Житомирський апеляційний суд
Справа №296/1410/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/161/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
03 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 (дистанційно),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі судове провадження №296/1410/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 10.02.2025, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, тобто до 10.04.2025 включно,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але з можливістю внесення застави. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою. Вказує, що підозра є необґрунтованою, оскільки відсутня подія злочину, а ризики, передбачені ст.177 КПК України прокурором недоведені. Зазначає, що слідчій суддя дійшов помилкового висновку про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного. Посилається на те, що слідчім суддею не враховано, що ОСОБА_7 має на утриманні малолітню дитину 2023 року народження, його дружина ОСОБА_9 не має можливості працювати, а тому він єдиний, хто утримує сім'ю. Вважає, що прокурором не доведено факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а тому безпідставно не визначено розмір застави.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що до слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 строком на 60 днів у кримінальному провадженні №12024060000000908 від 14.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.
В обгрунтування клопотання слідчий вказав, що досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 14 грудня 2024 року, у ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , під приводом вигаданого боргу, виник злочинний умисел спрямований на незаконне позбавлення волі ^потерпілого ОСОБА_12 та вимагання в нього майна.
Так, 14.12.2024 близько 16.30 год. ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , на автомобілі марки та моделі «Jaguar XJ» д.н.з. НОМЕР_1 , прибув до подвір'я будинку по вулиці Вільський шлях, 14-А в місті Житомирі.
Зустрівшись на вказаному місці із потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , застосовуючи фізичну силу, примусово, проти волі, помістив потерпілого до салону вказаного автомобіля марки та моделі «Jaguar XJ» д.н.з. НОМЕР_1 , та погрожуючи застосуванням фізичного насильства, почав вимагати в ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 11000 доларів США вигаданого боргу.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки та моделі «Jaguar XJ» д.н.з. НОМЕР_1 , направився з потерпілим в напрямку Бердичівського шосе та перевіз потерпілого ОСОБА_12 , проти його волі, до гаражного кооперативу «Тетерів», що по вулиці Робітничій в місті Житомирі, де на них чекав ОСОБА_11 .
Перебуваючи на території вказаного гаражного кооперативу ОСОБА_7 та ОСОБА_11 застосовуючи погрози фізичного насильства та розправи, заштовхавши потерпілого ОСОБА_12 до гаражного приміщення, продовжили висловлювати вимоги останньому у поверненні вказаного вигаданого боргу, при цьому утримуючи потерпілого у вказаному гаражному приміщенні проти його волі.
Усвідомлюючи, що його життю та здоров'ю загрожує небезпека, з метою затягування часу, потерпілий ОСОБА_12 повідомив зловмисникам, що виконання їхніх вимог неможливе, у зв'язку з тим, що він здав свій телефон до ломбарду в місті Києві.
В подальшому, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , застосовуючи погрози фізичної розправи примусово, проти волі потерпілого ОСОБА_12 , помістив останнього до салону свого автомобіля марки та моделі «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 , з метою направлення до міста Києва.
Не припиняючи своїх злочинних дій, реалізуючи свій спільний злочинний умисел направлений на вимагання в потерпілого грошових коштів, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , на вказаному автомобілі марки та моделі «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 , направилися до міста Києва, при цьому утримуючи потерпілого ОСОБА_12 в салоні даного автомобіля поза його волею, тим самим незаконно позбавляючи його волі. Під час руху на вказаному автомобілі, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 продовжували вчиняти вимагання грошових коштів в потерпілого ОСОБА_12 , при цьому застосовували до останнього насильницькі дії, а також погрожували подальшою фізичною розправою.
В свою чергу потерпілий ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що його життю та здоров'ю загрожує небезпека, на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , використовуючи телефон останнього, зателефонував до свого знайомого ОСОБА_14 , якого попросив здійснити переказ грошових коштів в сумі 42000 гривень на банківську карту названу ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . Погодившись на прохання ОСОБА_12 , ОСОБА_14 о 20:00 год. 14.12.2024 здійснив перекази коштів з свого банківського рахунку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську карту AT «Універсал Банк» № НОМЕР_4 в сумі 22000 грн та 20000 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії направлені на вимагання в потерпілого грошових коштів, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , незаконно позбавляючи волі потерпілого ОСОБА_12 , разом з останнім, на автомобілі «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_2 о 22 год. 13 хв. 14.12.2024 прибули в місто Київ, де на узбіччі проїзної частини по вулиці Берестейський проспект, поблизу будинку №84 були затримані працівниками Національної поліції України.
14.12.2024 о 22 год. 13 хв. ОСОБА_7 було затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.
15.12.2024 у відповідності до вимог ст.ст. 276-278 КПК України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.
16.12.2025 ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира (справа №296/11546/24) до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 12.02.2025.
Необхідність продовження відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обгрунтована тим, що строк дії ухвали слідчого судді закінчується 12.02.2025, однак, завершити досудове розслідування до вказаного строку не можливо, оскільки необхідно провести ряд слідчіх процесуальних дій, отримати 5 висновків судових молекулярно-генетичних експертиз, 1 висновок судової криміналістичної експертизи звукозапису; здійснити огляд та аналіз вищевказаних висновків та інформації, отриманої за результатами вказаних експертиз та в разі необхідності призначити додаткові судові експертизи; отримати в порядку тимчасового доступу інформацію, що перебуває у володінні операторів мобільного зв'язку щодо вхідних та вихідних з'єднань по мобільних терміналах та сім-картках, які використовувались фігурантами кримінального провадження під час вчинення зазначених кримінальних правопорушень; здійснити аналіз інформації, здобутої в порядку тимчасового доступу у операторів мобільного зв'язку; привести у відповідність матеріали проведених негласних (слідчих) розшукових дій, у тому числі документів, що стали підставою для їх проведення, в тому числі й шляхом перегляду грифів секретності матеріальних носіїв інформації; допитати осіб, передчасне проведення допиту яких могло негативно вплинути на повне, всебічне з'ясування фактів та обставин, що маються значення для досудового розслідування; провести інші додаткові необхідні слідчі (розшукові), негласні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, а також ті, необхідність у проведенні яких виникне на тому чи іншому етапі досудового розслідування; із урахуванням отриманих висновків відповідних судових експертиз, а також фактичних даних, здобутих в тому числі й за результатами проведення вищевказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, надати остаточну правову оцінку діянням підозрюваних.
Строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні продовжено до 15.04.2025.
Разом з цим, ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу не зменшилися, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного засобу, а тому слідчий просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів.
Враховуючи наявність обгрунтованої підозри та доведеність прокурором ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчій суддя дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого.
Заслухавши доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Положеннями ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 зазначеного закону, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; його репутацію та майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи, завжди має бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено у разі засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вищевказаних вимог закону дотримався.
Так, слідчій суддя встановив, що наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_7 підтверджується доказами, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, а саме: протоколом заяви про вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_12 ; висновком судово-медичної експертизи №2033 від 16.12.2024; протоколом обшуку автомобіля «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 та іншими протоколами обшуку; протоколами затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_11 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та інших; протоколами огляду предметів (мобільних телефонів ОСОБА_15 , ОСОБА_14 ОСОБА_17 ); іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції».
За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Враховуючи вищевказане, на думку апеляційного суду, зазначених доказів достатньо, щоб на даному етапі кримінального провадження стверджувати про причетність, тобто обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.4 ст.189 КК України.
Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
Також слідчий суддя врахував дані про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2023 року народження, а також встановив наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме : можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду обґрунтована тяжкістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні зокрема, особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обгрунтований тим, що на даний час органом розслідування не проведено всього обсягу необхідних слідчих дій.
Можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків обгрунтовується тим, що ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності, перебуваючи на волі, може чинити тиск на вказаних осіб з метою зміни останніми показань.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обгрунтований тим, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний може не з'являтися на виклики.
Можливість вчинити інше кримінальне правопорушення обгрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 даних про особу останнього, слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість підозри, недоведеність зазначених ризиків та можливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів вважає безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2023 року та дружину, яка не працює, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не свідчать про зменшення ризиків, встановлених слідчим суддею, а лише характеризують особу.
Крім того, слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого вже було надано оцінку вказаним доводам сторони захисту.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що майновий стан, міцність соціальних зв'язків та стан здоров'я підозрюваного не змінилися з моменту застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання сторони захисту на можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів також вважає безпідставними з урахуванням стадії кримінального провадження, обставин інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень та наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Більш того, стороною захисту не доведено наявності достатніх стримуючих факторів від порушень ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Посилання захисника на відсутність належних та допустимих доказів щодо причетності підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 та ч.2 ст. 146 КК України, не є предметом даного розгляду, оскільки оцінку доказам надає суд під час судового розгляду кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчім суддею безпідставно не визначено розмір застави, колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави. Отже, з врахуванням висновку СМЕ про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень, обставин кримінальних правопорушень, у яких обгрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , колегія суддів також не вбачає підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Таким чином, доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують правильність висновків слідчого судді.
На підставі викладеного, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 10.02.2025, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, тобто до 10.04.2025 включно, - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :