про залишення позовної заяви без руху
07.03.2025 Справа № 908/509/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши матеріали позовної заяви
За позовом: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (електронна пошта: office@dp.treasury.gov.ua; вул. 93-ої Холодноярської Бригади, буд. 1, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 37988155)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (електронна пошта: if@avias.ua; вул. Каховська, буд. 11-А, каб. 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189)
про скасування договорів поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024, № 0861-ВК-Д від 14.11.2024 та стягнення 121 861,07 грн.,
03.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЕСІКС надійшла позовна заява Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» про скасування договорів поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024, № 0861-ВК-Д від 14.11.2024 та стягнення 121 861,07 грн.
03.03.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - Головне управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (далі - Постачальник) укладені договори поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024 (далі - Договір № 0784-СК-Д-47) та № 0861-СК-Д від 14.11.2024 (далі - Договір № 0861-СК-Д) на постачання у власність позивача пально-мастильних матеріалів ( код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти) (далі - Товар).
Умовами зазначених вище договорів передбачено, що оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар.
Станом на 01.01.2025 року Постачальник згідно видаткової накладної №0001/0004140 від 14.11.2024 не здійснив поставку товару на суму 12 000,00 гривень або 240 літрів дизельного палива, згідно видаткової накладної №0001/0002896 від 23.08.2024 не здійснив поставку товару на суму 49 680,00 гривень або 920 літрів Бензину А-95, згідно видаткової накладної №0001/0004140 від 14.11.2024 не здійснив поставку товару на суму 49 950,00 гривень або 925 літрів Бензину А-95.
Умовами договору передбачено, що на постачальника покладено зобов'язання у строки встановлені договором поставити товар, а у разі не виконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
У зв'язку з порушенням відповідачем умов вищевказаних договір, 11.12.2024 Головне управління звернулось до ТОВ «Інкам Фінанс» з листом щодо надання відповіді стосовно обставин, які унеможливлюють виконання умов договорів. Проте, відповідь на вказаний лист позивачем на час звернення до суду не отримано. На підставі викладеного, позивач просить суд:
1) скасувати договори поставки з ТОВ «Інкам Фінанс» № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024 та № 0861-СК-Д від 14.11.2024;
2) стягнути з ТОВ «Інкам Фінанс» на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області основну заборгованість у розмірі 111 630,00 грн., пеню 6 595,21 грн., 3% річних 733,48 грн. та інфляційні нарахування 2 902,38 грн. Загальна сума вимог становить 121 861,07 грн.
У вищевказаній позовній заяві ГУ ДКС України у Дніпропетровській області заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів», ст. 8 Закону України «Про судовий збір», Указ Президента від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 (із змінами і доповненнями), ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015, Порядок № 590.
Обґрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач зазначив, що у період воєнного стану видатки державного бюджету першочергово спрямовуються на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
З огляду на зазначене, зважаючи на обставини, які виникли не з вини Головного управління, а також враховуючи ситуацію, яка склалася у зв'язку із збройною агресією РФ, Головне управління не має змоги своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору. Просить суд звільнити Головне управління від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У відповідності до вимог ГПК України сплата судового збору є обов'язковою.
Частиною 2 цієї ж статті ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до приписів ст. ст. 1, 2 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з ч.1 ст. 3 Закону, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 ст. 4 Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.
Згідно із п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.), а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 059 800,00 грн.)
Водночас, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру - скасування договорів поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024 та № 0861-СК-Д від 14.11.2024 та 1 вимогу майнового характеру про стягнення 121 861,07 грн., які, виходячи з вищенаведених норм Закону, повинні бути оплачені судовим збором на загальну суму 7 267,20 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
У відповідності до ч. 2 цієї же статті Закону, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18.
З аналізу статті 8 Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним та вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 цієї ж норми можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приписи пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
У даній справі позивачем є Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім цього суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів у підтвердження обставин, якими мотивовано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Посилання ГУ ДКС України у Дніпропетровській області на Закон України «Про захист прав споживачів» як підставу для звільнення від сплати судового збору за подання вказаного позову судом до уваги не приймаються, оскільки п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка замовляє, придбаває, отримує, використовує, вживає або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю чи виконанням обов'язків найманого працівника.
Спірні договори поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024 та № 0861-ВК-Д від 14.11.2024 укладені між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (Постачальник), тобто між юридичними особами.
З огляду на відсутність умов визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд не вбачає правових підстав для звільнення від сплати судового збору за подання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області вказаної позовної заяви, а відтак суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви.
Розглянувши зазначену позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Статтями 162 та 164 ГПК України визначено вимоги щодо оформлення позовної заяви та комплектність документів, які повинні додаватися до неї.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як зазначалось вище, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної позовної заяви складає 7 267,20 грн.
Проте, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлено законом порядку та розмірі так само, як і не міститься документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, судом встановлено, що в порушення п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
З урахуванням вищевикладеного, позовна заява подана без дотримання вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Крім цього, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Проте, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення без руху позовної заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» про скасування договорів поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024, № 0861-ВК-Д від 14.11.2024 та стягнення 121 861,07 грн., та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків у термін 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу суду та відповідачу доказів усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 7 267,20 грн. та надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Керуючись п. 9 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164, ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» про скасування договорів поставки № 0784-СК-Д-47 від 23.08.2024, № 0861-ВК-Д від 14.11.2024 та стягнення 121 861,07 грн. залишити без руху.
2. Надати позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу суду та відповідачу доказів усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 7 267,20 грн. та надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя К.В. Проскуряков