06 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 567/1412/24
Провадження № 22-ц/4815/141/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
за участю: ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чорнобривий Олександр Васильович, на ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
Острозьким районним судом Рівненської області 30.08.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль DAF FTCF 85/460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти в установах банку і інше рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви вказує, що саме такий вид забезпечення позову, на його думку, відповідає змісту заявлених позовних вимог, оскільки ціна позову складає 548631,33 грн.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення шкоди спричиненої ДТП на загальну суму 548631,33 грн. Вимоги позивача про відшкодування шкоди відповідач залишив без задоволення. Відповідач уникає спілкування з позивачем, на телефонні дзвінки не відповідає, врегулювати спір в позасудовому порядку не бажає, у зв'язку з чим позивач вважає, що існує ризик відчуження відповідачем вищевказаного майна.
Позивач вважає, що накладення арешту на вищевказане майно відповідача є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Позивач вказує на наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, а відтак вважає, що вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача спроможне забезпечити ефективний захист його прав та інтересів.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року заяву задоволено частково.
Накладено арешт на автомобіль марки DAF FTCF 85.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 .
В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовлено
На вказану ухвалу суду ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чорнобривий Олександр Васильович, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, неповне встановлення обставин справи, подав апеляційну скаргу.
Апелянт зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, а також сама по собі наявність реєстрації відповідного рухомого майна за відповідачем у справі не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказує, що ОСОБА_2 використовує автомобіль у підприємницькій діяльності, а застосований судом захід забезпечення суттєво ускладнює робочі процеси, що призводить до фінансових втрат і як наслідок призупинення бізнесу.
Крім того, на утриманні відповідача є малолітня дитина, а втрата можливості користуватися автомобілем ускладнює виконання батьківських обов'язків.
Зауважує, що тривалий арешт безпідставно обмежує права власника на мирне володіння майном.
Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу стягнення матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 548631,33 грн.
При поданні позову з майновими вимогами, без застосування заходів забезпечення позову, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22).
Відтак доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не обґрунтував ризики відчуження майна з метою ухилення від виконання можливого судового рішення не впливають на правильність висновку суду про доцільність застосування заходів забезпечення.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль DAF FTCF 85.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 є вантажним з типом кузова сідловий тягач (а.с. 5).
Витягом з реєстру платників єдиного податку стверджується, що ОСОБА_2 веде господарську діяльність згідно з КВЕД: 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 вантажний автомобільний транспорт.
За встановленого апеляційний суд приймає доводи апеляційної скарги про вплив застосованого арешту на господарську діяльність відповідача і тому вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Оскільки при обранні заходів забезпечення позову суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача, то доцільним буде змінити застосований захід забезпечення позову у виді арешту на заборону вчиняти дії щодо його відчуження.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чорнобривий Олександр Васильович, задовольнити частково.
Ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2024 року скасувати.
Заяву позивача ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Заборонити відчужувати у будь-який спосіб автомобіль марки DAF FTCF 85.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 .
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 06 березня 2025 року.
Головуючий: Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Шимків С.С.