Справа № 521/397/25
Номер провадження:1-кс/521/852/25
06 березня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одеси клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024162470001246 від 02 жовтня 2024 року,
До Малиновського районного суду м. Одеси надійшло клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, який було накладено на підставі ухвали слідчого судді ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2025 року по справі №521/397/25 у кримінальному провадженні №12024162470001246 від 02.10.2024 року.
Клопотання обґрунтовується тим, що cлідчим відділенням ВП №1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12024162470001246 від 02.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.
За версією сторони обвинувачення, підозрювані особи надавали потерпілим банківські картки для отримання грошових коштів, які видані, зокрема, на ім?я ОСОБА_3 .
Далі, за клопотанням слідчого СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 погодженого прокурором Малиновської окружної прокуратури м.Одеси, отримано ухвалу слідчого судді Малиновського суду, якою надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де я проживаю.
Так, в ході обшуку було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон "Redmi Note 5", з IMEI (1): НОМЕР_1 ; IMEI (2): НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки "РОСО X55" з IMEI (1): НОМЕР_3 ; IMEI (2): НОМЕР_4 з сім карткою НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ;
- карта "Приват банка юніора" № НОМЕР_7 ;
- карта "Приват банку" № НОМЕР_8 ;
- картка "Ощад банку" № НОМЕР_9 ;
- грошові кошти 100 доларів США (серії та номеру QL41119213A) та 3700 гривень;
- чорнові записи ( з паролями, електронними адресами та акаунтами);
- сим картка оператора "Лайф" із серійним номером НОМЕР_10 .
14.01.2025 відповідно до постанови слідчого вказане майно було визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження.
Ухвалою від 28 січня 2025 року по справі № 521/397/25 слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси задовольнив клопотання слідчого СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області про арешт вилученого за місцем проживання ОСОБА_3 майна та наклав арешт на тимчасово вилученого майна, що вилучено в ході обшуку, який проведено 13.01.2025 року в період часу з 11.50 год. до 13.20 год. за місцем її мешкання, в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон "Redmi Note 5", з IMEI (1): НОМЕР_1 ; IMEI (2): НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки "РОСО Х55" з IMEI (1): НОМЕР_3 ; IMEI (2): НОМЕР_4 з сім карткою НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ;
- карта "Приват банка юніора" № НОМЕР_7 ;
- карта "Приват банку" № НОМЕР_8 ;
- картка "Ощад банку" № НОМЕР_9 ;
- грошові кошти 100 доларів США (серії та номеру QL41119213A) та 3700 гривень;
- чорнові записи ( з паролями, електронними адресами та акаунтами);
- сим картка оператора "Лайф" із серійним номером НОМЕР_10 а також, заборонив користування, відчуження та розпорядження зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Заявниця звертає увагу слідчого судді в першу чергу на те, що в порушення вимог ч.5 ст. 171 КПК України сторона обвинувачення своєчасно судячи з тексту ухвали, до слідчого судді не звернулась і, попри пропуск процесуального строку, вилучене тимчасово майно не повернула, хоча не вчиняла наразі жодних злочинів, матеріали кримінального провадження та клопотання не містять жодних свідчень або доказів, які доводять мою причетність як власника майна до даного кримінального правопорушення.
Адже про підозру ОСОБА_3 так і не повідомлено, цивільний позов з боку будь-якої юридичної або фізичної особи, не заявлено - підтверджень того, що вилучене майно підлягає конфіскації майна як виду покарання, або відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, з боку сторони обвинувачення не надано.
Наголошує на тому, що вилучені грошові кошти мають легальне походження, що підтверджується доданими до клопотання довідками, а вилучені мобільні телефони із сім-картками не використовувались безпосередньо для вчинення вимагання, яке розслідується, а відтак, не мають принципового значення для розслідування цього кримінального провадження.
Просить суд скасувати арешт майна у повному обсязі заради забезпечення її права на мирне володіння майном, оскільки з плином часу втручання з боку держави вимагає все більш переконливих аргументів, але такі аргументи на користь продовження арешту майна стороною обвинувачення не надані, бо залишаються тими самими стандартними твердженнями і не додають жодних нових аргументів.
Сторона обвинувачення мала достатньо часу з дня вилучення переліченого вище мого майна 13.01.2025 року по день звернення із цим клопотанням 17.02.2025 року для огляду та використання цього майна в інтересах слідства, наприклад, для направлення для проведення відповідних експертиз.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, надала заяву в якій просить суд розглянути клопотання без її участі та задовільнити.
Слідча ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій заперечує щодо зняття арешту з майна, яке було вилучено у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 , являється дружиною підозрюваного ОСОБА_5 , на банківські карти отримувала грошові кошти отриманні злочинним шляхом. Просила клопотання розглянути без її участі.
Заслухавши учасників судового процесу, проаналізувавши доводи клопотання, вивчивши його матеріали, суд дійшов до наступного висновку.
Положеннями ст. 131 КПК України встановлено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з'ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Згідно із ч. 1ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України(ч. 2 ст. 22 КПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12024162470001246 від 02 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
З урахуванням викладеного, за клопотанням слідчого СВ відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції №1 ОСОБА_4 , погодженого прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , отримано ухвалу слідчого судді Малиновського суду, якою надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході обшуку було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон Redmi Note 5, з IMEI: НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 ;
- ?мобільний телефон марки РОСО Х55 з ІМЕІ: НОМЕР_13 з сім карткою НОМЕР_5 IMEI: НОМЕР_4 з сім карткою НОМЕР_6 ;
- ?карта Приват банка юніора НОМЕР_7 ;
- ?карта Приват банку НОМЕР_8 ;
- ?картка ощад банку НОМЕР_9 ;
- ?грошові кошти 100 доларів США та 3700 гривень;
- ?чорнові записи ( з паролями, електронними адресами та акаунтами);
- ?сим картка оператора Лайф;
14.01.2025 відповідно до постанови слідчого вказане майно було визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2025 року, на тимчасово вилученого майна, що вилучено в ході обшуку, який проведено 13.01.2025 року в період часу з 11.50 год. до 13.20 год. за місцем мешкання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон Redmi Note 5, з IMEI: НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 ;
- ?мобільний телефон марки РОСО Х55 з ІМЕІ: НОМЕР_13 з сім карткою НОМЕР_5 IMEI: НОМЕР_4 з сім карткою НОМЕР_6 ;
- ?карта Приват банка юніора НОМЕР_7 ;
- ?карта Приват банку НОМЕР_8 ;
- ?картка ощад банку НОМЕР_9 ;
- ?грошові кошти 100 доларів США та 3700 гривень;
- ?чорнові записи ( з паролями, електронними адресами та акаунтами);
- ?сим картка оператора Лайф;
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
Правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження визначені Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим Постановою КМУ від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок), та Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної Податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного Суду України, Державної Судової Адміністрації України 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 4 Порядку речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 12 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).
Як вбачається з аналізу вищезазначених правових норм, відповідальними за зберігання речових доказів є сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, у даному випадку - сторона обвинувачення, та посадова особа органу, який здійснює зберігання речового доказу, а на заявника покладається обов'язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту, або зміни місця зберігання арештованого майна.
Накладений арешт забезпечує досягнення мети і завдань кримінального провадження і на даному етапі досудового розслідування відповідає "справедливому балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, а його скасування може призвести до втрати речового доказу, що у свою чергу завдасть шкоди подальшому проведенню повного та неупередженого досудового розслідування та судовому розгляду справи по суті.
Доводи заявника були ретельно дослідженні слідчим суддею, втім не беруться до уваги, як такі, що дають можливість скасувати арешт майна, оскільки відповідно до вимог ч. 1ст. 174 КПК України, слідчий суддя при розгляді відповідного клопотання має встановити лише те, що у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_3 , вилучені грошові кошти мають легальне походження, а вилучені мобільні телефони із сім-картками не використовувались безпосередньо для вчинення вимагання, яке розслідується.
Згідно частини 1 статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, оскільки у слідчого судді існувало сукупність підстав чи розумних підозр, що вилучене майно відповідало критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тому і було накладено арешт на майно задля збереження речових доказів, а не як на майно підозрюваного чи як виду покарання.
У свою чергу, твердження ОСОБА_3 щодо необґрунтованості накладення арешту або щодо того, що відпала потреба у арешті майна - не доведено, враховуючи положення ч. 1ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
На підставі викладеного, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи ОСОБА_3 не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду клопотання у порядку ст. 174 КПК України, а тому клопотання задоволенню не підлягає. До клопотання про скасування арешту майна не долучено жодного доказу на підтвердження обставин передчасності накладення арешту на майно чи того, що відпала потреба у подальшому застосуванні цього заходу.
Суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно, а тому клопотання про скасування арешту майна, навіть з урахуванням усіх викладених в ньому доводів, задоволенню не підлягає, оскільки досудове розслідування триває, та потребує подальшого з'ясування.
Беручи до уваги, що у задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовлено, слідчий суддя вважає необхідним роз'яснити особі, яка подала клопотання, що це не позбавляє особу знов звернутися з відповідним клопотанням після виникнення нових обставин, які не досліджувались судом при ухваленні попереднього рішення.
Керуючись статтями 131 - 132, 174, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024162470001246 від 02 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2025 року- відмовити.
Роз'яснити особі, яка подала клопотання, що відмова в її задоволенні, не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1