Справа № 591/12348/24
Провадження № 2-а/591/176/24
06 березня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -
встановив:
Позивач ставить питання про визнання протиправними дій відповідача та скасування постанови №11/24-350 від 17 листопада 2024 року про накладення адміністративного стягнення. Вважає, що жодного правопорушення не вчиняв. Крім того, згідно тексту постанови 17 листопада 2024 року о 14 год. 35 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП згідно абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вищезазначена постанова була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 12.11.2024 року, згідно якого 12 листопада 2024 року о 09.18 год. у приміщенні КУ Сумська міська клінічна лікарня №5 за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, буд.2 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану правил військового обліку в частині неявки до облікового органу та неподання своїх облікових даних, як передбачено пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, а саме не повідомив особисто в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також не надав зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП..
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2024 року відкрито провадження у справі.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник позивача подала письмову заяви про розгляд справи у її відсутність, згідно цієї заяви сторона позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом та у встановлений в ухвалі строк відзив на позов не надав.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 17 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №11/24-350 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000.00 гривень.
Згідно тексту вказаної постанови, 17 листопада 2024 року о 14 год. 35 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно з частиною 3 статті 210-1 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - співробітником ІНФОРМАЦІЯ_2 ) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №К/9901/29775/18.
Судом також встановлено, що зміст постанови про накладення адміністративного стягнення не відповідає змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 12.11.2024року відносно ОСОБА_1 , а саме - постановою №11/24-350 громадянин ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в той час як протокол про накладення адміністративного стягнення від 12.11.2024, що передував вищезазначеній постанові, містить інформацію про порушення ОСОБА_1 лише ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Суд доходить до висновку, що постанова №11/24-350 відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, оскільки згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за №36/41381 у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Згідно з постановою Верховного Суду України від 10.05.2018 року № 760/9462/16-а складання протоколу це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
За зазначених вище обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова у справі про накладення адміністративного стягнення № 11/24-350 від 17.11.2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані відповідачем, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем не подано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
З огляду на вищевикладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 605 грн.60 коп., а тому вказані витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 10, 210, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 139, 159-162, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити.
Скасувати постанову №11/24-350 від 17 листопада 2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн.60 коп..
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Повний текст судового рішення складено 07 березня 2025 року.
СУДДЯ А. Я. КЛИМЕНКО