06 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/6205/23
Провадження № 22-ц/4815/118/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Боймиструк С.В.,
судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 у якому, покликаючись на відсутність подружніх відносин та на неможливість збереження шлюбу, просила розірвати шлюб.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року позов задоволено. Розірвано шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 06 серпня 2000 року Костопільським районним відділом РАГС у Рівненській області, а.з. 84.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що непорозуміння між сторонами мають тимчасовий характер, а шлюб можливо зберегти за умови надання строку для примирення, що не суперечитиме моральним засадам.
Позивач ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Казбулатова О.М., подала відзив на апеляційну скаргу у якому заперечує доводи апелянта. Вказує, що сторони живуть окремо і позивач наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та не заперечується учасниками, що сторони зареєстрували шлюб 05 серпня 2000 року, спільного господарства не ведуть протягом останніх трьох років, однак проживають разом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сторони сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Так, відповідно достатті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина 1 статті 24 СК України).
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
За змістом частини 3 статті 109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Отже, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім'ї.
Добровільність шлюбу - це одна з основних його засад.
Тому й подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз/сім'ю/шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.
Позивач звернулася з позовом у листопаді 2023 року.
1 січня 2024 року винесене заочне рішення про розірвання шлюбу сторін.
22 березня 2024 року вказане рішення скасоване.
24 квітня 2024 року за клопотанням відповідача сторонам надавався строк для примирення з метою збереження сім"ї.
06 серпня 2024 року за клопотанням представника позивача відновлене провадження у справі, розгляд справи призначене на 16 вересня 2024 року.
У поданій до суду заяві від 31 січня 2024 року позивач позов підтримала.
У відзиві на апеляційну скаргу також висловила позицію про неможливість подальшого існування шлюбу.
Відтак, незалежно від мотивів такого рішення позивачки, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами за небажання позивачки продовжувати шлюбні відносини з відповідачем
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки за час розгляду справи судами позивач не змінила своєї позиції.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 березня 2025 року.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.
Шимків С.С.