Справа № 761/43245/24
Провадження № 2/761/3773/2025
06 березня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савчук Ю.Н., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочинними діями,
19.11.2024 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-348 від 27.02.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 року в провадження судді Савчук Ю.Н. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочинними діями.
Під час вивчення матеріалів вказаної позовної заяви було встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Позивачем дані відомості не було зазначено.
Також, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 781633,00 грн.
В порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви докази сплати судового збору не додано.
03.03.2025 року від позивача надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що сума судового збору, яку належить сплатити за подання позовної заяви, перевищує 5 % її річного доходу, а відтак в силу приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» позивача може бути звільнено судом від сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Ч.2 цієї статті ЦПК України передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як вбачається із доданих до клопотання Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу станом на 26.02.2025 року, ОСОБА_1 за 2024 рік нараховано 121294,92 грн. 5 % від цієї суми складає 6064,75 грн.
Сума судового збору, яку належить сплатити за подання позовної заяви, складає 7816,33 грн. (1% від суми 781633 грн.)
Таким чином сума судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача.
Наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.
Водночас, з аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 по справі № 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Як зазначалось вище, на підтвердження доводів про те, що позивач отримує незначний дохід і сума судового збору є занадто великою для нього, позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 26.02.2025 року, згідно з якими позивачу за 2024 рік нараховано 121294,92 грн.
За оцінкою суду, надані позивачем докази в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, не є достатніми доказами підтвердження скрутного майнового стану позивача, зокрема, відсутності у позивача вкладів, нерухомого та рухомого майна, грошової допомоги та компенсацій, цінних паперів тощо.
Крім того, позивач мав право на звернення до суду з клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, або зменшення його розміру, водночас таким правом не скористалася.
У зв'язку з наведеним, правові підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, відсутні.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 7 816,33 грн. та надати докази сплати судового збору (оригінал квитанції).
Реквізити для сплати судового збору за подання заяв до Шевченківського районного суду м.Києва: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22030101; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA628999980313151206000026011; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
У відповідності з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, оскільки заява подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суддя вважає за необхідне залишити її без руху із наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259-261, 353 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочинними діями - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання заявником цієї ухвали, попередивши, що в разі неусунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: