Справа № 158/2170/24 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В.
Провадження № 22-ц/802/235/25 Доповідач: Данилюк В. А.
25 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
секретаря Черняк О. В.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виділення частки в натурі та припинення права спільної часткової власності, визнання права власності, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 грудня 2024 року,
Адвокат Ліщук О. О., діючи в інтересах позивачки ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення частки в натурі та припинення права спільної часткової власності, визнання права власності.
Позовні вимоги мотивує тим, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2008 року, реєстровий номер 849, посвідченого приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Н. В. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.04.2014 року, реєстровий №1-459, виданого державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області належить на праві спільної часткової власності 38/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що у грудні 2023 року у позивача виникла необхідність продажу належної їй частки вищевказаного будинку, а тому у відповідності до ст. 362 ЦК України звернулася до відповідача, яка є співвласником іншої частки (62/100) вказаного будинку з проханням оформлення в нотаріуса відмови від переважного права на придбання частки. Однак, відповідач відмовилася та запропонувала придбати вказану частку, за ціною, яка є значно нижчою від ринкової, що є неприйнятним для позивача.
Крім того, зазначив, що відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна від 24.04.2024 року, наданого ТОВ «Виробничо-експертне підприємство «Еконсервіс», за технічними показниками частка 38/100 об'єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі. Склад новоутворених об'єктів нерухомого майна виглядатиме наступним чином:
- об'єкт №1 (62/100): сіни 1-1 площею 6,7 км.м., коридор 1-2 площею 6,6 кв.м., кімната 1-3 площею 20,7 кв.м., кімната 1-4 площею 11,5 кв.м., кімната 1-5 площею 15,7 кв.м., кухня 1-6 площею 9,6 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 47,9 к.в.м., частина сарая Б-1, огорожа 1;
- об'єкт №2 (38/100): сіни 2-1 площа 8,2 кв.м., кухня 2-2 площа 9,7 кв.м., кімната 2-3 площа 16,0 кв.м., кімната 2-4 площа 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., частина сарая Б-1, гараж-літня кухня Г-1, огорожа 1.
Також, на основі вказаного висновку було підготовлено проект Договору про поділ житлового будинку, однак, відповідачем ця пропозиція була проігнорована.
З врахуванням вищевикладеного, просив суд визнати за позивачем в натурі (окремий об'єкт) 38/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як окрему квартиру із господарськими будівлями і спорудами, яка складається із наступних приміщень, будівель та споруд: сіни 2-1 площа 8,2 кв.м., кухня 2-2 площа 9,7 кв.м., кімната 2-3 площа 16,0 кв.м., кімната 2-4 площа 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., частину сараю Б-1, гараж-літня кухня Г-1, огорожа 1, присвоїти новоутвореному об'єкту адресу: АДРЕСА_2 , визнати за нею право власності на цю квартиру та припинити право спільної часткової власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20000 грн.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виділення частки в натурі та припинення права спільної часткової власності, визнання права власності задоволено частково.
Виділено ОСОБА_4 в натурі (окремий об'єкт) 38/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як окрему квартиру із господарськими будівлями і спорудами, яка складається із наступних приміщень, будівель та споруд: сіни 2-1 площа 8,2 кв.м., кухня 2-2 площа 9,7 кв.м., кімната 2-3 площа 16,0 кв.м., кімната 2-4 площа 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., як окремий та цілий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, та частину сараю Б-1, гараж-літня кухня Г-1, огорожа 1, які підлягають державній реєстрації.
Припинено право спільної часткової власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вважає зазначене рішення в частині задоволення позовних вимог таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зазначає, що метою пред'явлення вищевказаного позову є намагання позивача ОСОБА_4 продати свою частку житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами без згоди ОСОБА_2 , що позбавляє останню права переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності. Зазначене свідчить про недобросовісність дій позивача та обрання нею неефективного способу захисту свого права, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 адвокат Ліщук О. О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, разом з тим не заперечує проти зміни рішення суду щодо виділення частки відповідачки їй в натурі.
В судовому представник позивача ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2008 року, реєстровий номер 849, посвідченого приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Н. В. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.04.2014 року, реєстровий №1-459, виданого державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Мусійчук Г. Ф. належить на праві спільної часткової власності 38/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.15-20/.
Також встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 62/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Приміщення, яке знаходиться в спільній частковій власності кожної з них, фактично поділене на окремі об'єкти нерухомого майна, які мають самостійний вхід та комунікації, а також сторони володіють і користуються ним понад 10 років. Крім того, з копії договору купівлі - продажу від 28.03.2008 року (а.с. 15) убачається, що попередні власники набули право власності на 38/100 спірного будинку у вигляді конкретних приміщень, які відповідають виділеній позивачці частці.
Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна від 24.04.2024 року, наданого ТОВ «Виробничо-експертне підприємство «Еконсервіс», за технічними показниками частка 38/100 об'єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі. Склад новоутворених об'єктів нерухомого майна виглядатиме наступним чином:
- об'єкт №1 (62/100): сіни 1-1 площею 6,7 кв.м., коридор 1-2 площею 6,6 кв.м., кімната 1-3 площею 20,7 кв.м., кімната 1-4 площею 11,5 кв.м., кімната 1-5 площею 15,7 кв.м., кухня 1-6 площею 9,6 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 47,9 к.в.м., частина сарая Б-1, огорожа 1;
- об'єкт №2 (38/100): сіни 2-1 площа 8,2 кв.м., кухня 2-2 площа 9,7 кв.м., кімната 2-3 площа 16,0 кв.м., кімната 2-4 площа 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., частина сарая Б-1, гараж-літня кухня Г-1, огорожа 1 /а.с.32/.
Висновок технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна, разом із пропозицією та проєктом договору про поділ житлового будинку, що є спільною частковою власністю, було направлено засобами поштового зв'язку відповідачу ОСОБА_2 , що остання у судовому засіданні не заперечила /а.с.33-39/.
За таких обставин, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ спільного майна та/або виділ у натурі частки із спільного майна, що призвело до не можливості вчинити укладення відповідного правочину в порядку передбаченому статей 364, 367 ЦК України, позивач має право на звернення до суду за захистом свого права шляхом виділу у натурі своєї частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об'єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що право власності ОСОБА_4 на 38/100 частки будинку підтверджено відповідними документами, сторони володіють та користуються житловим приміщення понад 10 років, спір відносно користування кожним із співвласником належної йому частки майна відсутній, що було підтверджено у судовому засіданні, а тому кожен із співвласників, зокрема позивач, має право на виділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині виділення частки в натурі та припинення права спільної часткової власності слід задовольнити.
Положеннями ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм в певних частках майном, яке становить єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними і визначаються відповідними відсотками від цілого або в дробовому вираженні.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Виділ часток (поділ) жилого будинку, який перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо) (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 601/180/16).
Стаття 361 ЦК України передбачає, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно з ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України (постанова Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 725/602/18).
У постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року у справі № 6- 12цс 13 зазначено, що частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20).
За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об'єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об'єкта у самостійний об'єкт.
Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об'єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об'єкта майна.
Застосований спосіб захисту прав позивача відповідає зазначеним положенням ЦК України та є ефективним, оскільки співвласник майна, що перебуває у спільній часткові власності двох осіб, має право як на виділ своєї частки із майна, що є у спільній частковій власності (стаття 364 ЦК України), так і на її поділ (стаття 367 ЦК України). Кожен з цих способів передбачає виділення співвласнику в натурі відокремленої частини майна, яка відповідає розміру його частки у праві власності.
З урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
У своїй апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 фактично не заперечує проти виділу спірного нерухомого майна в натурі, а лише вказує про те, що суд першої інстанції припинив право спільної часткової власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами в цілому, залишивши поза увагою належну відповідачу частину і не виділив її окремий об'єкт нерухомого майна, а також зазначає, що такий поділ будинку позбавить її переважного права на купівлю частки позивачки у разі її відчуження.
Такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, враховуючи, що суд першої інстанції діяв у відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, якою передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Що стосується переважного права придбання частки, то це питання не було предметом спору і не впливає на висновки суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 грудня 2024 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 березня 2025 року.
Головуючий
Судді :