ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
про відмову у видачі судового наказу
"07" березня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/217/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СТВ Центр», м. Тернопіль Тернопільської області про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Богаша Миколи Володимировича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 9639,08 грн за поставлений товар за Договором №СТВЦ138511 від 12.12.2023 та 302,80 грн судового збору,
Товариство з обмеженою відповідальністю “СТВ Центр», м. Тернопіль Тернопільської області в особі представника - Голошви Романа Володимировича - звернулося до Господарського суду Закарпатської області із заявою б/н від 27.02.2025 (вх. №02.3.1-05/243/25 від 27.02.2025) про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Богаша Миколи Володимировича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 9639,08 грн за поставлений товар за Договором №СТВЦ138511 від 12.12.2023 та 302,80 грн судового збору.
Дослідивши вищевказану заяву, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу із огляду на наступне.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
За приписами ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно із ч. 1 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
До заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника (п. 2 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Отже процесуальне представництво юридичної особи може здійснюватись як у порядку самопредставництва, так і іншими особами, зокрема, представниками юридичної особи за довіреністю.
В порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначено, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, як, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч. 8 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
За змістом ч. 1, 2 ст. 61 Господарського процесуального кодексу України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Положеннями ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 244 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
За приписами ч. 1, 2 ст. 245 Цивільного кодексу України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Судом встановлено, що заяву про видачу судового наказу б/н від 27.02.2025 (вх. №02.3.1-05/243/25 від 27.02.2025) підписано від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “СТВ Центр» Голошвою Романом Володимировичем, на підтвердження повноважень якого до заяви додано довіреності у порядку передоручення від 31.10.2024 та 17.12.2024, а також витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що сформовані в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС.
Абзацом 1 пункту 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі за текстом - Положення) визначено, що підсистема “Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до абз. 1 п. 30 Положення, користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.
Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного. Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення) (п. 31, 32 Положення).
Згідно з п. 33 Положення, від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі “Прізвище, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи». Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть.
Слід відзначити, що довіреності у порядку передоручення від 31.10.2024 та 17.12.2024, у розумінні положень Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» і Закону України “Про електронні довірчі послуги», вважаються електронними документами.
Так, за змістом приписів ч. 1, 3 ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про електронні довірчі послуги», у процесі підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки дійсність таких підпису чи печатки підтверджується, за умови: - використання для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 23 цього Закону; - видачі кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та його чинності на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки; відповідності значення відкритого ключа його значенню, яке міститься в кваліфікованому сертифікаті електронного підпису чи печатки; - правильного внесення унікального набору даних, які визначають підписувача чи створювача електронної печатки, до кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки; - зазначення у кваліфікованому сертифікаті електронного підпису про використання в ньому псевдоніма (у разі його використання особою на момент створення кваліфікованого електронного підпису); - підтвердження того, що особистий ключ, який використовувався для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; - відсутності порушення цілісності електронних даних, з якими пов'язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка; - дотримання вимог, встановлених частиною першою статті 17-1 цього Закону, на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
У даному контексті суд вважає за доцільне відзначити, що довіреності у порядку передоручення від 31.10.2024 та 17.12.2024 сформовані в підсистемі “Електронний суд» самим представником (Голошвою Р.В.) та не є належним доказом на підтвердження повноважень останнього на вчинення дій від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “СТВ Центр», оскільки не містять кваліфікованого електронного підпису довірителів (в даному випадку - керівника Товариства, вказаного в ЄДРЮОФОПтаГФ, - Вергелеса Руслана Андрійовича, а також Копченка Ігоря Вікторовича, якому останнім передоручено вчинення дій від імені ТОВ “СТВ Центр»).
При цьому, суд звертає увагу заявника на ту обставину, що з огляду на системний аналіз змісту приписів Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, який визначає, зокрема, вчинення процесуальних дій в електронній формі, свідчить про те, що особа, яка звертається до суду, зокрема, із заявою про видачу судового наказу, не позбавлена можливості завантажити разом із вказаною заявою на підтвердження повноважень на її підписання відповідний документ (довіреність/ордер), котрий містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) такого паперового документа, який, у свою чергу, містить повну інформацію щодо обсягу повноважень представника (адвоката) на представництво інтересів довіреної особи.
Схожа за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №914/1394/23, від 19.06.2024 у справі №910/4264/22 та від 30.10.2024 у cправі №910/1561/24.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд доходить до висновку про те, що заяву про видачу судового наказу підписано особою, яка у встановленому законом порядку не підтвердила наявність у неї повноважень на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “СТВ Центр», у тому числі, шляхом підписання від його імені відповідної заяви.
При цьому, доказів щодо наявності повноважень на представництво інтересів ТОВ “СТВ Центр» у порядку самопредставництва або ж шляхом надання останньому професійної правничої допомоги в якості адвоката заявником суду не надано.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СТВ Центр», м. Тернопіль Тернопільської області про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Богаша Миколи Володимировича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 9639,08 грн за поставлений товар за Договором №СТВЦ138511 від 12.12.2023 та 302,80 грн судового збору.
Водночас суд звертає увагу заявника на те, що згідно із ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 147 - 154, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Відмовити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю “СТВ Центр», м. Тернопіль Тернопільської області у видачі судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Богаша Миколи Володимировича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості в розмірі 9639,08 грн за поставлений товар за Договором №СТВЦ138511 від 12.12.2023 та 302,80 грн судового збору.
2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
3. Ухвалу надіслати заявнику та боржнику.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала складена та підписана 07.03.2025.
Суддя Л.І. Пригара