Справа № 167/1283/24
Номер провадження 2/167/72/25
06 березня 2025 року місто Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Н.В. Шептицької,
з участю:
секретаря судового засідання О.А. Ващук,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ, позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
23.12.2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №270278319 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (далі - Кредитний договір, Договір).
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт товариства, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно, без примусу чи тиску, відповідач заявила про бажання отримати кошти, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3G7ЗК. Зокрема, 21.05.2021 року 13:57:48 год відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
У вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
21.05.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 10 250,00 грн на банківську картку відповідача, що є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідач не виконувала умови Договору належним чином, не повністю сплачувала платежі, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість на момент подання позовної заяви за Кредитним договором, яка становить 32 459,25 грн, з яких: 10 250,00 грн - заборгованість по кредиту; 22 209,25 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь, виходячи з наступного.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена 28.11.2018 року та №28/1118-01.
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 року сторони уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
31.12.2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №144 від 27.07.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 24 200, 25 грн.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2028-31.12.2024.
Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 27.07.2021 року, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги №144.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року до Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 32 459, 25 гривень.
28.10.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №28/10/24/У, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
За таких обставин ТОВ зазначає, що ним належним чином доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем і що право вимоги за Кредитним договором перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 32 459, 25 грн, а також судових витрат у справі, що складаються з судового збору в сумі 2 422, 40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000, 00 гривень.
Позовна заява з додатками подана через систему «Електронний суд».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 року, справу передано на розгляд головуючому судді Н.В. Шептицькій (ас 83).
Ухвалою головуючого судді від 26.12.2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 22.01.2025 року (ас 85-86), який ухвалою суду від 22.01.2025 року відкладено на 17.02.2025 року (ас 97-98), який ухвалою суду від 17.02.2025 року відкладено на 27.02.2025 року (ас 116-117), в якому оголошено перерву до 06.03.2025 року.
21.01.2025 року представник відповідача подала заяву, яка по суті і змісту є Відзивом на позовну заяву (ас 106-109), в якому просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за Кредитним договором, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли, а тому у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.
Учасники справи були вчасно і належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи (ас 118-126).
В позовній заяві представник позивача просить розглядати справу у його відсутності (ас 7 зв).
24.02.2025 року представник відповідача подала заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача, проти позову заперечує (ас 128).
Суд ухвалив: розгляд справи проводити у відсутності учасників справи, згідно ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 279 ЦПК України.
У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття рішення у цій справі є 06.03.2025 року - дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Дослідивши і об'єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.
21.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №270278319 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт товариства, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно, без примусу чи тиску, відповідач заявила про бажання отримати кошти, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3G7ЗК. Зокрема, 21.05.2021 року 13:57:48 год відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так».
У вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
21.05.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 10 250,00 грн на банківську картку відповідача.
Відповідач не виконувала умови Договору належним чином, не повністю сплачувала платежі, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість на момент подання позовної заяви за Кредитним договором.
Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами: паспортом споживчого кредиту до Договору №270278319 від 21.05.2021 року (ас 12-15), Правилами надання грошових коштів в позику (ас 16-22), заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 21.05.2021 року (ас 23), довідкою щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ас 24), алгоритмом дій споживача (ас 25-30), алгоритмом дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ас 31-32), платіжним дорученням від 21.05.2021 року на 10 250, 00 грн (ас 33), довідкою № 09_1/2024 (ас 34-33), розрахунком заборгованості (ас 68-69), розрахунком заборгованості (ас 70), випискою з особового рахунка за Кредитним договором (ас 71).
Крім того, суд встановив наступне.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (ас 36-39).
28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін (ас 42).
31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена 28.11.2018 року та №28/1118-01 (ас 43-46).
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (ас 48).
31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (ас 49).
31.12.2023 року сторони уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
31.12.2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (ас 57).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №144 від 27.07.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 24 200, 25 грн (ас 50).
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2028-31.12.2024.
Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 27.07.2021 року, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги №144.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року (ас 52-54).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року до Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 32 459, 25 гривень (ас 63).
28.10.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №28/10/24/У, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором (ас 58-61).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем, правонаступником якого є ТОВ, за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 21.05.2021 року відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали Кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями. Договір підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з умовами Договору відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.
Позивачем доведено, що відповідачу було видано кредитні кошти у розмірі 10 250, 00 грн шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_1 -- ---- 7349, що також підтверджується заявкою відповідача на отримання грошових коштів в кредит від 21.05.2021 року (ас 23), довідкою щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ас 24), алгоритмом дій споживача (ас 25-30), алгоритмом дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ас 31-32), довідкою №09_1/2024 (ас 34-35) і платіжним дорученням від 21.05.2021 року (ас 33), в якому, окрім іншого, зазначені ідентифікаційні ознаки відповідача, зокрема його РНОКПП.
Вказані письмові докази, як кожен окремо, так і в сукупності, підтверджуються ту обставину, що Кредитний договір був укладений і відповідач отримала від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти в сумі 10 250, 00 грн, що і не заперечує сторона відповідача.
Сторона відповідача не спростовує і не заперечує розмір заборгованості за Кредитним договором.
Встановлено, що позивач є належним правонаступником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в частині вимог по Кредитному договору, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження факту набуття ТОВ «Юніт Капітал», ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідача за Кредитним договором позивач надав копії відповідних документів - договорів, реєстрів боржників, актів приймання-передачі.
Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в редакції додаткової угоди від 31 грудня 2020 року передбачено момент набуття ТОВ «Таліон плюс» права вимоги - з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги. А право майбутньої вимоги - з моменту виникнення такого права вимоги до боржника і додаткового оформлення не потребує (пункт 4.1). Аналогічні положення передбачені договорами факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року та № 28/10/24/У від 28.10.2024 року (пункт 1.2.).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту сплати оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу.
Умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та наступних договорів факторингу у цій справі не було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами.
Крім того, факт укладення договору факторингу до формування реєстру боржників та його передачі на виконання цього договору факторингу, за умови, що сторони погодили такий спосіб передачі прав вимоги, в сукупності з чинністю договору факторингу, не спростовує ту обставину, що права вимоги за кредитним договором передано новому кредитору. Жоден із договорів факторингу в цій справі не визнаний недійсним і таке питання, що є окремою матеріально-правовою вимогою, не ставилось відповідачем у встановленому законом порядку на вирішення суду.
Суд вважає, що позивач підтвердив набуття ним права вимоги за Кредитним договором, укладений з відповідачем.
Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, відтак доходить переконання про обґрунтованість цієї суми.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором у розмірі гривень, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2 422, 40 гривень.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 2 422, 40 гривень.
Щодо заявлених позивачем, в особі представника, витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Із копій договору про надання правничої допомоги від 30.10.2024 року
(ас 72-73), протоколу погодження вартості послуг (73 зв), додаткової угоди №4 до договору про надання правничої допомоги від 30.10.2024 року (ас 74-75), акта прийому-передачі наданих послуг від 30.10.2024 року (ас 76), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2012 року № 4956 (ас 77), довіреності від 02.10.2024 року (ас 78), судом встановлено, що адвокатом А.І. Тараненком надавалася правнича допомога ТОВ «Юніт Капітал» у цій справі. Загальна вартість послуг складає 6000 гривень.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3 000 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача. Крім того, суд звертає увагу, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не є позовними вимогами в розумінні вимог ст. 4 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 83, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №270278319 від 21.05.2021 року в сумі 32 459 (тридцять дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок, з яких: 10 250 (десять тисяч двісті п'ятдеся) гривень 00 копійок заборгованості по тілу кредиту; 22 209 (двадцять дві тисячі двісті дев'ять) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 3 000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місце знаходження: 01024, місто Київ, вулиця Рогнідинська, будинок 14 А, офіс 10; код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 06.03.2025 року.
Головуючий суддя Н.В. Шептицька