печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9789/25-к
пр. 1-кс-10495/25
04 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , захисника: ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного, у кримінальному провадженні № 42016000000003488 від 17.11.2016 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
03.03.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини вчинені, у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного, у кримінальному провадженні № 42016000000003488 від 17.11.2016 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, в обґрунтування клопотання зазначено, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003488 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-ІІІ).
Під час досудового розслідування встановлені обставини, які вказують на те, що представники іноземної держави - Російської Федерації, маючи намір значно розширити можливості використання військової присутності Російської Федерації на території України та створити умови нібито тимчасової, а фактично постійної присутності Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, яка б не обмежувалася часом, не пізніше 15.04.2008 розпочали підривну діяльність проти України, яка полягала у втручанні в її внутрішню та зовнішню політику; спробах зменшення економічного й оборонного потенціалу України, зниження її обороноздатності; у вжитті заходів щодо посилення економічної залежності України від Російської Федерації, зокрема шляхом збільшення ціни на природний газ із метою отримання сприятливих умов для вирішення питань продовження строку перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.
Про проведення такої підривної діяльності розвідувальні органи та органи безпеки України у період з 2004 року по 2010 рік систематично інформували вищих посадових осіб України, які були уповноважені вживати заходи щодо забезпечення захисту незалежності, обороноздатності держави, спрямовувати і координували роботу міністерств та інших органів виконавчої влади, а також здійснювати внутрішню і зовнішню політику держави на забезпечення її національних інтересів і безпеки (Раду національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, Адміністрацію (Секретаріат) Президента України, Міністерство оборони України, Міністерство закордонних справ України та інші).
Проте, замість того, щоб протистояти іноземному втручанню у внутрішню та зовнішню політику держави, спробам зменшення економічного й оборонного потенціалу України, зниження її обороноздатності в південному напрямку, посиленню економічної залежності від Російської Федерації, а також своєчасно та дієво вживати заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам України, громадяни України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та інші особи, за попередньою змовою між собою, діючи з прямим умислом, вчинили дії, спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, тобто державну зраду.
Так, громадяни України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та інші невстановлені особи, надаючи іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, діючи за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи, що положення Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України очевидно суперечать Конституції та законам України, зокрема ст. ст. 1, 2, 17, 19, 65, 68, 103-104, 106, 132-134, пункту 14 Перехідних положень (Розділу XV) Конституції України, ст. 20 Закону України «Про міжнародні договори України», в порушення вимог параграфів 11, 43, 45, 46, 63 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 18.07.2007 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України станом на 21.04.2010), без проведення експертизи (фахової і юридичної) в Секретаріаті Кабінету Міністрів України та правової експертизи щодо відповідності проєкту такої угоди Конституції та законам України, без фактичного розгляду органами державної влади України, забезпечили у квітні 2010 року погодження, схвалення, підписання та ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (далі - Угода).
Зокрема, Міністр оборони України ОСОБА_6 , керуючи головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади і військового управління із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони, відповідно до своєї ролі та функції у вчиненні злочину, всупереч Воєнній доктрині України, ст. 39 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів 1986 року, ст. 17 Конституції України, ст. ст. 4, 20 Закону України «Про міжнародні договори України», без проведення правової експертизи щодо відповідності проєкту Угоди Конституції і законам України та його фактичного розгляду органами державної влади України, особисто погодив від імені Міністерства оборони України проєкт Угоди та інші документи, необхідні для підписання, схвалення та ратифікації Угоди.
Внаслідок зазначених узгоджених злочинних дій ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та інших осіб щодо погодження, підписання та ратифікації у квітні 2010 року Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, було створено передумови для подальшого переоснащення (модернізації) озброєння Чорноморського флоту Російської Федерації, збільшення їх військової присутності на території АР Крим та м. Севастополя, замість їх зменшення та виведення з території України відповідно до базових Угод.
У зв'язку з цим Російська Федерація та її представники, в порушення ст. 4 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, ст. 7 Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 та додатків до цієї Угоди, продовжуючи підривну діяльність проти України, у період з 2010 року по 2014 рік на території півострова АР Крим та м. Севастополя протиправно збільшували свою військову присутність, зокрема шляхом проведення прихованого переозброєння (модернізації) своєї військової техніки.
В результаті, починаючи з 20 лютого 2014 року, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури, для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, у порушення вимог пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимог частини 4 статті 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), ст.ст. 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, ст.ст. 1, 2 Конституції України, на територію України, а саме на територію півострова Крим розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема: 31 окремої гвардійської десантно-штурмової бригади повітрянодесантних військ, НОМЕР_1 окремого гвардійського полку спеціального призначення повітрянодесантних військ, НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади, 58 армії Південного військового округу, 98 гвардійської повітрянодесантної дивізії повітрянодесантних військ, 76 гвардійської десантно-штурмової дивізії повітрянодесантних військ, НОМЕР_3 окремої гвардійської мотострілецької бригади миротворчих сил Збройних Сил РФ..
У зв'язку із встановленням вказаних обставин, 08.08.2022 складено письмове повідомлено про підозру ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Враховуючи те, що місце перебування ОСОБА_6 невідоме, орган досудового розслідування був позбавлений можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 08.08.2022 у день його складення, зазначене повідомлення про підозру відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, ч. 1 ст. 278 КПК України направлено цього ж дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, а саме за останнім відомим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) та реєстрації ( АДРЕСА_2 ). Також, повідомлення про підозру було вручено колишній дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_12 за останнім відомим місцем проживання підозрюваного.
У зв'язку з наведеним, ураховуючі положення ст. 42 КПК України, відповідно до якої підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 в належний спосіб повідомлено про підозру та останній набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Слобода-Ялтушківська Барського району Вінницької області, громадянин України, освіта вища, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, підозрюється у вчиненні державної зради, тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, а саме: наданні іноземній державі - російській федерації та її представнику допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема:
- показаннями свідка ОСОБА_13 , який серед іншого показав, що на той час він входив до складу Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції, який на засіданні 26.04.2010 визнав внесений Президентом України ОСОБА_10 проект закону таким, що суперечить Конституції України, Закону України «Про міжнародні договори України» і прийняв рішення пропонувати головному Комітету рекомендувати ВРУ відхилити зазначений законопроект. У висновку також було зазначено, що ратифікація Угоди від 21.04.2010 можлива лише за умови внесення змін до ст. 17 Конституції України, яке може відбутися тільки шляхом всеукраїнського референдуму;
- показаннями свідка ОСОБА_14 (голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах України), який серед іншого показав, що найбільшим порушенням при підготовці і підписанні Харківських угод було грубе, злочинне порушення суверенітету і національних інтересів України. Також він звернув увагу, що хоч Верховна Рада України сфабрикованою «більшістю» і проголосувала за Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», законної сили він міг набрати лише після підпису Президентом України ОСОБА_10 , в якого була можливість не порушувати норм Конституції України, але він нею не скористався та вже 27 квітня 2010 року поспішно підписав вказаний Закон, що призвело до непоправних наслідків для України і відкрило шлях для агресивної експансії Росії в Криму і на Донбасі;
- показаннями свідка ОСОБА_15 (директор Департаменту боргової політики Міністерства фінансів України), яка серед іншого показала, що фактично Угода між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України не давала реальної знижки, так як так звана знижка в подальшому тільки перетворювалась у державний борг та, відповідно, встановлена орендна плата в сумі 100 млн. доларів США за рік, яка б встановлювалась з 2017 року, не перекривала зобов'язань України, які б нараховувались Україні навіть за рік;
- показаннями свідка ОСОБА_16 (керівника Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України), який серед іншого показав, що ним був підписаний експертний висновок до проекту Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російської Федерації з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», в якому була звернута увага на те, що Угода, яка фіксує згоду України на продовження терміну перебування чорноморського флоту Російської Федерації на території України у м. Севастополі на 25 років починаючи з 28.05.2017 (стаття 1), не містить чіткого формулювання зустрічних зобов'язань з боку іншої договірної сторони. Зокрема згадка про зниження ціни на газ, який поставляється в Україну, у статті 2 Угоди стосується лише питання орендної плати за перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;
- показаннями свідка ОСОБА_17 (перший заступник директора Департаменту - начальник першого управління четвертого Департаменту Головного управління розвідки Міністерство оборони України), який показав, що протягом 2010-2013 років, починаючи з підписання Харківської угоди, Російською Федерацією активно проводились заходи щодо нарощення потужності Чорноморського флоту. Такі зміни суперечили базовим умовам про поділ Чорноморського флоту між Україною і РФ. Під час проведення заходів бойової підготовки відпрацьовувалась можливість проведення військової операції проти України із застосуванням Чорноморського флоту та союзників. Насамперед, в 2013 році РФ спільно з Білоруссю проводились навчання, під час яких відпрацьовувались можливі варіанти військових дії проти нашої держави. Інформація, яка стосується саме перебування і діяльності Чорноморського флоту, доповідалася визначеним Указом Президента споживачам розвідувальної інформації, зокрема, це керівництво Міністерства оборони, Генеральний штаб, РНБО, Міністерство закордонних справ. Були окремі документи стосовно їх позиції щодо Харківських угод та їх порушень. Це зафіксовано у документах, які мають гриф обмеження. Інформування щодо порушень базових Угод було визначено і Указами Президента і іншими розпорядчими документами, через те воно здійснювалось на постійній основі. Це все було врегульовано планом воєнної розвідки та планом інформаційно-аналітичної роботи Головного управління розвідки на той період. Підписання Харківських угод створювало підґрунтя для подальшого перебування Чорноморського флоту на території нашої держави. Відповідно, це становило загрозу нашій державі;
- показаннями свідка ОСОБА_18 , який з жовтня 2009 року по травень 2015 року працював на посаді державного експерта Департаменту зовнішньополітичних аспектів національної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України. Відповідно до його показань Чорноморський флот не дотримувався порядку перебування, переміщення по території півострова та переміщення в акваторії Чорного моря. Зокрема, командири кораблів ЧФ регулярно не повідомляли з якою метою виходять у море, яку кількість техніки, озброєння та військовослужбовців мають на борту. Здебільшого кораблі ЧФ РФ виходили з порту у м. Севастополь у порт м. Новоросійськ (РФ), завантажувалися там військовою технікою, озброєнням та особовим складом після чого поверталися до м. Севастополя. Переміщення колон військової техніки здійснювалося із порушенням маршруту руху, який попередньо погоджувався з компетентними органами України. Таким чином РФ проводила оновлення своєї військової техніки та наявного озброєння. При цьому, українській стороні не повідомляли про кількісні показники військовослужбовців, озброєння та іншого військового приладдя яке переміщували на своєму борту. Також Російська Федерація безпідставно та у порушення існуючих домовленостей збільшувала кількість бойових літаків тобто значно нарощувала свій військовий потенціал у місцях тимчасової дислокації ЧФ РФ в АР Крим. Дана інформації надходила від Державної прикордонної служби України, Служби зовнішньої розвідки, Служби безпеки України та інших органів. Вказані порушення РНБО України регулярно фіксувала протягом 2009-2010 років та інформувала про це Президента України та інших високопосадовців держави;
- показаннями свідка ОСОБА_19 , який виконував обов'язки директора договірно-правового Департаменту МЗС України. Свідок серед іншого показав, що остаточний текст Угоди був погоджений під час переговорів у Прем'єр-міністра Російської Федерації ОСОБА_20 . Безпосередньо переговори вели ОСОБА_20 і ОСОБА_11 за участі міністрів обох країн ( ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та їхніх візаві з російської сторони). По прильоту в Україну (21.04.2010), текст угоди був уже наявний у нього в електронному вигляді (на дискеті). Цього ж дня, близько 6-7 години ранку він був на робочому місці з метою підготовки пакету документів, необхідних для подання на ОСОБА_22 - проекту Угоди, пояснювальної записки, списку погодження профільних міністерств. До цієї роботи залучався його заступник ОСОБА_23 та начальник відділу міжнародних договорів ОСОБА_24 , а також можливо ОСОБА_25 (працівник цього ж відділу). Вказані документи ці працівники підготували і роздрукували, однак ОСОБА_26 та ОСОБА_27 відмовились їх візувати з невідомих йому причин. Зазначений пакет документів було підготовлено та близько 10 години передано Міністру ОСОБА_8 для Кабміну, в той же час список (довідка) погодження був підготовлений, але мав бути погоджений (підписаний) чи непогоджений безпосередньо на Кабміні міністерствами та іншими центральними органами. Проект Угоди окремо міністерствам і відомствам для погодження не направлявся;
- показаннями свідка ОСОБА_28 , яка виконувала обов'язки директора Першого територіального Департаменту МЗС України. Вона серед іншого показала, що відбувся робочий візит Міністра закордонних справ України ОСОБА_29 до Москви. Перші переговори відбулися в Міністерстві закордонних справ РФ. ОСОБА_8 пропонувалося, щоб будь-які домовленості, які стосувалися б перебування Чорноморського флоту РФ на території України набули грошових розрахунків без взаємозаліку та списання. Тоді вже російською стороною були озвучені терміни можливого подовження перебування Чорноморського флоту на території України. Йшлося про 30 років. ОСОБА_8 намагався скоротити можливий термін подовження перебування Чорноморського флоту на території України. За результатами зустрічі не було конкретних домовленостей. Вони були сформовані за підсумками другого візиту міжвідомчої делегації. З боку України був присутній ОСОБА_30 , Міністр енергетики України ОСОБА_31 . Ці переговори відбувалися в будиночку МЗС РФ за зачиненими дверима, були присутні лише міністри;
- показаннями свідка ОСОБА_32 , який працював в договірно-правовому Департаменту МЗС України, і серед іншого показав, що 20.04.2010 ОСОБА_19 у складі делегації, яку очолював Прем'єр-міністр ОСОБА_11 , вилетів до Російської Федерації для участі у переговорах щодо підписання угоди з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України. Переговори проходили в резиденції в Ново-Огарьово. Далі, протягом другої половини дня 20.04.2010 вони чекали від ОСОБА_19 параметри (умови) угоди, а саме строк продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України і розмір знижки на газ. На момент виїзду ОСОБА_33 у відрядження до м. Харкова їх ще не було. В подальшому, ближче до двадцять четвертої години 20.04.2010 йому було повідомлено про параметри угоди (строк продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України і розмір знижки на газ), які він вніс в електронний текст проекту угоди. Від кого саме він отримав таку інформацію він вже не пам'ятає. Це міг повідомити ОСОБА_19 , ОСОБА_34 або ОСОБА_35 , скоріше за все це була ОСОБА_36 . Наступного дня, приблизно об 11 год 00 хв 21.04.2010 він з особистої поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 направив ОСОБА_37 на його поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_3 лист, до якого було долучено електронні документи - проект Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування чорноморського флоту російської федерації на території України, це було 3 текстових файли, текст російською, українською мовами;
- показаннями свідка ОСОБА_38 (в період 2007-2009 роки обіймав посаду Міністра закордонних справ України), який серед іншого показав, що направлення проєкту угоди без наявності висновку Міністерства юстиції про відповідність даної угоди законодавству та Конституції України не можливе. Це є очевидним порушенням нормативно-правових актів та законодавства України. Всі ті речі, які пропонувалися українською стороною в рамках підкомісії не мали шансу на успіх. Наприклад, питання інвентаризації земельних ділянок. З'ясовувалось, що РФ незаконно, всупереч базових Угод, використовувала безліч земельних ділянок, які їй не належали. Фонд державного майна, як структура відповідальна за це, встановлювала багато таких фактів. На цих ділянках розташовувались об'єкти, які застосовувались не за призначенням. Російська Федерація використовувала навігаційні засоби всупереч базовим Угодам. З цих приводів були неодноразові переговори і рішення українських судів, на які РФ не звертала уваги. Були порушення пересування ОСОБА_39 флоту по території України, по території м. Севастополя. Відбувалися несанкціоновані перевезення ракет по м. Севастополю. Були випадки стрільб, які завдавали загрозу мирному населенню міста. У результаті цих інцидентів страждали українські громадяни. Безліч порушень заходу кораблів Чорноморського флоту в акваторію Севастополя. Були випадки, коли на цих кораблях завозилася контрабандна продукція, у тому числі зброя. Вони не могли контролювати діяльність осіб на території України, які прибували на кораблях Чорноморського флоту. Факти втручання Російської Федерації у внутрішні справи України є загальновідомі (від економічного шантажу (газові та торгівельні війни) до політичних провокацій керівників Держдуми, мерії Москви, окремих політиків. Не кажучи про підривну діяльність російських спецслужб, про яку добре відомо нашим правоохоронних органам та спецслужбам;
- висновком Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції, відповідно до якого Угоду підписано з порушенням ст. 20 Закону України «Про міжнародні договори України». Підписана Угода є новим самостійним міжнародним договором. Загальний висновок: внести головному комітету пропозицію рекомендувати ВРУ законопроект № 0165 відхилити як такий, що суперечить Конституції України;
- висновком Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, відповідно до якої Угода не містить чіткого формулювання зустрічних зобов'язань з боку іншої договірної сторони - Російської Федерації. Угода не містить положень, які б забезпечували безумовне надання знижки на газ з боку Російської Федерації;
- листом Комітету Верховної Ради України у закордонних справах № 04-20/3-250 (84016) від 26.04.2010, в якому Комітет звертає увагу на можливе штучне нарощування фінансових і боргових зобов'язань України перед Російською Федерацією в разі ратифікації Угоди (2010 року). Підписана Угода передбачає наступне автоматичне подовження оренди військової бази в м. Севастополі без будь-яких часових обмежень, що протирічить ст. 17 і Перехідним положенням Конституції України;
- листом Міністерства юстиції України № 26381/14691-26-21/12.2 від 17.06.2021, відповідно до якого за результатами перевірки документообігу у Мінюсті за період з 01.01.2010 до 31.05.2010 серед вхідної та вихідної кореспонденції не виявлено документів і проектів, пов'язаних із ратифікацією так званої Харківської угоди про продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;
- листом Міністерства оборони України від 13.04.2017, відповідно до якого інформації стосовно погодження у березні-квітні 2010 року Міністерством оборони України проєкту розпорядження КМУ України «Про схвалення проекту Угоди між Україною та російською федерацією з питань перебування чорноморського флоту російської федерації на території України» в структурних підрозділах вказаного Міністерства не виявлено;
- листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.04.2017, відповідно до якого, за інформацією відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго», який є розпорядником архівного фонду Міненерговугілля України, запитувана інформація - щодо погодження у березні-квітні 2010 року Міністерством палива та енергетики проектів розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» та Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» відсутня;
- протоколом обшуку від 15.03.2021 та вилученими документами, протоколом огляду від 16.03.2021, відповідно до якого оглянуто документи, вилучені 15.03.2021 під час обшуку архіву Секретаріату Кабінету Міністрів України, зокрема довідку про погодження Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (без дати) та проект Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;
- протоколом огляду від 21.07.2021, відповідно до якого оглянуті документи в електронній формі (Довідка про погодження РФ, варіант рос сторони 19 квітня вечір, Угода (рос. альтернат), Угода (укр. альтернат) надані ОСОБА_40 (заява від 08.07.2021);
- висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 5168/21-39 від 27.08.2021, відповідно до якого зміст висловлювань колишнього Прем'єр-міністра України ОСОБА_11 , зафіксованих у стенограмі засідання Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2010 року, вказує на вимушений і нав'язаний з боку посадових осіб Російської Федерації характер підписання Угоди між Україною та Російською Федерації на території України;
- висновком судово-почеркознавчої експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 354/1 від 05.05.2022, відповідно до якого документи, а саме: довідка про погодження проекту Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації підписана ОСОБА_6 ; довідка про погодження проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» підписана ОСОБА_6 ; довідка про погодження проекту Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною та російською федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» підписана ОСОБА_6 ;
- матеріалами обшуку, які вилучені 15.03.2021 в Раді національної безпеки та оборони України, зокрема довідкою з питань «Про припинення дії Угоди між Україною та Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року», листом Міністерства закордонних справ України щодо збільшення кількості бойових літаків ЧФ РФ на території України, нотами МЗС України щодо збільшення озброєння ЧФ РФ на території України;
- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, які отримані 18-19.05.2021 отримані в Міністерстві оборони України, зокрема листом Міністерства закордонних справ України щодо інформації про основні озброєння ЧФ РФ на території України, щодо чисельності особового складу і кількості основних озброєнь ЧФ РФ;
- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, які отримані 19.10.2021 в Міністерстві оборони України, зокрема листом Міністерства закордонних справ України щодо питань ЧФ РФ, щодо проблематики тимчасового перебування ЧФ РФ на території України;
- речовими доказами та іншими зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, якими встановлені відомості, що в сукупності із зазначеними доказами підтверджують факти вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, на думку сторони обвинувачення ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а отримані під час досудового розслідування докази дають можливість встановити сукупність обставин, які виключають будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом даного кримінального провадження, крім того, що мало місце вчинення кримінального правопорушення і причетність ОСОБА_6 до його вчинення є вірогідною та достатньою, зокрема, для здійснення відносно нього спеціального досудового розслідування.
Встановлено, що ОСОБА_6 , будучи підозрюваним у кримінальному провадженні, умисно переховується від слідства та суду за межами території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Про переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органу досудового розслідування свідчать такі обставини: за місцем реєстрації ( АДРЕСА_2 ) та останнім відомим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_6 відсутній.
Під час відвідуванні адреси проживання встановлено, що у вищевказаній квартирі проживає колишня дружина підозрюваного ОСОБА_12 . Допитана як свідок ОСОБА_12 показала, що вона розірвала шлюб з ОСОБА_6 більше 10 років тому і за вказаною адресою проживає одна. ОСОБА_6 з 2015 року проживає в м. Мінськ Республіки Білорусь і останній раз його бачила в 2010 році.
Також, під час відвідування адреси реєстрації ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) двері у квартиру ніхто не відчинив. У ході допиту консьєржа ОСОБА_41 встановлено, що за вказаною адресою раніше проживав ОСОБА_6 зі своєю родиною, однак останніх п'ять років за цією адресою ніхто не з'являвся і не проживав, у тому числі ОСОБА_6 - підозрюваний жодної активної діяльності на території України за останні п'ять років не здійснював, офіційно державний кордон не перетинав.
Крім того, факт переховування від органу досудового розслідування підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 на виклик правоохоронного органу не з'явився, про причини неявки не повідомив. При цьому відповідні відомості про виклик ОСОБА_6 були розміщені 03.08.2022 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та 04.08.2022 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» № 168 (7289).
У свою чергу установлено, що 05.07.2018 Солом'янським районним судом м. Києва у кримінальному провадженні, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 04.02.2013 за № 42013000000000042, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, надано дозвіл про здійснення спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні (справа (провадження) № 1-кп760\364\18).
Судом під час розгляду клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального судового провадження встановлено, що у зв'язку із невстановленням місцезнаходження підозрюваного, 05.02.2016 винесено постанову про оголошення ОСОБА_6 у розшук. Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації від 11.02.2016, ОСОБА_6 09.08.2014 перетнув державний кордон в пункті «Нові Яриловичі» в напрямку Республіки Білорусь і даних про в'їзд в Україну не має. Відповідно до інформації Головного управління військової контррозвідки Служби безпеки України, підозрюваний ОСОБА_6 розшукується органами безпеки у рамках оперативно-розшукової справи категорії «розшук», його місцезнаходження не встановлено.
Крім того установлено, що ОСОБА_6 26.06.2017 отримав посвідку на проживання на території іноземної держави - Республіки Білорусь, що вказує на його переховування на території вказаної держави. Відповідно до даної посвідки, адресою проживання ОСОБА_6 у Республіці Білорусь є АДРЕСА_3 . Також встановлено факт звернення 08.02.2019 ОСОБА_6 як військового пенсіонера із заявою до військового комісара м. Мінська з проханням запросити його пенсійну (особову) справу із ІНФОРМАЦІЯ_4 для призначення пенсії.
Також у ході досудового розслідування встановлено, що інші співучасники злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , зокрема колишній Президент України ОСОБА_10 та колишній Прем'єр-міністр України ОСОБА_11 (обвинувальний акт відносно вказаних осіб передано до суду) переховуються на території держави-агресора - Російської Федерації, де створені умови для переховування вказаних осіб від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи встановлення факту переховування підозрюваного ОСОБА_6 за межами України - на території Республіки Білорусь, органом досудового розслідування вжито заходів до міжнародного розшуку підозрюваного.
Так, 08.08.2022 та 16.09.2022 під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016000000003488 підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 281 КПК України оголошено у розшук, і в той же день у міжнародний розшук, про що винесені відповідні постанови слідчого. Здійснення розшуку доручено Службі безпеки України.
10.08.2022 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл органу досудового розслідування на затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, з метою розшуку, у тому числі міжнародного, та затримання підозрюваного ОСОБА_6 до Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Департаменту кіберполіції Національної поліції України, Служби зовнішньої розвідки України направлено відповідні доручення та запити щодо отримання наявної інформації щодо розшукуваної особи.
Крім того, з метою міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_6 та встановлення його місця проживання (перебування), 11.08.2022 до Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора направлено запит про міжнародну правову допомогу для подальшого його спрямування до компетентних органів Республіки Білорусь. Однак, за інформацією Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора можливість здійснювати відправлення міжнародної поштової кореспонденції до вказаної країни відсутня, у зв'язку з припиненням АТ «Укрпошта» прийняття усіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до Республіки Білорусь, що пов'язано з військовою агресією Російської Федерації.
Ураховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органу слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 42016000000003488 ухвалою Київського апеляційного суду від 26.12.2022 відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання пі вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив суд його задовольнити, надавши дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003488 від 17.11.2016 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобода-Ялтушківська Барського району Вінницької області, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Захисник ОСОБА_4 , у судовому засіданні заперечував з приводу заявленого клопотання, просив відмовити.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію прокурора, заперечення зхисника, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Зі змісту даної норми закону, випливає, що такий розшук може бути державним та міжнародним. Особа оголошується в міжнародний розшук після або одночасно з оголошенням в державний розшук. За наявності підтвердження відомостей про виїзд розшукуваної особи з України міжнародний розшук оголошується негайно.
Відповідно до ч. 1 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Судовим розглядом встановлено, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003488 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-ІІІ).
Враховуючи те, що місце перебування ОСОБА_6 невідоме, орган досудового розслідування був позбавлений можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 08.08.2022 у день його складення, зазначене повідомлення про підозру відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, ч. 1 ст. 278 КПК України направлено цього ж дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, а саме за останнім відомим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) та реєстрації ( АДРЕСА_2 ). Також, повідомлення про підозру було вручено колишній дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_12 за останнім відомим місцем проживання підозрюваного.
ОСОБА_6 , будучи підозрюваним у кримінальному провадженні, умисно переховується від слідства та суду за межами території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
08.08.2022 та 16.09.2022 під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016000000003488 підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 281 КПК України оголошено у розшук, і в той же день у міжнародний розшук, про що винесені відповідні постанови слідчого. Здійснення розшуку доручено Службі безпеки України.
10.08.2022 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл органу досудового розслідування на затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а від так слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя приходить до висновку, що дані які вказують на її обґрунтованість, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання даних, а саме: показаннями свідка ОСОБА_13 , який серед іншого показав, що на той час він входив до складу Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції, який на засіданні 26.04.2010 визнав внесений Президентом України ОСОБА_10 проект закону таким, що суперечить Конституції України, Закону України «Про міжнародні договори України» і прийняв рішення пропонувати головному Комітету рекомендувати ВРУ відхилити зазначений законопроект. У висновку також було зазначено, що ратифікація Угоди від 21.04.2010 можлива лише за умови внесення змін до ст. 17 Конституції України, яке може відбутися тільки шляхом всеукраїнського референдуму; показаннями свідка ОСОБА_14 (голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах України), який серед іншого показав, що найбільшим порушенням при підготовці і підписанні Харківських угод було грубе, злочинне порушення суверенітету і національних інтересів України. Також він звернув увагу, що хоч Верховна Рада України сфабрикованою «більшістю» і проголосувала за Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», законної сили він міг набрати лише після підпису Президентом України ОСОБА_10 , в якого була можливість не порушувати норм Конституції України, але він нею не скористався та вже 27 квітня 2010 року поспішно підписав вказаний Закон, що призвело до непоправних наслідків для України і відкрило шлях для агресивної експансії Росії в Криму і на Донбасі; показаннями свідка ОСОБА_15 (директор Департаменту боргової політики Міністерства фінансів України), яка серед іншого показала, що фактично Угода між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України не давала реальної знижки, так як так звана знижка в подальшому тільки перетворювалась у державний борг та, відповідно, встановлена орендна плата в сумі 100 млн. доларів США за рік, яка б встановлювалась з 2017 року, не перекривала зобов'язань України, які б нараховувались Україні навіть за рік; показаннями свідка ОСОБА_16 (керівника Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України), який серед іншого показав, що ним був підписаний експертний висновок до проекту Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російської Федерації з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», в якому була звернута увага на те, що Угода, яка фіксує згоду України на продовження терміну перебування чорноморського флоту Російської Федерації на території України у м. Севастополі на 25 років починаючи з 28.05.2017 (стаття 1), не містить чіткого формулювання зустрічних зобов'язань з боку іншої договірної сторони. Зокрема згадка про зниження ціни на газ, який поставляється в Україну, у статті 2 Угоди стосується лише питання орендної плати за перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; показаннями свідка ОСОБА_17 (перший заступник директора Департаменту - начальник першого управління четвертого Департаменту Головного управління розвідки Міністерство оборони України), який показав, що протягом 2010-2013 років, починаючи з підписання Харківської угоди, Російською Федерацією активно проводились заходи щодо нарощення потужності Чорноморського флоту. Такі зміни суперечили базовим умовам про поділ Чорноморського флоту між Україною і РФ. Під час проведення заходів бойової підготовки відпрацьовувалась можливість проведення військової операції проти України із застосуванням Чорноморського флоту та союзників. Насамперед, в 2013 році РФ спільно з Білоруссю проводились навчання, під час яких відпрацьовувались можливі варіанти військових дії проти нашої держави. Інформація, яка стосується саме перебування і діяльності Чорноморського флоту, доповідалася визначеним Указом Президента споживачам розвідувальної інформації, зокрема, це керівництво Міністерства оборони, Генеральний штаб, РНБО, Міністерство закордонних справ. Були окремі документи стосовно їх позиції щодо Харківських угод та їх порушень. Це зафіксовано у документах, які мають гриф обмеження. Інформування щодо порушень базових Угод було визначено і Указами Президента і іншими розпорядчими документами, через те воно здійснювалось на постійній основі. Це все було врегульовано планом воєнної розвідки та планом інформаційно-аналітичної роботи Головного управління розвідки на той період. Підписання Харківських угод створювало підґрунтя для подальшого перебування Чорноморського флоту на території нашої держави. Відповідно, це становило загрозу нашій державі; показаннями свідка ОСОБА_18 , який з жовтня 2009 року по травень 2015 року працював на посаді державного експерта Департаменту зовнішньополітичних аспектів національної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України. Відповідно до його показань Чорноморський флот не дотримувався порядку перебування, переміщення по території півострова та переміщення в акваторії Чорного моря. Зокрема, командири кораблів ЧФ регулярно не повідомляли з якою метою виходять у море, яку кількість техніки, озброєння та військовослужбовців мають на борту. Здебільшого кораблі ЧФ РФ виходили з порту у м. Севастополь у порт м. Новоросійськ (РФ), завантажувалися там військовою технікою, озброєнням та особовим складом після чого поверталися до м. Севастополя. Переміщення колон військової техніки здійснювалося із порушенням маршруту руху, який попередньо погоджувався з компетентними органами України. Таким чином РФ проводила оновлення своєї військової техніки та наявного озброєння. При цьому, українській стороні не повідомляли про кількісні показники військовослужбовців, озброєння та іншого військового приладдя яке переміщували на своєму борту. Також Російська Федерація безпідставно та у порушення існуючих домовленостей збільшувала кількість бойових літаків тобто значно нарощувала свій військовий потенціал у місцях тимчасової дислокації ЧФ РФ в АР Крим. Дана інформації надходила від Державної прикордонної служби України, Служби зовнішньої розвідки, Служби безпеки України та інших органів. Вказані порушення РНБО України регулярно фіксувала протягом 2009-2010 років та інформувала про це Президента України та інших високопосадовців держави; показаннями свідка ОСОБА_19 , який виконував обов'язки директора договірно-правового Департаменту МЗС України. Свідок серед іншого показав, що остаточний текст Угоди був погоджений під час переговорів у Прем'єр-міністра Російської Федерації ОСОБА_20 . Безпосередньо переговори вели ОСОБА_20 і ОСОБА_11 за участі міністрів обох країн ( ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та їхніх візаві з російської сторони). По прильоту в Україну (21.04.2010), текст угоди був уже наявний у нього в електронному вигляді (на дискеті). Цього ж дня, близько 6-7 години ранку він був на робочому місці з метою підготовки пакету документів, необхідних для подання на ОСОБА_22 - проекту Угоди, пояснювальної записки, списку погодження профільних міністерств. До цієї роботи залучався його заступник ОСОБА_23 та начальник відділу міжнародних договорів ОСОБА_24 , а також можливо ОСОБА_25 (працівник цього ж відділу). Вказані документи ці працівники підготували і роздрукували, однак ОСОБА_26 та ОСОБА_27 відмовились їх візувати з невідомих йому причин. Зазначений пакет документів було підготовлено та близько 10 години передано Міністру ОСОБА_8 для Кабміну, в той же час список (довідка) погодження був підготовлений, але мав бути погоджений (підписаний) чи непогоджений безпосередньо на Кабміні міністерствами та іншими центральними органами. Проект Угоди окремо міністерствам і відомствам для погодження не направлявся; показаннями свідка ОСОБА_28 , яка виконувала обов'язки директора Першого територіального Департаменту МЗС України. Вона серед іншого показала, що відбувся робочий візит Міністра закордонних справ України ОСОБА_29 до Москви. Перші переговори відбулися в Міністерстві закордонних справ РФ. ОСОБА_8 пропонувалося, щоб будь-які домовленості, які стосувалися б перебування Чорноморського флоту РФ на території України набули грошових розрахунків без взаємозаліку та списання. Тоді вже російською стороною були озвучені терміни можливого подовження перебування Чорноморського флоту на території України. Йшлося про 30 років. ОСОБА_8 намагався скоротити можливий термін подовження перебування Чорноморського флоту на території України. За результатами зустрічі не було конкретних домовленостей. Вони були сформовані за підсумками другого візиту міжвідомчої делегації. З боку України був присутній ОСОБА_30 , Міністр енергетики України ОСОБА_31 . Ці переговори відбувалися в будиночку МЗС РФ за зачиненими дверима, були присутні лише міністри; показаннями свідка ОСОБА_32 , який працював в договірно-правовому Департаменту МЗС України, і серед іншого показав, що 20.04.2010 ОСОБА_19 у складі делегації, яку очолював Прем'єр-міністр ОСОБА_11 , вилетів до Російської Федерації для участі у переговорах щодо підписання угоди з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України. Переговори проходили в резиденції в Ново-Огарьово. Далі, протягом другої половини дня 20.04.2010 вони чекали від ОСОБА_19 параметри (умови) угоди, а саме строк продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України і розмір знижки на газ. На момент виїзду ОСОБА_33 у відрядження до м. Харкова їх ще не було. В подальшому, ближче до двадцять четвертої години 20.04.2010 йому було повідомлено про параметри угоди (строк продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України і розмір знижки на газ), які він вніс в електронний текст проекту угоди. Від кого саме він отримав таку інформацію він вже не пам'ятає. Це міг повідомити ОСОБА_19 , ОСОБА_34 або ОСОБА_35 , скоріше за все це була ОСОБА_36 . Наступного дня, приблизно об 11 год 00 хв 21.04.2010 він з особистої поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 направив ОСОБА_37 на його поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_3 лист, до якого було долучено електронні документи - проект Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування чорноморського флоту російської федерації на території України, це було 3 текстових файли, текст російською, українською мовами; показаннями свідка ОСОБА_38 (в період 2007-2009 роки обіймав посаду Міністра закордонних справ України), який серед іншого показав, що направлення проєкту угоди без наявності висновку Міністерства юстиції про відповідність даної угоди законодавству та Конституції України не можливе. Це є очевидним порушенням нормативно-правових актів та законодавства України. Всі ті речі, які пропонувалися українською стороною в рамках підкомісії не мали шансу на успіх. Наприклад, питання інвентаризації земельних ділянок. З'ясовувалось, що РФ незаконно, всупереч базових Угод, використовувала безліч земельних ділянок, які їй не належали. Фонд державного майна, як структура відповідальна за це, встановлювала багато таких фактів. На цих ділянках розташовувались об'єкти, які застосовувались не за призначенням. Російська Федерація використовувала навігаційні засоби всупереч базовим Угодам. З цих приводів були неодноразові переговори і рішення українських судів, на які РФ не звертала уваги. Були порушення пересування ОСОБА_39 флоту по території України, по території м. Севастополя. Відбувалися несанкціоновані перевезення ракет по м. Севастополю. Були випадки стрільб, які завдавали загрозу мирному населенню міста. У результаті цих інцидентів страждали українські громадяни. Безліч порушень заходу кораблів Чорноморського флоту в акваторію Севастополя. Були випадки, коли на цих кораблях завозилася контрабандна продукція, у тому числі зброя. Вони не могли контролювати діяльність осіб на території України, які прибували на кораблях Чорноморського флоту. Факти втручання Російської Федерації у внутрішні справи України є загальновідомі (від економічного шантажу (газові та торгівельні війни) до політичних провокацій керівників Держдуми, мерії Москви, окремих політиків. Не кажучи про підривну діяльність російських спецслужб, про яку добре відомо нашим правоохоронних органам та спецслужбам; висновком Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції, відповідно до якого Угоду підписано з порушенням ст. 20 Закону України «Про міжнародні договори України». Підписана Угода є новим самостійним міжнародним договором. Загальний висновок: внести головному комітету пропозицію рекомендувати ВРУ законопроект № 0165 відхилити як такий, що суперечить Конституції України; висновком Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, відповідно до якої Угода не містить чіткого формулювання зустрічних зобов'язань з боку іншої договірної сторони - Російської Федерації. Угода не містить положень, які б забезпечували безумовне надання знижки на газ з боку Російської Федерації; листом Комітету Верховної Ради України у закордонних справах № 04-20/3-250 (84016) від 26.04.2010, в якому Комітет звертає увагу на можливе штучне нарощування фінансових і боргових зобов'язань України перед Російською Федерацією в разі ратифікації Угоди (2010 року). Підписана Угода передбачає наступне автоматичне подовження оренди військової бази в м. Севастополі без будь-яких часових обмежень, що протирічить ст. 17 і Перехідним положенням Конституції України; листом Міністерства юстиції України № 26381/14691-26-21/12.2 від 17.06.2021, відповідно до якого за результатами перевірки документообігу у Мінюсті за період з 01.01.2010 до 31.05.2010 серед вхідної та вихідної кореспонденції не виявлено документів і проектів, пов'язаних із ратифікацією так званої Харківської угоди про продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; листом Міністерства оборони України від 13.04.2017, відповідно до якого інформації стосовно погодження у березні-квітні 2010 року Міністерством оборони України проєкту розпорядження КМУ України «Про схвалення проекту Угоди між Україною та російською федерацією з питань перебування чорноморського флоту російської федерації на території України» в структурних підрозділах вказаного Міністерства не виявлено; листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.04.2017, відповідно до якого, за інформацією відокремленого підрозділу «Укренергосервіс» ДП «НЕК «Укренерго», який є розпорядником архівного фонду Міненерговугілля України, запитувана інформація - щодо погодження у березні-квітні 2010 року Міністерством палива та енергетики проектів розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» та Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» відсутня; протоколом обшуку від 15.03.2021 та вилученими документами, протоколом огляду від 16.03.2021, відповідно до якого оглянуто документи, вилучені 15.03.2021 під час обшуку архіву Секретаріату Кабінету Міністрів України, зокрема довідку про погодження Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (без дати) та проект Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; протоколом огляду від 21.07.2021, відповідно до якого оглянуті документи в електронній формі (Довідка про погодження РФ, варіант рос сторони 19 квітня вечір, Угода (рос. альтернат), Угода (укр. альтернат) надані ОСОБА_40 (заява від 08.07.2021); висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 5168/21-39 від 27.08.2021, відповідно до якого зміст висловлювань колишнього Прем'єр-міністра України ОСОБА_11 , зафіксованих у стенограмі засідання Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2010 року, вказує на вимушений і нав'язаний з боку посадових осіб Російської Федерації характер підписання Угоди між Україною та Російською Федерації на території України; висновком судово-почеркознавчої експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 354/1 від 05.05.2022, відповідно до якого документи, а саме: довідка про погодження проекту Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації підписана ОСОБА_6 ; довідка про погодження проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» підписана ОСОБА_6 ; довідка про погодження проекту Закону України «Про ратифікацію Угоди між Україною та російською федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» підписана ОСОБА_6 ; матеріалами обшуку, які вилучені 15.03.2021 в Раді національної безпеки та оборони України, зокрема довідкою з питань «Про припинення дії Угоди між Україною та Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року», листом Міністерства закордонних справ України щодо збільшення кількості бойових літаків ЧФ РФ на території України, нотами МЗС України щодо збільшення озброєння ЧФ РФ на території України; матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, які отримані 18-19.05.2021 отримані в Міністерстві оборони України, зокрема листом Міністерства закордонних справ України щодо інформації про основні озброєння ЧФ РФ на території України, щодо чисельності особового складу і кількості основних озброєнь ЧФ РФ; матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, які отримані 19.10.2021 в Міністерстві оборони України, зокрема листом Міністерства закордонних справ України щодо питань ЧФ РФ, щодо проблематики тимчасового перебування ЧФ РФ на території України; речовими доказами та іншими зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, якими встановлені відомості, що в сукупності із зазначеними доказами підтверджують факти вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таким чином, є достатньо підстав вважати, що вказана особа обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_6 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру від 08.08.2022 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено цього дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України було направлено за останнім відомим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) та реєстрації ( АДРЕСА_2 ). Також, повідомлення про підозру було вручено колишній дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_12 за останнім відомим місцем проживання підозрюваного.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Таким чином, встановлені обставини, які вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває в Республіці Білорусь.
За вищевикладених обставин, слідчий суддя вважає, що наявні достатні та безсумнівні підстави, що підозрюваний ОСОБА_6 умисно переховується від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним злочинів, у тому числі особливо тяжкого, за який законом передбачено покарання до п'ятнадцяти місяців, проте притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуальним законодавством, не виявляється можливим.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав, визначених ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення.
Керуючись ст. ст. 3, 9, 22, 36, 40, 42, 297-1, 297-2, 297-3, 297-4 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного, у кримінальному провадженні № 42016000000003488 від 17.11.2016 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003488 від 17.11.2016 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобода-Ялтушківська Барського району Вінницької області, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні внести відомості про здійснення спеціального досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та не може бути оскаржена, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1