вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
05 березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1006/24
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Мазурик Богдана Володимировича, РНОКПП- НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім - Карго", код ЄДРПОУ - 45606621, місцезнаходження - Закарпатська область, Берегівський район, село Боржавське, вулиця Добровольців, будинок 45, поштовий індекс - 90310,
про стягнення 6660,83 грн штрафу за невиконання умов договору,
за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Фізична особа - підприємець Мазурик Богдан Володимирович (далі - позивач), від імені та в інтересах якого діє адвокат Махиніч Надія Володимирівна (згідно ордеру серії ВІ №1259263 від 20.11.2024 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1899 від 17.10.2017) звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім - Карго" (далі - відповідач) про стягнення 6660,83 грн штрафу за невиконання відповідачем умов договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 згідно транспортної заявки на перевезення вантажу №469 від 25.07.2024.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 02.12.2024 позовну заяву ФОП Мазурик Б.В. до ТОВ "Кім - Карго" про стягнення 6660,83 грн штрафу за невиконання договору - залишено без руху. Встановлено позивачу - 10 днів для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі.
На виконання вимог ухвали суду від 02.12.2024 представником позивача (ФОП Мазурик Б.В.) - адвокатом Махиніч Н.В. надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована по вхідній кореспонденції суду за вх.№02.3.1-02/9723/24 від 11.12.2024), у якій надані пояснення на усунення недоліків позовної заяви і до якої долучені докази усунення недоліків, про які зазначено в ухвалі від 02.12.2024.
Ухвалою суду від 12.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи, зокрема: запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву, оформлений згідно з вимогами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно приписів частини п'ятої статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи "Заводнік проти Словенії", заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа "Созонов та інші проти України", заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно відповіді №5614951 сформованих на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" від 28.11.2024, встановлено, що позивач - ФОП Мазурик Б.В. (РНОКПП- НОМЕР_1 ) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, відповідач - ТОВ "Кім - Карго" (код ЄДРПОУ - 45606621) немає зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2024 про відкриття провадження у справі була скерована позивачу 13.12.2024 в електронній формі шляхом її направлення до електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 13.12.2024 про доставку позивачу електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до "Електронного кабінету" є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, ухвала суду від 12.12.2024 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу - ТОВ "Кім - Карго" рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
02.01.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване поштове відправлення від 13.12.2024, направлене на адресу відповідача разом з ухвалою від 12.12.2024 про відкриття провадження у справі, причина повернення - "неправильно зазначена (відсутня адреса)".
Згідно наказу Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2024 головуючий у справі - суддя Сисин С.В. з 23.12.2024 по 10.01.2025 включно перебував у щорічній відпустці.
Враховуючи завдання господарського судочинства, визначені статтею 2 ГПК України, щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності; враховуючи принципи рівності сторін та змагальності; оскільки направлене відповідачу разом з ухвалою від 12.12.2024 про відкриття провадження у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу Господарського суду Закарпатської області із відміткою: "неправильно зазначена (відсутня адреса)", то наведене унеможливило ухвалення рішення у даній справі, що викликало необхідність призначити судове засідання для усного заслуховування пояснень сторін, надання можливості відповідачу скористатися своїми правами, передбаченими ГПК України.
У зв'язку з наведеним, згідно ухвали від 10.02.2025 суд постановив призначити справу до розгляду у судовому засіданні на 11 годину 45 хвилин 05.03.2025.
Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, копія ухвали суду від 10.02.2025 скерована позивачу 11.02.2025 в електронній формі шляхом її направлення до електронного кабінету ФОП Мазурик Б.В. та його представника - адвоката Махиніч Н.В.
Враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, ухвала суду від 10.02.2025 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу - ТОВ "Кім - Карго" рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0601111232117 від 11.02.2025 по адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 90310, Закарпатська область, Берегівський район, село Боржавське, вулиця Добровольців, будинок 45.
24.02.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване поштове відправлення №0601111232117 від 11.02.2025, направлене на адресу відповідача разом з ухвалою від 10.02.2025, із зазначенням причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою».
Щодо цього суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Так, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 8 та 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Згідно з пунктами 81, 82, 83 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді, у належний спосіб, своєчасно повідомлений про відкриття провадження у справі, про його право подати заперечення проти позовних вимог у формі відзиву на позовну заяву та докази на підтвердження таких заперечень, а також про призначене на 05.03.2025 судове засідання у справі. .
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
28.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представник позивача - адвоката Махиніч Н.В. від 27.02.2025 (зареєстрвоане за вхідним №02.3.1-02/1984/25), згідно з яким вона просить здійснити розгляд справи без участі позивача та його представника, за наявними у справі матеріалами.
Згідно приписів статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи; приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав відзив на позовну заяву; враховуючи, що позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутність; беручи до уваги, що суд не визнавав явку учасників справи обов'язковою, а тому суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Згідно з приписами частин 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення
Суть спору за позицією позивача
Позовні вимоги обгрунтовані з посиланням на умови договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024, укладеного між ТОВ "Кім - Карго" (перевізник) та ФОП Мазурик Б.В. (експедитор), за умовами якого перевізник зобов'язався доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а експедитор зобов'язався сплатити за перевезення вантажу, визначену за цим договором плату із коштів, отриманих від замовника, відповідно до умов цього договору.
На виконання умов договору сторонами було погоджено транспортну заявку на перевезення вантажу №469 від 25.07.2024 (додаток до договору), за умовами якої відповідач (перевізник) погодився виконати перевезення вантажу за маршрутом Франція (Сен-Лоран-Бланжі) -Україна, дата і час завантаження вантажу - 30.07.2024 о 14.30. Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 та за транспортною заявкою на перевезення вантажу №469 від 25.07.2024, так як автомобіль ТОВ "Кім - Карго" на завантаження не прибув.
Враховуючи пункт 6.1 договору, згідно з яким за невиконання та/або неналежне його виконання винна сторона несе відповідальність; враховуючи пункт 2 (п'яте речення) погодженої сторонами транспортної заявки на перевезення вантажу №469 від 25.07.2024, згідно з якою за відмову від підписаної заявки менше ніж 24 години перевізник виплачує експедитору штраф у розмірі 10 % від вартості перевезення; враховуючи неприбуття автомобіля відповідача на завантаження, ФОП Мазурик Б.В. просить суд стягнути з ТОВ "Кім - Карго" 6660,83 грн штрафу (що становить 150 євро), оскільки транспортною заявкою було погоджено, що вартість вантажу, який мав перевезти відповідач, становила 1500 євро.
Сума штрафу відповідача у розмірі 150 Євро визначена станом на день невиконання відповідачем зобов'язання за договором та заявкою, тобто 30.07.2024, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на цей день (1 Євро = 44,4055 гривень) становить 6600,83 грн.
Позивач надсилав на адресу відповідача претензію за вихідним №0508/1 від 05.08.2024, згідно з якою просив відповідача сплатити штраф. Проте, ця претензія залишена відповідачем без задоволення та штраф відповідачем не сплачений.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Між фізичною особою - підприємцем Мазурик Богданом Володимировичем (експедитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кім - Карго" (перевізником) 25.07.2024 укладено договір перевезення вантажів №278 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу визначену цим договором плату із коштів, отриманих від замовника відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п. 2.1, 2,2, 2,3 договору, експедитор надає перевізнику в оригіналі або за допомогою факсимільного, або електронного зв'язку, реквізити яких вказано в цьому договорі, заявку на перевезення за підписом уповноваженої особи та завіреної печаткою.
Заявка надається перевізнику не пізніше ніж за 48 годин до початку завантаження за виключенням вихідних та святкових днів. В заявці обов'язково вказується: адреса завантаження та розвантаження вантажу, да та час подачі автомобіля під завантаження, найменування та характеристики (особливості) вантажу, його вага, назва митного переходу на кордоні України (при міжнародних перевезеннях), термін доставки, відповідальні особи при завантаженні та розвантажені та їх контактні телефони, вартість перевезення, додаткові умови, підпис та печатка експедитора. При необхідності заявка може містити інші відомості, необхідні для перевезення вантажу. При необхідності зміни дати завантаження - вона узгоджується сторонами додатково. Заявка, всі зміни та доповнення до неї, підтвердженні письмово сторонами є невід'ємною частиною цього договору.
Перевізник у випадку погодження умов заявки підписує її та завіряє печаткою. Протягом одного робочого дня перевізник у спосіб, в який було отримано заявку, від експедитора, направляє погоджену заявку експедитору. У випадку необхідності внести зміни на стадії погодження заявки перевізник погоджує такі зміни письмово із експедитором. Зміни до заявки вважаються узгодженими сторонами у випадку надання експедитором письмового підтвердження перевізнику про погодження таких змін.
Підпунктами 3.3.1., 3.3.3, 3.3.4, 3.3.5 пункту 3.3 договору, сторони погодили, що перевізник зобов'язується; підтвердити прийняття заявки до виконання після отримання заявки від експедитора факсограмою або засобами електронного зв'язку; забезпечити перевезення вантажу у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку та визначеними сторонами транспортними засобами; забезпечити своєчасне подання транспортних засобів, що придатні для перевезення вантажів для завантаження, відповідно до погодженої заявки та наявності у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезення; своєчасно (перед завантаженням) подати необхідні документи (TIR, CMR, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, код ОКПО перевізника, копію паспорта водія, довідку перевізника про транспортні витрати від (до) кордонів України); при поданні під завантаження забезпечити цілісність, чистоту та комплектність транспортного засобу.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.7 договору вартість послуг по перевезенню вантажу (партії вантажів) визначається сторонами за фактично надані послуги та обумовлюється в заявці. Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів, отриманих від замовника, з поточного рахунку експедитора на поточний рахунок перевізника. Загальна вартість (ціна) договору визначається на підставі фактично наданих перевізником послуг по перевезенню (доставці) товару.
Відповідно до п.6.1. договору передбачено, що за невиконання та/або неналежне виконання умов договору винна сторона несе відповідальність.
Умовами п. 9.1 договору, визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 року включно.
З урахуванням умов пунктів 2.1, 2,2, 2,3, підпункту 3.3.1 пункту 3.3 договору 25.07.2024 між ФОП Мазурик Б.В. (експедитором) та ТОВ "Кім - Карго" (перевізником) укладено транспортну заявку № 469 від 25.07.2024, як додаток до договору на перевезення №278 від 25.07.2024 (далі - заявка).
Відповідно до заявки № 469 від 25.07.2024 менеджером з перевезення є Артем (та зазначено його номер мобільного телефону), зазначені маршрут перевезення: Франція - Україна; перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кім - Карго"; марка і державний номер авто: НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ; інформація про водія: Кіш Михайло, зазначений його номер мобільного телефону, вказана адреса завантаження: Промислове товариство олійних культур - вулиця Генерала де Голля, 16-62223 Сен-Лоран-Бланжі-Франція; митне відправлення: на вибір перевізника (вартість митного оформлення компенсується по чекам); митне прибуття: Житомир -12401, Житомирська область, село Вереси, вул. Покровська, будинок №16-Б, адреса розвантаження: с. Білогородка, Київська область, вул. Компресорна,3.
У заявці, підписаній сторонами, вказані дата і час завантаження: 30.07.2024 о 14:30; дата доставки: 06-09.08.2024; вага та інформація про вантаж, спеціальні вимоги для перевезення вантажу: масло в бочках, вага нетто 6000 кг, вага брутто 7824 кг, 15 палет розміром 80 X 120, вказано, що палети штабелювати заборонено.
Згідно заявки загальна вартість перевезення складає 1500,00 євро.
Відповідно до пункту 1 заявки перевізник подає транспортний засіб на завантаження у технічно справному стані, без сторонніх запахів, чистий причіп.
У пункті 2 заяви зазначено таке:
- при запізненні на завантаженні або порушенні термінів доставки вантажу перевізник несе відповідальність у формі штрафу 100 євро за кожен день прострочення;
- нормативний простій на завантаженні/замитненні та розмитнені складає 48+48 годин;
- за понаднормовий простій експедитор компенсує перевізнику 100 євро за кожну добу понаднормового простою на території іноземної держави та 50 євро на території України, не враховуючи вихідні та святкові дні;
- простої оплачуються лише за наявності правильно оформленої картки простою;
- за відмову від підписаної заявки менше ніж за 24 робочих години перевізник виплачує експедитору штраф у розмірі 10% вартості перевезення.
Судом встановлено, що заявка № 469 від 25.07.2024 містить відомості про те, що остання є додатком до договору № 278 від 25.07.2024, така заявка, як і договір підписані експедитором (позивачем) і уповноваженою особою перевізника (відповідача) та підписи таких осіб скріплені відтисками печаток сторін.
У заяві про усунення недоліків позовної заяви від 06.12.2024 позивач зазначив, що сторонами було укладено договір шляхом обміну 25-26 липня 2024 року текстом договору по електронній пошті експедитора та перевізника, через які сторони обмінялися договором з підписами та відтисками печаток сторін. І у такий же спосіб, враховуючи пункти 2.1, 2.2, 2.3, 3.3.1 договору, сторони обмінялися 25-26 липня 2024 року заявкою на перевезення вантажу №469 від 25.07.2024 з підписами та відтисками печаток сторін. Такий обмін підписаних договору та заявки здійснювався між сторонами спору 25.07.2024 о 16 годині 11 хвилин за допомогою засобів електронного зв'язку з використанням офіційної електронної пошти ФОП - Мазурик Б.В. ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту ТОВ "Кім - Карго" ІНФОРМАЦІЯ_2, і такі документи (договір та заявка) з підписами та відтисками печаток сторін були повернуті 26.07.2024 о 10 годині 05 хвилин з електронної пошти ТОВ "Кім - Карго" ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту ФОП - Мазурик Б.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1
Означені відомості щодо обміну електронними листами з додатками 25.07.2024 о 16 годині 11 хвилин з електронної пошти ФОП - Мазурик Б.В. ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту ТОВ "Кім - Карго" ІНФОРМАЦІЯ_2, та 26.07.2024 о 10 годині 05 хвилин з електронної пошти ТОВ "Кім - Карго" ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту ФОП - Мазурик Б.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлені судом при дослідженні долучених до заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви від 06.12.2024 скріншотів електронної пошти ФОП - Мазурик Б.В. ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: вихідної пошти за 25.07.2024 о 16 годині 11 хвилин, з якої вбачається направлення електронного листа з додатками на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 (яка, згідно доводів позивача, є електронною поштою ТОВ "Кім - Карго") та вхідної пошти за 26.07.2024 о 10 годині 05 хвилин, з якої встановлено надходження з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 електронного листа з додатками.
Такі ж обставини справи щодо підписання сторонами - ФОП Мазурик Б.В. і ТОВ "Кім - Карго" договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 та транспортної заявки № 469 від 25.07.2024 шляхом обміну електронними листами та обміну підписаними текстами договорів з проставленими відтисками печаток кожним із учасників справи, що мало місце 25.07.2024 і 26.07.2024 через електронні пошти ФОП - Мазурик Б.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 і ТОВ "Кім - Карго" - ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлені судом при перегляді долученого до заяви про усунення недоліків позовної заяви на флешносію відеозапису під назвою «Відеоогляд ел пошти» тривалістю 1 хвилина 37 секунд (дата створення відеофайлу 04.12.2024). При цьому, достовірність та цілісність такого відеозапису під назвою «Відеоогляд ел пошти» підтверджено наявним на флешносії протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 04.12.2024, який належить Махиніч Надії Володимирівні (представнику позивача, яка подавала заяву від 06.12.2024 від імені позивача про усунення недоліків позовної заяви).
Отже, з досліджених судом письмових та електронних доказів встановлено, що згідно укладених сторонами договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 та транспортної заявки №469 від 25.07.2024, перевізник (відповідач у справі) зобов'язався надати експедитору (позивачу в справі) послуги з перевезення вантажу (масла в бочках) - згідно маршруту Франція - Україна із зазначеною у заявці датою завантаження транспортного засобу - 30.07.2024 о 14 годині 30 хвилин, адреса завантаження - «Промислове товариство олійних культур - вулиця Генерала де Голля, 16-62223 Сен-Лоран-Бланжі-Франція» і доставити товар шляхом надання послуг по перевезенню у термін з 6 по 9 серпня 2024 року в село Білогородка, Київська область, вул. Компресорна,3. Також, враховуючи пункт 6.1 договору, згідно з яким за невиконання та/або неналежне його виконання винна сторона несе відповідальність, згідно п'ятого речення пункту 2 погодженої сторонами транспортної заявки №469 від 25.07.2024, ФОП Мазурик Б.В. та ТОВ "Кім - Карго" погодили, що за відмову від підписаної заявки менше ніж 24 години перевізник виплачує експедитору штраф у розмірі 10 % від вартості перевезення.
Оскільки відповідачем автотранспорт не було подано під завантаження після підтвердження заявки, тобто не було виконано в обумовлений заявкою строк - 30.07.2024 подачу автотранспорту для завантаження з метою подальшого перевезення вантажу за маршрутом Франція - Україна, у зв"язку з цим позивач звертався до відповідача з претензією за № 0508/01 від 05.08.2024, в якій повідомив відповідача, що у відповідності до п. 2 транспортної заявки ним нараховано штраф (за відмову від підписаної заявки менш ніж 24 години) у розмірі 10 % від вартості перевезення, тобто 150 євро, що еквівалентно 6660,83 грн (на дату завантаження) та вимагав провести розрахунки у вищезазначеному розмірі.
Вказана претензія разом з рахунком на оплату №1168 від 05.08.2024, виставленого позивачем відповідачу на сплату штрафу в сумі 6660,83 грн, були направлені 18.09.2024 ТОВ "Кім - Карго" по адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 90310, Закарпатська область, Берегівський район, село Боржавське, вулиця Добровольців, будинок 45 рекомендованою поштовою кореспонденцією цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, що підтверджується листом з описом вкладення, поштовою накладною №3301200663730 від 18.09.2024 та фіскальним чеком. Згідно інформації з вебсайту АТ "Укрпошта" щодо перевірки статусу відстеження за №3301200663730 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3301200663730 встановлено, що таке поштове відправлення вручено відповідачу 25.09.2024.
Згідно тверджень позивача, на час його звернення до суду відповідач не повідомив позивача про результати розгляду претензій №0508/1 від 05.08.2024 і штраф не оплатив.
Отже, оскільки ТОВ "Кім - Карго" як перевізник з урахуванням змісту пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 3.3.1 договору шляхом підписання та скріплення відтисками печаток договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 та транспортної заявки № 469 від 25.07.2024, погодив умови такої заявки на перевезення, яка передбачала прибуття до завантаження транспортного засобу - 30.07.2024 о 14 годині 30 хвилин по адресу завантаження в Республіці Франція (Промислове товариство олійних культур - вулиця Генерала де Голля, 16-62223 Сен-Лоран-Бланжі); оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань по перевезенню вантажу та не прибув на завантаження в означений час (30.07.2024) і в означене місце у Республіці Франція та відповідно не надав послуг по перевезенню вантажу; оскільки відповідач не повідомив позивача про відмову від підписаної заявки та не задовольнив його претензію від 05.08.2024, то позивач просить стягнути з відповідача за порушення взятих ним на себе зобов'язань за договором та заявкою штраф у розмірі 10% вартості перевезення в сумі 6660,83 грн (що становить 150 євро) - за відмову від підписаної заявки менше ніж 24 години, що передбачено пунктом 6.1 договору та п'ятим реченням пункту 2 заявки на перевезення вантажу.
Відповідачем жодних заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог не було надано.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем штрафу у розмірі 6660,83 грн.
Отже, предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 6660,83 грн штрафу згідно договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 та транспортної заявки на перевезення вантажу № 469 від 25.07.2024.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Оцінивши подані позивачем докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України).
За змістом частин першої та п'ятої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями частини другої статті 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Частини 1 та 2 статті 639 ЦК України передбачають, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з частинами 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно з частинами 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 908 Цивільного кодексу України та 306 Господарського кодексу України унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 ГК України та статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Поряд з цим, суд враховує, що у частині четвертій статті 306 ГК України, яка регламентує перевезення вантажів як виду господарської діяльності, зазначено, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність". Згідно зі статтею 1 цього Закону транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Отже, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, оскільки це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо) і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
Крім того, з аналізу частини першої статті 929 ЦК України випливає, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов'язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер.
У відповідності з частиною другою статті 916 ЦК України плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 та транспортної заявки № 469 від 25.07.2024 відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити отримання вантажу, переданого вантажовідправником у місці та в час, обумовлений у договорі та в заявці, та доставити вантаж до місця призначення і передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачу); а позивач взяв на себе зобов'язання оплатити такі послуги перевезення, надані відповідачем у строк та у порядку, визначеними у договорі та в заявці.
Згідно із статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, надаючи оцінку, встановленим в договорі та в транспортній заявці умовам перевезення вантажу, зокрема, щодо часу та місця прибуття до завантаження суд враховує положення статті 627 ЦК України, за якими сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частин другої і третьої статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 учасники цивільних правовідносин мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).
Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
За таких обставин справи, з врахуванням положень статей 251, 253, 530, 612, 908, 909, 929 ЦК України, 306, 307, 316 ГК України, умов транспортної заявки № 469 від 25.07.2024 на виконання умов договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024, відповідач зобов'язаний був забезпечити прибуття до завантаження транспортного засобу для здійснення перевезення вантажу - 30.07.2024 о 14 годині 30 хвилин по адресу завантаження в Республіці Франція (Промислове товариство олійних культур - вулиця Генерала де Голля, 16-62223 Сен-Лоран-Бланжі) з метою подальшого перевезення вантажу згідно умов заявки та договору.
Згідно частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частина перша статті 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217 та частиною першою статті 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом частини першої статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта статті 231 ГК України).
З урахуванням таких положень цивільного та господарського законодавства при укладенні договору та заявки сторони узгодили умови відповідальності за невиконання та неналежне виконання умов договору перевізником та експедитором, зазначивши у пункті 6.1 договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024, що за невиконання та/або неналежне його виконання винна сторона несе відповідальність, та зазначивши у пункті 2 транспортної заявки на перевезення вантажу №469 від 25.07.2024, що за відмову від підписаної заявки менше ніж 24 години перевізник виплачує експедитору штраф у розмірі 10 % від вартості перевезення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Суд враховує, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).
При цьому , приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що в силу зобов'язання кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах, що виникли між сторонами.
Отже, оскільки умови транспортної заявки № 469 від 25.07.2024 та договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 відповідають актам цивільного законодавства, які регламентують перевезення та транспортне експедирування вантажу; оскільки сторони добровільно, на власний розсуд погодили умови договору та транспортної заявки, які передбачають відповідальність за їх невиконання, то з врахуванням приписів статей 525, 526 і 629 ЦК України щодо обов'язковості договору та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання, у випадку порушення однією зі сторін умов договору настає відповідальність, яка передбачена договором, зокрема за відмову від підписаної заявки менше ніж 24 години сторони згідно умов пункту 2 транспортної заявки на перевезення вантажу №469 від 25.07.2024 передбачили сплату перевізником на користь експедитора штрафу в розмірі 10 % від вартості перевезення.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною другою статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 та транспортною заявкою №469 від 25.07.2024 не виконав, відмовившись від підписаної заявки, так як відповідач (перевізник за договором) не забезпечив прибуття 30.07.2024 о 14 годині 30 хвилин транспортного засобу до завантаження в Республіці Франція по адресу: Промислове товариство олійних культур - вулиця Генерала де Голля, 16-62223 Сен-Лоран-Бланжі з метою подальшого перевезення вантажу для експедитора згідно умов заявки та договору; своєчасно не повідомив позивача про відмову від підписаної заявки, а тому за невиконання таких умов договору та заявки позивачем правильно та обгрунтовано нараховано штраф у розмірі 10 % від вартості перевезення - 1500 євро, тобто 150 євро, що становить 6660,83 грн на день порушення відповідачем зобов'язання за договором - 30.07.2024.
Згідно відомостей офіційного сайту Національного банку України станом на 30.07.2024 курс 1 євро до гривні становить 44,4055 грн (посилання на сайт - https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=30.07.2024&period=daily). Отже, вартість 150 євро становить 6660,83 грн.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6660,83 грн підлягає задоволенню.
Щодо обгрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд у справі, не подав своїх заперечень проти позовних вимог та наведених позивачем обставин справи, не надав доказів на спростування викладених позивачем обставин, а також не надав доказів виконання своїх зобов'язань за договором перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 та транспортною заявкою на перевезення вантажу №469 від 25.07.2024.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.
Розподіл судових витрат
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 129 ГПК України).
Відтак, на відповідача покладається 3028,00 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно платіжної інструкції № 386 від 20.11.2024.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім - Карго" (код ЄДРПОУ - 45606621, місцезнаходження - 90310, Закарпатська область, Берегівський район, село Боржавське, вулиця Добровольців, будинок 45) на користь Фізичної особи - підприємця Мазурик Богдана Володимировича (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) 6660,83 грн (шість тисяч шістсот шістдесят гривень 83 копійки) штрафу за невиконання договору перевезення вантажів №278 від 25.07.2024 згідно транспортної заявки на перевезення вантажу №469 від 25.07.2024 та 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя Сисин С.В.