Ухвала від 07.03.2025 по справі 907/220/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/220/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський завод залізобетонних виробів» від 05.03.2025

про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2021 у справі №907/898/20, примусове виконання якого здійснюється старшим державним виконавцем Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбач Михайлом Васильовичем у виконавчому провадженні №75661169 від 31.07.2024;

- зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №75661169 від 31.07.2024, щодо примусового виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2021 у справі №907/898/20 за наказом Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2021 у справі № 907/898/20.

у справі № 907/220/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський завод залізобетонних виробів», м. Виноградів Закарпатської області

до відповідача Фізичної особи-підприємця Талі Івана Карловича, с. Чорнотисів Виноградівського району Закарпатської області

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виноградівський завод залізобетонних виробів» звернулося до Господарського суду Закарпатської з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Талі Івана Карловича в якому просить суд визнати недійсним договір про поставку цементу №1/2017 від 16 лютого 2017 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем Талі Іваном Карловичем та Орендним підприємством «Виноградівський завод залізобетонних виробів» з підстав його непідписання покупцем.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/220/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2025 року.

Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито провадження у справі №907/220/25, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено на 25.03.2025 підготовче засідання та встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.

05 березня 2025 року позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з заявою про забезпечення позову від 05.03.2025, за змістом якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2021 у справі №907/898/20, примусове виконання якого здійснюється старшим державним виконавцем Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбач Михайлом Васильовичем у виконавчому провадженні №75661169 від 31.07.2024;

- зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №75661169 від 31.07.2024, щодо примусового виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2021 у справі №907/898/20 за наказом Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2021 у справі № 907/898/20.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2025 заяву позивача про забезпечення позову передано судді Лучко Р.М., яким вказана заява отримана 06.03.2025 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що предмет позову у справі №907/220/25 напряму пов'язаний із предметом та обставинами справи №907/898/20, а встановлені факти та обставини у справі №907/220/25 можуть підтвердити обґрунтованість висновків ТОВ «Виноградівський ЗБВ» про підробку відповідачем документів первинного бухгалтерського обліку та подання їх до суду в рамках справи №907/898/20, введення суду в оману під час розгляду справи №907/898/20.

Звертає увагу, що ФОП Талі І.К. ще до моменту розгляду справи №907/220/25 по суті та ухвалення законного та обґрунтованого рішення щодо недійсності договору має можливість стягнути грошові кошти за недійсним договором та за яким фактично не здійснювалося поставки товару на суму 264 980,67 грн., що у свою чергу скасовує будь-яку доцільність ефективного та справедливого розгляду цієї справи, та в майбутньому, при задоволенні позову ТОВ «Виноградівський ЗБВ» зумовить необхідність здійснення позивачем додаткових дій, з метою повернення своїх грошових коштів.

Враховуючи зазначене, вважає, що наявні обставини, які доводять, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, а ФОП Талі І.К. в рамках виконавчого провадження може вчиняти всі дії, направлені відчуження майна позивача та його подальшу реалізацію третім особам, які в свою чергу можуть набувати зазначене майно як добросовісні набувачі. А відтак, позивач змушений буде звернутись до суду з окремими позовними вимогами та витребовувати своє майно вже в третіх осіб.

Вказує при цьому, що вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а у разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду, а невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду.

Звертає увагу, що постановою Виноградівського ВДВС у Берегівському районі Закарпатської області Західного МУ МЮ у виконавчому провадженні №75661169 від 31.07.2024 вже накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Виноградівський ЗБВ», а тому зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №75661169 буде відображати збалансований підхід та не наражає ФОП Талі І.К. у якості стягувача на будь-який ризик.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Так, предметом розгляду у даній справі є договір про поставку цементу №1/2017 від 16 лютого 2017 року з вимогами про визнання недійсним якого позивачем подано позовну заяву в цій справі.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведена правова позиція є сталою у правозастосуванні та викладена, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

А отже, на підтвердження застосування заходів забезпечення позову в даному разі суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Більш за те, забезпечення позову має бути максимально обґрунтованим, тобто заявник повинен аргументувати, чому саме невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без нових звернень до суду.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Як встановлено судом, предметом позову у даній справі позивачем визначено оспорення укладеного між сторонами договору про поставку цементу №1/2017 від 16 лютого 2017 року, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за яким Господарським судом Закарпатської області 10 березня 2021 року у справі №907/898/20 прийнято рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця Талі Івана Карловича, стягнення з Орендного підприємства «Виноградівський завод залізобетонних виробів» 264 980,67 грн заборгованості та зупинення стягнення по примусовому виконанні якого визначено позивачем як пропонований захід забезпечення позову.

Правові наслідки недійсності правочину визначені в ст. 216 ЦК України відповідно до змісту ч. 1 якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, в разі ухвалення судом рішення у даній справі про задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору про поставку цементу №1/2017 від 16 лютого 2017 року з урахуванням наявності судового рішення у справі №907/898/20, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку та в межах примусового виконання якого відкрито виконавче провадження №75661169, позивач в будь-якому разі з метою застосування реституції буде вимушений звертатися до суду з питань перегляду рішення суду у справі №907/898/20 та, відповідно, закінчення виконавчого провадження з визначених в ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстав.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що приписами ст. 333 ГПК України визначено обов'язок суду при скасуванні судового рішення та/або його перегляді за нововиявленими обставинами вирішити питання про поворот виконання виконаного/частково виконаного судового рішення, - в даному випадку відсутні підстави для припущень, що невжиття пропонованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зважає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 326, ч. 1 ст. 327 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами, а невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Визначаючись з аргументами позивача щодо підставності вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, що оцінка дій відповідача в цій справі - ФОП Талі І.К. не стосується пропонованих позивачем заходів забезпечення у вигляді зупинення стягнення, а сам стягувач у виконавчому провадженні №75661169 не є особою, яка може «стягнути грошові кошти» або «вчиняти всі дії, направлені на відчуження майна позивача», позаяк примусове виконання рішення у справі №907/898/20 здійснюється державним виконавцем Виноградівського відділу ДВС у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а не відповідачем в цій справі.

Суд погоджується з позицією позивача, що в спірних правовідносинах існують обґрунтовані припущення щодо можливості примусового виконання рішення у справі №907/898/20, водночас така ймовірність є наслідком дотримання принципу обов'язковості виконання судового рішення відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 326 ГПК України, а ймовірна недійсність оспорюваного договору про поставку цементу №1/2017 від 16 лютого 2017 року може слугувати підставою для перегляду судового рішення у справі №907/898/20, що суд під час розгляду справи №907/220/25 робити не може.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що пропоновані позивачем заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2021 у справі №907/898/20 не пов'язані з ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в цій справі, за захистом яких він звернувся до суду, не є співмірними заявленим у справі №907/220/25 вимогам, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.

Суд, при цьому, приймає до уваги, що зупинення вчинення виконавчих дій, про які також просить позивач, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» є прямим наслідком зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, а відтак, беручи до уваги відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, похідна вимога позивача про зупинення вчинення виконавчих дій до задоволення не підлягає.

Висновки господарського суду за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.

В силу положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення конкретного позову, та на які така сторона посилається.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд висновує, що мотиви забезпечення позовних вимог позивачем не пов'язуються з ймовірністю істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду чи ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача у випадку прийняття рішення про задоволення позовних вимог та визнання недійсним оспорюваного в цій справі договору, а доводи ТОВ «Виноградівський завод залізобетонних виробів» щодо можливості примусового виконання рішення у справі №907/898/20 не можуть свідчити про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з наведених вище мотивів та спрямовані фактично на протиправне та непропорційне втручання у виконавче провадження з примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили, що не відповідає застосуванню інституту забезпечення позову в господарському судочинстві відповідно до Глави 10 Розділу І ГПК України та слугує підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський завод залізобетонних виробів» від 05.03.2025 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2021 у справі №907/898/20, примусове виконання якого здійснюється старшим державним виконавцем Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбач Михайлом Васильовичем у виконавчому провадженні №75661169 від 31.07.2024;

- зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №75661169 від 31.07.2024, щодо примусового виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2021 у справі №907/898/20 за наказом Господарського суду Закарпатської області від 01.04.2021 у справі № 907/898/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 07 березня 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Р.М. Лучко

Попередній документ
125671500
Наступний документ
125671502
Інформація про рішення:
№ рішення: 125671501
№ справи: 907/220/25
Дата рішення: 07.03.2025
Дата публікації: 10.03.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Закарпатської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Залишено без розгляду (02.05.2025)
Дата надходження: 27.02.2025
Предмет позову: визнання недійсним договору
Розклад засідань:
25.03.2025 11:30 Господарський суд Закарпатської області
02.05.2025 11:00 Господарський суд Закарпатської області