Рішення від 04.03.2025 по справі 904/6631/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025м. ДніпроСправа № 904/6631/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Гарматін К.В.;

від відповідача: Балдинюк М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдінг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (м. Дніпро)

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, у загальному розмірі 47 333 930 грн. 02 коп.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2023 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдінг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - відповідач) інфляційні втрати та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 у загальному розмірі 47 333 910 грн. 02 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 39 055 856 грн. 72 коп. - інфляційні втрати;

- 8 278 073 грн. 30 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року електричну енергію, внаслідок чого, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2022 року по жовтень 2023 року у сумі 39 055 856 грн. 72 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 05.03.2022 по 13.11.2023 у сумі 8 278 073 грн. 30 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 568 011 грн. 32 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 (суддя Дупляк С.А.) у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції постанови; в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2024 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі № 904/6631/23 скасовано; справу № 904/6631/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024, справу № 904/6631/23 передано судді Фещенко Ю.В. для розгляду.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.12.2024 справу № 904/6631/23 було прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено повторне проведення підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 24.12.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №38391/24 від 18.12.2024), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.12.2024 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду № 59209/24 від 23.12.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи з метою надання часу для належної підготовки відзиву на позовну заяву.

У підготовче засідання 24.12.2024 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

З приводу вказаних відповідачем обставин судом було відзначено, що ухвалою суду від 17.12.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Так, ухвалу суду від 17.12.2024 було отримано відповідачем 17.12.2024, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 17.12.2024 доставлена до Електронного кабінету відповідача - 17.12.2024 (а.с. 86).

Враховуючи дату отримання ухвали суду відповідачем (17.12.2024), граничним строком подання відзиву на позовну заяву є 01.01.2025 включно, тому станом на 24.12.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву не закінчився.

Крім того, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.12.2024 підготовче засідання було відкладено на 14.01.2025.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 1/25 від 01.01.2025), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- постачальники універсальних послуг (яким є ТОВ "Донецькі енергетичні послуги"), постачають енергію населенню за фіксованими цінами, можуть купувати її у "Енергоатома" за ціною, що встановлюється ринковим шляхом. Різницю між фіксованою ціною електричної енергії для населення, яка є значно нижчою за ринкову, та ринковою ціною, за якою постачальники універсальних послуг покупає електричну енергію для продажу електроенергії для населення компенсують ті ж два державні виробники - ДП НАЕК "Енергоатом" і ПРАТ "Укргідроенерго". На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення ПСО) між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдінг" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач, продавець) та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" (далі - відповідач, покупець, ПУП) укладено договір про купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 № 65-150-SD-21-00421 (далі - договір). При цьому відповідач зазначає, що спірний договір, укладений між позивачем та відповідачем, не є звичайним господарським договором, з ряду причин, зокрема, відповідач не може від нього відмовитись, не може внести до нього зміни, оскільки він є однаковим для всіх покупців тощо. При цьому при умові неотримання покупцем коштів від гарантованого покупця, він позбавлений джерела для покриття власних витрат, у тому числі можливості здійснення оплати за купівлю стандартних продуктів BASE_M. Отже, з урахуванням суті положень статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", ситуація, в якій постачальник універсальних послуг позбавлений джерел компенсації, вказує на відсутність його вини, зокрема, в частині виконання умов спірного договору. Крім того, виникнення зазначеної проблеми вказує ще й на недосконалість нормативної бази в частині регулювання відповідних відносин, які стосуються спеціальних обов'язків. У свою чергу, покладення на покупця відповідальності, будь-якої, в тому числі за невиконання грошової вимоги згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" суперечить загальним засадам цивільного законодавства, викладеним у пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України щодо справедливості, добросовісності та розумності. Визначений Кабінетом Міністрів України порядок взаємодії ставить перелічених учасників ринку по виконанню спеціальних обов'язків у залежність один від одного. З огляду на примірні договори, які затверджені Положенням ПСО, та умови договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, першим у ланцюжку здійснення оплат є ДП "НАЕК "Енергоатом". Саме ДП "НАЕК "Енергоатом" першим здійснює оплати на рахунок ДП "Гарантований покупець", ДП "Гарантований покупець", у свою чергу, здійснює оплату у чітко встановлені строки на рахунок постачальника універсальних послуг і вже потім постачальник універсальних послуг здійснює оплату ДП "НАЕК "Енергоатом" на виконання договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021. Запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859 фінансова модель покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу передбачає авансування витрат постачальників універсальних послуг, які задіяні у процесі постачання електричної енергії побутовим та прирівняним до ним споживачам за фіксованими цінами. Такий висновок додатково підтверджується положенням пункту 6.4 договору № 65-150-SD-21-00421, відповідно до якого у разі наявності у покупця заборгованості перед продавцем за договором, продавець інформує про це гарантованого покупця відповідно до пункту 8 Положення про ПСО шляхом направлення повідомлення з накладенням КЕП керівника уповноваженої особи. В матеріалах справи відсутні такі повідомлення продавця, адресовані гарантованому покупцю, про наявність у покупця заборгованості перед продавцем, що підтверджує розуміння відповідачем ситуації, що порушення розрахунків по ланцюгу виникло в першу чергу через неможливість відповідача забезпечити фінансування для гарантованого покупця. В свою чергу, суттєвою обставиною для справи є те, що порушення в ланцюгу взаєморозрахунків виникли після початку військової агресії проти України. Так, до 24.02.2022 всі оплати виконувалися своєчасно і відповідач не мав боргів перед позивачем. Проте з початком війни виплати з боку позивача на користь гарантованого покупця зупинились. Через систематичну затримку платежів позивача на користь ДП "Гарантований покупець" виникла заборгованість ДП "Гарантований покупець" перед відповідачем, що, у свою чергу, призвело до заборгованості відповідача перед позивачем. Така заборгованість утворилася у зв'язку з несвоєчасним отриманням коштів по ланцюгу ПСО. Внаслідок прострочення кредитора, яким у цих правовідносинах є позивач, який не вчинив дій, що встановлені договором та актами цивільного законодавства, у відповідача у визначений договором час здійснення платежів не настав строк виконання грошових зобов'язань за договором, оскільки саме позивач несвоєчасно виконував свої зобов'язання перед іншим учасником ринку електроенергії - гарантованим покупцем, що надалі спричинило неможливість виконання відповідачем свого обов'язку перед позивачем;

- щодо спеціального нормативного регулювання на особливий період, відповідач зазначає, що 21.03.2022 на час воєнного стану Міністерством енергетики України прийнято наказ № 132 "Про забезпечення купівлі - продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" (далі - Наказ № 132), яким учасників ринку електроенергії зобов'язано забезпечити його виконання, а також виконання інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії зазначеними учасникам ринку, в частині, що не суперечать цьому наказу. Відповідно до пункту 3 та пункту 4 Наказу № 132 ДП "НАЕК "Енергоатом" та ПрАТ "Укргідроенерго" було зобов'язано спрямувати кошти ДП "Гарантований покупець" в оплату вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий - березень 2022 року до повної її оплати. Водночас, пунктом 5 Наказу № 132 зобов'язано постачальників універсальних послуг усі кошти, отримані від ДП "Гарантований покупець" першочергово спрямувати ДП "НАЕК "Енергоатом" за куповану електричну енергію до повної її оплати за лютий - квітень 2022 року. Даний порядок, визначений Наказом № 132, в черговий раз підтверджує, що взаєморозрахунки за ПСО здійснюються по певному колу осіб (учасників ринку електроенергії) та що кошти ДП "НАЕК "Енергоатом", сплачені ДП "Гарантований покупець", після їх отримання відповідачем від гарантованого покупця, є джерелом розрахунку відповідача за своїми обов'язками перед ДП "НАЕК "Енергоатом" на виконання механізму ПСО. До того ж, у підпункті 7 пункту 6 Наказу № 132 зазначено, у разі неспрямування постачальником універсальних послуг коштів, отриманих ним згідно з підпунктом 6 цього пункту (від ДП "Гарантований покупець"), до суб'єкта, визначеного підпунктом 4 пункту 5 наказу (ДП "НАЕК "Енергоатом"), ДП "Гарантований покупець" зобов'язаний призупинити перерахування коштів такому постачальнику універсальних послуг відповідно до інформації ДП "ДАЕК "Енергоатом" до повного виконання ним вимог підпункту 4 пункту 5 вказаного наказу. У подальшому, з урахуванням вимог Наказу № 132 та з метою врегулювання порядку розрахунків між учасниками ринку, Міністерством енергетики України прийнято низку інших наказів, за якими здійснюються розрахунки в рамках механізму ПСО: Наказ Міненерго № 173 від 09.05.2022, Наказ Міненерго № 180 від 23.05.2022, Наказ Міненерго № 214 від 23.06.2022, Наказ Міненерго № 291 від 26.08.2022, Наказ Міненерго № 312 від 14.09.2022, Наказ Міненерго № 334 від 29.09.2022, Наказ Міненерго № 339 від 30.09.2022, Наказ Міненерго № 391 від 18.11.2022, Наказ Міненерго №17 від 17.01.2023, Наказ Міненерго № 22 від 24.01.2023, Наказ Міненерго № 43 від 08.02.2023. Вказані накази Міністерства енергетики України чітко визначають порядок та суми розрахунків. При цьому відповідач зазначає, що протягом здійснення розрахунків за вищезазначеними наказами Міністерства енергетики України ДП "Гарантований покупець" не призупиняв перерахування коштів позивачу згідно із підпунктом 7 пункту 6 Наказу №132, що підтверджує відсутність заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" в рамках механізму ПСО. Також, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №775 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії, що здійснюють операції з експорту електричної енергії, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії протягом дії воєнного стану, за змістом якого з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки на учасників ринку електричної енергії відповідно до статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" у порядку, передбаченому цим Положенням, тимчасово покладаються спеціальні обов'язки. Спеціальні обов'язки покладено на таких учасників ринку електричної енергії: суб'єктів господарювання, що здійснюють експорт електричної енергії до держав - членів Європейського Союзу (далі - експортери електричної енергії); гарантованого покупця; оператора системи передачі; постачальників універсальних послуг. До спеціальних обов'язків належить, зокрема, спрямовування постачальниками універсальних послуг коштів, отриманих від гарантованого покупця відповідно до цього Положення, виключно на покриття зобов'язань перед гарантованим покупцем, оператором системи передачі, операторами систем розподілу, іншими учасниками ринку електричної енергії згідно з укладеними постачальниками універсальних послуг договорами та індивідуальних витрат таких постачальників. Згідно з приписами пунктів 7, 9 - 10 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії, що здійснюють операції з експорту електричної енергії, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії протягом дії воєнного стану, експортери електричної енергії зобов'язані своєчасно та у повному обсязі оплачувати гарантованому покупцю вартість послуги із забезпечення безпеки постачання електричної енергії відповідно до умов договорів про забезпечення безпеки, виконувати інші умови договорів про забезпечення безпеки. Гарантований покупець зобов'язаний кошти, що надійшли на його поточний рахунок від експортерів електричної енергії, відповідно до умов договорів про забезпечення безпеки, в день надходження, спрямовувати на оплату послуг постачальників універсальних послуг, що надаються гарантованому покупцю відповідно до вимог Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, пропорційно прогнозній вартості послуг постачальників універсальних послуг на відповідний розрахунковий місяць, розрахованої згідно з додатком 5 до зазначеного Положення. Постачальники універсальних послуг зобов'язані спрямовувати кошти, отримані від гарантованого покупця відповідно до цього Положення, виключно на покриття зобов'язань перед гарантованим покупцем, оператором системи передачі, операторами систем розподілу, іншими учасниками ринку електричної енергії згідно з укладеними постачальниками універсальних послуг договорами та на здійснення індивідуальних витрат таких постачальників. Відповідач зазначає, що в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед позивачем, у строки і розмірах, які були визначені спеціальними нормативними актами Міненерго. Також, відповідач стверджує, що в частині строків і розміру оплати, умови спірного договору фактично не діяли, оскільки був введений окремий режимі регулювання наказами Міненерго, які виконувались учасниками ПСО, у зв'язку з чим після початку військової агресії, в результаті форс-мажорних обставин, нормативними актами на особливий період був введений окремий режим розрахунків, що виключило можливість здійснювати розрахунки на підставі спірного договору. Вплив нормативних актів, також вказаний в сертифікаті про форс-мажорні обставини № 3100-22-0703. Крім того, з боку АТ "НАЕК "Енергоатом" також були допущені прострочення сплати платежів на користь ДП "Гарантований покупець", що далі спричиняло послідовні неплатежі у межах коштів, передбачених як джерело виконання спеціальних обов'язків, що сплачувалися по ланцюгу в рамках моделі ПСО. Зазначене підтверджується інформацію про вартість та оплату послуги гарантованого покупця, яку відповідач на виконання підпункту 5 пункту 7 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, зобов'язаний оприлюднювати щомісяця до 25 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, на власному веб-сайті (https://old.energoatom.com.ua/saleselectricity.html). Як прослідковується з даних сайту позивача, Енергоатом систематично допускав наявність заборгованості перед ДП "Гарантований покупець" у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року, що вочевидь мало наслідком виникнення заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед відповідачем, що також, у свою чергу, призвело до заборгованості відповідача перед позивачем. Така заборгованість утворилася у зв'язку з несвоєчасним отриманням коштів по ланцюгу ПСО. Таким чином, внаслідок дій позивача, що спричинили розриви у синхронізованій моделі ПСО щодо послідовності платежів у межах коштів, що сплачуються по ланцюгу в рамках цього механізму, відповідач не здійснив своєчасної оплати позивачу отриманої електричної енергії;

- частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. У даному випадку прострочення позивачем, як кредитором, виконання своїх зобов'язань у рамках ПСО, які встановлені договорами та актами законодавства, щодо своєчасної оплати послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, позивачем не спростовано. Таким чином позивач, як сторона договору та учасник ринку електричної енергії, на якого урядом покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, неодноразово допустивши прострочення кредитора, вимагає у боржника сплатити йому проценти та інфляційні втрати. У свою чергу відповідач, у міру надходження грошових коштів, добросовісно сплачував грошові кошти та погасив основну заборгованість;

- щодо форс-мажорних обставин та їх особливого впливу на відносини сторін окремих нормативних актів, відповідач вказує на те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року у загальній сумі 47 333 930 грн. 02 коп. (з них: 8 278 073 грн. 30 коп. - 3% річних, 39 055 856 грн. 72 коп. - інфляційні втрати). Відповідно до пункту 9.2. договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин. На виконання пункту 9.4 договору ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" повідомило ДП "НАЕК "Енергоатом" про настання форс-мажорних обставин листом № 28/2865 від 08.09.2022 року та відправив позивачу сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України № 3100-22-0703 від 29.08.2022. На неможливість виконання зобов'язань відповідачем за договором внаслідок форс-мажорних обставин вплинула низка прийнятих нормативно-правових актів в енергетичній галузі України, на підставі яких на ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" покладено додаткові обов'язки та іншим, ніж до повномасштабної збройної агресії, чином врегульовано правовідносини на ринку електричної енергії: 1) Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.022 № 453 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.062019 № 483 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії", а саме, було змінено строк дії даного Положення з 30.04.2022 на 31.10.2022. Відповідач зауважує, що строк дії Положення неодноразово продовжувався. Востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 544 було змінено строк дії даного Положення з 31.05.2023 на 31.12.2023. Таким чином, автоматично продовжено і дію договору між відповідачем та позивачем, який було укладено на виконання даного Положення. Тобто права та обов'язки сторін за договором не закінчилися 30.04.2022 та продовжили свою дію, принаймні, до 31.12.2023. Таке продовження дії договірних зобов'язань визначено державою на законодавчому рівні та відбувається поза волею відповідача. Внаслідок пролонгації дії постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 відповідач продовжує нести обов'язки щодо купівлі електричної енергії для побутових споживачів у ДП НАЕК "Енергоатом" та залежати від встановленого ПСО циклу оплат за куплену електричну енергію, за яким: спочатку товариство має отримати відповідні грошові кошти від ДП "Гарантований покупець" і лише тоді розрахуватись із ДП НАЕК "Енергоатом". При цьому товариство позбавлене будь-якої можливості відмовитися від виконання або корегування своїх обов'язків із постачання електричної енергії населенню за фіксованими цінами задля того, щоб не залежати від встановленого ПСО порядку розрахунків та усунення порушень в частині своєчасної оплати; 2) в свою чергу, відповідно до наказів Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022, № 173 від 09.05.2022, №180 від 23.05.2022, № 214 від 23.06.2022, № 291 від 26.08.2022, № 312 від 14.09.2022, №334 від 29.09.2022, № 339 від 30.09.2022, № 391 від 18.11.2022, № 17 від 17.01.2023, № 22 від 24.01.2023, № 43 від 08.02.2023, були встановлені інші строки та суми розрахунків. Зазначені накази є непередбачуваними і невідворотними обставинами, які вплинули на дії відповідача, оскільки передбачити їх ухвалення чи запобігти їх видачі відповідач не міг, як не міг уникнути їх впливу, оскільки вони є обов'язковими до виконання в силу положень діючого законодавства. Враховуючи зазначене, відповідний порядок розрахунків встановлений на особливий період згаданими наказами, має розглядатися, як новація якою були змінені умови спірного договору. В свою чергу, вказане підтверджує вплив форс-мажорних обставин на відносини сторін, зокрема, в частині строків та розміру зобов'язань, які мали бути виконані покупцем на користь позивача. Таким чином, у сукупності, обставини що склались з огляду на збройну агресію Російської Федерації проти України, товариство було позбавлене можливості своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання за договором № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, і такого впливу товариство зазнає по цей час. Наведене обґрунтування товариства свідчить про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти нашої держави, та неможливістю своєчасно виконувати зобов'язання за договором, що додатково підтверджується сертифікатом № 3100-22-0703 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили);

- щодо правової природи нарахування інфляційних втрат, 3% річних та застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати не можуть бути застосовані, як додатковий вид відповідальності, щодо строків, передбачених спірним договором. В даних обставинах, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність могла б бути застосована щодо порушення строків та розміру платежів, встановлених зазначеними наказами Міненерго, однак відповідні вимоги позивачем не заявлялися. Враховуючи обставини того, що відносини сторін регулюються спеціальним законодавством в рамках виконання спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії і вони зазнали впливу відносини форс-мажорних обставин у вигляді окремого нормативного регулювання в особливий період та враховуючи прострочення кредитора, наразі відсутні докази порушення строків виконання зобов'язання відповідачем, оскільки врахування строків передбачених спірним договором, за даних обставин не вбачається за можливе.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 386/25 від 06.01.2025), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- на виконання умов договору АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "ЕнергоатомТрейдинг" у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року поставило електричну енергію ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", проте останній взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії не виконав, чим порушив як погоджені сторонами умови пункту 4.3 договору та пункту 6 додаткових угод до договору, так і положення діючого законодавства. Відповідно до інформації АТ "Ощадбанк" № 16/2-09/79346/2023 від 13.11.2023 за період з 01.03.2022 по 31.10.2023, виписки по рахунку АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в АТ "Укрексімбанк" за період з 01.03.2022 по 31.10.2023, за період 14.11.2023 ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" сплатило вартість купленої електричної енергії з порушенням строків оплати товару. З огляду на прострочення відповідачем внесення оплати придбаної електричної енергії, позивач здійснив нарахування 3% річних в сумі 8 278 073 грн. 30 коп. та інфляційних втрат в сумі 39 055 856 грн. 72 коп.;

- щодо доводів та аргументів виконання відповідачем умов договору та додаткових угод до нього, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач зазначає, що сторони за взаємною згодою у договорі чітко встановили строки внесення відповідачем плати за придбану електричну енергію. Водночас, на час дії воєнного стану учасники ринку електричної енергії, на яких покладені спеціальні обов'язки, зобов'язані забезпечити виконання вимог наказу та інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії (пункт 1 наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022 № 132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період"). За змістом наказу: ДП "НАЕК "Енергоатом" повинне спрямовувати кошти до ДП "Гарантований покупець" в оплату заборгованості за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за певний період та у конкретній сумі; ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня повинне спрямовувати постачальникам універсальних послуг отримані згідно з пунктом 1 цього алгоритму кошти за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг; Постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу від ДП "Гарантований покупець" згідно з пунктом 2 цього алгоритму повинне спрямувати до ДП "НАЕК "Енергоатом" отриману суму коштів за куповану електричну енергію за певний період постачання у певній сумі. У подальшому, Міністерство енергетики України вносило зміни та доповнення до наказу № 132 від 21.03.2022, а саме наказами: № 173 від 09.05.2022, № 180 від 23.05.2022, №214 від 23.06.2022, № 291 від 26.08.2022, № 334 від 29.09.2022, № 339 від 30.09.2022, № 391 від 18.11.2022, № 17 від 17.01.2022, № 22 від 24.01.2023, № 43 від 08.02.2023, № 90 від 10.03.2023, № 181 від 29.05.2023, № 214 від 10.07.2023, № 231 від 28.07.2023, № 259 від 30.08.2023, № 295 від 04.10.2023, в яких передбачалися суми та об'єми розрахунків між учасниками ринку. Таким чином, наведеними наказами визначалися суми коштів, які виділялися для здійснення розрахунків між сторонами, а також встановлювався обов'язок перерахувати ці кошти у визначені терміни (фактично негайно: постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного). Накази Міністерства енергетики України видані на погашення (оплату) вже існуючої заборгованості між учасниками ринку електричної енергії, на яких покладено виконання спеціальних обов'язків. Проте, ними не встановлювалися інші строки оплати за укладеними між виробником та постачальниками універсальних послуг договорами купівлі-продажу електричної енергії. Наказами Міненерго України урегульовувались правовідносини щодо обов'язкового перерахування, в тому числі, ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" отриманих коштів від ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу. Але, цей обов'язок не виключає його обов'язку з оплати іншої суми вартості придбаної електричної енергії у визначений договором строк, оскільки наказами не змінювалися джерела надходження коштів для оплати вартості електричної енергії та не встановлювалися умови, які б ставили у залежність сплату отриманої електричної енергії від надходження коштів безпосередньо від ДП "Гарантований покупець". Відтак, накази Міністерства енергетики України не змінювали строки виконання сторонами зобов'язань за договором, а тому ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" зобов'язано було сплачувати кошти у відповідності до договірного графіку та розміру;

- щодо грошових розрахунків між "виробником", "Гарантованим покупцем" та "постачальником універсальних послуг" позивач вказує на те, що за наслідками порівняння періодичності платежів та їх розміру, можна дійти до висновку, що у договірних відносинах між "виробником", "гарантованим покупцем" та "постачальником універсальних послуг" існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов'язань. Відповідну синхронність ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" вважає послідовністю дій у ланцюгу здійснення грошових розрахунків. На думку відповідача, у такому ланцюгу спочатку кошти перераховує "виробник" "Гарантованому покупцю", у подальшому "Гарантований покупець" кошти перераховує "постачальнику універсальних послуг" і лише потім "постачальник універсальних послуг" перераховує кошти "виробнику". Проте, ані умови Примірних договорів, ані умови наведених договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, якими постачальники універсальних послуг виконують свої фінансові зобов'язання при виконанні спеціальних обов'язків відповідно до наведеного Положення про ПСО з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Іншими словами, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов'язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у синхронному виконанні взаємних розрахунків. Відтак, Постанова Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для "постачальників універсальних послуг", а тому ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" зобов'язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії у незалежності від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у взаємних розрахунках. Позивач звертає увагу суду на те, що у подібних правовідносинах господарські суди з вищевказаних підстав відхиляють доводи та аргументи постачальників універсальних послуг про те, що наказами Міністерства енергетики України змінені строки виконання грошових розрахунків по договорам, джерелом виконання грошових зобов'язань перед АТ "НАЕК “Енергоатом" в особі філії “ВП "Енергоатом-Трейдинг" є кошти отримані від іншого учасника, що виконує спеціальні обов'язки як безпідставні. Так, Верховний Судом у постанові від 18.09.2024 у справі №918/1304/23 за позовом АТ "НАЕК "Енергоатом» в особі філії “ВП "Енергоатом-Трейдинг" до ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат за подібні порушення, залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими позовні вимоги задоволені повністю;

- щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат із посиланням відповідачем на форс-мажорні обставини, позивач зазначає про те, що доводи та аргументи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву не відповідають обставинам справи та суперечать висновкам Верховного Суду у справах № 918/1304/23, № 904/6631/23, отже є безпідставними.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 1350/25 від 13.01.2025), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- у відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення ПСО та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для "постачальників універсальних послуг", а тому ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" зобов'язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії у незалежності від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у взаємних розрахунках. З вказаним твердженням відповідач погоджується лише частково та зазначає, що договором між позивачем та відповідачем встановлений певний порядок оплати, який передбачає планові розрахунки за отриманий товар (електричну енергію). Проте, як вже зазначав відповідач, даний договір не є звичайним господарським договором. Він є одним із складових загальної структури купівлі електричної енергії для забезпечення побутових споживачів (населення) електричною енергією. Наразі у цій загальній структурі задіяні не тільки позивач та відповідач, а й інші учасники ринку електричної енергії, зокрема це ДП "Гарантований покупець". Загальна структура купівлі електричної енергії для забезпечення побутових споживачів як раз і визначена у Положенні про ПСО. Цим Положенням у пункті 1 визначено наступне: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов'язки; зміст та обсяг спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов'язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; територію та строк виконання спеціальних обов'язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки. Як зазначав відповідачу відзиві на позовну заяву, рух грошових коштів між учасниками ринку електричної енергії встановлений у пункті 5 Положення ПСО, дані обставини підтверджені і в запереченнях позивачем. Поряд з цим, відповідач акцентує увагу, що до березня 2022 року порушень у строках оплати з його боку не допускалося, зокрема для покриття тимчасових короткострокових затримок, які виникали до березня 2022 року, відповідач мав можливість використати інші джерела надходжень. Проте, після початку війни, затримка по ланцюгу стала системною та масштабною, і відповідач не має інших джерел надходжень у такому обсязі, для подальшого своєчасного виконання зобов'язань у відповідності до умов укладеного договору;

- відповідач звертає увагу на те, що розглядати тільки умови договору, як зазначає позивач, без врахування взаємовідносин між усіма учасниками ринку, які задіяні у загальному процесі забезпечення електричною енергією побутових споживачів, неможливо без врахування інших обставин, в тому числі форс-мажорних, які вплинули і впливають на відносини сторін. Так, у відповідності до статті 237 Господарського процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суду, суд має врахувати і з'ясувати всі обставини, для забезпечення законності та обґрунтованості майбутнього рішення суду. При цьому позивачем у своїх запереченнях на відзив, фактично підтверджено вплив державного органу в особі Міненерго, на відносини сторін, шляхом видачі ряду наказів. Відповідні накази для сторін є обов'язковими, невідворотними та непередбачуваними. Поряд з цим Положення про ПСО не передбачає повноважень для Міненерго щодо втручання у відповідні відносини. Однак, частиною 8 статті 15 Закону України "Про ринок електричної енергії", передбачені спеціальні повноваження, і їх застосування у виключних випадках, а саме у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду. Таким чином підтверджується, що функціонування електроенергетики з початку військової агресії відбувається в умовах особливого періоду. Саме для врегулювання тієї кризи неплатежів, яка виникла з березня 2022 року, і були видані накази Міненерго, що підтверджує непередбачуваність і невідворотність обставин, в яких опинився відповідач. Натомість, відповідач для оплати за електроенергію за договором не мав можливості використовувати інші кошті ніж ті, які отримані відповідачем під час здійснення виконання спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу відповідно до Положення ПСО. В свою чергу, висновок позивача, про обов'язок використання відповідачем коштів з інших джерел, для виконання спірних обов'язків, суперечать діючому законодавству, оскільки в рамках виконання спеціальних обов'язків згідно з пунктом 7 частин 5 та частини 7 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" державою гарантоване забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання таких обов'язків із визначенням джерел фінансування при їх покладенні. В свою чергу, саме позивач є одним із джерел, і він в першу чергу мав би забезпечувати фінансування на першому кроці, щоб забезпечити подальшу можливість здійснення фінансування по ланцюгу. Отже, на час воєнного стану, фактично Міністерство енергетики України встановило інший порядок оплати за спожиту побутовими споживачами електричну енергію, куплену відповідачем у позивача. Цей порядок встановлений наказом №132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" (далі - Наказ № 132). Вже було зазначено відповідачем, і підтверджено у запереченнях позивача, що вказаним наказом встановлений певний алгоритм щодо перерахування коштів між учасниками ринку. У подальшому, з урахуванням вимог Наказу № 132 та з метою врегулювання порядку розрахунків між учасниками ринку, Міністерством енергетики України прийнято низку інших наказів, за якими здійснюються розрахунки в рамках механізму ПСО. Дані накази Міністерства енергетики України чітко визначають порядок та суми розрахунків. Відповідач зазначає, що протягом здійснення розрахунків за вищезазначеними наказами Міністерства енергетики України ДП "Гарантований покупець" не призупиняв перерахування коштів позивачу згідно із підпунктом 7 пункту 6 Наказу № 132, що підтверджує відсутність заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" в рамках механізму ПСО;

- у відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові по даній справі дійшов висновків щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин правил щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначених статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України. Проте, відповідач акцентує увагу, що відповідний висновок стосується прямої залежності відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України та обставин, передбачених статтею 617 Цивільного кодексу України, тобто наявність самої форс-мажорної обставини є недостатнім для звільнення відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Отже, Верховний Суд зобов'язав перевірити і сам розрахунок позивача та вивчити підставі, які впливають на їх застосування;

- відповідач зазначає, що строк виконання зобов'язання продовжується на період прострочення кредитором. Прострочення позивача в рамках виконання ПСО є загальновідомим (https://uaea.com.ua/news/pek-news/atom-uge-pso.html , борги на енергоринку: кому і скільки винні "Енергоатом", "Укренерго", ДТЕК та "зелені" - Forbes.ua) і не спростовано позивачем. Стаття 613 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. В свою чергу, через низку наказів Міненерго, про які зазначено вище, фактично відбулося відстрочення виконання зобов'язань по ланцюгу між учасниками механізму ПСО, що вказує на наявність обставин передбачених частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України. Отже, не вчинивши дії, які встановлені Положення про ПСО, а саме: не здійснивши своєчасного фінансування Гарантованого покупця, позивач фактично спровокував подальше виникнення заборгованості по ланцюгу і позбавив відповідача передбаченого законодавством джерела фінансування, вчинивши прострочення кредитора, враховуючи, що відповідач не може відмовитись, як від виконання спеціальних обов'язків так і від договірних відносин, що є предметом спору, з огляду на їх обов'язковість в силу положень законодавства. Таким чином, внаслідок прострочення кредитора, яким у цих правовідносинах є позивач, який не вчинив дій, що встановлені договором та актами цивільного законодавства, у відповідача у визначений договором час, не настав строк виконання грошових зобов'язань за договором, оскільки в силу положень частин 2 і 4 статті 613 Цивільного кодексу України допускається відстрочення виконання зобов'язання і не сплачуються проценти за час прострочення кредитора. Також, відповідач зазначає, що справи, на які посилається позивач у своїх запереченнях, як на прецедентні і правозастосовні, не є такими, що мають застосовуватися в рамках даного спору, оскільки Верховний суд в них не оцінював правові позиції і норми права, викладені відповідачем у цьому судовому спорі і на необхідності застосування яких акцентує увагу.

У підготовче засідання 14.01.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представники позивача та відповідача зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 14.01.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.01.2025 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2025.

У судове засідання 13.02.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, наведені в його заявах по суті справи.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву.

Перед стадією "Дослідження доказів" суд вважав за доцільне оголосити перерву у судовому засіданні.

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 13.02.2025 протокольно було оголошено перерву до 04.03.2025.

У судове засідання 04.03.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 04.03.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору купівлі-продажу електричної енергії, строк дії договору, умови купівлі-продажу електроенергії та її оплати, обсяг, ціна та загальна вартість спожитої за договором електроенергії, наявність оплати, наявність заборгованості за спожиту електроенергію, наявність прострочення оплати та підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як убачається з матеріалів справи, 24.09.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом - Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір № 65-150-SD-22-00421 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі - договір, а.с 8-20 у томі 1), в пункті 1.1. якого визначено, що цей договір укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністру України № 483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021.

У пункті 2.1. договору сторони визначили, що за цим договором продавець зобов'язаний продати, а покупець зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).

Згідно із пунктом 4.1. договору, купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з урахуванням акцизного податку та нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.

У пункті 11.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до повного їх виконання.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін електронними підписами, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з положеннями 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 Господарського кодексу України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Як убачається з матеріалів справи, до договору сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме № 6 від 16.02.2022, № 7 від 26.03.2022, № 8 від 28.04.2022, № 9 від 23.03.2022, № 10 від 27.06.2022, № 11 від 27.07.2022, № 13 від 24.08.2022, № 14 від 30.09.2022, № 15 від 30.10.2022, № 16 від 22.11.2022, № 17 від 28.12.2022, № 18 від 25.01.2023, № 19 від 20.02.2023, № 20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, № 24 від 25.07.2023, № 25 від 24.08.2023, № 26 від 26.09.2023, в яких сторони договору погоджували періоди постачання електричної енергії, загальний обсяг електричної енергії, ціну та вартість електричної енергії, умови оплати і суму гарантійного внеску (а.с.21-107 у томі 1).

Укладенню зазначених додаткових угод передувало листування між сторонами, що підтверджується долученими до позовної заяви листами позивача, адресованими відповідачу, а саме: від 01.03.2022 за вих. № 50-02/0741, від 03.05.2022 за вих. № 50-02/1195, у яких позивач повідомляв відповідача про погодження зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року, у квітні 2022 року відповідно, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні") (а.с.108-116 у томі 1).

Слід відзначити, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок продати певний товар (в даному випадку електричну енергію) і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 168 207 789 грн. 08 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем щомісяця складались Акти купівлі-продажу електричної енергії (а.с. 117-136 у томі 1), а саме:

- № 568 від 31.03.2022 на суму 244 678 693 грн. 48 коп. (з ПДВ);

- № 712 від 30.04.2022 на суму 116 943 480 грн. 00 коп. (з ПДВ);

- № 878 від 31.05.2022 на суму 61 669 177 грн. 92 коп. (з ПДВ);

- № 1044 від 30.06.2022 на суму 48 060 216 грн. 00 коп. (з ПДВ);

- № 1226 від 31.07.2022 на суму 49 635 662 грн. 40 коп. (з ПДВ);

- № 1422 від 31.08.2022 на суму 69 489 927 грн. 36 коп. (з ПДВ);

- № 1652 від 30.09.2022 на суму 76 855 219 грн. 20 коп. (з ПДВ);

- № 1811 від 31.10.2022 на суму 88 709 377 грн. 06 коп. (з ПДВ);

- № 2099 від 30.11.2022 на суму 98 982 604 грн. 80 коп. (з ПДВ);

- № 2241 від 31.12.2022 на суму 134 259 915 грн. 74 коп. (з ПДВ);

- № 4 від 31.01.2023 на суму 138 545 034 грн. 34 коп. (з ПДВ);

- № 144 від 28.02.2023 на суму 133 325 740 грн. 80 коп. (з ПДВ);

- № 310 від 31.03.2023 на суму 146 694 502 грн. 20 коп. (з ПДВ);

- № 467 від 30.04.2023 на суму 140 066 622 грн. 62 коп. (з ПДВ);

- № 625 від 31.05.2023 на суму 113 343 816 грн. 96 коп. (з ПДВ);

- № 700 від 30.06.2023 на суму 115 444 267 грн. 20 коп. (з ПДВ);

- № 806 від 31.07.2023 на суму 97 087 357 грн. 44 коп. (з ПДВ);

- № 905 від 31.08.2023 на суму 99 075 248 грн. 06 коп. (з ПДВ);

- № 983 від 30.09.2023 на суму 97 383 124 грн. 80 коп. (з ПДВ);

- № 1171 від 31.10.2023 на суму 97 957 800 грн. 70 коп. (з ПДВ).

Позивач зазначає, що спожита в період з березня 2022 року по жовтень 2023 року електрична енергія була оплачена відповідачем у повному обсязі, але із простроченням, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи Інформацію про надходження коштів на рахунки ДП "НАЕК "Енергоатом" за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 (а.с.137-157 у томі 1) та виписку по власному рахунку за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 (а.с.158-160 у томі 1).

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року електричну енергію, внаслідок чого, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2022 року по жовтень 2023 року у сумі 39 055 856 грн. 72 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 05.03.2022 по 13.11.2023 у сумі 8 278 073 грн. 30 коп.

Відповідач наявність прострочення оплати в спірному періоді заперечує, вважає, що ним зобов'язання з оплати виконано у повному обсязі та у відповідності до положень законодавства, яке діє у спеціальний період (на час воєнного стану), отже підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних відсутні. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У той же час, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За наведеними вище положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір

Подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід відзначити, що визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу

Аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Судом враховано, що 08.08.2022 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 12, згідно із умовами якої сторони домовилися доповнити розділ № 6 договору новим пунктом 6.5 такого змісту: "6.5. На період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов'язань за цим договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором та законодавством України".

У пункту 2 вказаної Додаткової угоди зазначено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту її укладення, а саме з 24.02.2022 (а.с.50-51 у томі 1).

Слід відзначити, що інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, отже погодження сторонами у Додатковій угоді № 12 положень щодо незастосування штрафних санкцій на період дії воєнного стану, не позбавляє позивача права нарахувати інфляційні втрати та 3% річних за період прострочення відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести:

1) наявність обставин непереборної сили;

2) їх надзвичайний характер;

3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;

4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс - мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

Відповідно до умов пункту 9.1. договору під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору та/або обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовими ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Пункт 9.2. договору передбачає, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин.

Однією з підстав для звільнення відповідача від відповідальності у даній справі, останній визначив наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на підтвердження існування яких у спірних правовідносинах з позивачем, відповідач надав:

1) Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за вих. № 2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - військової агресії Російської Федерації проти України, які є надзвичайними і невідворотними до їх офіційного закінчення (а.с.42 у томі 2);

2) Сертифікат № 3100-22-0703 Торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за № 234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (а.с.43-44 у томі 2).

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.

Разом з цим, Сертифікатом № 3100-22-0703 Торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за № 234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України та проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) на території здійснення господарської діяльності кінцевих споживачів електричної енергії та здійснення господарської діяльності структурних підрозділів відповідача, внаслідок чого виникло суттєве зниження потужності виробництва, зниження обсягів закупівлі електричної енергії та припинення закупівлі електричної енергії.

З приводу вказаних доводів відповідача суд зазначає таке.

У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив таке:

"- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката".

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, Верховний Суд зазначив, що "- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"; - сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання".

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Господарський суд звертає увагу, що ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Таким чином, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Такий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/6234/22.

Разом з цим, повідомлення про форс - мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс - мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору

Такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/6234/22.

Крім того, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс - мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.

Подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 21.09.2022 у справі № 904/3469/21.

Як було зазначено вище, нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Водночас, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.

Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція при вирішенні питання чи звільняють форс-мажорні обставини сторону від сплати нарахувань за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу (річні та інфляційні) була висловлена Верховним Судом у постанові від 13.09.2023 по справі №910/8741/22.

Тому стаття 617 Цивільного кодексу України сама по собі не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання.

Щодо посилання відповідача на відсутність прострочення, з огляду на законодавчо встановлений особливий режим на час дії воєнного стану, суд зазначає таке.

Покладення спеціальних обов'язків передбачене положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, якою затверджене "Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії" (далі - Положення № 483).

Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов'язки; зміст та обсяг спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов'язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; територію та строк виконання спеціальних обов'язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки.

Згідно з пунктом 4 Положення № 483 спеціальні обов'язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; гарантованого покупця; операторів систем розподілу виключно в частині обов'язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Положенням; постачальника "останньої надії"; оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії".

Відповідно до пункту 5 Положення № 483 до спеціальних обов'язків належить, зокрема:

- постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3;

- надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;

- надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;

- придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць.

Згідно з вимогами пункту 7 Положення № 483 виробники зобов'язані зокрема укласти з гарантованим покупцем договори про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - договір 1); оплачувати своєчасно та у повному обсязі гарантованому покупцю вартість послуги гарантованого покупця.

Відповідно до пункту 8 Положення № 483 гарантований покупець зобов'язаний зокрема укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2); оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Згідно з пунктом 9 Положення № 483 постачальники універсальних послуг зобов'язані зокрема здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам; укласти з гарантованим покупцем договір 2.

Виконання спеціальних обов'язків, передбачених цим Положенням, повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання; джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов'язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 16 Положення № 483).

Отже, Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі "виробників електричної енергії", "постачальників універсальних послуг" та "гарантованого покупця", а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин:

- "виробник" - "гарантований покупець" - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4);

- "гарантований покупець" - "постачальник універсальних послуг" - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2);

- "виробник" - ДП "НАЕК "Енергоатом" - "постачальник універсальних послуг" - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.

Як убачається з матеріалів справи, АТ "НАЕК "Енергоатом" ("виробник") та ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" уклали договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 у частині встановлених прав та обов'язків, зокрема обов'язку АТ "НАЕК "Енергоатом", як виробника, поставити електричну енергію та кореспондуючого права у ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" отримати її від АТ "НАЕК "Енергоатом".

Майново-господарські зобов'язання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 статті 179 Господарського кодексу України). При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору, з-поміж іншого, на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст (частина 4 статті 179 Господарського кодексу України).

Договір № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 містить посилання на спеціальний статус покупця електричної енергії - ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", а саме визначає його у якості "постачальника універсальних послуг" (преамбула договору).

Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" - "постачальник універсальної послуги" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги (пункт 67 частини першої статті 1), а універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Отже, передбачений умовами договору № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 статус ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" - "постачальника універсальної послуги" стосується лише прав та обов'язків сторін стосовно обов'язковості продажу електричної енергії її виробником, а тому у незалежності від наведеного статусу, ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" виступає за договором лише покупцем електричної енергії, тобто має договірний статус покупця.

Щодо грошових розрахунків між "виробником", "гарантованим покупцем" та "постачальником універсальних послуг" за укладеними договорами, суд зазначає таке.

Умови пункту 7 договору № 2296/02/21 від 15.09.2021, укладеного між ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" ("постачальник універсальних послуг") та ДП "Гарантований покупець" про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (а.с. 127-129 у томі 3), відповідають положенням пункту 7 Примірного договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (додаток № 2 "Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії"), за якими оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:

- перший платіж здійснюється - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- другий платіж - до 3 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- третій платіж - до 9 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- четвертий платіж - до 15 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- п'ятий платіж - до 21 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- шостий платіж - до 14 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.

Поряд з цим, умови пункту 6 додаткових угод до договору № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 відповідають пункту 6 Додаткової угоди Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, затвердженого рішенням Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, яке оформлене протоколом № 28 від 21.09.2021 (https://www.mev.gov.ua/sites/default/files/field/file/electro-energi/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%90%D0%9A%20%E2%84%9628%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2021.09.2021.pdf). Зокрема, за цим пунктом оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати; для кожного розрахункового місяця постачальник універсальних послуг здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:

- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 4 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 10 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 16 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 22 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.

За наслідками порівняння періодичності платежів та їх розміру, суд дійшов висновків, що у схемі договірних відносин між "виробником", "гарантованим покупцем" та "постачальником універсальних послуг" існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов'язань.

Проте, ані умови Примірних договорів, ані умови наведених договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов'язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для "постачальників універсальних послуг", з огляду на що, господарський суд погоджується з доводами позивача, що ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" зобов'язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Щодо доводів відповідача про необхідність врахування положень наказу Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" та похідних від нього наказів Міністерства енергетики України при визначенні строків виконання грошового зобов'язання, визначеного договором купівлі-продажу електричної енергії між постачальником універсальних послуг (відповідач) та виробником електричної енергії (позивач) господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг в особливий період" на час дії воєнного стану учасники ринку електричної енергії, на яких покладені спеціальні обов'язки, зобов'язані забезпечити виконання вимог наказу та інших нормативно-правових актів, що регулюють купівлю-продаж електричної енергії.

За змістом наказу:

- ДП "НАЕК "Енергоатом" повинне спрямовувати кошти до ДП "Гарантований покупець" в оплату заборгованості за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за певний період та у конкретній сумі;

- ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня повинне спрямовувати постачальнику універсальних послуг отримані згідно з пунктом 1 цього алгоритму кошти за послугу із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг;

- постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу від ДП "Гарантований покупець" згідно з пунктом 2 цього алгоритму повинне спрямувати до ДП "НАЕК "Енергоатом" отриману суму коштів за куповану електричну енергію за певний період постачання у певній сумі.

У подальшому Міністерство енергетики України вносило зміни та доповнення до наказу № 132 від 21.03.2022, а саме: Наказами № 173 від 09.05.2022, № 180 від 23.05.2022, №214 від 23.06.2022, № 291 від 26.08.2022, № 334 від 29.09.2022, № 339 від 30.09.2022, №391 від 18.11.2022, № 17 від 17.01.2022, № 22 від 24.01.2023, № 43 від 08.02.2023, № 90 від 10.03.2023, № 181 від 29.05.2023, № 214 від 10.07.2023, № 231 від 28.07.2023, № 259 від 30.08.2023, № 295 від 04.10.2023, в яких передбачалися суми та об'єми розрахунків між учасниками ринку.

Судом встановлено, що наведеними наказами визначалися суми коштів, які виділялися для здійснення розрахунків між сторонами, а також встановлювався обов'язок перерахувати ці кошти у визначені терміни (фактично негайно: постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного), проте, такими наказами не встановлювалися інші строки оплати за укладеними між виробником та постачальниками універсальних послуг договорами купівлі-продажу електричної енергії.

З огляду на викладене, заперечення відповідача в цій частині судом відхиляються, оскільки наказами урегульовувалися правовідносини щодо обов'язкового перерахування ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" отриманих коштів від ДП "Гарантований покупець" протягом одного робочого дня з дати отримання кожного платежу, але, цей обов'язок не виключає його обов'язку з оплати іншої суми вартості придбаної електричної енергії у визначений договором строк, оскільки наказами не змінювалися джерела надходження коштів для оплати вартості електричної енергії та не встановлювалися умови, які б ставили у залежність сплату отриманої електричної АТ "НАЕК "Енергоатом" від надходження коштів безпосередньо від ДП "Гарантований покупець".

Тобто, накази Міністерства енергетики України не змінювали строки виконання зобов'язань за договором № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, а тому ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" повинно сплачувати кошти у відповідності до договірного графіку та розміру.

Аналогічні висновки були викладені в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 по справі № 918/1304/23.

Слід також відзначити, що на підставі укладеного договору № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача, або відсутність фінансування відповідних видатків, не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань за господарським договором.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 №910/123/17 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Як було зазначено вище, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2022 року по жовтень 2023 року у сумі 39 055 856 грн. 72 коп.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини 5 статті 236, статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, на яку посилається скаржник у касаційні скарзі, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23).

Відповідач не заперечував факт оплати спожитої у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року електричної енергії у дати та обсягах, зазначених позивачем у розрахунку інфляційних втрат та 3% річних (а.с.161 - 180 у томі 1).

Контррозрахунку інфляційних втрат та 3% річних відповідач суду не надав.

Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат, здійсненого позивачем, судом враховано таке.

Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.161-180 у томі 1), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено у відповідності до вказаної вище методики.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійсненний позивачем (а.с.161-180 у томі 1), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 39 055 856 грн. 72 коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 05.03.2022 по 13.11.2023 у сумі 8 278 073 грн. 30 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.161-180 у томі 1), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначені суми заборгованості та періоди нарахування 3% річних, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с.161-180 у томі 1), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 8 278 073 грн. 30 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 568 007 грн. 16 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 568 007 грн. 16 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдінг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, у загальному розмірі 47 333 930 грн. 02 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (вулиця Січових стрільців, будинок 4 Д, м. Дніпро, 49001; ідентифікаційний код 42086719) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вулиця Назарівська, будинок 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдінг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вулиця Назарівська, будинок 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 42041573) - 39 055 856 грн. 72 коп. - інфляційних втрат, 8 278 073 грн. 30 коп. - 3% річних та 568 007 грн. 16 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене та підписане 06.03.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко

Попередній документ

125671053

Наступний документ

125671055

Інформація про рішення:

№ рішення:	125671054
№ справи:	904/6631/23
Дата рішення:	04.03.2025
Дата публікації:	10.03.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (30.07.2024)
Дата надходження:	02.05.2024
Предмет позову:	стягнення грошових коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

24.01.2024 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
21.02.2024 10:20	Господарський суд Дніпропетровської області
21.03.2024 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
04.04.2024 11:40	Господарський суд Дніпропетровської області
30.07.2024 11:00	Центральний апеляційний господарський суд
10.09.2024 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
24.11.2024 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
05.12.2024 11:15	Касаційний господарський суд
24.12.2024 16:30	Господарський суд Дніпропетровської області
13.02.2025 14:20	Господарський суд Дніпропетровської області
17.09.2025 11:30	Центральний апеляційний господарський суд
12.11.2025 09:20	Центральний апеляційний господарський суд
17.12.2025 09:20	Центральний апеляційний господарський суд
14.01.2026 09:10	Центральний апеляційний господарський суд