79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" березня 2025 р. Справа №909/1114/23
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів МатущакО.І.
Скрипчук О.С.
секретаря судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" б/н б/д (вх. № ЗАГС 01-05/2760/24 від 02.10.2024)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2024 (повний текст рішення складено та підписано 06.07.2024, суддя Кобецька С.М.)
у справі № 909/1114/23
за позовом: Фізичної особи-підприємця Бородайка Павла Костянтиновича (надалі ФОП Бородайко П.К.), м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" (ТзОВ "Комерційно-торговий центр "Преміум") м. Івано-Франківськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фізична особа Стефурак Павло Ярославович (надалі ОСОБА_1 ), м. Івано-Франківськ
про: усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою,
за участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції): Бородайко П.К., Селянін В.О.;
від відповідача (в режимі відеоконференції) : Ан І.М.;
від третьої особи: не з'явився
11.12.2023 Фізична особа-підприємець Бородайко Павло Костянтинович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" про зобов'язання усунути перешкоди в праві користування земельною ділянкою загальною площею 0,1336 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2610100000:05:001:0308, шляхом демонтажу (знесення) належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" споруди (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива) по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано зайняттям відповідачем спірної земельної ділянки, яка є власністю позивача, без правових підстав, оскільки на ній розміщена споруда (збірно-розбірна конструкція павільйону-кафе для продажу пива), яка належить ТзОВ "Комерційно-торговий центр "Преміум". Зазначена обставина порушує законні права та інтереси позивача, внаслідок позбавлення останнього можливості самостійно господарювати на спірній земельній ділянці (здійснювати господарську діяльність).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фізичну особу ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2024 у справі №909/1114/23 (суддя С.М. Кобецька) позов задоволено. Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" усунути перешкоди в праві користування земельною ділянкою загальною площею 0,1336 га, кадастровий номер 2610100000:05:001:0308, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу (знесення) належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" споруди (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива) по АДРЕСА_1 . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" на користь Фізичної особи-підприємця Бородайка Павла Костянтиновича 2 684,00 грн. судового збору.
При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на зайняття частини земельної ділянки, що знаходиться по вул. Кардинала Любомира Гузара (Новгородська), 28 в м. Івано-Франківськ та на якій розміщена металева споруда збірно-розбірна конструкція павільйону-кафе для продажу пива. Натомість, право власності на зазначену земельну ділянку належить позивачу, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як і знаходження збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива на оспорюваній земельній ділянці підтверджується план-схемою ліцензованої проектної організації ТзОВ "Гектар ІФ". Також суд констатував, що матеріалами справи підтверджено факт використання відповідачем частини належної на праві власності позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача земельної ділянки, що в свою чергу порушує право останніх на вільне та безперешкодне володіння, користування та розпорядження своїм майном (спірною земельною ділянкою).
ТзОВ "Комерційно-торговий центр "Преміум" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2024 року у справі №909/1114/23, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Скаржник вважає оскаржуване рішення прийнятим без повного дослідження обставин справи, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що спірне приміщення є капітальною спорудою, а не збірно-розбірною конструкцією. Відповідно до інформаційної довідки № 330316435 від 26.04.2023 ТзОВ «КТЦ «Преміям» є власником будівлі пивного бару на підставі рішення суду у справі № 16/78 від 24.04.2007. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 30.05.2007. Нежитлова будівля - Пивбар «Пінний» в літ. «А» розташований по вул. Новгородська, буд. 49, м. Івано-Франківськ, є капітальною спорудою розташованою на бетонному фундаменті, що підтверджується технічним паспортом на неї та право власності, на яку зареєстровано у встановленому законом порядку. У технічному паспорті від 21.05.2004 зазначено рік побудови цієї споруди 1988. На думку скаржника, судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України). Наголошує, що спірний об'єкт є об'єктом нерухомого майна, і з моменту державної реєстрації права власності на цей об'єкт до ТзОВ «КТЦ «Преміум» перейшло право власності на земельну ділянку. При цьому, зауважує, що право власності на спірний об'єкт було зареєстровано до реєстрації права власності на земельну ділянку. Також скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом допущено втручання у право мирного володіння майном та не встановлено балансу між інтересами суспільства і інтересами особи, яка зазнає такого втручання. На переконання скаржника, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права
ФОП Бородайко П.К. у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає такі безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним, прийнятим при повному та всебічному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи. Наголошує, що ТзОВ «КТЦ «Преміум» не виділялась земельна ділянка для будівництва спірної споруди, у відповідача відсутні будь-які дозвільні документи на будівництво (початок будівельних робіт) споруди, а також відсутні будь-які документи (акти, декларації, свідоцтва) про закінчення будівництва збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу власної продукції і введення її в експлуатацію. Тобто, у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на споруду, так і на земельну ділянку, яка під нею перебуває. Звертає увагу, що рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 275 від 02.08.1996 Івано-Франківському пивоварному заводу було надано дозвіл на будівництво збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу власної продукції (тимчасової споруди). Будь-яких інших рішень, відносно даної споруди не існує, факту будівництва, а не розміщення збірно-розбірної споруди матеріали справи не містять. Позивач вважає помилковими посилання скаржника на технічний паспорт, яким, на думку останнього, доводиться факт, що спірна споруда є капітальною, так як стоїть на фундаменті. На переконання позивача, те, що така розміщена на бетонній основі, не виключає того факту, що така споруда може бути розібрана, перенесена, демонтована, оскільки стіни споруди не є капітальними, не побудовані з цегли, блоків, інших будівельних матеріалів. Також позивач вважає помилковими покликання скаржника на обставину державної реєстрації майна, як нерухомого в обґрунтування висновку про його юридичне та фактичне існування на земельній ділянці власником якої є позивач. При цьому зауважує, що реєстрація права власності ТзОВ «КТЦ «Премум» на спірну тимчасову споруду була скасована, і наданий час у відповідача відсутня така реєстрація права власності, оскільки рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2007 у справі № 16/78 було скасоване постановою Західного апеляційного господарського сулу від 16.10.2023 у цій же справі.
Щодо посилань скаржника, що право власності на спірний об'єкт було зареєстровано до реєстрації права власності на земельну ділянку, зазначає, що 18.09.2001, в ході процедури банкрутства ВАТ «Івано-Франківський пивоварний завод» на підставі біржової угоди купівлі-продажу об'єкта на торгах на Прикарпатській універсальній біржі та протоколу № 1 біржових торгів по продажу підприємства - банкрута ВАТ «Іванно-Франківський пивоварний завод» від 17.09.2001, ОСОБА_1 на той час будучи фізичною особою-підприємцем, як Покупець придбав, а ліквідаційна комісія по банкрутству ВАТ «Івано-Франківський пивоварний завод», як Продавець продала цілісний майновий комплекс ВАТ «Івано-Франківський пивоварний завод». 19.09.2001 було підписано акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу, за умовами якого Продавець передав, а Покупець прийняв цілісний майновий комплекс ВАТ «Івано-Франківський пивоварний завод», що знаходиться по АДРЕСА_1 . У зв'язку із переходом права власності на будівлі цілісного майнового комплексу до ОСОБА_1 , ним 19.07.2002 було викуплено у Івано-Франківської міської ради дві земельні ділянки, на яких знаходився цілісний майновий комплекс ВАТ «Івано- Франківський пивоварний завод», зокрема і земельну ділянку площею 0, 1336 га, по АДРЕСА_1 . За наслідком укладення вищевказаного договору, ФОП ОСОБА_2 було видано державний акт на землю від 29.07.2002 Серія ІФ № 020137. Просить в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «КТЦ «Преміум» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2024 у даній справі відмовити.
Третя особа не надала суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилакся, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності третьої особи - ОСОБА_1 .
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів № 275 від 02.08.1996 «Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому» надано дозвіл Івано-Франківському пивоварному заводу на будівництво збірно-розбірного павільйону кафе на АДРЕСА_1 на території Підприємства для продажу власної продукції.
Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області за № 657 від 11.07.1997 «Про утворення Дочірнього підприємства «Комерційно-торговий центр» на базі майна АТ "Івано-Франківський пивоварний завод" створено ДП "Комерційний торговий центр" та затверджено статут ДП “Комерційно-торговий центр».
В квітні 2004 року ДП "Комерційний торговий центр" ВАТ "Івано-Франківський пивоварний завод" змінило свою організаційну правову форму шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум".
Статут ТзОВ “Комерційно-торговий центр “Преміум» (нова редакція) зареєстровано Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 21.04.2004 та затверджено зборами учасників Товариства (протокол № 10 від 26.12.2005). Державна реєстрація змін до установчих документів проведена державним реєстратором 25.07.2006.
Відповідно до п. 1.1 статуту ТзОВ “Комерційно-торговий центр "Преміум" Товариство створено на підставі законодавства України в результаті реорганізації шляхом перетворення ДП "Комерційно-торговий центр" ВАТ "Івано-Франківський пивоварний завод» і є його правонаступником.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №340614599 від 27.07.2023 про право власності на землю, земельна ділянка - площею 0,1336 га, кадастровий номер 2610100000:05:001:0308, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_2 (частка власності якої складає 99/100, право власності зареєстровано 18.11.2022) та ОСОБА_1 (частка власності якої складає 1/100, право власності зареєстровано 03.10.2022).
В матеріалах справи міститься копія плану (схеми) земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:05:001:0308) за результатами топографо-геодезичних вишукувань за адресою: АДРЕСА_1 , проведена ліцензованою проектною організацією ТзОВ "Гектар ІФ". Згідно з вказаним планом (схеми) вбачається, що металева будівля площею 0,0040 га знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 2610100000:05:001:0308.
Позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 30.10.2023, в якій просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу і вивезення збірно-розбірної металевої споруди, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Наведені обставини стали підставою звернення ФОП Бородайко П.К. до суду з даним позовом про усунення ТзОВ «Комерційно-торговий центр «Преміум» перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу (знесення) споруди (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива) по вул. Кардинала Любомира Гузара (Новгородська), 28 в м. Івано-Франківськ.
При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, відповідно до якої такими, зокрема, є: припинення дії, яка порушує право.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторною звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
За приписами ч.1 ст. 386 названого Кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.
Приписами статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.
Крім того, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).
Однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на земельній ділянці (її частині) загальною площею 0,1336 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2610100000:05:001:0308 розміщена металева споруда (збірно-розбірна конструкція павільйону-кафе для продажу пива), яка належить відповідачу ТзОВ "КТЦ "Преміум".
При цьому, правовстановлюючі документи на зайняття частини земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 та на якій розміщено павільйон-кафе для продажу пива у відповідача відсутні.
Натомість, право власності на зазначену земельну ділянку, належить позивачу у справі, що підтверджується наявною у матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої земельна ділянка - площею 0,1336 га, кадастровий номер 2610100000:05:001:0308, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_2 (частка власності якої складає 99/100, право власності зареєстровано 18.11.2022) та ОСОБА_1 (частка власності якої складає 1/100, право власності зареєстровано 03.10.2022).
Також в матеріалах справи міститься копія плану (схеми) земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:05:001:0308) за результатами топографо-геодезичних вишукувань за адресою: АДРЕСА_1 , проведена ліцензованою проектною організацією ТзОВ "Гектар ІФ". Згідно вказаного плану (схеми) вбачається, що металева будівля площею 0,0040 га знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 2610100000:05:001:0308.
Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що збірно-розбірна конструкція павільйону-кафе для продажу пива, є капітальною спорудою, враховуючи наступне.
Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів №275 від 02.08.1996 «Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому» надано дозвіл Івано-Франківському пивоварному заводу на будівництво збірно-розбірного павільйону кафе на АДРЕСА_1 на території Підприємства для продажу власної продукції.
Будь-яких інших рішень, відносно даної споруди (факт будівництва, а не розміщення збірно-розбірної споруди) матеріали справи не містять.
Посилання скаржника на Технічний паспорт, яким, на думку відповідача, доводиться факт, що це капітальна споруда, оскільки такий стоїть на фундаменті, не виключає того факту, що така споруда може бути розібрана, перенесена, демонтована.
Виповідаю до п 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, що затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05 2001, технічний паспорт це лише документ, який фіксує технічні дані об'єкта та визначає його складові.
Технічний паспорт на будинок не є правовстановлюючим документом на будинок, а лише констатує його наявність із зазначенням адреси, плану та технічних характеристик (аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постанові від 09.02.2022 справа №752/9104/18).
Щодо посилань скаржника на інформаційну довідку № 330316435 від 26.04.2023, як на підтвердження факту реєстрації права власності ТзОВ КТЦ «Преміум» на будівлю пивного бару на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області ви 24 04 2007 р у справі № 16/78, яким було визнано право власності на нерухоме майно, а саме: будівлю пивного бару розташованого по вул. Новгородській, 49 в м. Івано-Франківську за ТзОВ “Комерційно-торговий центр “Преміум», колегія суддів зазначає, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 16/78 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2007 у справі № 16/78 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ТзОВ “Комерційно-торговий центр “Преміум» до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. Дана постанова набрала законної сили.
Таким чином, наведені обставини підтверджують факт використання відповідачем частини належної на праві власності позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 земельної ділянки, що в свою чергу порушує право останніх на вільне та безперешкодне володіння, користування та розпорядження своїм майном (спірною земельною ділянкою).
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів захисту, зокрема визначених у статті 16 Цивільного кодексу України.
В спірному випадку захист права позивача у користуванні спірною земельною ділянкою здійснюється шляхом демонтажу (знесення) належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" споруди (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива).
У відповідності до положень Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 №244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, пересувні тимчасові споруди не відносяться до нерухомих речей, можуть бути відділені від земельної ділянки і переміщені без їх знецінення та зміни призначення.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, демонтаж пересувних тимчасових споруд, являючи собою їх фактичне перенесення з місця розташування, не завдає їм шкоди, не припиняє право власності на них.
Відтак, твердження скаржника про неможливість усунення ним перешкод в користуванні позивачем спірної земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення), у зв'язку з тим, що вказана споруда відноситься до малої архітектурної форми, не знайшли свого підтвердження, внаслідок відсутності подання відповідачем належних доказів щодо того, що спірна металева споруда належить до малої архітектурної форми, як і не надано будь-яких доказів в підтвердження права на володіння, користування та розпорядження цим (майном).
Щодо порушення пропорційності балансу між правом власності і звільненням земельної ділянки і неналежного, на думку скаржника, способу захисту порушеного права, то таке спростовується усталеною практикою Верховного Суду і подібних справах, на яку посилався позивач у своєму позові і яку застосував суд першої інстанції при прийняття рішення.
Підсумовуючи все вищенаведене та, виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача усунути перешкоди в праві користування земельною ділянкою загальною площею 0,1336 га, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Кардинала Любомира Гузара (Новгородська), 28, кадастровий номер: 2610100000:05:001:0308, шляхом демонтажу (знесення) належної ТзОВ "Комерційно-торговий центр "Преміум" споруди (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива) по вул. Кардинала Любомира Гузара (Новгородська), 28 в м. Івано-Франківськ.
Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2024 року у справі №909/1114/23.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2024 року у справі № 909/1114/23 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук