06.03.2025 р. Справа № 914/335/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П. розглянувши заяву ОСОБА_1 , Київська область, місто Київ
у справі №914/335/25
за позовом ОСОБА_1 , Київська область, місто Київ
позивача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТІК ФІНАНС ГРУП», Львівська область, місто Львів
до відповідача-1 Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», Львівська область, місто Львів
відповідача-2 СКМ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (SCM HOLDINGS LIMITED), Кіпр, місто Лімасол
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», Донецька область, місто Покровськ
про визнання права на отримання доплати та визнання права на солідарне стягнення доплати за примусово викуплені акції.
Без виклику представників сторін.
На розгляді в Господарському суді Львівської області перебуває справи за позовом ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТІК ФІНАНС ГРУП» до відповідачів: Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», СКМ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (SCM HOLDINGS LIMITED) про визнання права на отримання доплати та визнання права на солідарне стягнення доплати за примусово викуплені акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025, справу №914/335/25 передано на розгляд судді Король М.Р..
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.02.2025 (суддя Король М.Р.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2025 з резервною датою судового засідання - 29.10.2025. Згаданою ухвалою суд також залучив до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. Разом з тим, суд також зобов'язав позивачів: протягом 15 днів з моменту отримання ухвали від 24.02.2025 здійснити її переклад на англійську мову у трьох примірниках та направити суду; протягом 15 днів з моменту отримання ухвали від 24.02.2025 здійснити переклад на англійську мову у трьох примірниках позовної заяви з усіма додатками, заяв по суті справи та направити суду; протягом 15 днів з моменту отримання ухвали від 24.02.2025 подати суду в оригіналі докази оплати фіксованого збору в розмірі 21 євро до Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр на такий банківський рахунок: НОМЕР_1 - Міністерство юстиції та громадського порядку, IBAN: НОМЕР_2 , Свіфт-код: CBCYCY2N. Також подати 2 примірники належним чином перекладеної копії платіжного документу на грецьку мову та протягом 15 днів з моменту отримання ухвали від 24.02.2025 подати суду офіційний переклад на англійську мову у трьох примірниках Доручення про вручення документів, Підтвердження про вручення документів та Виклик (повідомлення) про день судового розгляду. Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі №914/335/25 до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги чи інших документів.
03.03.2025 загальним відділом діловодства суду зареєстровано заяву позивача-1 про відвід судді Король М.Р. від розгляду справи №914/335/25 (вх.№5462/25), що надійшла на адресу Господарського суду Львівської області засобами поштового зв'язку.
Ухвалою від 04.03.2025 суд у складі судді Король М.Р. визнав відвід необґрунтованим та передав справу №914/335/25 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025, вирішення питання про відвід судді Король М.Р. від розгляду справи №914/335/25, передано для розгляду судді Гоменюк З.П., яка не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно до положень ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Заява про відвід судді Король М.Р. у справі №914/335/25 мотивована позивачем-1 тим, що Голубицький С.Г. не погоджується, насамперед щодо обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі та самим зупиненням провадження у справі. Заявник покликається на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 29.04.2022 у справі №905/830/21 та від 23.05.2022 у справі №905/1060/21, безпосередньо на те, що у позивачів відсутня необхідність щодо здійснення перекладів документів, визначених ухвалою від 24.02.2025 так як, відповідач-2 входить до міжнародної компанії холдингової групи українського походження, єдиним бенефіціарним власником якої є громадянин України.
З огляду на наведене, позивач-1 заперечив щодо необхідності перекладу документів для належного повідомлення відповідача-2 у цій справі, наголосивши на тому, що суд повідомляє відповідача-2 звичайним повідомленням за допомогою поштового зв'язку. Разом з тим, заявник також не погоджується, що суддею Король М.Р. у цій справі на підставі ст. 50 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».
Таким чином, Голубицький С.Г. вважає, що суддя Король М.Р. підлягає відводу від розгляду справи №914/335/25 у зв'язку із тим, що позивач-1 не погоджується із висновками суду, викладеними у пунктах 3, 4, 5, 6, 7, 13 ухвали від 24.02.2025 року.
Розглянувши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку про необґрунтованість даної заяви та вважає за необхідне відмовити у її задоволенні з огляду на таке.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010 для забезпечення існування неупередженості суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).
Відповідно до частин першої-третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Оскільки стаття 35 Господарського процесуального кодексу України не містить вичерпного переліку обставин для відводу, вирішення питання про визнання тих чи інших обставин такими, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (у випадку відсутності передбачених обов'язкових підстав, визначених, зокрема, у частинах першій-четвертій вказаної статті), лежить в межах повноважень суду. У свою чергу, посилання на відповідні обставини повинно бути обґрунтованим, а самі обставини - такими, що дійсно викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Верховний Суд в ухвалі від 21.08.2023 у справі №902/975/21 зазначив, що при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Водночас частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу (ч. 3, 4 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 11 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Право на справедливий суд, насамперед, повинне забезпечуватись безсторонністю судді. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі (пункти 183, 184 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №11-202сап21).
Відповідач-2 - СКМ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (SCM HOLDINGS LIMITED), 3030, Кіпр, Лімасол, Арх.Макаріу, ІІІ, 226, 3-й поверх (3030, Cyprus, Limassol, Arch.Makariou, III, 226, 3rd floor) є нерезидентом (Республіка Кіпр), інформації щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва на момент відкриття провадження у справі відповідно до ухвали від 24.02.2025 у суду не було, а тому суд у складі судді Король М.Р. дійшов висновку про те, що відповідача-2 належить повідомляти про розгляд цієї справи у порядку, передбаченому статтями 367, 368 Господарського процесуального кодексу України та чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема, Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.
Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо у приватноправових відносинах беруть участь іноземні юридичні особи, то такі відносини є відносинами з іноземним елементом.
Статтю 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» унормовано, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Зі змісту статті 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» випливає, що іноземною юридичною особою є особа, яка має місцезнаходження в іншій державі. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
Згідно статті 74 Закону України «Про міжнародне приватне право», процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
У разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України. Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від них доказів на території іноземної держави можуть бути виконані консульською посадовою особою України відповідно до міжнародних договорів України або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування (ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (ст. 367 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, ухвалою від 24.02.2025 суд дійшов висновку про те, що для належного повідомлення відповідача-2 про розгляд цієї справи, необхідно вручати йому судові документи та матеріали у справі в нотаріально засвідченому перекладі на англійську мову відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах
Порядок звернення за правовою допомогою до компетентного органу Республіки Кіпр регулюється Угодою між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 (ратифіковано Верховною Радою України 22.09.2005).
З огляду на викладене, ухвалою від 24.02.2025 у складі судді Король М.Р. суд вважав за доцільне покласти обов'язок щодо здійснення перекладу на англійську мову документів, які підлягають направленню на адресу другого відповідача на позивачів. Відтак, ухвалою від 24.02.2025 суддя Король М.Р. на підставі пункту 8 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України зупинила провадження у цій справі.
Зі змісту заяви про відвід судді Король М.Р. від розгляду справи №914/335/25 слідує, що позивач-1 висловлює свою незгодою щодо процесуального рішення судді, яка розглядає цю справу, викладеного в ухвалі від 24.02.2025.
Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Як зазначив Конституційний суд України у своєму рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» зазначено наступне. Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine) від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність» в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» (Bulut v. Austria) від 22.02.96). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine) від 09.11.2006).
Тобто, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява №11/1987/134/188, § 46).
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Будь-яких інших обставин та доказів зацікавленості судді у вирішенні спору на користь будь-якої сторони з особистих мотивів, або іншої упередженості судді Король М.Р. відносно будь-якої сторони у справі, заявником відводу не наведено.
Варто зауважити, що вчинення судом певних процесуальних дій, постановлення судом певних ухвал не може свідчити про існування упередженості судді у розгляді відповідної справи та бути підставою для його відводу, а у випадку незгоди учасника судового процесу з відповідними діями суду останній не позбавлений права на оскарження відповідного судового рішення у встановленому законом порядку (ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи викладене суд констатує, що мотивуючи заяву про відвід судді Король М.Р. заявник дає оцінку застосуванню та дотриманню судом норм процесуального права, що відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для відводу судді від розгляду справи.
Однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
З викладеного слідує, що подана ОСОБА_1 заява про відвід судді Король М.Р. від розгляду справи №914/335/25 з підстав, які в розумінні ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не можуть слугувати для відведення судді від розгляду справи, - є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 35, 36, 38, 39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх.№5462/25 від 03.03.2025 про відвід судді Король М.Р. від розгляду справи №914/335/25 - відмовити.
2. Справу №914/335/25 повернути раніше визначеному складу суду для подальшого розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Суддя Гоменюк З.П.