печерський районний суд міста києва
Справа № 369/3870/22-ц
25 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Остапчук Т.В., за участю секретаря Корнелюка Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додатквого рішення у справі 369/3870/22 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, Головного управління національної поліції у м. Києві, треті особи: Києво-Святошинська окружна прокуратура, Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування шкоди ,-
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, Головного управління національної поліції у м. Києві, треті особи: Києво-Святошинська окружна прокуратура, Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування шкоди. 23 липня 2024 року судом ухвалено рішення по справі про задоволення частково позову, однак не вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнення суму коштів за проведення соціально - психологічного дослідження. Сторони в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду заяви. Представник заявника подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність. Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви. Дослідивши докази, додані до заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення витрат за проведення соціально - психологічного дослідження, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом. За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Крім того, у п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов'язаннями. Судом встановлено, що 29.04.2022 року між ОСОБА_1 та адвокатським обєднанням «Асмунд». укладено договір про надання правничої допомоги №29/04/22. До заяви надано квт прийома - передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги адвокатом №29/04/22 від 29.04.2022 р зп 18.04.2022 р, в якому зазначені виконані послуги та їх вартість. Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження оплати професійних послуг адвоката, суд дійшов висновку, про задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. В частині стягнення витрат за проведення соціально - психологячного дослідження у розмір 6700 грн - вдмовити, оскільки при винесенін рішення суд першої інстанції не посилався на вказане дослідження і не враховував його як доказ. У Постанові ВП ВС від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) зазначено, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права. За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000, 00 гривень. Керуючись ст.ст. 258 - 260, 263 - 265 , 270 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додатквого рішення у справі 369/3870/22 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, Головного управління національної поліції у м. Києві, треті особи: Києво-Святошинська окружна прокуратура, Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування шкоди - задовольнити частково. Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 гривень 00 коп. В іншій частині відмовити. Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду
Суддя Т.В.Остапчук