79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" лютого 2025 р. Справа №914/466/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
за участю секретаря судового засідання Хом'як Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу розпорядника майна боржника Сокола Олексія Юрійовича №01-32/39-11 від 14.11.2024 (вх. №01-05/3260/24 та №01-05/3267/24 від 15.11.2024)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 (суддя Цікало А.І., повний текст складено 04.11.2024), постановлену за результатами розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» до боржника
та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 (суддя Цікало А.І., повний текст складено 04.11.2024) за результатами попереднього засідання
у справі №914/466/23
за заявою: Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED»
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (ідентифікаційний код 20005502)
за участю представників:
від Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» - адвокат Дудяк Р.А.;
в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів:
від ТзОВ «Сварог Буковина» - адвокат Савчук Ю.М.;
від ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Вторметекспорт», Компанія «Джи-Ен-Ті Олімпекс Холдинг Лімітед» - адвокат Мельниченко А.В.;
від ТзОВ «Санолта ОУ» - адвокат Дяченко В.С.;
від Інноватус Стракчерд Трейд Файненс І С.А.Р.Л. - адвокат Мисенко К.В.;
від розпорядника майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» арбітражного керуючого Сокола О.Ю. - адвокат Дробот Д.М.;
розпорядник майна: арбітражний керуючий Сокол О.Ю.
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі №914/466/23 визнано вимоги ТзОВ «Ферко» до ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на суму 295 090 291,90 грн., витрати ТзОВ «Ферко» по сплаті судового збору у розмірі 5368,00 грн. за подання до суду заяви з вимогами до боржника покладено на ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».
Також, 29.10.2024 Господарський суд Львівської області постановив ухвалу за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».
Не погоджуючись із вказаними ухвалами, розпорядник майна боржника Сокол О.Ю. звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі №914/466/23 про визнання вимог кредитора ТзОВ «Ферко» та ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги кредитора відхилити повністю, а також скасувати частково ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі №914/466/23, постановлену за результатами попереднього засідання, у відповідній частині, в якій грошові вимоги ТзОВ «Ферко» повністю відхилити, а пункт 1.6 резолютивної частини виключити.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 15.11.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для подання суду відзиву на апеляційну скаргу до 13.12.2024, призначено розгляд справи на 18.12.2024.
10.12.2024 ТзОВ «Ферко» подало суду відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 відкладено розгляд справи на 29.01.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкладено розгляд справи на 24.02.2025.
В судовому засіданні 24.02.2025 апелянт та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції про визнання вимог кредитора скасувати повністю, а ухвалу за результатами попереднього засідання - у відповідній частині, та прийняти нове рішення про відмову у визнанні грошових вимог ТзОВ «Ферко».
Представник кредитора заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив залишити оскаржені ухвали без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід скасувати з прийняттям нового судового рішення, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст заяви кредитора та оскарженої ухвали.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 відкрито провадження у справі №914/466/23 за заявою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; визнано вимоги кредитора - Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» у розмірі 15081357,98 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича; призначено попереднє засідання суду.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 17.02.2023 за №70101.
В межах тридцятиденного строку, встановленого ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства для подання письмових заяв кредиторів з вимогами до боржника, ТзОВ «Ферко» подало до Господарського суду Львівської області заяву про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 295 090 291,90 грн. (а також 5 368,00 грн. судового збору).
Заява обґрунтована тим, що між ТзОВ «Ферко» як комітентом та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» як комісіонером було укладено договір доручення (комісії) №К0201171 від 02.01.2017, а також додаткову угоду від 29.12.2017 до нього, на виконання умов яких кредитор здійснював перерахування грошових коштів на банківські рахунки боржника для закупівлі товару. Відповідно до акту звірки розрахунків, підписаного сторонами, станом на 15.12.2022 заборгованість за договором комісії становить 286 087 648,90 грн.
Окрім цього, між ТзОВ «Ферко» як постачальником та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» як покупцем укладено договір поставки №01/10/2020СГ від 01.01.2020, на виконання умов якого кредитор поставив боржнику кукурудзу 3-го класу українського походження врожаю 2020 року на загальну суму 9 002 643,00 грн. Заборгованість на вказану суму підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.12.2022.
Боржник у відзиві на заяву кредитора вимоги визнав у повному обсязі.
Розпорядник майна за результатами розгляду заяви відхилив вимоги кредитора у повному обсязі, з огляду на відсутність документального підтвердження таких вимог первинними документами.
28.10.2024 кредитор звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи (акту приймання-передачі товару за договором поставки, додаткової угоди та додатків до договору комісії, рахунків на оплату за договором комісії), у якому також вказав, що загальна заборгованість становить 292 045 141,18 грн. (за договором комісії, відповідно до акту звірки розрахунків станом - 283 042 498,18 грн.; за договором поставки - 9 002 643,00 грн.).
Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржені ухвали, дійшов висновків про те, що заявлені вимоги ТзОВ «Ферко» підлягають визнанню та внесенню до реєстру вимог кредиторів в розмірі 295 090 291,90 грн. до четвертої черги, а витрати на оплату судового збору в розмірі 5368,00 грн. - покладаються на боржника та підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів.
Узагальнені доводи апелянта (розпорядника майна).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржені ухвали постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, без належного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи та без врахування низки заперечень розпорядника майна, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- умовами договору комісії передбачено, що боржник здійснює реалізацію товару, що належить кредитору, разом із тим, кредитор у заяві зазначає, що «на виконання умов договору комісії здійснювалось перерахування грошових коштів на банківські рахунки боржника на виконання п.1.1, 1.2 договору щодо здійснення закупівлі товару», однак доданий до заяви договір комісії не передбачає обов'язку боржника здійснювати закупівлю товару, оскільки сторонами договору комісії передбачено, що саме кредитор надає боржнику товар на реалізацію;
- надані кредитором банківські виписки підтверджують здійснення кредитором боржнику оплати за зерно, що не передбачено умовами договору комісії;
- у наданих банківських виписках не зазначено реквізитів договору комісії, на якому ґрунтуються грошові вимоги;
- з інформації, що міститься у виписках, неможливо ідентифікувати за яким договором здійснювалась оплата за зерно;
- за змістом наданих кредитором документів розпорядник майна боржника вважає, що додані до заяви банківські виписки підтверджують господарські операції за іншим договором, відмінним від договору комісії;
- кредитор надав виписки за два періоди: за період з 10.02.2021 до 31.12.2022 на суму 286 087 648,90 грн., за період з 01.01.2021 до 15.12.2022 на суму 337 530 968,90 грн., та акт звірки взаєморозрахунків щодо боргу на суму 283 042 498,18 грн., тобто, три різні документи, що мають суперечливу інформацію;
- на сторінці 4 заяви кредитор зазначає, що «відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 15.12.22 між боржником та кредитором … заборгованість складає 286 087 648,90грн», натомість, вказаний документ містить іншу інформацію - про борг 283 042 498,18 грн.;
- невід'ємною частиною договору є додаток, в якому сторони повинні були погодити: асортимент, кількість товару, що передається кредитором боржнику (п.1.1. договору); умови передання товару кредитором боржникові (п.4.2 договору); ціна товару (п.4.4 договору); комісійна плата (п.6.2. договору), в той же час, кредитор разом із заявою не долучив додаток до договору;
- 28.10.2024, тобто через півтора року після подачі заяви кредитор долучає додаткову угоду та додатки до договору комісії (по тексту додатків зазначено, що це додаткові угоди); вмотивованим видається припущення, що вказані документи були створені напередодні судового засідання, зважаючи на те, що «нова» додаткова угода №2 від 28.01.2020 визначає, що комісіонер за рахунок комітента здійснює придбання товару, всі інші умови договору залишаються без змін; суть договору комісії, що укладений між сторонами полягає тому, що боржник отримує від кредитора товар і його продає, за це отримує винагороду, натомість у випадку, якщо боржник закуповує самостійно товар, незрозуміло навіщо сторони погоджують умови поставки боржником товару - ЕXW, адже товар не поставляється кредиторові, а повинен поставлятися кінцевим покупцям, кредитор не є стороною наступних договорів поставки; сторони не змінили інші умови договору комісії щодо обов'язку комітента надавали комісіонеру товар (п.2.1, п.4.2, п.4.3. договору), а відтак вони є дійсними; ні договором комісії, ні іншими документами не узгоджено строки виконання сторонами зобов'язань;
- навіть якщо приймати до уваги подані документи, вони ніяким чином не доводять той факт, що банківські виписки з АБ «ПІВДЕННИЙ» не підтверджують факт перерахування грошових коштів саме за договором комісії; кредитор не надав суду рахунків, які зазначені в призначенні платежів, а відтак вимоги кредитора за договором комісії не є доведеними;
- сума боргу, заявлена кредитором у заяві - 286 087 648,90 грн. суперечить змісту акту звірки взаєморозрахунків - 283 042 498,18 грн., у поданому 28.10.2024 клопотанні кредитор вже зазначає, що сума боргу за договором комісії - 283 042 498,18 грн., однак суд першої інстанції, не надаючи оцінки запереченням розпорядника майна, визнав вимоги у первісно заявленому розмірі - 286 087 648,90 грн., що свідчить про порушення норм процесуального права та не дослідження доказів;
- копія видаткової накладної, надана кредитором на підтвердження заборгованості за договором поставки, не містить інформації щодо уповноваженої особи від боржника, що приймала товар, а відтак не є належним доказом у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»;
- відповідно до п.3.3, п.3.4. договору поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю акт приймання-передачі партії товару, однак кредитор надав лише видаткову накладну, податкову накладну і акт звірки взаєморозрахунків;
- фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції (вказана позиція кореспондується із позицією Верховного Суду, наведеної у постанові від 28.08.2020 у справі №922/2081/19), тому надана кредитором податкова накладна, як і акти звірки взаєморозрахунків (які навіть не містять інформації щодо уповноважених осіб зі сторони боржника) не є належними доказами в підтвердження грошових вимог;
- кредитор є заінтересованою особою щодо боржника, що покладає на кредитора обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, проте суд першої інстанції не врахував аргументів розпорядника майна щодо пов'язаності кредитора та боржника.
Узагальнені доводи та заперечення кредитора.
У відзиві на апеляційну скаргу кредитор наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:
- станом на дату подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника у ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» залишалась непогашена прострочена заборгованість у розмірі 283 042 498,18 грн, внаслідок невиконання зобов'язань за договором комісії, що підтверджується виписками по рахунку ТзОВ «Ферко», додатками до договору комісії, рахунками ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», які долучені до матеріалів справи;
- в додатках до договору комісії сторони погодили асортимент, кількість, якість та вартість товару, умови передання товару і рахунки, на підставі яких здійснювались перерахування грошових коштів за договором комісії, що спростовує твердження апелянта про те, що виписки по рахунку не підтверджують факт перерахування грошових коштів за договором комісії;
- у договорі поставки товару передбачено, що ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару, вказуються у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору; специфікацію №1 від 15.10.2022 долучено до заяви; відповідно до видаткової накладної №93 від 15.10.2020, яка зі сторони боржника підписана директором Паньшевим М.Г., було поставлено товар кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2020 року на загальну суму 9 002 643,00 грн., з яких 1 500 440,50 грн., складає сума ПДВ; відповідно до акту приймання-передачі товару до договору 15.10.2020 ТзОВ «Ферко» передав, а ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» прийняв товар - кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2020 року на загальну суму 9 002 643,00 грн.; крім того, на виконання умов договору 15.10.2020 видано податкову накладну, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.10.2020 за №9283776436;
- відповідно до акту звірку взаємних розрахунків за період жовтень 2020 року - грудень 2022 між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» за договором поставки №01/10/2020СГ від 01.01.2020, станом на 31.12.2022 заборгованість ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» перед ТзОВ «Ферко» становить 9 002 643,00 грн.;
- визначаючи грошові вимоги ТзОВ «Ферко» до боржника за договором поставки та договором комісії у розмірі 292 045 141,18 грн., суд першої інстанції врахував всі подані кредитором докази, що підтверджують наявність заборгованості у боржника;
- визнання судом першої інстанції вимог ТзОВ «Ферко» до боржника в загальній сумі 292 045 141,18 грн., яка складається із заборгованості за договором комісії в розмірі 283 042 498,18 грн. та заборгованості за договором поставки в розмірі 9 002 643,00 грн. свідчить про те, що при постановленні оскаржуваних ухвал суд врахував заперечення скаржника щодо задоволення судом первісно заявленого розміру вимог до боржника за договором комісії;
- законність договору комісії та договору поставки встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/466/23 (914/3401/23) за позовом Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» та ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів та визнання відсутнім права вимоги за договорами, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю;
- доводи апелянта про наявність ознак заінтересованості стосовно боржника та їх вплив на визнання вимог ТзОВ «Ферко» спростовується рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справах №914/466/23 (914/2942/23), у якому встановлено, що ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» є компанією, яка входить до складу групи компаній, які є резидентами України та інших країн, які контролюються одними і тими самими бенефіціарними власниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також те, що компанії, які визначені у «Схемі структури групи» є власниками корпоративних прав ТзОВ «Ферко», ТзОВ «Вторметекспорт», ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд», а тому зазначені компанії можна вважати такими, що підпадають від визначення «Група», яке міститься у кредитному договорі від 12.11.2019; окрім пов'язаності засновниками та бенефіціарними власниками перелічені товариства були пов'язані активними бізнес-процесами в Україні і аналіз їх господарських відносин, а також корпоративна структура означених компаній свідчить про ознаки класичної моделі ведення бізнесу.
Встановлені фактичні обставини справи.
До заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника б/н від 10.03.2023 (вх.№1036/23 від 14.03.2023) додано копію договору комісії №К0201171 від 02.01.2017, копію додаткової угоди №1 від 29.12.2017 до договору, копію акту звірки взаємних розрахунків за період 15.12.2022 за договором комісії, копію виписки по рахунку ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в АТ «Південний» з 10.02.2021 до 31.12.2022; а також копію договору поставки №01/10/2020 СГ від 01.01.2020, копію видаткової накладної №93 від 15.10.2020, копію рахунку на оплату №б/н від 25.10.2021, копію специфікації №1 до договору поставки, копію акту звірки взаємних розрахунків за період з жовтня 2020 р. до грудня 2022 р., копію квитанції про реєстрацію податкової накладної від 30.10.2020 за №928776436, копію податкової накладної від 15.10.2020, копію виписки по рахунку ТзОВ «Ферко» в АТ «Південний» з 01.01.2021 до 15.12.2022.
Із вказаних доказів вбачається, що кредитор обґрунтовує грошові вимоги до боржника наявністю заборгованості, яка виникла на підставі договору комісії та договору поставки.
Окрім того, разом з клопотанням про долучення доказів від 28.10.2024 (вх.№26101/24 від 28.10.2024) кредитор надав копії акту прийому-передачі товару від 15.10.2020 до договору поставки, додаткової угоди №2 від 28.01.2020 до договору комісії, додатків до договору комісії: №25/03/20/1 від 25.03.2020, №25/08/20/1 від 25.02.2020, №25/01/21/1 від 25.01.2021, №23/08/21/1 від 23.08.2021, №28/09/22/1 від 28.09.2022 та копії рахунків на оплату.
Щодо вимог, обґрунтованих невиконанням договору комісії договору комісії.
02.01.2017 ТзОВ «Ферко» (комітент) та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (комісіонер) уклали договір комісії №К0201171, відповідно до умов якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії: - здійснювати реалізацію на експорт з України товар, що належить комітенту, найменування, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в додатках до договору; - укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати в комітента інші документи, необхідні для здійснення продажу, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних догорів (контрактів); - укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом, та здійснювати всі необхідні митні платежі; - вантажовідправником є комісіонер, експортером-власником товару є комітент; - особою, відповідальною за фінансове врегулювання є комісіонер; - здійснювати транспортування товару згідно базису поставки товару по ЗЕД-контракту; здійснювати інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання комітента (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2. договору комісії товар, отриманий комісіонером від комітента є власністю комітента згідно ст.1018 ЦК України.
Комітент зобов'язаний: - надати комісіонеру товар в обсязі та на умовах, передбачених договором (п.2.1.); - гарантувати комісіонеру і покупцю, що товар, який є предметом договору, належить комітенту на праві власності, та не знаходиться під арештом і не є предметом позову третіх осіб, у тому числі, не знаходиться в податковій заставі (п.2.2); - сплатити комісіонеру передбачену договором комісійну плату та плату за поручительство делькредере (п.2.3.).
Комісіонер зобов'язаний: - самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця товару, власником якого є комітент, з метою здійснення експорту, провести всю переддоговірну роботу й укласти з покупцем договір купівлі-продажу на найбільш вигідних для комітента умовах; комісіонер може реалізувати товар, переданий йому комітентом, у рамках вже укладених комісіонером експортних контрактів (п.3.1.); - своєчасно, відповідно до розділу 5 договору, проводити з комітентом розрахунки за відвантажений на експорт товар (п.3.2.); - своєчасно інформувати комітента про укладені договори (контракти), за вимогою комітента надавати копії документів, пов'язані з виконанням договору (п.3.3); - прийняти на зберігання від комітента товар, що є предметом договору (п.3.8.); - забезпечити зберігання товару з моменту прийняття його на комісію по акту приймання-передачі та до моменту передачі товару покупцю-нерезиденту, відповідальність за випадкове знищення чи пошкодження товару несе комісіонер (п.3.9.).
У розділі 4 договору узгоджено умови щодо якості, обсягу, ціни, термінів й умов доставки, права власності.
Так, якість товару повинна відповідати ДСТУ, що зазначається в додатках до договору (п.4.1.); комітент передає комісіонеру товар на умовах, обумовлених в додатках до договору (п.4.2); комітент разом з товаром передає комісіонеру акт приймання-передачі товару на комісію (п.4.3.); ціна товару для реалізації на експорт встановлюється відповідно до базису поставки і зазначається в додатках до договору (п.4.4); право власності на товар зберігається за комітентом до моменту поставки товару нерезиденту (п.4.5.).
Відповідно до п. п. 5.1.-5.2. договору комісії, розрахунки за реалізований товар між комітентом і комісіонером здійснюються в національній грошовій одиниці України. Оплата здійснюється за курсом НБУ до валюти експортного контракту на день оформлення ВМД (в сумі визначеній в графі 22 та графі 23 експортної ВМД). Грошові кошти, що належать комітенту, перераховуються комісіонером прямим банківським переказом на поточний рахунок комітента протягом 20-ти банківських днів з моменту їх надходження на поточний рахунок комісіонера. Кінцевий строк виконання зобов'язань комісіонера по договору в частині проведення розрахунків з комітентом - 90 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі Товару на комісію.
У п. 6.1. договору сторони погодили, що винагорода комісіонера визначається сторонами в звіті комісіонера. Винагорода розраховується та сплачується комісіонерові на підставі кожного затвердженого комітентом звіту. Винагорода комісіонера містить у собі податок на додану вартість, що нарахований у порядку, встановленому чинним законодавством України.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і договором (п.8.1. договору).
Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їхнього виконання (п.10.1).
29.12.2017 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору комісії №К0201171 від 02.01.2017, відповідно до якої сторони дійшли згоди про таке: - додати до розділу 9 «Розв'язання спорів» договору комісії у наступній редакції: « 9.3. Сторони дійшли згоди, що строк позовної давності звернення до суду становить 7 (сім) років»; - внести зміни до розділу 10 «Інші умови договору» договору комісії п.10.1 та викласти їх в новій наступній редакції: «Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2025, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їхнього виконання»; - всі інші умови договору комісії, укладеного між комітентом та комісіонером, залишаються без змін, і сторони підтверджують свої зобов'язання за ними; - сторони підтверджують, що дійшли згоди щодо всіх істотних умов та не мають жодних суперечностей відносно умов додаткової угоди та договору комісії.
У виписці з рахунку ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в Акціонерному банку «Південний» за період з 10.02.2021 до 31.12.2022 зазначено, що ТзОВ «Ферко» провело на рахунок ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» оплату за зерно на загальну суму 286 087 648,90 грн.
При цьому, згідно з інформацією у виписці з рахунку, оплата за зерно проводилась за рахунками без номерів від 25.08.2020, від 25.01.2021, від 25.06.2021, від 29.06.2021, від 25.07.2021, від 25.10.2021, від 28.09.2022, від 28.11.2022, від 28.12.2022, а також за зерно «по договору коммисии сч.№ б/н от 23.08.2020», оплата за зерно «по договору комісії згідно рах.б/н від 30.07.2021».
В акті звірки взаємних розрахунків між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» і ТзОВ «Ферко» за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017 станом на 15.12.2022 заборгованість ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» становить 283 042 498,18 грн.
Згідно з інформацією у виписці з рахунку, після 15.12.2022 ТзОВ «Ферко» провело на рахунок боржника дві оплати - 21.12.2022 на суму 10 000,00 грн. (оплата за зерно згідно рах. №б/н від 28.11.2022) та 30.12.2022 на суму 1 300 000,00 грн. (оплата за зерно згідно рах. №б/н від 28.12.2022).
За інформацією з копії виписки по рахунку ТзОВ «Ферко» в АТ «Південний» з 01.01.2021 до 15.12.2022 з цей період ТзОВ «Ферко» перерахувало ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» 337 530 988,90 грн. Оплати проводились згідно з рахунками без номерів «за зерно».
З доказів, які кредитор надав разом з клопотанням 28.10.2024, вбачається таке:
28.01.2020 сторони договору комісії уклали додаткову угоду №2, у якій дійшли згоди про те, що на виконання п.1.1., 1.2. договору комісії комісіонер за рахунок комітента здійснює закупівлю товару, а комітент здійснює оплату комісіонеру на підставі виставлених йому рахунків (п.1 додаткової угоди).
Відповідно до п.3 додаткової угоди комісіонер зобов'язується повернути (сплатити) комітенту грошові кошти в обсязі, що не перевищує суму отриманих від комітента коштів згідно з п.1 додаткової угоди у разі: розірвання договорів з третіми особами з причин, що пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням комісіонером зобов'язань за договором комісії, та/або невиконання чи неналежного виконання комісіонером п.1 додаткової угоди.
Всі інші умови договору комісії, укладеного між комітентом та комісіонером, залишаються без змін, і сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
В додатку №25/03/20/2 від 25.03.2020 до договору комісії зазначено, що товаром є сільськогосподарська продукція - кукурудза 3-го класу українського походження, врожаю 2019 року, загальна сума, на яку товар закуповується, становить 153 600,00 грн., зазначену суму сторона-1 перераховує стороні-2 для виконання останньою покладених на неї обов'язків.
У п.7 та п.8 додатку зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору комісії.
В додатку №25/08/20/1 від 25.08.2020 зазначено, що товаром є сільськогосподарська продукція - пшениця 4-го класу та/або кукурудза 3-го класу українського походження, врожаю 2020 року, загальна сума, на яку товар закуповується, становить 134 280 000,00 грн., зазначену суму сторона-1 перераховує стороні-2 для виконання останньою покладених на неї обов'язків.
У п.6 та п.7 додатку зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору комісії.
В додатку №25/01/21/1 від 25.01.2021 до договору комісії зазначено, що товаром є сільськогосподарська продукція - пшениця 4-го класу українського походження, врожаю 2020-21 року, загальна сума, на яку товар закуповується, становить 89 724 300,00 грн., зазначену суму сторона-1 перераховує стороні-2 для виконання останньою покладених на неї обов'язків.
У п.7 та п.8 додатку зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору комісії.
В додатку №23/08/21/1 від 23.08.2021 до договору комісії зазначено, що товаром є сільськогосподарська продукція - пшениця 4-го класу та/або кукурудза 3-класу українського походження, врожаю 2021 року, загальна сума, на яку товар закуповується, становить 61 440 000,00 грн., зазначену суму сторона-1 перераховує стороні-2 для виконання останньою покладених на неї обов'язків.
У п.7 та п.8 додатку зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору комісії.
В додатку №28/09/21/1 від 28.09.2022 до договору комісії зазначено, що товаром є сільськогосподарська продукція - кукурудза3-класу українського походження, врожаю 2022 року, загальна сума, на яку товар закуповується, становить 1 575 000,00 грн., зазначену суму сторона-1 перераховує стороні-2 для виконання останньою покладених на неї обов'язків.
У п.7 та п.8 додатку зазначено, що ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору комісії.
Також кредитор надав такі рахунки на оплату зерна, виставлені постачальником (ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл») покупцю (ТзОВ «Ферко») з посиланням на договір комісії без зазначення реквізитів: від 28.12.2022 на 1 312 500,00 грн. (кукурудза, 157 т), від 29.06.2021 на 43 800,00 грн. (пшениця, 5 т), від 25.07.2021 на суму 146 000,00 грн. (пшениця, 20 т), від 30.07.2021 на 71 175 000,00 грн. (пшениця, 9750 т), від 23.08.2021 на 640 000,00 грн (пшениця, 80 т), від 25.10.2021 на 60 800 000,00 грн (пшениця 4 600 т, кукурудза 3 200 т), від 28.09.2022 на 225 000,00 грн. (кукурудза 30т), від 28.11.2022 на 37 500,00 грн (кукурудза, 5 т), від 25.06.2021 грн. на суму 109 500,00 грн. (пшениця 15т), 25.08.2020 на 134 280 000,00 грн (кукурудза 5000 т, пшениця 15 800 т), від 25.01.2021 на 18 250 000,00 грн. (пшениця 2500 т), від 25.03.2020 на 153 600,00 грн (кукурудза, 32 т).
Щодо вимог, обґрунтованих невиконанням договору комісії поставки.
01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (покупець) укладено договір поставки №01/10/2020СГ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений договором строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1. договору поставки).
Товаром, що поставляються за договором, є сільськогосподарська продукція та продукти її переробки, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору (п.1.2. договору).
Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1. договору поставки).
Пунктом 3.4. договору поставки погоджено, що датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання представниками сторін видаткової накладної. Передача товару здійснюється на підставі акту приймання-передачі партії Товару.
Відповідно до п.п. 4.1-4.2. договору поставки, загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, яка вказана у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказуються у відповідній специфікації, що є не від'ємною частиною цього договору.
У специфікації №1 від 15.10.2020 до договору передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та сплатити товар: кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2020 року, кількістю 1286 т +\- 10%, товар передається в пункті поставки на умовах зерновий склад ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» ОМТП, термін поставки до 31.10.2020 включно, орієнтовна вартість - 9002643,00 грн.
Відповідно до видаткової накладної №93 від 15.10.2020 було поставлено товар кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2020 року на загальну суму 9002643,00 грн., з яких 1500440,50 грн. складає сума ПДВ.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період жовтень 2020 року - грудень 2022 року між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко» за договором поставки №01/10/2020СГ від 01.01.2020, станом на 31.12.2022 заборгованість ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» перед ТзОВ «Ферко» складає 9002643,00 грн.
З доказів, які кредитор надав разом з клопотанням 28.10.2024, вбачається таке: відповідно до акту прийому-передачі товару від 15.10.2020 до договору поставки ТзОВ «Ферко» передало, а ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» прийняло у власність кукурудзу 3-го класу, українського походження, вагою 1 286,000 т, ціною 5833,75 грн., на суму 9 002 643,00 грн.; місце передачі товару: EXW - термінал ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; товар передано покупцю у відповідності до умов договору поставки №01/10/2020 СГ від 01.01.2020.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 КУзПБ).
Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. (частина шоста статті 45 КУзПБ).
Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії слід враховувати таке:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ щодо порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши сукупність поданих заявником доказів на обґрунтування своїх вимог, погоджується з доводами розпорядника майна, викладеними в апеляційній скарзі про недоведеність існування заявленої до визнання заборгованості боржника перед кредитором.
В першу чергу, слід звернути увагу на те, що у заяві про визнання грошових вимог, поданій суду 14.03.2023 кредитор просив визнати вимоги на загальну суму 295090291,90 грн. Згодом, у клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи кредитор зазначав, що загальна сума грошових вимог становить 292 045 141,18 грн.
Як вбачається з оскаржених судових рішень, в ухвалі від 29.10.2024 за результатами розгляду вимог ТзОВ «Ферко» суд визнав грошові вимоги кредитора на суму 295090291,90 грн, а в п.1.6. ухвали від 29.10.2024 за результатами попереднього засідання суду - на суму 292045141,18 грн.
Тобто, існує розбіжність у визнаному судом розмірі вимог кредитора.
Також в оскаржених ухвалах суд першої інстанції не надав жодної оцінки запереченням розпорядника майна щодо вимог кредитора, не вирішував питання щодо долучення доказів, поданих у клопотанні кредитора від 28.10.20224, не надав оцінки вказаним доказам, що свідчить про недотримання норм процесуального права.
Так, відповідно до вимог ч.3 ст.43 КУзПБ до заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Як було зазначено вище, кредитор на власний розсуд подає докази на підтвердження грошових вимог до боржника.
До заяви про визнання грошових вимог ТзОВ «Ферко» додано копію договору комісії №К0201171 від 02.01.2017, за умовами якого ТзОВ «Ферко» (комітент) доручив ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (комісіонеру) здійснювати реалізацію товару на експорт.
Надати комісіонеру товар в обсязі та на умовах, передбачених договором, відповідно до п.2.1. договору є обов'язком комітента. Натомість, на підтвердження розміру заборгованості за договором комісії, кредитор надав копію виписки з рахунку ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в Акціонерному банку «Південний» за період з 10.02.2021 до 31.12.2022, з якої вбачається, що ТзОВ «Ферко» проводило на рахунок ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» оплату за зерно на загальну суму 286 087 648,90 грн.
За інформацією з копії виписки по рахунку ТзОВ «Ферко» в АТ «Південний» з 01.01.2021 до 15.12.2022 з цей період ТзОВ «Ферко» перерахувало ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» 337 530 988,90 грн. Оплати проводились згідно з рахунками без номерів «за зерно».
Вказані виписки жодним чином не можуть самостійно слугувати належним доказом існування заборгованості саме за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017, адже з них вбачається факт здійснення оплат кредитора боржнику, проведених «за зерно» та не має жодної інформації про те, що це є попередня оплата чи оплата на закупівлю товару, як стверджує кредитор у відзиві на апеляційну скаргу.
Також до заяви додано акт звірки взаємних розрахунків між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» і ТзОВ «Ферко» за договором комісії №К0201171 від 02.01.2017, згідно з яким станом на 15.12.2022 заборгованість ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» становить 283 042 498,18 грн.
Тобто, сума, вказана у копіях виписок з рахунку боржника та сума в акті звірки розрахунків не співпадає.
При цьому, згідно з інформацією у виписці з рахунку боржника, після 15.12.2022 ТзОВ «Ферко» провело на рахунок боржника дві оплати - 21.12.2022 на суму 10 000,00 грн. (оплата за зерно згідно рах. №б/н від 28.11.2022) та 30.12.2022 на суму 1 300 000,00 грн. (оплата за зерно згідно рах. №б/н від 28.12.2022), що не відповідає різниці між загальною сумою у виписці та сумою, вказаною в акті звірки розрахунків.
Слід зазначити, що акт звірки розрахунків може свідчити про визнання боргу боржником, але не є належним доказом реальності будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, а господарський суд має перевірити обґрунтованість кредиторських вимог незалежно від факту визнання вимог боржником.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що подання додаткових доказів на підтвердження кредиторських вимог через півтора року після подання заяви про визнання таких вимог без будь-якого обґрунтування неможливості виконання обов'язку подання доказів відповідно до вимог ч.3 ст.43 КУзПБ разом із заявою дає підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності доказів в розумінні ст.78 ГПК України.
Разом з цим, 28.10.2024, перед судовим засіданням, в якому відбувся розгляд вимог кредитора (29.10.2024), ТзОВ «Ферко» долучило до матеріалів справи ряд доказів, в тому числі додаткову угоду №2 до договору комісії, у якій сторони дійшли згоди про те, що на виконання п.1.1., 1.2. договору комісії комісіонер за рахунок комітента здійснює закупівлю товару, а комітент здійснює оплату комісіонеру на підставі виставлених йому рахунків (п.1 додаткової угоди), а також зобов'язується повернути (сплатити) комітенту грошові кошти в обсязі, що не перевищує суму отриманих від комітента коштів згідно з п.1 додаткової угоди у разі: розірвання договорів з третіми особами з причин, що пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням комісіонером зобов'язань за договором комісії, та/або невиконання чи неналежного виконання комісіонером п.1 додаткової угоди.
Водночас всі інші умови договору комісії, укладеного між комітентом та комісіонером, залишаються без змін, і сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
Слід звернути увагу на те, що в інших умовах договору комісії також містяться умови щодо обов'язку саме комітента передавати комісіонеру товар на реалізацію.
Зокрема, в умовах, щодо яких сторони підтвердили свої зобов'язання, передбачено таке: комітент передає комісіонеру товар на умовах, обумовлених в додатках до договору (п.4.2); комітент разом з товаром передає комісіонеру акт приймання-передачі товару на комісію (п.4.3.); ціна товару для реалізації на експорт встановлюється відповідно до базису поставки і зазначається в додатках до договору (п.4.4); право власності на товар зберігається за комітентом до моменту поставки товару нерезиденту (п.4.5.); розрахунки за реалізований товар між комітентом і комісіонером здійснюються в національній грошовій одиниці України (п.п. 5.1.-5.2. договору комісії).
Таким чином, договір комісії із врахуванням змін, внесених додатковою угодою №2, містить суперечливі умови щодо обов'язків комісіонера та комітента, а додатки до договору мають містити умови передачі товару комітентом комісіонеру та ціну товару для реалізації на експорт.
Натомість, в долучених кредитором додатках узгоджено умови щодо закупівлі товару, яку має здійснити комісіонер.
У пунктах 6, 7, 8, додатків зазначено, що це додаткові угоди, а не додатки.
Також кредитор долучив 28.10.2024 копії рахунків, виставлених ТзОВ «Олімпекс купе Інтернейшнл» за договором комісії без зазначення реквізитів цього договору на загальну суму 287 172 900, 00 грн, інформація у яких не співпадає з інформацією у виписці по рахунку боржника. Серед іншого: - у виписці зазначено про оплати по рахунку від 28.12.2022 на загальну суму 1310 000,00 грн., рахунок виставлено на 1 312 500,00 грн. (акт звірки містить інформацію станом на 15.12.2022); у виписці зазначено про оплати по рахунку від 29.06.2021, проте такого рахунку не надано тощо.
Відтак кредитор не підтвердив належними та достовірними доказами розміру заборгованості боржника за договором комісії, з наданих кредитором доказів достеменно визначити такий розмір як і дійти висновку про вірогідність факту існування такої заборгованості неможливо.
Окрім того, кредитор до заяви про визнання кредиторських вимог додав копію договору поставки №01/10/2020 СГ від 01.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (покупець).
Умовами договору поставки (п.3.4.) передбачено, що датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання представниками сторін видаткової накладної. Передача товару здійснюється на підставі акту приймання-передачі партії Товару.
До заяви про визнання кредиторських вимог долучено також копії специфікації, видаткової накладної, податкової накладної з квитанцією її реєстрації та акт звірки взаємних розрахунків.
У видатковій накладній №93 від 15.10.2020 зазначено, що було поставлено товар кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2020 року на загальну суму 9002643,00 грн., з яких 1500440,50 грн. складає сума ПДВ.
Проте, видаткова накладна зі сторони покупця містить відтиск печатки та підпис без зазначення будь-яких відомостей щодо особи, яка її підписала.
Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим реквізитом первинного документа є посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Слід зазначити, що кредитор надав виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договір, специфікацію) та їх результати (податкову накладну, видаткову накладну, рахунок на оплату).
Водночас матеріали заяви не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, тобто доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, послуг, що є предметом договорів, в тому числі про фактичний рух активів.
Акт звірки розрахунків може свідчити про визнання боргу боржником, але не є належним доказом реальності будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, а господарський суд має перевірити обґрунтованість кредиторських вимог незалежно від факту визнання вимог боржником.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що подання додаткових доказів на підтвердження кредиторських вимог через півтора року після подання заяви про визнання таких вимог без будь-якого обґрунтування неможливості виконання обов'язку подання доказів відповідно до вимог ч.3 ст.43 КУзПБ разом із заявою дає підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності доказів в розумінні ст.78 ГПК України.
Разом з цим, 28.10.2024 кредитор надав суду копію акту прийому-передачі від 15.10.2020 до договору поставки, за яким ТзОВ «Ферко» передало, а ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» прийняло у власність кукурудзу 3-го класу, українського походження, вагою 1 286,000 т, ціною 5833,75 грн., на суму 9 002 643,00 грн.; місце передачі товару: EXW - термінал ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; товар передано покупцю у відповідності до умов договору поставки №01/10/2020 СГ від 01.01.2020.
Колегія суддів критично оцінює такий доказ з огляду на те, що на нього немає жодного посилання у заяві про визнання кредиторських вимог, хоча умовами договору поставки чітко визначено, що передача товару здійснюється на підставі акту приймання-передачі партії товару.
Слід врахувати, що у разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (такий правовий висновок викладено у постанові від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Відтак кредитор не підтвердив належними та достовірними доказами наявності заборгованості боржника за договором поставки, з наданих кредитором доказів встановити достеменно факт реальності господарської операції неможливо.
Колегія суддів відхиляє доводи кредитора про те, що законність договору комісії та договору поставки встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/466/23 (914/3401/23) за позовом Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» та ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів та визнання відсутнім права вимоги за договорами, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Так, у вказаній справі предметом розгляду був позов Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» про визнання недійсними договору комісії № К0201171 від 02.01.2017 р. та договору поставки №01/10/2020 СГ від 01.01.2020 р., укладених між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Ферко», а також про визнання відсутнім права вимоги ТзОВ «Ферко» до ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за договором комісії № К0201171 від 02.01.2017 та договором поставки № 01/10/2020 СГ від 01.01.2020.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/466/23 (914/3401/23) було відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю правових підстав для застосування при розгляді даної позовної заяви підстав недійсності правочинів та положень щодо строків (підозрілого періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), передбачених ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, у тому числі щодо укладення договорів із заінтересованою особою.
Водночас те, що укладені договори є дійсними, жодним чином не звільняє кредитора від обов'язку документального підтвердження існування заборгованості за такими договорами.
Окрім того, апелянт стверджує про заінтересованість кредитора щодо боржника.
Відповідно до ст.1 КУзПБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій, ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» мають спільних бенефіціарних власників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Отже, кредитор є заінтересованою особою щодо боржника у відповідності до визначення, наведеного у ст.1 КУзПБ та до нього застосовується підвищений стандарт доказування під час розгляду заявлених кредиторських вимог до боржника.
Колегія суддів відхиляє покликання кредитора на те, що у рішенні Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справах №914/466/23 (914/2942/23) встановлено, що ТзОВ «Ферко» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» входять до однієї групи компаній, оскільки вказане рішення станом на дату розгляду апеляційної скарги не набуло законної сили (оскаржується в апеляційному порядку). Окрім того, такі доводи лише додатково підтверджують заінтересованість кредитора щодо боржника.
Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги розпорядника майна боржника Сокола О.Ю. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.86, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Вимоги апеляційної скарги розпорядника майна боржника Сокола Олексія Юрійовича - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі №914/466/23, постановлену за результатами розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» до боржника - скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» відхилити повністю.
3. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024, постановлену за результатами попереднього засідання у справі №914/466/23 - змінити, виключивши пункт 1.6. резолютивної частини.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 06.03.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.