Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9498/22 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н.М.
Категорія 10 Доповідач Борисюк Р. М.
06 березня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 296/9498/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Ліпської-Романченко Ганни Дмитрівни на ухвали Корольовського районного суду міста Житомира від 17 липня 2024 року та від 22 жовтня 2024 року, постановлені під головуванням судді Анциборенко Н.М. у місті Житомирі,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила виділити їй в натурі 40/100 ідеальних часток у спільному майні, зокрема, житловому будинку АДРЕСА_1 з урахуванням запропонованих судовим експертом варіантів виділу/поділу, а саме: квартиру АДРЕСА_1 площею 35,8 кв.м. та квартиру АДРЕСА_2 , площею 90,1 кв. м із господарськими будівлями.
Позов мотивувала тим, що вона є співвласником будинку АДРЕСА_1 , а також власником 40/100 ідеальних часток даного будинку. Іншим співвласником вказаного будинку є ОСОБА_2 , якому належить 60/100 його ідеальних часток. Зазначені частки належать сторонам виходячи з площі будинку, станом на 29 квітня 2005 року.
Сторони не можуть погодити порядок користування та володіння будинком, який знаходиться у їх спільній частковій власності, тому змушена звернутися до суду.
01 червня 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності (том 1 а.с.75-80).
01 травня 2024 року відповідачем подано заяву про уточнення вимог зустрічної позовної заяви (том 2 а.с.23-24).
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 17 липня 2024 року відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті зустрічної позовної заяви, та повернуто її останньому.
Ухвалою цього ж суду від 22 жовтня 2024 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та призначено по справі судову будівельно - технічну експертизу.
Не погодившись з цими ухвалами, представник ОСОБА_2 - адвокат Ліпська-Романченко Г.Д. подала на них апеляційну скаргу, в якій просила їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваних ухвал допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що зі змісту вимог первісного та зустрічного позову слідує, що вони виникли з приводу спільного майна сторін та правоволодіння, користування і розпоряджання такою власністю, а отже виникли з одних правовідносин. З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про те, що спільний розгляд позовів є недоцільним не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Вважає, що спільний розгляд є доцільним, оскільки об'єднання вказаних позовів не призведе до затягування розгляду справи, та не розширить предмет доказування. Роз'єднання позовів уможливить встановлення в ході слухання справ взаємовиключних обставин, винесення за результатами їхнього розгляду суперечливих рішень або ж викладення в одному з них преюдиційних висновків, які нівелюватимуть розпочатий процес доказування і подання доказів в іншій справи, а це зробить марними спрямовані дії сторони щодо доведення викладених в обґрунтування вимог фактів.
Крім того, зазначає, що зустрічна позовна заява була подана ще 01 червня 2023 року, тоді як ухвала про відмову у її прийнятті постановлена лише 17 липня 2024 року.
Звертає увагу суду на те, що подані до зустрічного позову документи є важливими для правильного вирішення спору.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції відмовив у прийнятті зустрічного позову, а долучені до нього документи мають визначальне значення для надання їх експерту при проведені будівельно-технічної експертизи та прийняття ним законного висновку, ухвала Корольовського районного суду міста Житомира від 22 жовтня 2024 року постановлена також із порушенням норм процесуального права.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічної позовної від 17 липня 2024 року та ухвала про призначення будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2024 року є такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права, підлягають скасуванню з направленням матеріалів цивільної справи для вирішення питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Ліпська-Романченко Г.Д. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити і надала пояснення, які відповідають доводам поданої скарги.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що спільний розгляд зустрічної позовної заяви не є доцільним, а його прийняття буде лише сприяти затягуванню розгляду даної справи.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого суду з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов'язок щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).
Відповідно до статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частинами першою та другою статті 193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Відповідно до частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Отже, за змістом статті 193 ЦПК України однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів.
Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
У правовому висновку, який викладений у постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, вирішуючи клопотання про прийняття зустрічного позову суд з'ясовує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову, чи поданий зустрічний позов у строк для подання відзиву на позов.
Аналогічний зміст містить й п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).
Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Як вбачається із матеріалів справи, 28 грудня 2022 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 в якому просила виділити їй в натурі 40/100 ідеальних часток у спільному майні, житловому будинку АДРЕСА_1 з урахуванням запропонованих судовим експертом варіантів виділу/поділу.
06 лютого 2023 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження (том 1 а.с.52).
01 червня 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 в якій з урахуванням уточнень від 01 травня 2024 року просив припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 ; виділити у власність в натурі ОСОБА_2 93/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (том 1 а.с.75-80, том 2 а.с.23-24).
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 17 липня 2024 року відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті зустрічної позовної заяви, та повернуто її останньому.
Вирішуючи питання про повернення зустрічної позовної заяви суд першої інстанції не надав належної оцінки предмету спору, яким в даній справі є виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, тобто, сторони просили вирішити один і той же спір. Відповідно, позовна заява ОСОБА_1 та зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мали розглядатися судом спільно.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Корольовського районного суду міста Житомира від 17 липня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 .
Щодо ухвали районного суду від 22 жовтня 2024 року колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи, що наявність зустрічного позову може вплинути на вирішення питання призначеної судом експертизи і зміні або доповнення поставлених запитань на розгляд експерту, тому ухвала Корольовського районного суду міста Житомира від 22 жовтня 2024 року про призначення експертизи також підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ліпської-Романченко Ганни Дмитрівни задовольнити.
Ухвали Корольовського районного суду міста Житомира від 17 липня 2024 року та від 22 жовтня 2024 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст ухвали складений: 07 березня 2025 року.