Житомирський апеляційний суд
Справа №281/147/24 Головуючий у 1-й інст. Данчук В. В.
Категорія 44 Доповідач Григорусь Н. Й.
05 березня 2025 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.
суддів Борисюка Р.М., Павицької Т.М.
з участю секретаря
судового засідання Журавської Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 281/147/24 за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Барановського Ігоря Івановича на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Данчук В.В. у селищі Лугини
У лютому 2024 року керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області звернувся до суду із названим позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Лугинської селищної ради Житомирської області 113211,63 грн шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
В обґрунтування позову зазначив, що ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.01.2024 року у справі № 281/413/23, яка набрала законної сили 25.01.2024 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 365 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 14.03.2023 № 2655/22-25/593-597/23-25 установлено, що розмір заподіяної шкоди державі внаслідок незаконної порубки дерев становить 113211,63 грн. Посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області заподіяну шкоду навколишньому природному середовищу в сумі 113211 (сто тринадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 63 копійки, а також вирішено питання відшкодування судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Барановський І.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову прокурора.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що слугувало б підставою для його подальшої відповідальності у цивільно-правовому порядку. А закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 356 КК України, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України не є доказом його вини у скоєнні даного злочину. Суд мав встановити факт перевищення влади ОСОБА_1 при видачі лісорубного квитка із зазначенням доказів та порушених норм права.
Як позивач так і представник Лугинської селищної ради не скористались своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Барановський І.І., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги із наведених в ній мотивів.
Представник прокуратури Цеміна Н.Ю., посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.01.2024 року, яка набрала законної сили 25.01.2024, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв'язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020240000000344 від 27.03.2020 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 365 КК України - закрито за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Зі змісту вказаного процесуального документу вбачається, що ОСОБА_1 , будучи головним лісничим ДП «Лугинське лісове господарство», у порушення лісового законодавства видав лісорубний квиток на непередбачений матеріалами лісовпорядкування вид рубки, а саме: лісорубний квиток від 03.12.2018 серії ЖИ ЛРК № 003781, який відповідно до ст. 69 Лісового кодексу України став підставою здійснення незаконної суцільної рубки у виділі 38 кварталу 28 Літківського лісництва ДП «Лугинське лісове господарство».
Наявність та розмір заподіяної шкоди підтверджується висновком експерта № 2655/22-25/593-597/23-25 від 14.03.2023, відповідно до якого розмір шкоди заподіяний в результаті незаконної рубки дерев різних порід у виділі 38 кварталу 28 Літківського лісництва ДП «Лугинське лісове господарство» становить 113211,63 грн (а.с. 42-65); змістом листа Державної екологічної інспекції України від 23.03.2020 №2203/2.6/6-20, обґрунтованим розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки дерев від 06.03.2020, протоколом огляду місця події від 15.11.2020 (а. с. 12-15, 16-17, 28-34).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції із посиланням на норми ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 16, 48, 69 Лісового кодексу України, п. 2, 47 Правил поліпшення якісного складу лісів, проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства, ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення даного позову.
Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Посилання представника, засновані на особистому трактуванні норм Конституції України та рішень Верховного Суду і ЄСПЛ, в контексті того, що вина ОСОБА_1 у вчинені злочину не доведена обвинувальним вироком суду, а відтак він не повинен відшкодовувати спричинену шкоду, є неприйнятними.
Дійсно, за нормами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Разом з цим, цивільна відповідальність, зокрема, обов'язок відшкодувати шкоду, не порушує презумпцію невинуватості особи у вчиненні злочину, оскільки не свідчить про визнання її винуватою у вчиненні злочину або поводження з нею як з особою, винуватою у вчиненні злочину.
Презумпція невинуватості стосується лише кримінальної відповідальності особи і не поширюється на її цивільну відповідальність, яка не завжди пов'язана з винуватістю у вчиненні злочину.
Вказаний правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.12.2024 (справа № 686/1699/20), та відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України врахований місцевим судом при вирішенні даного спору.
Слід зазначити, що права ОСОБА_1 жодним чином порушені не були, оскільки при закритті кримінального провадження йому було роз'яснено судом, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, тому закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку. Однак обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав, що підтверджується змістом ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.01.2024 (а.с. 117).
Крім того, судове рішення містить належне обґрунтування висновків суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову прокурора.
Так, за правилами ст. 48 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфер охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Згідно із п. 2, 47 Правил поліпшення якісного складу лісів, проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 724 під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні. До інших заходів з формування і оздоровлення лісів належить: догляд за підростом, за підліском, за узліссям, за формою стовбура та крони дерев, прокладення і розчищення квартальних просік, відновлення і розчищення межових ліній, створення протипожежних розривів та догляд за ними.
Проте, лісорубний квиток був виданий ОСОБА_1 для рубки під назвою «Інша, пов'язана із ТБ». Отже, неправомірність дій відповідача полягає в тому, що ним був виданий лісорубний квиток у порушення лісового законодавства на непередбачений матеріалами лісовпорядкування вид рубки, наслідком чого стала незаконна вирубка лісу 52 дерев різних порід), чим заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам у виді майнової шкоди.
Не зважаючи на те, що кримінальне провадження №602020240000000344 від 27.03.2020 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності із нереабілітуючих підстав, останній не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну його діями шкоду. Відтак місцевий суд правильно вважав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь держави в особі Лугинської селищної ради Житомирської області збитків, заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення на загальну суму 113211,63 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аргументи апеляційної скарги є аналогічними доводам, зазначеним у відзиві на позовну заяву, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та не спростовують висновку суду першої інстанції, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, який не потребує додаткового правового аналізу.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 367 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень апеляційного суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Барановського Ігоря Івановича залишити без задоволення, а рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 07 березня 2025 року.