06 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 559/1656/24
Провадження № 22-ц/4815/162/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
До Дубенського міськрайонного суду 14.05.2024 надійшла заява ОСОБА_1 від 03.04.2024, в якій вона просить встановити факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в період з жовтня 2020 року по 14 червня 2022 року.
Ухвалою головуючого судді Ральця Р.В. від 15.05.2024 відкрито провадження в справі і призначено судове засідання.
Після повторного авторозподілу, справа надійшла в провадження судді Жуковської О.Ю. та ухвалою від 04.10.2024 заяву залишено без руху, а ОСОБА_1 надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме: вказати конкретну мету встановлення факту та які права і обов'язки він породжує, відповідно меті залучити зацікавлених осіб, а також надати копії заяви з додатками згідно кількості заінтересованих осіб.
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України, оскільки зі змісту заяви вбачається спір про право.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що процесуальний закон не надає право суду на стадії розгляду повторно вирішувати питання щодо відкриття чи відмови відкриття провадження у справі.
Крім того, суд першої інстанції виніс ухвалу про залишення заяви без руху, однак після висновку про їх не усунення в порушення приписів ст. 185 ЦПК України, суд не постановив ухвалу про повернення заяви, а відмовив у відкритті.
Стверджує про помилкове застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК, згідно якого суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Оскільки, будь-якого рішення по суті заявлених вимог судом не приймалось, тим більше не вирішувалось питання про закриття провадження
Вважає, що оскаржувана ухвала порушує право заявника на звернення до суду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частина 2 статті 293 ЦПК України).
До справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядаються судом, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України, належать справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи залишає заяву без розгляду.
Тобто, у разі встановлення обставин того, що факт, який просить встановити заявник, пов'язаний з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд відмовляє у відкритті провадження або залишає заяву без розгляду, якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи.
Відповідно до змісту заяви, встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не пов'язане з виникненням чи припиненням майнових прав, а зумовлене необхідністю представляти інтереси засудженого окупаційним судом ОСОБА_2 в державних установах та міжнародних організаціях, правоохоронних органах у питаннях, що стосуються звільнення ОСОБА_2 з полону держави агресора та встановлення його дійсного місця перебування. Відсутність статусу члена сім'ї суттєво перешкоджає заявнику у розшуку ОСОБА_2 .
Колегія суддів вважає, що після відкриття провадження в справі та початку її розгляду, місцевий суд не дотримався вимог ЦПК щодо завершення вже розпочатого розгляду справи та на вказаній стадії процесу помилково дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з підстав наявності спору про право.
Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в окремому провадженні, як стверджує заявник, необхідне з метою комунікації з відповідними органами щодо встановлення долі заінтересованої особи.
Встановлення такого факту породжує безліч прав, зокрема й щодо майна, проте підхід за якого суд без встановлення інших обставин та заінтересованих осіб відмовлятиме у відкритті провадження керуючись припущенням про наявність спору, фактично позбавляє мети існування процесуальний механізм передбачений п.5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв'язку з фактами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їхні права та обов'язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи. (Верховний Суд у постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24).
Крім того в окремому провадженні суд не позбавлений можливості з'ясовувати необхідні обставини за власною ініціативою.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в непередбачений цивільним процесом спосіб завершив розпочатий розгляд цивільної справи та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
При цьому суд не позбавлений можливості у разі встановлення в ході розгляду справи наявного, реального спору, вирішити питання про залишення заяви без розгляду в подальшому, як це передбачено частиною 4 статті 315 ЦПК України.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 жовтня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.