03 березня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/710/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
розглянув справу
за позовом: Фермерського господарства "ЗОРО" (48030, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Литвинів)
до відповідача: Підгаєцької міської ради Тернопільської області (48000, Тернопільська область, Підгаєцький район, м. Підгайці, вул. Шевченка, буд. 39)
про визнання права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення
За участю представників від:
Позивача: Кукурудза Андрій Євгенович, адвокат
Відповідач: не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Фермерське господарство "ЗОРО" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Підгаєцької міської ради Тернопільської області про визнання права постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 37,0493 га з кадастровим номером 6124883500:01:001:1398 (вид цільового призначення: "Для ведення фермерського господарства"), що розташована на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на грубе порушення прав та законних інтересів Фермерського господарства, яке полягає у невизнанні державою його права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6124883500:01:001:1398 площею 37,0493 га, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням "Для ведення фермерського господарства".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 24.12.2024 головуючим суддею для розгляду справи № 921/710/24 визначено суддю Чопка Ю.О.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений строк в ухвалі від 30.12.2024 (про відкриття провадження у справі) не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 січня 2025 року.
Ухвалою суду від 20.01.2025 підготовче засідання було відкладено на 03.02.2025.
Ухвалою суду від 03.02.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/710/24 та призначено її до розгляду по суті на 03.03.2025.
В судовому засіданні 03.03.2025 представником позивача підтримано позовні вимоги.
Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 03.03.2025 не забезпечив.
У відповідача наявний кабінет в підсистемі "Електронний суд".
Ухвали суду від 30.12.2024, 20.01.2025, 03.02.2025 відправлені та доставлені відповідачу в його електронний кабінет, підтвердженням чому являються відповідні довідки про доставку електронних листів.
Відповідно до ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч.7 ст.6 ГПК України).
Згідно з частинами п'ятою, шостою та сьомою статті 242 ГПК України:
- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня;
- днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.
Окрім того, ст.42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ч.1 ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
03 березня 2025 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст.233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Для створення та ведення фермерського господарства, відповідно до вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та на підставі рішення Литвинівської сільської ради народних депутатів від 20.01.1993 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 5,0 га.
Рішенням Литвинівської сільської ради народних депутатів від 12.04.1993 ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства виділено 15 га землі в урочищі "Громадська гора"
12.07.1993 ОСОБА_1 видано Державний акт серії ТР № 3, яким надано у постійне користування земельну ділянку площею 20,0 га.
Дана земельна ділянка, станом на 12.07.1993, знаходилась на території Литвинівської сільської ради народних депутатів.
Також рішенням Литвинівської сільської ради Підгаєцького району №13 від 03.09.1993 виділено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 20,0 га для ведення фермерського господарства.
21.03.2000 рішенням Підгаєцької районної сільської ради №52 надано в постійне користування фермеру ОСОБА_2 (який являвся чоловіком ОСОБА_1 ) земельну ділянку площею 19,1 га Литвинівської сільської ради.
На підставі вказаних рішень у виданий 12.07.1993 Державний акт серії ТР №3 внесено зміни в землекористуванні, а саме зазначено про доручення додаткової земельної ділянки площею 19,1 га.
Також, ОСОБА_2 було видано Державний акт серії ТР на право постійного користування землею площею 19,1 для ведення фермерського господарства. Водночас на даному акті відсутні підписи і печатки відповідальних посадових осіб з невідомих для фермерського господарства причин.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть видане 17.05.2006.
Вказані вище земельні ділянки площами 20,0 га та 19,1 га видані для ведення фермерського господарства, які перебувають у постійному користуванні ФГ "ЗОРО" є дотичними одна до одної, у них спільна межа і вони доповнюють одна одну.
Рішення органів місцевого самоврядування, якими надані земельні ділянки, у встановленому порядку не оскаржені та є чинними і узгоджувались з вимогами ст. 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (який був чинним на момент виникнення даних земельних правовідносин), яка передбачала набуття земельних ділянок громадянам у власність, в користування, в т.ч. і на правах оренди для ведення селянського (фермерського) господарства.
У відповіді на адвокатський запит №29-19-0.2113-3090/2-24 від 23.07.2024 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області зазначило, що станом на 01.01.2016 згідно звіту про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та користувачах по формі 6 ЗЕМ, затвердженого рішенням сесії Литвинівської сільської ради від 22.12.2015 №13, земельну ділянку площею 37,0493 га використовувало ФГ "ЗОРО".
До відповіді долучено архівну копію вказаного вище Державного акту серії ТР на право постійного користування землею площею 19,1 га для ведення фермерського господарства, проте не оформлений належним чином з вини відповідальних посадових осіб.
Як зазначає позивач, Фермерське господарство з моменту отримання в користування вказаних земельних ділянок, так і по даний час використовує їх для ведення фермерського господарства та сплачує відповідні податки.
Вказані обставини підтверджуються листом Головного управління ДПС України у Тернопільській області від 08.08.2024, у якому зазначено, що ФГ "ЗОРО" сплачує єдиний податок четвертої групи за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Фермерське господарство "ЗОРО" (код ЄДРПОУ 14051076) використовує 37,0493 га для ведення фермерського господарства на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Згідно інформації із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.03.2024 року за № НВ-9935020482024, на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 05.12.2013 року, виготовленої ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", враховуючи дотичність (наявність спільної межі) вказаних вище двох земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Позивача, їх було об'єднано та сформовано і зареєстровано в Державному земельному кадастрі 07.12.2013 як одну земельну ділянку площею 37.0493 га з кадастровим номером 6124883500:01:001:1398 сільськогосподарського призначення та видом цільового призначення земельної ділянки - "01.02 Для ведення фермерського господарства".
Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 02.02.2024 року на земельну ділянку площею 37.0493 га з кадастровим номером 6124883500:01:001:1398 зареєстровано право комунальної власності за Підгаєцькою міською радою (код ЄДРПОУ: 04058462).
На звернення позивача від 28.03.2024 до державного реєстратора Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області з заявою про здійснення державної реєстрації за ФГ "ЗОРО" права постійного користування на земельну ділянку площею 37.0493 га з кадастровим номером 6124883500:01:001:1398 сільськогосподарського призначення та видом цільового призначення земельної ділянки "01.02 Для ведення фермерського господарства" та звернення від 22.07.2024 щодо причин відмови у розгляді та відмови у задоволені заяви позивача про державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку площею 37.0493 га з кадастровим номером 6124883500:01:001:1398 сільськогосподарського призначення та видом цільового призначення земельної ділянки "01.02 Для ведення фермерського господарства» за ФГ "ЗОРО" відповіді не отримано.
Враховуючи наведені вище обставини, позивач вважає, що в даному випадку має місце порушення його прав та законних інтересів, яке полягає у невизнанні державою його права постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності для ведення фермерського господарства. У зв'язку з чим, звернувся із цим позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону, від 18.12.1990 № 561-XII) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону, від 18.12.1990 № 561-XII) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону, від 18.12.1990 № 561-XII) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Судом встановлено, що на момент надання земельних ділянок, останні надавались на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.
Таким чином, законодавством, чинним на момент створення ФГ "ЗОРО", було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності ФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації ФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого ФГ.
19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.
У ст.1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно із ч.1 ст.5, ч.1 ст.7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст.8 Закону № 937-IV).
Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.
З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.
З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2020 у справі № 922/989/18).
Разом з тим, право користування земельною ділянкою може бути припинено, однак лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим може бути припиненим лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.
Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону, чинній на момент ухвалення рішення) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.
Отже, одержання громадянином правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття фермерським господарством права суб'єктності як юридичної особи. Тоді як підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства і подальшої державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.
Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2020 у справі №922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерське господарство) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки його засновниками.
Як уже зазначалось вище, на підставі рішень Литвинівської сільської ради, Підгаєцької районної ради Зорик Р.П. та Зорик Г.Г.М. було передано в постійне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
Дана обставина підтверджується Державними актами серії ТР № 3 від 12.07.1993 та Серії ТР.
Разом з тим, як вбачається із наявної в матеріалах справи копії Державного акту серії ТР, останній не містить підписів уповноважених осіб, відтисків печатки органу, який його видав, що вказує на те, що вказаний акт був належним чином виготовлений відповідним державним органом і підготовлений до його видачі.
В результаті неналежного виконання посадовими особами своїх повноважень, Зорику Р.П. виданий Державний акт без належного його оформлення.
Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги те, що на даний час виправити неналежне оформлення додатку до Державного акту серії ТР є неможливим, оскільки відповідно до діючого законодавства такі державні акти на право постійного користування землею та додатки до них не видаються, а тому вказане право позивача можливо захистити лише у судовому порядку шляхом визнання судом права позивача на постійне користування вказаними земельними ділянками.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за ФГ "ЗОРО" право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 37.0493 га з кадастровим номером 6124883500:01:001:1398 (вид цільового призначення: "Для ведення фермерського господарства"), що розташована на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати за Фермерським господарством "Зоро", Тернопільська область, Тернопільський район, село Литвинів (код 14051076) право постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 37.0493 га з кадастровим номером 6124883500:01:001:1398, вид цільового використання: для ведення фермерського господарства, що розташована на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення буде виготовлено 7 березня 2025 року.
Суддя Ю.О. Чопко