов яких постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик») зобов'язується поставити, а покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд») прийняти і оплатити товар українського походження, врожаю 2021 року на умовах цих договорів. За цими операціями Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» були складені податкові накладні на загальну суму 42 429 527,71 грн разом із ПДВ, які були надіслані до Державної податкової служби на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація цих накладних була зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» відповідає пункту 8 критеріїв ризиковості, як платник податку та запропоновано подати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації у податковій накладній для розгляду питання їх реєстрації. Складення спірних податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» обумовило тим, що ним здійснено господарську операцію з постачання ячменю та кукурудзи 3-го класу, пшениці 4-го класу згідно з договорами поставки на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел -Трейд». З метою підтвердження перевезення товару Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» надало товарно-транспортні накладні, у яких автомобільним перевізником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп». За доводами позивача, за умовами договору перевезення автомобільним транспортом №47 від 22.11.2021, перевізник зобов'язався надати замовнику послуги з перевезення (доставки вантажу), а замовник зобов'язується оплатити перевізнику вартість наданих послуг. Позивач вважає, що вказаний договір укладений без наміру його виконання з формальним складенням первинних документів та з метою формування безпідставної податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання. Вказані обставини, на думку позивача, підтверджується тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп» (відповідач 2) відсутній задекларований дохід, перевізник не реєстрував податкові накладні в адресу замовника. Відповідно до даних, якими володіє позивач, за перевізником відсутні будь-які транспортні засоби, а наведені у товарно-транспортних накладних не перебували у місці поставки товару у визначених у цих накладних датах. Позивач посилається на відповіді власників транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення, які заперечують факт перебування у договірних відносинах з перевізником за договором. Враховуючи викладене, позивач вважає, що договір перевезення автомобільним транспортом №47 від 22.11.2021, який укладений між відповідачами у справі підлягає визнанню судом недійсним.
У додаткових письмових поясненнях, позивач зазначив, що згідно з отриманою інформацією від Територіального сервісного центру МВС №7141 транспортні засоби, номери яких зазначені у товарно-транспортних накладних, не належать перевізнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «ІРВІ Спецтехніка Груп» та надано інформацію про власників транспортних засобів, якими нібито здійснювались перевезення. Позивачем направлені відповідні листи цим особам з метою підтвердження надання в оренду, видачі довіреностей на розпорядження чи керування транспортних засобів, номерні знаки. У відповіді на запити власники не підтвердили надання в оренду, видачу довіреностей на розпорядження чи керування транспортних засобів, номерні знаки яких зазначені в товарно-транспортних накладних. Крім того, з отриманої позивачем інформації слідує, що деякі транспортні засоби, які вказані у товарно-транспортних накладних в спірні дати не пересувалися, а деякі з водіїв транспортних засобів не мають відповідної категорії водійських посвідчень. Позивач також вказує на невідповідність ваги товару, яка зазначена у товарно-транспортних накладних із додатковими угодами до договорів поставки.
17.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» (відповідач 1) до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 1 заперечує проти позовних вимог. Відзив мотивований тим, що посилання позивача на відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента, які необхідні для здійснення господарської діяльності не можуть однозначно свідчити про відсутність фактичного виконання господарських операцій, оскільки не виключають використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, залучення трудових чи матеріально-технічних ресурсів на договірній основі або не декларування матеріально-технічних ресурсів. У будь-якому випадку, у разі наявності порушень, відповідальність за це порушення несе саме те підприємство, яке порушує порядок оформлення трудових відносин із найманими працівниками, чи не виконує обов'язку щодо декларування матеріально-технічної бази, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач не навів беззаперечних доказів того, що фактичне виконання господарських операцій не виключає використання контрагентом залучених матеріально-технічних ресурсів на договірній основі. Крім того, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом це персональна відповідальність особи, яка керує транспортним засобом і ніяким чином не підтверджує відсутність транспортування товару, а є лише припущенням позивача. Доводи позивача спростовуються наданими первинними документами, що свідчать про рух активів у процесі виконання фінансово-господарської діяльності. Об'єктивні обставини свідчать про реальний характер господарських операцій та про спрямованість їх учасників на виникнення саме тих правових наслідків, які зафіксовані, як у договорах поставки так і у оспорюваному договорі. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють органи Державної податкової служби. Отже, з позовної заяви слідує, що в діях відповідачів відсутній умисел про укладення договору без мети реального його виконання. Позивач не навів доводів про те, які саме інтереси держави були порушені та як саме визнання оскаржуваного договору вплине на їх відновлення.
22.08.2024 відповідач 1 надіслав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що позивач спотворює обставини справи, оскільки оскаржуваний договір перевезення автомобільним транспортом укладено з метою виконання договорів поставки, які укладені між відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», і тому відповідь останнього і підтверджує поставку товару, відсутність претензій щодо якості та кількості, здійснення часткового розрахунку за поставлену продукцію і аж ніяк не підтверджує припущення позивача про безтоварні господарські операції.
У письмових поясненнях відповідач 1 зазначив, що надана позивачем інформація щодо руху транспортних засобів надана за період з 05.12.2021 до 16.12.2021, хоча доставка товару відбувалась і поза межами запитуваного позивачем періоду. Позивач не надав суду доказів того, що транспортні засоби були внесені до ІП «Гарпун», яка встановлюється на стаціонарних постах. Позивачем також не надано суду доказів, що стаціонарні пости розміщені у місцях навантаження/розвантаження товару, а тому твердження позивача щодо відсутності пересування транспортних засобів за маршрутом, який вказаний в товарно-транспортних накладних є безпідставними. Транспортування товару, дата поставки та передачі товару не завжди співпадає з датою навантаження автомобіля та прийняття товару до перевезення. Отже, припущення позивача спростовуються наданими первинними документами, що свідчать про рух активів у процесі виконання фінансово-господарської діяльності.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 суд прийняв заяву позивача до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі о 10 год 30 хв 13.08.2024, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Протокольною ухвалою від 13.08.2024 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 14 год 30 хв 04.09.2024.
Протокольною ухвалою від 04.09.2024 суд відклав підготовче засідання до 11 год 30 хв 01.10.2024.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.09.2024 суд визнав необґрунтованим відвід судді Кучеренко О.І. у справі №925/804/24, який поданий представником Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логіст» - адвокатом Литвиненком Д.О. та вирішення питання про відвід судді Кучеренко О.І. від розгляду справи №925/804/24 передав на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального Кодексу.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.09.2024 (суддя Васянович А.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» про відвід судді Кучеренко О.І. від 05.09.2024 залишено без задоволення.
Протокольною ухвалою від 01.10.2024 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 15 год 00 хв 09.10.2024.
Протокольною ухвалою від 09.10.2024 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 12 год 45 хв 29.10.2024.
Протокольною ухвалою від 29.10.2024 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 10 год 30 хв 07.11.2024.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.10.2024 у зв'язку із відсутністю технічної можливості забезпечити участь представника позивача у розгляді справи у режимі відеоконференції на призначений судом день, підготовче засідання у справі призначено об 11 год 30 хв 12.11.2024.
Протокольною ухвалою від 12.11.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 10 год 15 хв 04.12.2024.
Протокольною ухвалою від 04.12.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14 год 30 хв 14.01.2025.
Протокольною ухвалою від 14.01.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 12 год 00 хв 28.01.2025.
Протокольною ухвалою від 28.01.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14 год 00 хв 05.02.2025.
Представники позивача у судовому засіданні 05.02.2025 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 05.02.2025 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 (його представник) у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Щодо повідомлення відповідача 2 про розгляд справи, суд зазначає, що всі ухвали суду направлялись судом на адресу, яка вказана позивачем у позовні заяві та є адресою місцезнаходження відповідача 2 (судом був замовлений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), проте вручені відповідачу 2 (його представнику) не були та повернулись до суду із відмітками Акціонерного товариства «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Днем вручення судового рішення відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
Отже, судом вжито належних заходів про повідомлення відповідача 2 про розгляд справи, але останній не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та участю у судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 05.02.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» (замовник) було укладено оспорюваний позивачем договір перевезення автомобільним транспортом №47 (далі - договір перевезення, Т.1, а.с.119-120). За умовами цього договору перевізник приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу з подальшою передачею зазначеного вантажу уповноваженій особі (послуги), а замовник зобов'язується оплатити перевізнику вартість наданих послуг (пункт 1.1 договору перевезення).
Територія надання послуг - Україна, маршрути визначаються у товарно-транспортних накладних та подорожних листах (пункт 1.3 договору перевезення).
Перевізник гарантує, що володіє повним обсягом цивільної правоздатності для виконання предмету договору (пункт 1.4 договору поставки).
Договір перевезення підписаний уповноваженими представниками замовника та перевізника (директорами підприємств) та скріплений печатками підприємств.
За заявкою на перевезення вантажу №1 від 01.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальність «А-Транс Логістик» надає вантаж на перевезення, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп» приймає на себе зобов'язання по перевезенню вантажу, надає для нього відповідний рухомий склад, придатний для заявленого вантажу, а саме кукурудзи у кількості 5500,00 тонн. Маршрут: смт. Великодолинське - м. Південне, дата завантаження та розвантаження: з 01.12.2021 до 15.12.2021 (Т.5, а.с.6).
За заявкою на перевезення вантажу №2 від 01.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальність «А-Транс Логістик» надає вантаж на перевезення, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп» приймає на себе зобов'язання по перевезенню вантажу, надає для нього відповідний рухомий склад, придатний для заявленого вантажу, а саме ячменю у кількості 25,00 тонн. Маршрут: смт. Великодолинське - м. Чорноморськ, дата завантаження та розвантаження: з 01.12.2021 до 15.12.2021 (Т.5, а.с.7).
За заявкою на перевезення вантажу №3 від 01.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальність «А-Транс Логістик» надає вантаж на перевезення, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп» приймає на себе зобов'язання по перевезенню вантажу, надає для нього відповідний рухомий склад, придатний для заявленого вантажу, а саме пшениці у кількості 25,00 тонн. Маршрут: смт. Великодолинське - м. Чорноморськ, дата завантаження та розвантаження: з 01.12.2021 до 15.12.2021 (Т.5, а.с.8).
До матеріалів справи додані акти у яких зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп» у період з 05.12.2021 до 16.12.2021 надало Товариству з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» транспортні послуги (перевезення зернових за маршрутом замовника) на загальну суму 535 945,70 грн, акти №0512 від 05.12.2021, №0612 від 06.12.2021, №0712 від 07.12.2021, №0812 від 08.12.2021, №1012 від 10.12.2021, №1312 від 13.12.2021, №1612 від 16.12.2021, які підписані уповноваженими представниками замовника та перевізника (виконавця) (директорами підприємств) та скріплені печатками підприємств.
Інформація щодо транспортування (перевезення) вантажу, обсяги такого перевезення, відповідальних за його здійснення осіб, пункти завантаження та розвантаження товару та інші складові перевезення відображено у товарно-транспортних накладних, оригінали яких містяться у матеріалах справи (Т.3, а.с.99-165), які були надані суду у порядку витребування доказів, а саме у товарно-транспортних накладних: №708275 від 03.12.2021, №708274 від 02.12.2021, №708283 від 03.12.2021, №708285 від 02.12.2021, №708303 від 03.12.2021, №708426 від 03.12.2021, №708438 від 03.12.2021, №708401 від 03.12.2021, №708299 від 03.12.2021, №727620 від 03.12.2021, №727618 від 03.12.2021, №708408 від 03.12.2021, №708406 від 03.12.2021, №710401 від 09.12.2021, №710751 від 09.12.2021, №710754 від 09.12.2021, №710755 від 10.12.2021, №710758 від 10.12.2021, №710761 від 09.12.2021, №710762 від 09.12.2021, №710765 від 09.12.2021, №710773 від 10.12.2021, №710783 від 09.12.2021, №710785 від 09.12.2021, №709394 від 09.12.2021, №709393 від 09.12.2021, №709398 від 09.12.2021, №709397 від 09.12.2021, №709378 від 09.12.2021, №709379 від 09.12.2021, №708209 від 09.12.2021, №710794 від 08.12.2021, №710792 від 08.12.2021, №710788 від 08.12.2021, №710799 від 08.12.2021, №708350 від 09.12.2021, №710782 від 09.12.2021, №709381 від 09.12.2021, №709380 від 09.12.2021, №709373 від 08.12.2021, 709374 від 09.12.2021, №709391 від 09.12.2021, №709395 від 09.12.2021, №709368 від 09.12.2021, №709356 від 09.12.2021, №709358 від 09.12.2021, 709360 від 08.12.2021, №709361 від 08.12.2021, №710779 від 07.12.2021, №709306 від 06.12.2021, №709305 від 06.12.2021, №709313 від 07.12.2021, №709315 від 07.12.2021, №709329 від 07.12.2021, №709333 від 07.12.2021, №709337 від 07.12.2021, №709340 від 07.12.2021, №709335 від 07.12.2021, №708336 від 08.12.2021, №708372 від 07.12.2021, №708656 від 08.12.2021, №710776 від 08.12.2021, №710780 від 07.12.2021, №709352 від 08.12.2021, №710795 від 08.12.2021, №710787 від №08.12.2021, №710791 від 08.12.2021, №727946 від 08.12.2021.
У цих товарно-транспортних накладних зазначено такі дані: вид перевезень - авто перевезення, автомобільний перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп», замовник та вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик», вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО»/СП ТОВ «Трансбалктермінал» для Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», пункт навантаження - смт.Великодолинське, Одеська область/с.Любарці Київська область, пункт розвантаження - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО», порт «Південний» 16 причал / СП ТОВ «Трансбалктермінал», м.Чорноморськ Одеська область.
Товарно-транспортні накладні також містять найменування товару, що перевозиться, його масу, найменування, ВІН-код та характеристики транспортних засобів, на яких здійснюється перевезення вантажу, прізвище та ініціали водіїв, а також серію та номер їх водійських посвідчень, а також відмітки вантажоодержувачів про характеристики вантажів, дати прибуття транспортних засобів, дату та час розвантаження вантажу.
Судом встановлено, що договір перевезення автомобільним транспортом №47 був укладений з метою виконання договорів поставки, які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (покупець) (далі - договори поставки), зокрема: договору поставки №ЧРК22-25010 від 01.12.2021 на поставку кукурудзи 3 класу; договору поставки №ЧРК22-25227 від 02.12.2021 на поставку кукурудзи 3 класу; договору поставки №ЧРК22-25500 від 05.12.2021 на поставку пшениці 4 класу; договору поставки №ЧРК22-25813 від 07.12.2021 на поставку кукурудзи 3 класу; договору поставки №ЧРК22-25968 від 07.12.2021 на поставку кукурудзи 3 класу; договору поставки №ЧРК22-25981 від 07.12.2021 на поставку кукурудзи 3 класу; договору поставки №ЧРК22-25465 від 06.12.2021 на поставку кукурудзи 3 класу; договору поставки №ЧРК22-26411 від 09.12.2021 на поставку ячменю 3 класу; договору поставки №ЧРК22-26167 від 08.12.2021 на поставку кукурудзи 3 класу; договору поставки №ЧРК22-27273 від 13.12.2021 на поставку кукурудзи 3 класу, копії яких містяться у матеріалах справи.
Договори поставки підписані постачальником та покупцем шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується відповідними протоколами, які містяться у матеріалах справи.
За умовами цих договорів поставки, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2021 року на умовах, які зазначені у цих договорах (пункт 1.1 договорів поставки).
Характеристика, кількість, ціна та вартість товару, що поставляється за договорами поставки узгоджені постачальником та покупцем у пункті 1.2 договорів поставки.
Постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортом на умовах DAT (місце поставки: ТОВ «ТІС-Зерно», Одеська область, порт «Південний» 16 причал; СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Сухомлинська, 58) (портовий елеватор), розвантажений з транспортного засобу постачальника згідно з «Інкотермс-2010». Конкретні умови поставки товару (у тому числі місце поставки, термінал» визначаються покупцем в односторонньому порядку та зазначаються, у тому числі, у письмовій інструкції, що надається постачальнику та є для нього обов'язковою. У разі розбіжностей умов цього договору з «Інкотермс-2010», пріоритет мають тексти договорів поставки (пункт 2.1 договорів поставки).
У додаткових угодах до договорів поставки, постачальник та покупець, керуючись умовами договорів поставки погодили остаточну ціну, кількість та характеристику товару, що постачається та місце поставки товару. У цих додаткових угодах також міститься перелік товарно-транспортних накладних та державні номерні знаки транспортних засобів, на яких здійснюється поставка товару. Додаткові угоди набувають чинності з дати їх укладення, яка зазначена у преамбулі додаткових угод та діють упродовж строку дії договору.
Сторони погодились, якщо підписання додаткових угод відбулося пізніше дати, яка зазначена у преамбулі, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови додаткових угод застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до дати їх підписання, а саме з дати, що зазначена в преамбулі додаткових угод.
Додаткові угоди підписані постачальником та покупцем шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується відповідними протоколами, які містяться у матеріалах справи.
На підтвердження виконання умов договорів поставки Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» надало видаткові накладні на поставку товару на загальну суму 43 841 021,54 грн, що відображено у видаткових накладних, які підписані постачальником та покупцем шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, зокрема видатковими накладними: №39 від 02.12.2021 на суму 645 270,47 грн, №40 від 03.12.2021 на суму 386 204,58 грн, №41 від 03.12.2021 на суму 380 018,78 грн, №42 від 04.12.2021 на суму 3 137 121,37 грн, №43 від 05.12.2021 на суму 224 820,10 грн; №44 від 05.12.2021 на суму 3 339 902,72 грн, №45 від 05.12.2021 на суму 1 265 919,30 грн, №46 від 06.12.2021 на суму 1982190,91 грн, №47 від 06.12.2021 на суму 793 743,56 грн, №48 від 06.12.2021 на суму 2 312 214,72 грн, №49 від 07.12.2021 на суму 1 942 406,93 грн, №50 від 4438877,55 грн, №51 від 08.12.2021 на суму 413 855,77 грн, №52 від 09.12.2021 на суму 198 995,90 грн, №53 від 08.12.2021 на суму 2 360 943,08 грн, №54 від 08.12.2021 на суму 220 343,87 грн, №55 від 09.12.2021 на суму 398 152,80 грн, №56 від 09.12.2021 на суму 1 763 754,12 грн, №57 від 09.12.2021 на суму 2 792 133,06 грн, №58 від 10.12.2021 на суму 1 032 613,24 грн, №59 від 10.12.2021 на суму 1024764,49 грн, №60 від 10.12.2021 на суму 3 127 318,79 грн, №61 від 11.12.2021 на суму 4294727,77 грн, №62 від 12.12.2021 на суму 3 053 992,30 грн, №63 від 13.12.2021 на суму 709 262,56 грн, №64 від 13.12.2021 на суму 1 392 168,70 грн, №65 від 14.12.2021 на суму 209 304,10 грн.
У листі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» №0208/01 від 02.08.2023 зазначено, що у період з 02.12.2021 до 14.12.2021 на термінал Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» для експортера Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» в квоту «TIS-Zerno Services Limited» були прийняті та вивантажені транспортні засоби з кукурудзою. Згідно з таблицею, яка наведена у цьому листі: товар - кукурудза 3 класу 2021 року, відправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик». Таблиця містить держані номерні знаки транспортних засобів, номера товарно-транспортних накладних, вагу вивантаження, а також дати вивантаження товару (Т2, а.с.193-194).
У листі СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» №643/24 від 23.08.2024 вказано, що у 2021 році СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» було прийнято зернові вантажі у квоту ТОВ «Кернел-Трейд» за товарно-транспортними накладними: пшениця 4 класу у кількості 24980,00 кг (дата обліку 05.12.2021, товарно-транспортна накладна №727946), ячмінь 3 класу у кількості 24720,00 кг (дата обліку 08.12.2021, товарно-транспортна накладна №727944). Найменування постачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» (Т.2, а.с.195).
Позивач надав у справу лист регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Черкаській області, який був наданий на запит позивача щодо марок, моделей, власників транспортних засобів (державні номери яких зазначені у спірних товарно-транспортних накладних) у період з 01.06.2021 до 30.06.2021 та адреси власників відповідно до переліку номерних знаків, які зазначені у запиті позивача.
Позивач стверджує. що ним направлялись листи на адреси власників транспортних засобів, які були зазначені у цій інформації, з метою підтвердження надання в оренду, видачі довіреностей на розпорядження чи керування транспортних засобів, номерні знаки яких зазначені у товарно-транспортних накладних, проте матеріали справи цих звернень не містять.
Відповідно до відповідей, які надані позивачем у матеріали справи, у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відсутні господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп», їх автомобілі в оренди не надавались, довіреності на використання та розпорядження (керування) не виписувалися (Т.1, а.с.29-32).
Позивач також посилається на те, що згідно з інформацією, яка надана Головним сервісним центром МВС, деякі з водіїв транспортних засобів, які саме і здійснювали перевезення вантажу згідно з товарно-транспортними накладними за спірним договором перевезення, не мають відкритої відповідної категорії, яка надає їм право здійснювати перевезення таким видом транспортного засобу.
У матеріалах справи міститься лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Черкаській області №31/23/41-1495 від 23.11.2022, у якому вказано, що відповідно до облікових даних АІПС «ДАІ-2000» та ЄДР МВС «НАІС» станом на 22.11.2022 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп» транспортні засоби серед зареєстрованих не значаться.
Матеріали справи також містять інформацію з ІП «Гарпун» ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо фактів фіксації на території України транспортних засобів, які вказані у товарно-транспортних накладних, яка надана згідно із листом Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління національної поліції в Одеській області №13/2914 від 25.11.2022, відповідно до якої згідно з координатами (широта та довгота) транспортні засоби, які зазначені у товарно-транспортних накладних, у дні складення товарно-транспортних накладні та найближчі дні до цих дат, перебували на території Одеської області.
Судом також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс-Логістик» за результатами фінансово-господарської діяльності з поставки товарів, виписано на покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» та подано для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №6 від 04.12.2021, №7 від 05.12.2021, №8 від 05.12.2021, №9 від 05.12.2021, №10 від 06.12.2021, №11 від 06.12.2021, №12 від 06.12.2021, №13 від 07.12.2021, №14 від 07.12.2021, №15 від 08.12.2021, №16 від 08.12.2021, №17 від 08.12.2021, №18 від 09.12.2021, №19 від 09.12.2021, №20 від 09.12.2021, №21 від 09.12.2021, №22 від 10.12.2021, №23 від 10.12.2021, №24 від 10.12.2021, №25 від 11.12.2021, №26 від 12.12.2021, №27 від 13.12.2021, №28 від 13.12.2021, №29 від 14.12.2021, що не заперечується сторонами у справі.
Позивачем та відповідачем 1 визнається, що вказані податкові накладні були прийняті, але реєстрація їх була зупинена на підставі пункту 201.16 пункту 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що відповідач 1 відповідає пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку та останньому запропоновано подати пояснення та копії документів щодо підтвердженні інформації в податковій накладній для розгляду питання їх реєстрації.
Не погоджуючись із рішенням комісії Головного управління ДПС у Черкаській області, відповідач 1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №580/4980/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс-Логістик» задоволено частково та визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Черкаській області про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.08.2022: №7243426/40186991, №7243425/40186991, №7243420/40186991, №7243422/40186991, №7243421/40186991,№7243428/40186991, №7243423/40186991, №7243429/40186991, №7243431/40186991,№7243432/40186991, №7243427/40186991, №724340/40186991, №724341/40186991, №7243442/40186991, №7243433/40186991, №7243434/40186991, №7243439/40186991,№7243438/40186991, №7243437/40186991, №7243436/40186991, №7243435/40186991, №7243443/40186991, №7243424/40186991, №7243423/40186991 та зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні №6 від 04.12.2021, №7 від 05.12.2021, №8 від 05.12.2021, №9 від 05.12.2021, №10 від 06.12.2021, №11 від 06.12.2021, №12 від 06.12.2021, №13 від 07.12.2021, №14 від 07.12.2021, №15 від 08.12.2021, №16 від 08.12.2021, №17 від 08.12.2021, №18 від 09.12.2021, №19 від 09.12.2021, №20 від 09.12.2021, №21 від 09.12.2021, №22 від 10.12.2021, №23 від 10.12.2021, №24 від 10.12.2021, №25 від 11.12.2021, №26 від 12.12.2021, №27 від 13.12.2021, №28 від 13.12.2021, №29 від 14.12.2021 датою їх фактичного подання.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №580/4980/22 не набрало законної сили, у зв'язку із поданням Головним управлінням ДПС в Черкаській області та Державною податковою службою України апеляційних скарг на рішення від 08.12.2022 у справі №580/4980/22.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі №580/4980/22 зупинено апеляційне провадження у справі №580/4980/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №925/851/24 та № 925/804/24.
03.07.2024 адвокат Литвиненко Д.О. звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» із адвокатським запитом №03/07/24-2, у якому просив повідомити чи передано Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» Товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» обумовлений договорами поставки товар, чи оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» цей товар та чи має останнє претензії до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» щодо кількості та якості поставленого товару (Т.1, а.с.95).
У відповідь Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» направило лист №2024000193 від 09.07.2024, у якому вказало, що за спірними договорами поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» було передано (поставлено) товар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», який останнє частково оплатило відповідно до умов договорів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» не має претензій щодо кількості та якості товару, поставленого згідно з вказаними договорами поставки (Т.1, а.с.93).
Позивач вважає, що дії відповідачів щодо документального оформлення оспорюваного правочину, направлення до ГУ ДПС у Черкаській області та до суду фінансово-господарських документів, що містять завідомо неправдиві відомості, свідчать про наявність умислу в діях відповідачів та спрямовані на створення штучних підстав для незаконного отримання в подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» права на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Позивач стверджує, що у товарно-транспортних накладних зазначені неправдиві відомості та між відповідачами у справі відсутні господарські відносини, а тому позивач вважає, що оспорюваний договір укладено про людське око виключно з метою отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди Державному бюджету України та Державі в цілому, що свідчить про його недійсність.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсним договору перевезення, який укладений між відповідачами у справі.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Приписами підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Отже, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області наділене законним правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, які уклали відповідачі у справі.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Отже, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.
Відповідно до приписів частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
У частині 3 статті 5 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Системний аналіз частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
За змістом частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 Цивільного Кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного Кодексу України.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсним договору про перевезення товару автомобільним транспортом, тобто договору перевезення вантажів.
Перевезенням вантажів згідно з положеннями статті 306 Господарського кодексу визнається господарська діяльність, яка пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (стаття 307 Господарського кодексу).
Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
У силу частини 2 статті 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Істотними умовами договору перевезення вантажу, як і будь-якого іншого виду господарського договору, є предмет, ціна та строк договору. Також передбачено включення до змісту договору перевезення вантажу як обов'язкових умов, необхідність внесення яких визначено законодавством (плата за перевезення, повідомлення одержувача про прибуття вантажу), так й погоджених сторонами умов (додаткова відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань), щодо внесення яких було досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» істотними умовами договору перевезення вантажів автомобільним транспортом визначені: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Отже, договір перевезення вантажу - це такий господарський договір, який встановлює зобов'язання його сторін щодо перевезення вантажів тим чи іншим видом транспорту.
Правовим ознаками договору перевезення вантажу є те, що це багатосторонній господарський договір, сторонами якого є вантажовідправник, перевізник і вантажоодержувач; договір визначає майново-господарські зобов'язання його сторін, що виникають при здійсненні одного із видів господарської діяльності - перевезенні вантажів; оплатність договору пояснюється тим, що цей вид транспортної послуги надається за винагороду, тобто плату за перевезення вантажів; за способом укладення цей договір є реальним, тому що момент його укладання співпадає з моментом прийняття вантажу до перевезення; це є строковий господарський договір, оскільки пов'язаний з виконанням зобов'язань його сторін у встановлений законодавством чи цим договором строк.
Судом встановлено, що спірний договір перевезення був укладений сторонами з метою виконання відповідачем 1 договорів поставки: №ЧРК22-25010 від 01.12.2021, №ЧРК22-25227 від 02.12.2021, №ЧРК22-25500 від 05.12.2021, №ЧРК22-25813 від 07.12.2021, №ЧРК22-25968 від 07.12.2021, №ЧРК22-25981 від 07.12.2021, №ЧРК22-25465 від 06.12.2021, №ЧРК22-26411 від 09.12.2021, №ЧРК22-26167 від 08.12.2021, №ЧРК22-27273 від 13.12.2021.
Виконання спірного договору перевезення відповідач 1 підтверджує заявками на здійснення перевезень №1-№3 у період з 05.12.2021 до 16.12.2021, а також актами наданих послуг на загальну суму 535 945,70 грн: №0512 від 05.12.2021, №0612 від 06.12.2021, №0712 від 07.12.2021, №0812 від 08.12.2021, №1012 від 10.12.2021, №1312 від 13.12.2021, №1612 від 16.12.2021, а також товарно-транспортними накладними, оригінали яких містяться у матеріалах справи. Судом не досліджується загальна вартість виконаних відповідачем 2 послуг з перевезення, а перевіряються доводи позивача щодо недійсності спірного договору.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач стверджує, що у цій справі має місце проведення безтоварних господарських операцій з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
У пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995, вказано, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (пункт 2.1 вказаного Положення).
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій особа повинна мати відповідні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, суд повинен дослідити, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.
Пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила), встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (пункт 11.1 Правил).
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами (розділ 1 Правил).Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (пункт 11.3 Правил). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (пункт 11.4 Правил).
У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику (пункт 11.5 Правил).
Товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі №810/3713/16.
Відповідачем 1 були надані у матеріали справи товарно-транспортні накладні, у яких міститься інформація щодо транспортування (перевезення) вантажу, обставини та обсяги такого перевезення, відповідальних за його здійснення осіб, пункти завантаження та розвантаження товару та інші складові перевезення. У них також визначено вид перевезень - авто перевезення, автомобільний перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове об'єднання «Ірві Спецтехніка Груп», замовник та вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик», вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО»/СП ТОВ «Трансбалктермінал» для Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд». Товарно-транспортні накладні також містять найменування товару, що перевозиться, його масу, найменування, ВІН-код та характеристики транспортних засобів, на яких здійснюється перевезення вантажу, прізвище та ініціали водіїв та їх підписи, а також серію та номер їх водійських посвідчень, а також відмітки вантажоодержувачів про характеристики вантажів, дати прибуття транспортних засобів, дату та час розвантаження вантажу.
З досліджених товарно-транспортних накладних слідує, що дата та час прибуття і дата та час розвантаження не завжди збігаються з датою складання товарно-транспортних накладних, що на переконання суду не свідчить про відсутність самого факту перевезення вантажу.
Отже, надані у матеріали справи товарно-транспортні накладні відповідають формі, яка наведена у додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 та містять усі необхідні для їх заповнення складові щодо транспортування (перевезення) вантажу, обставини та обсяги такого перевезення, відповідальних за його здійснення осіб, пункти завантаження та розвантаження товару. Кожна з товарно-транспортних накладних (на звороті) містить відмітки вантажоодержувачів про характеристики вантажів, дати прибуття транспортних засобів, дату та час розвантаження вантажу.
Крім того, надходження вантажу від постачальника (відправника) - Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик» для експортера Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» підтверджено листами зернових терміналів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» та СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ».
Наведене на переконання суду свідчить про доведеність надання послуг з перевезення відповідачем 2 на користь відповідача 1.
Суд критично оцінює доводи позивача з приводу того, що згідно з наданою Головним сервісним центром МВС інформацією, деякі з водіїв транспортних засобів, які здійснювали перевезення вантажу за спірним договором не мають відповідної категорії, яка надає їм право здійснювати перевезення таким видом транспорту, оскільки керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом це персональна відповідальність особи, яка керує транспортним засобом і ніяким чином не впливає на факт здійснення перевезення.
Більш того, направляючи відповідні запити до органів сервісного центру МВС та інших органів внутрішніх справ, позивачем була використана інформація щодо власників транспортних засобів, які були задіяні у перевезенні вантажів за спірним договором, яка була отримана позивачем за період з 01.06.2021 до 30.06.2021, тобто задовго до здійснення самих перевезень, що також ставить під сумнів належність цих доказів у справі щодо доведення недійсності та нереальності перевезень відповідачем 2.
У відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України №497 від 13.06.2018 «Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» визначено порядок формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ, що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.
Облік об'єктів в інформаційній підсистемі «Гарпун» ведеться за такими категоріями: орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ; орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди; орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення; орієнтування оперативне про ТЗ; евакуйовані ТЗ; розшук ТЗ у зв'язку із незаконним заволодінням; розшук ТЗ, що залишив місце дорожньо-транспортної пригоди; розшук ТЗ за іншими кримінальними правопорушеннями; розшук ТЗ боржника державним виконавцем; розшук ТЗ боржника приватним виконавцем; розшук викраденого номерного знака; розшук втраченого номерного знака; знищені номерні знаки.
Водночас, позивач не надав у матеріали справи доказів того, що будь-який запитуваний транспортний засіб був внесений до інформаційної підсистеми «Гарпун» за будь-якою із вищевказаної категорій.
Для аналітичної обробки використовується фото- і відеоінформація, отримана з технічних засобів та технічних приладів, які мають функції фото- і відеофіксації (запису), закріплених поліцією на службових ТЗ, монтованих/розміщених по зовнішньому периметру доріг і будівель, а також інформація, отримана з автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.
З наданої інформації Головним управління національної поліції у Одеській області, слідує, що інформація отримана з технічних засобів та технічних приладів, які монтовані/розміщені по зовнішньому периметру доріг, які розташовані на території Одеської області. Проте, ця інформація не містить доказів того, що технічні засоби/технічні прилади монтовані/розміщені у місцях навантаження/розвантаження товар, тобто на зернових терміналах.
Позивачем також не надано суду доказів, що транспортні засоби пересувались виключно за маршрутом де встановлено технічні засоби/технічні прилади, на підставі яких формуються відомості в інформаційній підсистемі «Гарпун».
Отже, об'єктивні обставини, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи, свідчать про реальний характер господарських операцій між відповідачами у справі та про спрямованість умислу їх учасників на виникнення саме тих правових наслідків, які зафіксовані як у договорах поставки, які укладені відповідачем 1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» і як наслідок у оспорюваному позивачем договорі перевезення.
Суд також зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами (більш того це неможливо). Навіть в разі виявлення порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Посилання позивача на відсутність матеріально-технічних ресурсів у перевізника, які необхідні для здійснення господарської діяльності не можуть однозначно свідчити про відсутність фактичного виконання господарських операцій, оскільки не виключають використання контрагентом праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, залучення трудових чи матеріально-технічних ресурсів на договірній основі, або не декларування матеріально-технічних ресурсів. Достовірних доказів які б це спростовували позивачем не надано.
У будь-якому випадку, у разі наявності порушень, відповідальність за це порушення несе саме те підприємство, яке порушує порядок оформлення трудових відносин із найманими працівниками, чи не виконує обов'язку щодо декларування своєї матеріально-технічної бази.
Щодо відсутності поданих відповідачем 2 податкових накладних за результатами надання транспортних послуг, то суд зазначає, що операції з реєстрації податкових накладних проводяться виключно перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПО «ІРВІ Спецтехніка Груп», як особою яка підтверджує факт надання ним цих послуг та без участі контрагента. Податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування операцій, сам факт не подання податкових декларацій не свідчить про відсутність господарської операції.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд зауважує, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані у справу докази свідчать про те, що між відповідачами у визначений законодавством спосіб було укладено оспорюваний договір перевезення №47 від 22.11.2021, а доводи відповідача 1 є більш переконливими на підтвердження реальності виконання договору перевезення, який спрямований на реальне настання правових наслідків.
Отже, суд зазначає, що факт надання послуг відповідачем 2 з перевезення вантажу на користь відповідача 1 за спірним договором, є більш вірогідним ніж твердження позивача про проведення безтоварних господарських операцій з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання.
Отже, враховуючи усе вище викладене у сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача, а тому відмовляє у задоволенні позову.
З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні цього спору, суд не вважає за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення цього спору. Враховуючи зазначене, з огляду на предмет цього позову, суд не надає оцінки іншим доводам позивача, що виходять за рамки позовних вимог та не пов'язані безпосередньо з виконанням договору перевезення №47 від 22.11.2021.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв'язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 06.03.2025.
Суддя О.І.Кучеренко