Справа № 165/3924/21 Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М. М.
Провадження № 22-ц/802/53/25 Доповідач: Карпук А. К.
06 березня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
секретар Русинчук М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 подану його представником ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 жовтня 2024 року в складі судді Ушакова М. М.,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя мотивуючи тим, що з 29 липня 2017 року до 11 березня 2020 року вона з відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за згодою сторін в Нововолинському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
У період шлюбу подружжям було придбано напівпричіп LANGERDORF SGL 5, номер шасі НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу №3246/2018/1162433 від 25 жовтня 2018 року, державна реєстрація права власності була здійснена за відповідачем ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу напівпричепом постійно користувався відповідач, тому жодних сумнівів, що напівпричіп належить на праві власності іншій особі у позивача не виникало. Вказує, що їй стало відомо, що даний напівпричіп було пошкоджено у дорожньо-транспортній пригоді, при цьому автомобілем керував відповідач. У вересні 2021 року вона звернулася до відповідача із пропозицією про поділ спільного майна подружжя шляхом їй грошової компенсації вартості напівпричепу, який відповідач використовує його у своїй професійній діяльності. Відповідач повідомив представнику позивача - адвокату Свередюк Ю.А., що 6 вересня 2019 року напівпричіп було продано ТзОВ «РЕНОПЛАСТ», на підтвердження чого надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Відповідач продав спірний напівпричіп без її згоди та частину коштів як співвласнику цього майна їй не передав, жодної письмової згоди на укладення договору купівлі-продажу позивач не надавала. Позивач вважає, що продаж даного автомобіля за час шлюбу було здійснено з метою уникнення поділу спільного майна подружжя, так як з кінця серпня та у вересні 2019 року подружнє життя між сторонами погіршилося, позивач певний час не проживала разом з відповідачем. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 в її користь грошову компенсацію в розмірі 131381 грн. 65 коп. вартості 1/2 частини напівпричепу LANGERDORF SGL 5, номер шасі НОМЕР_1 , який був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та стягнути з відповідача ОСОБА_2 в її користь 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу за написання позовної заяви, витрати на проведення оцінки транспортного засобу та сплачений судовий збір.
Рішенням Нововолинського міського суду від 24 жовтня 2024 року позов задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 131381 грн. 65 коп. вартості 1/2 частини напівпричепу LANGERDORF SGL 5, номер шасі НОМЕР_1 , який належить до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1313 грн. 82 коп. та 4000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль, яким відповідач розпорядився на власний розсуд без згоди позивача як іншого з подружжя, придбаний під час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача компенсації вартості 1/2 частини спірного напівпречепу, оскільки позивач не довела, що рухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без її згоди. Також суд помилково врахував звіт про оцінку транспортного який є неналежним доказом. Вказує про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про призначення експертизи.
Відзиву на апеляційну скаргу позивач не надавала. У письмових поясненнях, наданих апеляційному суду, представник позивача спростовує доводи апеляційної скарги, посилається на усталену практику Верховного Суду щодо необхідності одержати письмову згоду іншого із подружжя при відчуженні спільно придбаного транспортного засобу.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 06.03.2025, тобто, дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
Сторони - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 липня 2017 року до 11 березня 2020 року.
В період шлюбу у 2018 році згідно з договором купівлі-продажу №3246/2018/1162433 від 25.10.2018 подружжя ОСОБА_4 набуло право власності на напівпричіп LANGERDORF SGL 5, номер шасі НОМЕР_1 , який було зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу спеціалізований напівпричіп марки LANGERDORF, моделі SGL 5, номер шасі НОМЕР_1 06.09.2019 року зареєстровано за ТзОВ «Ренопласт» . Відповідно до звіту №694-11 про оцінку транспортного засобу складеного 30.11.2021 середньоринкова вартість спеціалізованого напівпричіпу LANGERDORF SGL 5, номер (VIN) НОМЕР_1 на дату оцінки складає 262763,30 грн.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 12 червня 2023 року у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз, а провадження в справі зупинено на час проведення експертизи. 19 вересня 2023 року до суду надійшов лист експерта №6470/15/вих.-23/ЛЕП від 12.09.2023 про залишення без виконання ухвали суду від 12 червня 2023 року про призначення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки рахунок вартості проведення експертизи станом на 12.09.023 не було сплачено. У зв'язку із чим провадження у даній справі було поновлено.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 02 листопада 2023 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 було повторно призначено у даній справі судову автотоварознавчу експертизу. На вирішення експертизи було поставлено питання: яка ринкова вартість напівпричіпа LANGERDORF SGL 5, номер шасі НОМЕР_1 , станом на 01 грудня 2021 року, тобто на день звернення до суду. Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 надати для огляду експертам напівпричіп LANGERDORF SGL 5, номер шасі НОМЕР_1 . Та ухвалено, у разі ненадання для огляду напівпричіпа LANGERDORF SGL 5, номер шасі НОМЕР_1 , провести експертизу відповідно до п.5.1 Розділу V Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних тобто без огляду особисто експертом КТЗ.
Із листа Волинського відділення Львівського Науково-дослідного інституту судових експертиз №875/15/вих.-24/ЛЕП від 29.01.2024 та повідомлення судового експерта про неможливість надання висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №5056-Е від 29.01.2024 встановлено, що в розпорядження експерта для проведення судової автотоварознавчої експертизи не було надано на дослідження свідоцтво про реєстрацію (або його копію) на напівпричіп LANGERDORF SGL5, НОМЕР_1 та не надано об'єктивної інформації про технічний стан напівпричепа станом на 01.12.2021 року, тому експерт не мав можливості провести необхідні дослідження та дати відповідь на питання поставлене в ухвалі про призначення експертизи, про що було складено відповідне повідомлення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на такі обставини.
Відповідно до приписів статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Згідно з приписами статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Вказаною постановою роз'яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Установивши, що напівпричіп LANGERDORF SGL 5, номер шасі WLASGL337YWF54769автомобіль «Toyota Camry», 2008 року випуску, придбаний під час шлюбу сторін, є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач відчужив його без згоди позивача як іншого із подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.
Висновки суду у повній мірі узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), відповідно до яких, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково врахував звіт про оцінку транспортного засобу, є необґрунтованими та суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), оскільки вартість майна, що підлягає поділу, визначається з дійсної ринкової вартості майна на час розгляду справи.
Аргументи апеляційної про те, що спірний автомобіль придбаний за особисті кошти відповідача зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Тому посилання заявника на те, що суд ухилився від встановлення обставини належності майна на праві особистої власності відповідача є безпідставними.
Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку наданим суду доказам відповідно до критеріїв достатності, належності, допустимості.
Аргументи апеляційної скарги, які стосуються незгоди із Звітом № 694-11 Про оцінку транспортного засобу від 30.11.2021, апеляційний суд відхиляє, оскільки Звіт складений особою, яка має кваліфікацію оцінювача, у Звіті викладені обґрунтування визначення ринкової вартості автомобіля.
У справі, яка розглядається, позивач вжив всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості спірного майна, тоді як інша сторона не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості транспортного засобу на час вирішення спору і не спростувала визначений у звіті оцінювача розмір ринкової вартості напівпречіпа. Наведені в апеляційній скарзі розрахунки зводяться до особистого тлумачення представником відповідача положень нормативно-правових актів щодо визначення ринкової вартості автомобіля та не спростовують змісту Звіту, складеного кваліфікованим спеціалістом.
Також необхідно відзначити, що суд першої інстанції призначав судову товарознавчу експертизу з метою визначення ринкової вартості напівпречепа, однак в розпорядження експерта відповідачем не було надано для дослідження свідоцтво про реєстрацію (або його копію) на напівпричіп LANGERDORF SGL5, НОМЕР_1 та не надано об'єктивної інформації про технічний стан напівпричепа станом на 01.12.2021, тому експерт не мав можливості провести необхідні дослідження.
Щодо покликань про порушення норм процесуального права судом.
В апеляційній скарзі зазначено, що судове засідання 2 червня 2023 року не відбулось в режимі відеоконференції та представнику відповідача повідомлено секретарем судових засідань, що суддя перебуває в нарадчій кімнаті. Водночас 12 червня 2023 року було ухвалено про призначення експертизи. Зазначає, що ухвала про призначення експертизи постановлена всупереч вимог п.8.ч.1 ст. 197 ЦПК України, таке клопотання належало залишити без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що на 02 червня 2023 року судом першої інстанції судове засідання не призначалось.
Ухвала Нововолинського міського суду від 12 червня 2023 року про призначення експертизи була оскаржена апеляційному порядку представником відповідача ОСОБА_3 з підстав порушення судом норм процесуаального права та постановою Волинського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року залишена без змін, При розгляді справи судом апеляційної інстанції представник відповідача реалізував своє право надати пояснення та заперечення з приводу призначення експертизи, про що зазначено в постанові апеляційного суду.
Апеляційний суд враховує ту обставину, що судова експертиза проведена не була, при ухваленні оскраженого рішення судом взято до уваги Звіт оцінювача.
На думку колегії суддів стягнення судом на користь позивача 4000 гривень за надану професійну правничу допомогу у формі складання позовної заяви відповідають критерію розумності, справедливості, достатності, цей розмір обумовлений сторонами у договорі про надання правничої допомоги від 24 вересня 2021 року, до позовної заяви долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру від 30 листопада 2021 року, у якій зазначено, що за написання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила 4000 грн., позовна заява подана до суду і була предметом розгляду, тому аргументи апеляційної скарги про неврахування судом правових висновків Великої Палати Верховного Суду та норм процесуального закону при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд відхиляє.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень стороною висновків суду та незгоди з правою оцінкою обставин справи, яким судом надана правильна юридична кваліфікація,тому такі доводи не можуть слугувати для скасування чи зміни судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367,368, 374, 375,381-384 ЦПК України колегія суддів
ухвалив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 подану його представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 жовтня 2024 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: