06 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 572/1652/24
Провадження № 22-ц/4815/316/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструка С.В.,
суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Мукомел Людмила Андріївна, на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутської міської ради про позбавлення батьківських прав,
17 квітня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом в якому просить позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову вказує, що він перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 23.09.2009 року, в якому народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.01.2017 року шлюб між сторонами було розірвано рішенням Славутського міськрайонного суду. Після розірвання шлюбу дочка залишилась проживати з батьком в АДРЕСА_1 . З 2017 року в сторін виникає спір з приводу визначення місця проживання дочки. Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради від 19.01.2017 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 з батьком в АДРЕСА_1 . Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.07.2017 року місце проживання дитини ОСОБА_8 було визначено з матір'ю. Однак, дочка продовжує проживати з батьком. Починаючи з 2021 року по день звернення відповідачка не цікавиться життям та навчанням дочки, її здоров'ям та розвитком, не телефонує до неї, не пише та не приїжджає. В зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 05 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Мукомел Людмила Андріївна, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що з 04.11.2021 року по день звернення до суду не цікавиться життям дитини, її навчанням, здоров'ям. Матір фактично самоусунулась від виховання та утримання дитини.
Вказує, що рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.07.2017 року про визначення місця проживання дитини з матір'ю досі не виконано через те, що ОСОБА_4 добровільно відмовилась від виконання данного рішення, оскільки мала на меті виїхати за кордон, що підтверджується її ж заявою до відділу ДВС про повернення виконавчого листа.
Вважає, що суд не надав правильної оцінки довідкам та характеристикам з навчальних закладів, показам свідків, висновку Органів опіки та піклування, а також тому факту, що з початку повномасштабної війни відповідач не вчиняла дій для убезпечення життя дитини.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що з 23.08. 2009 року сторони перебували у шлюбі та є батьками, малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
24.01.2017 року рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області шлюб між сторонами було розірвано.
Згідно довідки про зареєстрованих у житлі осіб станом на 02.11.2023 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Згідно висновку фахівця - практичного психолога Омельченко Я.М. від 27.01.2020 року щодо психодіагностичного обстеження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітня ОСОБА_6 потерпала від ряду психотравмівних чинників, які вона пов'язує зі своєю матір'ю, зокрема, прояви з боку матері психологічного і фізичного насильства, недбалого ставлення до життєво важливих потреб дитини, які забезпечують відчуття базової безпеки, повноцінний, здоровий особистісний розвиток.
В резолютивній частині висновку вказано, що повноцінний особистісний розвиток дитини відбувається найкращим чином за умов коли вона має можливість повноцінно спілкуватися як з матір'ю так і з батьком. Відновлення довіри, безпечної, надійної прив'язаності дитини до спорідненої особи, з якою втрачено зв'язок, потребує тривалого психологічного супроводу та належної допомоги фахівців.
Згідно довідки Славутської гімназії №5 від 31.10.2023 року встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Славутській гімназії №5 м. Славути з 09.01.2023 року, регулярно відвідує заняття в школі, дитина завжди охайна, доглянута, зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна, уважна учениця. Батько ОСОБА_3 приділяє належну увагу вихованню та розвитку дочки, систематично приходить до школи, цікавиться успіхами ОСОБА_8 , відвідує всі батьківські та індивідуальні збори. Мати, ОСОБА_9 протягом усього періоду навчання ОСОБА_8 не з'являлася до школи, не телефонувала і не цікавилась успіхами дочки.
Відповідно до довідки від 05.12.2023 року про участь батьків ОСОБА_6 під час навчання 2021-2022 навчальних роках при Жуківській філії Улашанівського ліцею імені Володимира Марковського у шкільному житті дитини, встановлено, що ОСОБА_10 регулярно відвідувала заняття в школі, завжди охайна, доглянута. Батько дитини спілкувався з педагогами, які навчали доньку, цікавився шкільним життям дитини. Мати контакту зі школою не підтримувала, з вчителями не спілкувалась.
Згідно договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно від 04.11.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шкапій Я.І., ОСОБА_4 з метою припинення обов'язку по сплаті аліментів на користь малолітньої дочки ОСОБА_6 , передала у її власність належну їй 1/2 частку в праві спільної власності на квартиру за номером АДРЕСА_2 .
З висновку органу опіки та піклування Славутської міської ради №04-31/29 від 11.01.2024 року встановлено, що ОСОБА_11 ухиляється від виконання материнських обов'язків: не турбується про здоров'я дитини, фізичний і духовний розвиток, її вихованням та підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідним харчуванням, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини тому, вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_11 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.07.2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено разом з матір'ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вироком Славутського міськрайонного суду від 15.12.2017 року ОСОБА_3 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України за фактом заподіяння відповідачці ОСОБА_9 02.03.2017 року тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що потягли короткочасний розлад здоров'я, з метою видворення її із квартири, де вони разом проживали, у присутності дитини.
Судом були допитані свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які дали показання про те, що мати ОСОБА_14 участі у її вихованні не приймає, її вихованням займається батько.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що:
«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
У постанові від 04 квітня 2024 року Верховний Суд здійснив наступні висновки:
«…очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. … Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його доньки. Особливо в ситуації, коли батько наполегливо вказував, що він хоче відновити та розвивати стосунки зі своєю донькою».
«хоча період, протягом якого батько не підтримував контакту донькою тривав достатньо довго, особливо для дитини її віку, цей фактор сам по собі не може виключати можливість відновлення зв'язків між донькою і її біологічним батьком. Фактична повага до сімейного життя вимагає, щоб майбутні відносини між батьком і дитиною визначалися з урахуванням усіх важливих факторів, а не просто спливом часу;
діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів;»
Сукупністю зібраних доказів частково підтверджується пасивність ОСОБА_4 в частині виконання обов'язків з виховання дитини, проте колегія суддів зауважує, що така пасивність зумовлена і поведінкою позивача, який не тільки не сприяв комунікації дитини з матір'ю, але й не виконав рішення суду, яким їх спільній доньці було визначене місце проживання з матір'ю. Безпідставними є доводи апелянта про відсутність утримання матір'ю доньки, оскільки вони суперечать укладеному договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно від 04.11.2021.
З наданих доказів позивача та висловленої позиції відповідачки не можливо вважати доведеним факт безповоротної втрати можливості відновити спілкування біологічного матері та дитини. Крім того встановлені обставини дозволяють дійти висновку, що психологічна віддаленість з дитиною більшою мірою сформована через конфліктність батьків, що вбачається, зокрема з обставин виконання рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.07.2017 року та вироку Славутського міськрайонного суду від 15.12.2017 року.
Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг вказувати про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (HUNT c. UKRAINE), заява № 31111/04, пункти 57, 58).
Суд першої інстанції правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер для суду.
Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, не відповідає меті возз'єднання дитини та одного з батьків, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідачки батьківських прав з огляду на відсутність достатніх підстав, з якими закон пов'язує можливість позбавлення батьківських прав та відповідності такого рішення найкращим інтересам дитини.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Мукомел Людмила Андріївна, залишити без задоволення.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 06 березня 2025 року.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.