ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.02.2025Справа № 910/15155/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Приватного підприємства "МАДЕСА" (51909, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, пр.Перемоги, будинок 57, офіс 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСЕРВІС" (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 21, офіс 402)
про стягнення 3 805 031,76 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: Цвєткова О.О.;
Від відповідача: не з'явився.
Приватне підприємство "МАДЕСА" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСЕРВІС" про стягнення 3 805 031,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки товару № 63 від 08.01.2024, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2025.
06.01.2025 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Представник відповідача у підготовче засідання 15.01.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 відкладено підготовче засідання на 29.01.2025.
Представник відповідача у підготовче засідання 29.01.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2025.
Представник відповідача у судове засідання 17.02.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Представник позивача 17.02.2025 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 17.02.2025.
У судовому засіданні 17.02.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд
08 січня 2024 року між Приватним підприємством "МАДЕСА" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" (далі - покупець) укладено Договір поставки товару № 63, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом терміну дії даного Договору поставляти та передавати у власність покупця визначений у розділі 2 товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах даного Договору. Товар поставлений за даним Договором використовується для організації харчування військослужбовців, на виконання договорів на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних на 2024 рік, укладених покупцем з Міністерством оборони України (кінцевий споживач).
Відповідно до п. 2.1 Договору товару за даним Договором є: продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за заявками покупця, які надсилаються на електронну пошту постачальника viktoriya.madesa@ukr.net не менше ніж за п'ять календарних днів до дати поставки.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що покупець зобов'язаний сплатити вартість прийнятого товару за цінами та у сумі, що визначені у видаткових накладних.
За умовами пункту 4.1 Договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни товару.
Оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів визначених у п.п. 2.3 даного Договору та при умові реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, у строки передбачені чинним законодавством України (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 5.4 Договору доставка (передача) товару проводиться за заявками покупця на кону партію товару на наступних умовах: DDP (місце поставки визначено покупцем у заявці).
Також доставка можлива за домовленістю сторін на умовах FCA (перевізник) або EXW (самовивіз), при цьому постачальник письмово надає покупцю перелік адрес, з яких може відвантажуватися товар покупцю у випадку самовивозу.
Згідно з п. 5.5 Договору перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відбувається в момент його передачі, що оформлюється видатковою накладною, яка завіряється підписом представника покупця та закріплюється відповідним штампом (печаткою) та/або товарно-транспортної накладної (у випадку самовивозу товару покупцем). Підписанням даного Договору покупець підтверджує, що проставлення відбитку штампу (печатки)покупця на видаткових накладних та на інших документах по цьому Договору є належним підтвердженням отримання покупцем товару, а також чинності всіх документів, скріплених штампом (печаткою), в тому числі підтверджує наявність у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов'язаних з прийманням-передачею товару (по кількості, якості, наявності та належним чином оформленням товаросупровідних документів тощо), у т.ч. права підписання будь-яких актів, повідомлень та/або претензій тощо.
Цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2024 року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Якщо жодна зі сторін в 10 денний термін до закінчення дії цього Договору не заявить про намір його припинити або змінити, цей Договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 9.1 та п. 9.2 Договору).
На виконання умов Договору позивачем поставлено Відповідача товар кількома партіями: за період з 11.01.2024 р. до 29.03.2024 р. на загальну суму 11 593 068, 42 грн., у свою чергу відповідачем за вказаний період оплачено 11 434 557, 48 грн., однак заборгованість за даний період склала 158 510 грн. 94 грн. На підтвердження здійснення оплати відповідачем до суду надано платіжні інструкції №: 4378 від 13 лютого 2024, № 4661 від 27 лютого 2024, № 4847 від 5 березня 2024, № 5116 від 12 березня 2024, № 5343 від 19 березня 2024, № 5547 від 26 березня 2024, № 5668 від 2 квітня 2024, № 5944 від 9 квітня 2024, № 6175 від 16 квітня 2024, № 3010 від 21травня 2024.
Надалі, постачальником були відвантажені партії товару за період з 28.08.2024 р. до 19.09.2024 р., що підтверджується видатковими видатними: №853 від 28.08.2024 р. на загальну суму 920 369,04 грн. (товарно-транспортна накладна №853 від 28.08.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 11 вересня 2024; №855 від 28.08.2024 р. на загальну суму 760 713,60 грн. (товарно-транспортна накладна №855 від 28.08.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 11 вересня 2024; №907 від 03.09.2024 р. на загальну суму 897 593,52 грн. (товарно-транспортна накладна №907 від 03.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 17 вересня 2024; №911 від 04.09.2024 р. на загальну суму 229 833,60 грн. (товарно-транспортна накладна №911 від 04.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 18 вересня 2024; №914 від 06.09.2024 р. на загальну суму 13 860,00 грн. (експрес-накладна №59001216131108 від 06.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 20 вересня 2024; №930 від 10.09.2024 р. на загальну суму 34 575,20 грн. (експрес-накладна №59001218156799 від 10.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 24 вересня 2024; №935 від 11.09.2024 р. на загальну суму 583 655,52 грн. (товарно-транспортна накладна №935 від 11.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 25 вересня 2024; №957 від 18.09.2024 р. на загальну суму 473 541,24 грн. (товарно-транспортна накладна №957 від 18.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 02 жовтня 2024; №960 від 19.09.2024 р. на загальну суму 79 860,00 грн. (товарно-транспортна накладна №960 від 19.09.2024 р.) згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 03 жовтня 2024; №962 від 19.09.2024 р. на загальну суму 86 688,00 грн. (товарно-транспортна накладна №962 від 19.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 03 жовтня 2024. Крім того, видаткові накладні були підписані уповноваженими представникам та скріплені печатками відповідних юридичних осіб.
Таким чином за вказаний період ТОВ "МАДЕСА" було поставлено товару на загальну суму 4 080 789, 72 грн.
Позивачем разом з товаром було надано Відповідачеві наступні рахунки на оплату Товару: №853 від 28.08.2024 р. на загальну суму 920 369,04 грн, №855 від 28.08.2024 р. на загальну суму 760 713,60 грн, №907 від 03.09.2024 р. на загальну суму 897 593,52 грн, №911 від 04.09.2024 р. на загальну суму 229 833,60 грн, №914 від 06.09.2024 р. на загальну суму 13 860,00 грн, №930 від 10.09.2024 р. на загальну суму 34 575,20 грн, №935 від 11.09.2024 р. на загальну суму 583 655,52 грн, №957 від 18.09.2024 р. на загальну суму 473 541,24 грн, №960 від 19.09.2024 р. на загальну суму 79 860,00 грн, №962 від 19.09.2024 р. на загальну суму 86 688,00 грн.
02 жовтня 2024 відповідачем було повернуто товар, що підтверджується накладними на повернення від 02.10.2024 р. на загальну суму 244 547,64 грн, від 02.10.2024 р. на загальну суму 74 768,40 грн, від 02.10.2024 р. на загальну суму 75 108,00 грн, від 02.10.2024 р. на загальну суму 39 844,86 грн. Тобто, товар повернуто на загальну суму 434 268, 90 грн
Крім того, на виконання п. 4.3 Договору позивачем було зареєстровано податкові накладні: №53 від 28.08.2024 р.; №54 від 28.08.2024 р., №58 від 03.09.2024 р.; №13 від 04.09.2024 р.; №15 від 06.09.2024 р.; №30 від 10.09.2024 р.; №35 від 11.09.2024 р.; №53 від 18.09.2024 р.; №72 від 19.09.2024 р.; №75 від 19.09.2024 р.
На підтвердження розміру заборгованості, позивач долучив до матеріалів справи копію Акту звірки взаємних розрахунків станом за період: Січень 2023 р. - Листопад 2024 р. між ПП "МАДЕСА" і ТОВ "АТОМСЕРІС" за договором № 63 від 08.01.2024 р., а також Оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за Січень 2023 р. - Листопад 2024 р.
З метою досудового врегулювання спору, 07.11.2024 позивач скерував відповідачу претензію вих. №07112024/1 про стягнення заборгованості за Договором поставки №63, На підтвердження відправлення, постачальник долучив копії поштової накладної АТ «Укрпошта» № 4912600024306 від 07.11.2024 р., опису вкладення до листа та квитанцій. Однак вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором №63 від 08.01.2024 виконав належним чином, поставивши відповідачу замовлений товар, натомість покупець, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з цим за ТОВ "Атомсервіс" обліковується заборгованість у розмірі 3 805 031,76 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, постачальником були відвантажені партії товару за період з 28.08.2024 р. до 19.09.2024 р., що підтверджується видатковими видатними: №853 від 28.08.2024 р. на загальну суму 920 369,04 грн. (товарно-транспортна накладна №853 від 28.08.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 11 вересня 2024; №855 від 28.08.2024 р. на загальну суму 760 713,60 грн. (товарно-транспортна накладна №855 від 28.08.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 11 вересня 2024; №907 від 03.09.2024 р. на загальну суму 897 593,52 грн. (товарно-транспортна накладна №907 від 03.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 17 вересня 2024; №911 від 04.09.2024 р. на загальну суму 229 833,60 грн. (товарно-транспортна накладна №911 від 04.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 18 вересня 2024; №914 від 06.09.2024 р. на загальну суму 13 860,00 грн. (експрес-накладна №59001216131108 від 06.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 20 вересня 2024; №930 від 10.09.2024 р. на загальну суму 34 575,20 грн. (експрес-накладна №59001218156799 від 10.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 24 вересня 2024; №935 від 11.09.2024 р. на загальну суму 583 655,52 грн. (товарно-транспортна накладна №935 від 11.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 25 вересня 2024; №957 від 18.09.2024 р. на загальну суму 473 541,24 грн. (товарно-транспортна накладна №957 від 18.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 02 жовтня 2024; №960 від 19.09.2024 р. на загальну суму 79 860,00 грн. (товарно-транспортна накладна №960 від 19.09.2024 р.) згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 03 жовтня 2024; №962 від 19.09.2024 р. на загальну суму 86 688,00 грн. (товарно-транспортна накладна №962 від 19.09.2024 р.), згідно з п.4.1. Договору строк оплати за видатковою вважається таким, що настав 03 жовтня 2024. Крім того, видаткові накладні були підписані уповноваженими представникам та скріплені печатками відповідних юридичних осіб.
Таким чином за вказаний період ТОВ "МАДЕСА" було поставлено товару на загальну суму 4 080 789, 72 грн.
Позивачем разом з товаром було надано Відповідачеві наступні рахунки на оплату Товару: №853 від 28.08.2024 р. на загальну суму 920 369,04 грн, №855 від 28.08.2024 р. на загальну суму 760 713,60 грн, №907 від 03.09.2024 р. на загальну суму 897 593,52 грн, №911 від 04.09.2024 р. на загальну суму 229 833,60 грн, №914 від 06.09.2024 р. на загальну суму 13 860,00 грн, №930 від 10.09.2024 р. на загальну суму 34 575,20 грн, №935 від 11.09.2024 р. на загальну суму 583 655,52 грн, №957 від 18.09.2024 р. на загальну суму 473 541,24 грн, №960 від 19.09.2024 р. на загальну суму 79 860,00 грн, №962 від 19.09.2024 р. на загальну суму 86 688,00 грн.
02 жовтня 2024 відповідачем було повернуто товар, що підтверджується накладними на повернення від 02.10.2024 р. на загальну суму 244 547,64 грн, від 02.10.2024 р. на загальну суму 74 768,40 грн, від 02.10.2024 р. на загальну суму 75 108,00 грн, від 02.10.2024 р. на загальну суму 39 844,86 грн. Тобто, товар повернуто на загальну суму 434 268, 90 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами пункту 4.1 Договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни товару.
Оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів визначених у п.п. 2.3 даного Договору та при умові реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, у строки передбачені чинним законодавством України (п. 4.3 Договору).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов'язку зі сплати вартості отриманого товару у розмірі 3 805 031,76 грн. відповідачем виконано не було, що відповідачем не спростовано.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 3 805 031,76 грн. за товар, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 3 805 031,76 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Одночасно, у ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд зазначає, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивач витрат на правову допомогу, суд зазначає, що у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, зобов'язується повідомити про відповідне суд із врахуванням п. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного підприємства "МАДЕСА" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСЕРВІС" (01042,м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 21,офіс 402, код ЄДРПОУ 39927581) на користь Приватного підприємства "МАДЕСА" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам?янське, проспект Перемоги буд. 57, офіс 2, код ЄДРПОУ 30905643) заборгованість у розмірі 3 805 031 грн. (три мільйони вісімсот п'ять тисяч тридцять одна) 76 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 57 075 грн. (п'ятдесят сім тисяч сімдесят п'ять) 48 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано: 26.02.2025.
Суддя Літвінова М.Є.