Провадження № 11-кп/803/424/25 Справа № 185/3072/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023041400000401 від 17 жовтня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
Обставини, встановлені вироком суду першої інстанції та формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_7 , 17 жовтня 2023 року приблизно о 04.45 год., керуючи автомобілем марки «Citroen С4 Picasso», державний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , рухався по автодорозі М-30 Стрий-Знамянка-Ізварине з асфальтобетонним покриттям в напрямку м. Павлоград, Дніпропетровської області.
В ході руху водій ОСОБА_7 не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров'я себе і громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного характеру для безпечного забезпечення руху на ділянці дороги поблизу с. Богуслав не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, з якою він мав би можливість виконувати всі необхідні дії по керуванню автомобілем «Citroen С4 Picasso», державний номер НОМЕР_1 , які б забезпечували безпеку всіх учасників дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно не виявив попереду по ходу руху автомобіль.
В ході подальшого руху приблизно о 05.35 год. водій ОСОБА_7 допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля «Citroen С4 Picasso», державний номер НОМЕР_1 , із задньою частиною автомобілем Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9 , який рухався попереду у попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження.
Своїми діями водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, в якому вказано:
п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та з наслідками, що настали.
Невиконання водієм ОСОБА_7 Правил дорожнього руху призвело до даної дорожньо-транспортної події, внаслідок чого пасажиру автомобіля Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_10 , заподіяно тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійних ран голови, закритого перелому тіла лопатки зліва, переловів 3,6 ребр зліва, переломів поперечних відростків 1,2 поперекових хребців, компресійного перелому 2 ст. 1 поперекового хребця які за своїм характером відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад три тижні (більше ніж як 21 день).
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Цивільний позов прокурора в інтересах Національної служби здоров'я України та в інтересах Павлоградської міської ради задоволено повністю.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь Національної служби здоров'я України витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 від кримінального правопорушення в сумі 9 973 грн. 07 коп.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь Павлоградської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 від кримінального правопорушення в сумі 279 грн. 93 коп.
Вирішено долю процесуальних витрат та речових доказів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника обласної прокуратури, не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі 2250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 38 250 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ч. 4 ст. 53 КК розстрочити виплату штрафу ОСОБА_11 рівними частинами на строк 12 місяців, встановивши суму виплати штрафу у розмірі 3200 гривень щомісячно протягом 11 місяців та один платіж протягом 12го місяця в розмірі 3050 гривень.
Обгрунтовує такі вимоги тим, що суд першої інстанції не врахував положення ч. 1 ст. 69 КК, оскільки за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті. Водночас санкція ч. 1 ст. 286 КК передбачає, зокрема основне покарання у виді штрафу від трьох до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим суд в порушення вимог ч. 1 ст. 69 КК невірно визначив обвинуваченому розмір призначеного покарання у виді штрафу.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, а вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок.
Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував проти апеляційної скарги прокурора.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду, правова кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони є достатньо обґрунтованими, ґрунтуються на положеннях закону, яке відповідає його точному змісту та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок.
Згідно п. 4 ч. 1, ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у у неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту.
Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання (п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК).
За вимогами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 370 КПК).
Відповідно до вимог статті 65 КК суд призначає покарання, не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, а й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 КК.
Відповідно до частини 1 статті 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Вищезазначені положення закону України про кримінальну відповідальність, суд першої інстанції не виконав в повній мірі, виходячи з наступного.
Як слідує з вироку, суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, та призначив йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 5 100 грн, з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Так, частиною 1 статті 286 КК передбачено покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції частини 1 статті 286 КК, за вимогами положень частини 2 статті 69 цього Кодексу суд може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті, що в даному випадку становить 2 250 неоподатковуваних мінімумів та складає 38 250 гривень.
Таким чином неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Апеляційний суд при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому враховує тяжкість кримінального правопорушення, який відноситься до нетяжких злочинів, та особу винного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, має місце реєстрації та постійне місце проживання, характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є пенсіонером та особою з інвалідністю, його відношення до вчиненого, вину визнав повністю та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що визнано як обставинами, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.
З урахуванням викладеного, на переконання апеляційного суду, покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК, у виді штрафу із застосуванням статті 69 КК у розмірі 2250 неоподатковуваних мінімумів, що становить 38 250 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 53 КК з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
З огляду на майновий стан обвинуваченого, який є пенсіонером та особою з інвалідністю, та на підставі ч. 4 ст. 53 КК, апеляційний суд вважає за необхідне розстрочити виплату штрафу ОСОБА_7 у розмірі 2250 неоподатковуваних мінімумів, що становить 38 250 гривень, рівними частинами на строк 12 місяців, встановивши суму виплати штрафу у розмірі 3200 гривень щомісячно протягом 11 місяців у строк до останнього дня кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому даний вирок набере законної сили, та один платіж протягом дванадцятого місяця до останнього дня цього місяця у розмірі 3050 гривень.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги першого заступника керівника обласної прокуратури є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасуванню та ухвалення нового на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 413, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 420, 421 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України із застосуванням ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі 2250 (двох тисяч двісті п'ятдесят)неоподатковуваних мінімумів, що становить 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі частини 4 статті 53 Кримінального кодексу України розстрочити виплату штрафу ОСОБА_7 у розмірі 2250 неоподатковуваних мінімумів, що становить 38 250 гривень, рівними частинами на строк 12 місяців (один рік), встановивши суму виплати штрафу у розмірі 3200 гривень щомісячно протягом 11 місяців у строк до останнього дня кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому даний вирок набере законної сили, та один платіж протягом дванадцятого місяця до останнього дня цього місяця у розмірі 3050 гривень.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
_____________________ ______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4