Справа № 199/8301/23
(2/199/156/25)
Іменем України
27 лютого 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.
при секретареві Дубовик А.П.
за участю учасників справи:
представника позивача: Скосарева І.Д.,
представник відповідача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності.
Позивач в своїх позовних вимогах та з представником посилаються на те, що Дніпровська міська рада відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є представницьким органом місцевого самоврядування.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (пункт 34 частини першої статті 26) органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.
З урахуванням зазначеного Дніпровська міська рада звертається до суду з даним позовом у зв'язку з наступним.
В обгрунтування позову зазначивши, що листом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 11.07.2023 №3/7-191 повідомлено, що в межах нажаних повноважень було розглянуто клопотання ОСОБА_2 від 29.05.2023 № 36/1060 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража по АДРЕСА_1 .
За інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, міській раді стало відомо, що державним реєстратором комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської районної ради Вусиком Максимом Олександровичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.05.2019 внесено запис про право власності № 31689793 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна - гараж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1836507312101), загальною площею 98,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності за Відповідачем на вищезазначений гараж був технічний паспорт, виданий 07.03.2018 № 76ГІ-95.
На момент реєстрації спірного гаражу за ОСОБА_2 діяв Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції від 08.12.2018.
Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровьскої міської ради надано відомості (лист від 31.07.2023 № 2/5-1309) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно гаража по АДРЕСА_1 та наступні документи, які на той час були надані для реєстрації права власності на спірне майно ОСОБА_2 :
рішення викнавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 22.03.1991 № 206/13;
довідка КП ДМБТІ ДОР від 27.07.2018 № 11057;
розпорядження міського голови від 14.12.1999 № 1315-р;
технічний паспорт від 07.03.2018 року.
Під час опрацювання клопотання та доданих до нього документів і матеріалів встановлено, що у гр. ОСОБА_2 наявне розпорядження міського голови від 14.12.1999 № 1315-р «Про присвоєння адреси гаражу будинку но АДРЕСА_2 » та рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 22.03.1991 № 206/13 «Об отводе земельного участка и разрешения строительства гаража по АДРЕСА_3 ».
Проте, відповідно до листа Управління архівної справи Дніпровської міської ради від 23.06.2023 № 3/2-449, в управлінні згідно з описом справ постійного зберігання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за 1999 рік, розпорядження міського голови від 14.12.1999 № 1315-р не існує.
В той час, коли рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних денутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 22.03.1991 № 206/13 існує, однак відповідно до даних Управління архівної справи Дніпровської міської ради має іншу назву, стосується іншої особи та іншого обєкта (лист Управління архівної справи Дпіпровьскої міської ради від 23.06.2023 № 3/2-449).
Ухвалою від 13.10.2023 відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та по справі призначено підготовче судове засідання.
04 грудня 2023 року у суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача та залучив до участі в якості третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою від 14 лютого 2024 закрито підготовче судове засідання та справа призначена до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні, яке відбулось 18 березня 2024 року суд задовольнив клопотання представника відповідача та визнав явку третіх осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у судове засідання обов'язковою.
Ухвалою від 15.05.2024 в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власностібуло відмовлено.
Ухвалою від 14.08.2024 провадження у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власностізупинено до набрання законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/10254/24 за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 13.12.2024 поновлено провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представник позивача Дніпровської міської ради у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовільнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані документи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що листом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 11.07.2023 №3/7-191 повідомлено, що в межах нажаних повноважень було розглянуто клопотання ОСОБА_2 від 29.05.2023 № 36/1060 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража по АДРЕСА_1 (а.с. 16-17).
За інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, міській раді стало відомо, що державним реєстратором комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської районної ради Вусиком Максимом Олександровичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.05.2019 внесено запис про право власності № 31689793 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна - гараж (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1836507312101), загальною площею 98,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності за Відповідачем на вищезазначений гараж був технічний паспорт, виданий 07.03.2018 № 76ГІ-95 (а.с. 22-24).
На момент реєстрації спірного гаражу за ОСОБА_2 діяв Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції від 08.12.2018.
Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровьскої міської ради надано відомості (лист від 31.07.2023 № 2/5-1309) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно гаража по АДРЕСА_1 та наступні документи, які на той час були надані для реєстрації права власності на спірне майно ОСОБА_2 :
рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 22.03.1991 № 206/13 (а.с. 32);
довідка КП ДМБТІ ДОР від 27.07.2018 № 11057;
розпорядження міського голови від 14.12.1999 № 1315-р (а.с. 30);
технічний паспорт від 07.03.2018 року.
Під час опрацювання клопотання та доданих до нього документів і матеріалів встановлено, що у гр. ОСОБА_2 наявне розпорядження міського голови від 14.12.1999 № 1315-р «Про присвоєння адреси гаражу будинку но АДРЕСА_2 » та рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 22.03.1991 № 206/13 «Об отводе земельного участка и разрешения строительства гаража по АДРЕСА_3 ».
Проте, відповідно до листа Управління архівної справи Дніпровської міської ради від 23.06.2023 № 3/2-449, в управлінні згідно з описом справ постійного зберігання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за 1999 рік, розпорядження міського голови від 14.12.1999 № 1315-р не існує (а.с. 39).
В той час, коли рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних денутатів м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 22.03.1991 № 206/13 існує, однак відповідно до даних Управління архівної справи Дніпровської міської ради має іншу назву, стосується іншої особи та іншого обєкта (лист Управління архівної справи Дпіпровьскої міської ради від 23.06.2023 № 3/2-449).
Відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами від 24.07.2023 вх. № 4/16-292, розміщення гаража в межах запитуваної території не відповідає вимогам чинної містобудівної документації у зв'язку з розміщенням її частини в охоронних зонах підземних теплових мереж, водопроводу та надземних теплових мереж (2Д=300 мм, 2Д=150 мм, 2Д=100 мм), які перетинають земельну ділянку та проходять уздовж неї (будівля гаража безпосередньо розташована на зазначених підземних інженерних мережах), що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема п. 11.25 ДБН В.2.5-36:2008 "Теплові мережі", та є підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Враховуючи вищезазначене, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню зазначеного гаража не вбачається можливим.
Тому, на підставі звернення гр. ОСОБА_2 від 29.05.2023 вх. № 36/1060 та доданих до нього документів і матеріалів, відповідно до вимог чинного законодавства, було підготовлено проект рішення міської ради "Про відмову гр. ОСОБА_6 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража по АДРЕСА_1 ".
У відповідності до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який домінує при застосуванні норм закону. Право на судовий захист прав і свобод людини гарантоване статтями 55 та 129 Конституції України, при цьому ст.22 та ст.64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані чи обмежені та не є вичерпними.
Відповідно до ч.І ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при висуненні проти нього будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий судовий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний захист прав у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які діяли як офіційні особи.
Частиною 4 статті 55 Конституції України (Основного Закону) передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З огляду на ч.І ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частинами 1-3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами частини першої, пункту 3 частини другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Статтею 41 Конституції України встановлено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно зі ст 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, ім'я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна, відомості щодо суб'єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб'єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з гехнічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна
У відповідності до п. 6 ч. 1 технічну інвентаризацію проводять у таких випадках:
- перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;
- перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт;
- перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію;
- перед прийнягтям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, зазначених у пункті 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.
Отже, враховуючи вищевикладене, технічний паспорт є документом який несе виключно інформаційний характер про об'єкт нерухомості та не може бути підставою для виникнення права власності, та він є самочинно побудованим.
Ідея про неприпустимість виникнення права на збудоване на чужій ділянці всупереч волі власника імплементована не лише у ст. 376 ЦК України, але і у законодавстві про реєстрацію речових прав та будівельному законодавстві. Можна простежити логічний ланцюжок: право власності на новозбудоване нерухоме майно виникає з моменту реєстрації права власності (ч. 2 ст.331 ЦК України, ч. 2 ст. З, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»); умовою реєстрації права власності на нерухоме майно є прийняття в його експлуатацію (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), прийняття в експлуатацію можливе за умови, якщо об 'єкт збудований на земельній ділянці, яка була відведена для відповідних цілей (це випливає, зокр., із п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461), до цього початок виконання будівельних робіт також можливий за умови, що об 'єкт будується на ділянці, що була відведена для цієї мети (див. п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466), отримання містобудівних умов і обмежень або будівельного паспорту також можливі лише за наявності права на земельну ділянку та, у випадку будівельного паспорту, «згоди співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову» (ч. З ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 05.07.2011 № 103). Регулювання, яке існувало до набрання чинності згаданими нормативно- правовими актами, також виходило із необхідності відведення земельної ділянки для певної мети та необхідності наявності права на земельну ділянку.
Таким чином, якщо закон і допускає отримання права власності на об'єкт, зведений на чужій землі, то лише за згодою її власника. Перевірка виконання цієї умови має здійснюватися неодноразово при проходженні дозвільних процедур, необхідних для початку будівельних робіт, та при прийнятті об'єкта в експлуатацію.
Також, необхідно зазначити, що відповідно до п. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
У відповідності до п. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами від 24.07.2023 вх. № 4/16-292, розміщення гаража в межах запитуваної території не відповідає вимогам чинної містобудівної документації у зв'язку з розміщенням її частини в охоронних зонах підземних теплових мереж, водопроводу та надземних теплових мереж (2Д=300 мм, 2Д=150 мм, 2Д=100 мм), які перетинають земельну ділянку та проходять уздовж неї (будівля гаража безпосередньо розташована на зазначених підземних інженерних мережах), що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема п. 11.25 ДБН В.2.5-36:2008 "Теплові мережі", та є підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Враховуючи вищезазначене, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню зазначеного гаража не вбачається можливим.
Тому, на підставі звернення гр. ОСОБА_2 від 29.05.2023 вх. № 36/1060 та доданих до нього документів і матеріалів, відповідно до вимог чинного законодавства, було підготовлено проект рішення міської ради "Про відмову гр. ОСОБА_6 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража по АДРЕСА_1 ".
Зазначений проект рішення надано на розгляд і візування посадовим особам і службам міської ради та її виконавчого комітету відповідно до процедури встановленої Регламентом Дніпровської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 16.12.2020 № 2/1-2.
21.08.2023 проект рішення опубліковано на офіційному веб-сайті Дніпровської міської ради та буде винесено на розгляд сесії міської ради відповідно до Регламенту.
Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Отже, у відповідності до вищевказаних норм законодавства України у ОСОБА_2 не виникло право власності на гараж, загальною площею 98,7 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових нрав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
При цьому формулювання положень етапі 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів леї ітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої стані 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) вказано, що: «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті З ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс 18) зроблено висновок, що: «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».
Враховуючи викладене позовні вимоги Дніпровської міської ради, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, проте позивачем не заявлено відповідної позовної вимоги, тому суд вважає понесені позивачем судові витрати віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 81, 141, 237, 263-265, 280-282, 268 ЦПК України, Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 30,40,50,51,59,60 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-
Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності - задовольнити в повному обсязі.
Усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 провести демонтаж самочинно побудованого об'єкту - гаражу, загальною площею 98,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме гараж, загальною площею 98,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на нього (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1836507312101) із закриттям розділу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпровської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.
Суддя О.О.Богун
27.02.2025