номер провадження справи 19/177/24
19.02.2025 Справа № 908/2662/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом Лівобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69002, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 64, ідентифікаційний код юридичної особи 37611422)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “ПРОМАВТОІНВЕСТ» (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40, ідентифікаційний код юридичної особи 05808563)
про зобов'язання підписати акт приймання-передачі майна
представники сторін
від позивача: Боряков Т.В. - посвідчення № 2 від 01.03.2021
від відповідача: Штаудінгер А.В. - довіреність від 02.12.2024
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Лівобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради до Приватного акціонерного товариства «ПРОМАВТОІНВЕСТ» про зобов'язання відповідача - Приватне акціонерне товариство «ПРОМАВТОІНВЕСТ» (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна,буд.40, підписати акт приймання - передачі нерухомого майна, а саме: будівля закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 199 “Дивосад» Запорізької міської ради (вул. Оранжерейна, буд.23-А, м. Запоріжжя, 69050,ідентифікаційний код 26531634) /літ.А-2/ загальна площа приміщень - 1027,7 кв.м, до складу якої входить: господарчий склад /літ. К/ площа 66,1 кв.м; будівля вентиляційної шахти /літ. Ж-2/, площа 9,1 кв.м; тіньовий навіс /літ. Б/, площа 27,4 кв.м; тіньовий навіс /літ. В/, площа 27,4 кв.м; тіньовий навіс /літ. Г/, площа 27,4 кв.м; тіньовий навіс /літ. Д/, площа 27,4 кв.м; тіньовий навіс /літ. Л/, площа 27,4 кв.м; тіньовий навіс /літ. М/, площа 27,4 кв.м; склад /літ. П/, площа 15 кв.м; навіс /літ. О/, площа 5,3 кв.м; паркани №2,4, площа 553,2 кв.м; ворота №3,7, площа 12,6 кв.м; басейн №5, площа 31,4 кв.м; замощення І,ІІ,ІІІ, площа 2175,5 кв.м; спортивний майданчик №6, площа 183 кв.м з Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовано відмовою ПрАТ «ПРОМАВТОІНВЕСТ», правонаступника АТ «АвтоЗАЗ», підписати акт приймання - передачі будівля закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 199 “Дивосад» Запорізької міської ради для подальшої державної реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, а також унормовано приписам п. 62 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, ст. ст. 193, 216-219 ГК України, ст.ст. 386,392 ЦК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.10.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2662/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2662/24, присвоєно справі номер провадження 19/177/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
22.10.2024 від представника Приватного акціонерного товариства «ПРОМАВТОІНВЕСТ» в підсистемі “Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з таких підстав.
10.04.1997 року Наказом Фонду державного майна України № 436 передано за Актом приймання-передачі у власність Відкритого акціонерного товариства «Запорізький автомобільний завод» (скорочено - ВАТ «АвтоЗАЗ») об'єкти нерухомості, у т-ч. дитячий садок № 199 розташований за адресою вул. Оранжерейна, 23 А .
В Акті приймання -передачі об'єктів нерухомості у власність ВАТ «АвтоЗАЗ» від Фонду державного майна України, що є Додатком № 2 до Наказу Фонду державного майна України від 10.04.1997р. №436 на аркуші 15 вказано, що передається: «Будівля Дет/саду №199 вул. Оранжерейна, 23 А, інвентарний номер 199, 2-поверхова, стіни - цегла, фундамент - бетонний». В Акті прийому-передачі об'єкту нерухомості у власність ВАТ «АвтоЗАЗ» до додатку № 2 до Наказу Фонду державного майна України від 10.04.1997р, № 436 вказано що передається: «Дитячий садок розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оранжерейна, 234, інвентарний № 199 у складі: Дитячий садок А-2, навіси Б,В, Г,Д, Л, М, душ З, склади Ж, К, ігровий будиночок Н, забори № 1, 2, замощення І, ІІ, ІІІ».
Згідно рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради № 73/1 від 22.02.1997р. та № 196 від 25.05.1995р. (на які Позивач посилається у позові) Дитячий садок - дошкільний заклад освіти М» 199 ВАТ «АвтоЗАЗ» передав на баланс управлінню народної освіти міськвиконкому.
Передача об'єкту нерухомості та усієї технічної документації до нього здійснювалася ВАТ «АвтоЗАЗ» за актом приймання -передачі, а посилання Позивача на його начебто не складання, у зв'язку з тим, що через більше ніж 25 років він не знаходиться в архівах, є припущенням, тому що лише на підставі акту приймання- передачі та технічної документації до нього об'єкт нерухомості зараховується на баланс. Позивач підтверджує знаходження об'єкту нерухомості на своєму балансі. Повторне складання та підписання акту прийому- передачі законодавство України не передбачає.
01.11.2024 від представника Лівобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради через підсистему “Електронний суд» на виконання ухвали суду від 07.10.2024 надійшло клопотання, в якому було викладено нормативне обґрунтування позовних вимог, зокрема, щодо способу захисту своїх прав, з посиланням на актуальну судову практику та пояснення, в яких зазначають що рішення у даній справі на права або обов'язки інших осіб не впливає (не порушує).
06.11.2024 ухвалено розгляд справи № 908/2662/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 04.12.2024.
Ухвалою Господарського суду від 04.12.2024 підготовче засідання відкладено на 24.12.2024.
19.12.2024 від представника позивача через підсистему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
24.12.2024 в судовому засідання оголошено перерву, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, судове засідання призначено на 15.01.2025.
Враховуючи неможливість проведення судового засідання, призначеного на 15.01.2025, у зв'язку з перебуванням суді на лікарняному, судове засідання було призначене на 22.01.2025.
Відповідно до ухвали суду від 22.01.2025 підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті на 19.02.2025.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 19.02.2025 заслухано вступне слово представників сторін.
Позивач позов підтримав, просить зобов'язати відповідача підписати акт приймання-передачі будівля закладу дошкільної освіти.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.
У судовому засіданні 19.02.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.
Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до пункту 4.9. Положення про Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, затвердженого наказом від 27.09.2023 № 264р департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, Лівобережний відділ освіти має права діяти від імені департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (в порядку самопредставництва органу місцевого самоврядування) зокрема, в місцевих загальних судах, місцевих господарських судах, апеляційних та касаційних судах, тощо.
Листом від 04.04.1995 № 31/х Акціонерне товариство "Запорізький автомобільний завод" звернулось до Запорізької міської ради народних депутатів прийняти рішення про передачу до комунальної власності м. Запоріжжя дошкільних установ, зокрема : дошкільний заклад освіти № 199 за адресою: вул. Оранжерейна, 23- А, м. Запоріжжя, в зв'язку з відсутністю коштів для їх фінансування .
Згідно з Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 73/1 від 27.02.1997 "Про прийняття дошкільних закладів освіти №№ 285, 21, 274, 199, 150, 105, 245 відкритого акціонерного товариства "Запорізький автомобільний завод" до комунальної власності" та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.1996 № 1443 " Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури", а також враховуючи рішення міськвиконкому від 25.05.1995 № 196 "Про тимчасову передачу на баланс дошкільних закладів №№ 274,245,265,199,150,141,105,21 акціонерного товариства "Запорізький автомобільний завод" на баланс управління народної освіти міськвиконкому, було вирішено прийняти дошкільні заклади освіти, зокрема: дошкільний заклад освіти (ясла-садок) № 199 за адресою : вул. Оранжерейна, 23- А, м. Запоріжжя.
Відповідно до Наказу управління народної освіти виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 29.05.1995 № 364 "Про передачу на баланс Комунарського районного відділу народної освіти дошкільних закладів №№ 274,245,285,199,150,141,105,121", (на виконання рішення міськвиконкому від 25.05.1995 № 196 "Про тимчасову передачу на баланс дошкільних закладів №№ 274,245,265,199,150,141,105,21"), було вирішено передати на баланс Комунарського районного відділу освіти м. Запоріжжя дошкільні заклади, зокрема : заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 199 «Дивосад» Запорізької міської ради, при цьому в п.2. цього наказу вказано про створення комісії з питань оформлення передачі на баланс Комунарського районного відділу освіти м. Запоріжжя будівлі закладу дошкільної освіти (ясла -садок) № 199 «Дивосад» Запорізької міської ради, відповідно до чинного законодавства.
Комунарський районний відділ освіти м. Запоріжжя, листом від 16.11.1995 № 01- 26/428 повідомив Запорізьку міську раду про прийняття на баланс районним відділом освіти закладу дошкільної освіти (ясла -садок) № 199 «Дивосад», акт приймання - передачі цього нерухомого майна до листа не додавався.
Згідно з Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.04.2011 № 188/26 «Про передачу майна комунальної власності в оперативне управління департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради» вирішено вилучити з оперативного управління відділів освіти районних адміністрацій Запорізької міської ради та передати в оперативне управління департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради майно комунальної власності, зокрема заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 199 «Дивосад» Запорізької міської ради згідно з додатками1-21 до даного Рішення ( витяг із стор 7 додатків по ЗДО № 199 додається).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об' єктів нерухомого майна щодо об' єкта нерухомого майна від 22.11.2023 № 355477927 за адресою : вул. Оранжерейна, буд 23-А, м.Запоріжжя відомості в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.
ПрАТ "Запорізький автомобільний завод" листом від 29.05.2024 № 33 повідомив Лівобережний відділ освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, що будівля ЗДО № 199 за адресою: вул. Оранжерейна, буд.23-А, не належить на праві власності, у власності раніше не перебувала, в будь-яке відання не передавалась. Для вирішення питання запропоновано звернутися до правонаступника ВАТ «АвтоЗАЗ»- ПрАТ "ПРОМАВТОІНВЕСТ".
Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради листом від 04.06.2024 № 07.01-19/744 звернувся до ПрАТ "ПРОМАВТОІНВЕСТ" про надання копія Акту приймання - передачі закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 199 «Дивосад» Запорізької міської ради до комунальної власності м.Запоріжжя в період з травня 1995 по квітень 1997.
Відповідно до листа ПрАТ «ПРОМАВТОІНВЕСТ» від 19.06.2024 № 92/08 Акт приймання - передачі ЗДО № 199 по вул. Оранжерейна, буд 23-А, м. Запоріжжя в архівах ПрАТ "ПРОМАВТОІНВЕСТ" не міститься.
08.07.2024 Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради листом № 07.01-19/924 звернувся до ПрАТ "ПРОМАВТОІНВЕСТ" про підписання Акту приймання - передачі нерухомого майна - закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 199 "Дивосад" Запорізької міської ради до комунальної власності міста Запоріжжя.
ПрАТ "ПРОМАВТОІНВЕСТ" листом від 24.07.2024 № 117/08 відмовило Лівобережному відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради у підписанні акту, зазначивши, що повторне складання та підписання цього акту законодавством України не передбачено.
Відповідно до листа Державного архіву Запорізької області від 28.06.2024 №05-07/1688, акт приймання - передачі майна дошкільних навчальних закладів №№ 274,245,285,199, 150,141,105,21 до комунальної власності міста Запоріжжя у додатках до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 25.05.1995 № 196 відсутній.
Листом від 26.04.2024 № 01-28/01/733 Департамент освіти і науки звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно будівлі ЗДО № 199.
Згідно з Рішенням від 19.06.2024 № 73723155 "Про відмову в проведенні реєстраційних дій" державний реєстратор прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради відмовив в проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації нерухомого майна ЗДО № 199, як об'єкта комунальної власності, оскільки ним було встановлено, що на ЗДО № 199 право власності зареєстровано за ВАТ «АвтоЗАЗ» на підставі Акту прийому-передачі № 436 від 10.04.1997 року, але згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об' єктів нерухомого майна щодо об' єкта нерухомого майна від 22.11.2023 № 355477927 за адресою : вул. Оранжерейна, буд 23-А, м. Запоріжжя відомості з державного реєстру прав власності щодо власника цього нерухомого майна відсутні.
Вважаючи, що ПрАТ «ПРОМАВТОІНВЕСТ» безпідставно відмовляється підписати акт приймання-передачі закладу дошкільної освіти - ясла-садок № 199 «Дивосад» Запорізької міської ради, який необхідно надати для державної реєстрації права власності нерухомого майна, Лівобережний відділ освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради звернулося з цим позовом до суду.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .
Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Так, відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, та саме з метою його захисту.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з положеннями частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За змістом статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Таким чином, у розумінні наведених положень чинного процесуального законодавства правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Водночас, Верховний Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.
Суд вважає, що вимога підписати акт приймання-передачі дошкільного закладу освіти не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності факту передачі однією стороною та прийняття іншою стороною майна за рішенням Запорізької міської ради.
Тобто такі акти є лише доказом виконання сторонами обов'язків рішенням Запорізької міської ради, а їх підписання не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами рішення.
Як зазначалося вище, предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов'язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Акти ж приймання-передачі нерухомого майна підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.
Отже, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
У той же час, заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов'язання відповідача підписати спірний акт приймання-передачі закладу дошкільної освіти не призводить до поновлення порушеного права Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Таким чином, наведена вимога позивача не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Суддя І.В. Давиденко
В зв'язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 07.03.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.